1. При словозміні та словотворенні:

Г—Ж, К—Ч, Х—Ш
у Кл. відмінку	друг - друже, козак - козаче, волох - волоше
при словотворенні	друг - дружба, дружний, дружній, дружно; вік - вічність, вічний, вічно; пастух - пастушка, пастуший
у дієслівних формах	берегти - бережу, ткати - тчу, колихати - колишу
Г—З, Ґ—ДЗ, К—Ц, X—С
у відмінкових формах іменника	нога - нозі, лузга - луззі, дзиґа - дзидзі, Мекка - Мецці, муха - мусі
при словотворенні	убогий - убозтво, грек - Греція, Карабах - карабаський

2. У коренях дієслів:

д-дж	водити - воджу, проводжати	т—ч	платити - плачу
зд—ждж	їздити - їжджу, в'їжджати	п—пл	терпіти - терплю
з—ж	возити - вожу, вивожу	м—мл	громити - громлю
с—ш	висіти - вишу, вивішувати	ф—фл	графити - графлю
ст—щ	розмістити -розміщу, розміщувати	т—д	вести - водити, виводити
б-бл	любити - люблю, полюбляти	в—вл	ловити - ловлю, виловлювати

Примітка: Утрачається елемент ва у формі теперішнього часу: купувати - купую, друкувати - друкує, марнувати - марнують, фарбувати - фарбую, готувати — готує (але: співати - співаю, ховати - ховаю, бувати - бу­ваю, убивати - убиваю, відчувати - відчуваю).

3. У різних частинах мови:

д—ж	городити - огорожа, погода - погожий, переходити - перехожий, правда - справжній

т—ч	освіта — освічений, плата — сплачений

Примітка:

1 - ж, ч, ш, щ, т(ь) у Д. та М. відмінках іменників (ж. р.) та в дієсловах перед постфіксом -ся зберігаються: діжці, книжці, дочці, юшці, квітці; не вріжся, не мо­рочся, радишся, зморишся, спиться.

2. - Глухі приголосні основи перед дзвінкими збері­гаються: бороти - боротьба, молотити - молотьба, просити - просьба; так само і дзвінкі перед глухими: бабка, борідка, вогкий, дігтяр, кігті, книжка, легкий, нігті.

3. - Дієслово лити має форми з лл: зіллє, виллє, наллє, ллє, лляти та ін.

4. - Пишемо з т: натхненний, натхненник, натхнен­ня, зітхати (і спільнокореневі), хоча вони походять від слів дихати, надихати.

5 - Пишемо транскрипція, хоча затранскрибувати.¹⁰

Додаток 6. Вживання великої літери

У сучасному українському алфавіті розрізняють малі й великі букви. Великі букви вперше з'явилися в XVI ст. і згодом їх стали регулярно використовувати в оформленні тексту та написанні власних назв.

Вживання великої букви на синтаксичній основі пов'я­зане з написанням її на початку речення, при прямій мові, при оформленні цитат.

Написання слів з великої літери на лексичній основі визначається смисловим, або семантико-диференційним принципом написання, тобто за смисловим розподілом слів на власні і загальні назви.

Більшість слів в українській мові пишуть із малої лі­тери.

Загальні назви — узагальнені найменування низки однорідних, однотипних предметів, явищ, подій тощо (книга, студент, профе­сор, університет).

Власні, індивідуальні назви завжди пишуться з вели­кої літери. Власні назви можуть бути виражені або одним словом, або сполученням слів.

Власні назви — індивідуальні найменування одиничних предме­тів, істот чи явищ, виділених із однотипного ряду, або найменуван­ня чогось (когось), що (хто) є єдиним, неповторним.¹¹

Основні правила написання слів із великої літери:

1. В індивідуальних іменах людей, іменах по батькові, прізвищах, псевдонімах, прізвиськах: Василь Андрійович Симоненко, Нестор Літописець, Лариса Петрівна Косач (Леся Українка), Кобзар (Т.Г. Шевченко), Зиновій-Богдан, Квітка Основ'яненко, Боккаччо, Марія-Терез, Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська).

Прикметники, утворені від власних назв, пишуться з великої літери: Гегелева «Логіка», Шевченків «Заповіт», Ольжин зошит, Ігорева сестра.

2. У назвах міфологічних істот, персонажів казок, байок, інших творів, кличках тварин: Прометей, Зевс, Ан­тей, Венера, Кий, Либідь, Червона Шапочка, Мавка, Лісовик, Сивий, Сірко, Орлик, Дід Мороз, Цербер, Леда, Баба Яга Кістяна Нога; але якщо назви персонажів із казок не позначають дійових осіб, а використовуються як загальні, то вони пи­шуться з малої букви: дід-мороз, баба-яга, іван-покиван.

3. У назвах божеств, релігійних понять, культових книг: Бог, Всевишній, Цар Небесний, Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий, Свята Трійця, Ісус Христос, Син Божий, Мати Божа, Богородиця, Біблія, Ветхий (Старий) Запо­віт (Звіт), Коран, Часослов, Книга Буття, Псалтир.

4. У назвах найвищих державних установ України, міжнародних організацій: Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Центральна Рада, Організація Об'єднаних Націй, Рада Безпеки, Європейський Союз, Європейська Рада, Рада Євро­пи, Всесвітня Рада Миру.

5. У назвах держав, офіційних та неофіційних, авто­номних, адміністративно-територіальних одиниць, тери­торій, регіонів: Аргентинська Республіка, Королівство Данії, Республіка Білорусь, Держава Бахрейн, Автономна Республіка Крим, Князівство Монако, Республіка Поль­ща, Співдружність Пуерто- Рико, Нова Зеландія, Королів­ство Нідерландів, Союз М’янма; Закарпаття, Галичина, Черкащина, Донеччина, Північна Буковина, Східна Україна, Південне Полісся, Крайня Північ.

6. У власних астрономічних, географічних і топоніміч­них назвах, крім службових слів і родових назв: Мала Вед­медиця, Молочний Шлях (Чумацький Шлях), Полярна зоря, сузір'я Великого Пса, Місяць, комета Галлея, Закарпатська низови­на, Південно-Західна рівнина, Покутське низькогір'я, Лиса гора, Пуща-Водиця, Говерла, Чорний Ташлик, Дні­про, Кримський півострів, Каспійське море.

7. У назвах вулиць, проспектів, площ, парків, гаїв, шляхів, залізниць, каналів, вокзалів, станцій, портів, пристаней (крім родових позначень): вулиця 30-річчя Пе­ремоги, площа Слави, майдан Незалежності, бульвар Т. Г. Шевченка, вулиця Ярославів Вал, Молодіжний парк, Сімферопольська автострада, Південно-Західна заліз­ниця, Північний морський шлях, проспект Дружби наро­дів, Андріївський узвіз, вулиця Героїв Оборони.

Слова Батьківщина, Вітчизна пишуться з великої бу­кви, якщо ці назви рівнозначні слову Україна.

Із великої літери пишеться тільки перше слово:

1) у назвах областей, округів, країв, регіонів, міськ­рад, сільрад: Черкаська область, Чигиринський район, Берегівський округ. Ненецький автономний округ, Смілянська міськрада, Руськополянська сільрада;

2. у назвах різних установ, закладів, громадських, проф­спілкових і політичних організацій, міністерств України та інших держав: Міністерство освіти і науки України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків, Державна телерадіомовна компанія України, Національна спілка письменників України, Народний рух України, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, Федерація незалежних профспілок України, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Золотоніська загальноосвітня школа, Книжкова палата, Будинок учителя, Палац урочистих подій і т. д.;

3. у назвах найвищих державних посад України та міжнародних посад усі слова пишуться з великої літери: Президент України, Голова Верховної Ради України, Папа Римський. З великої букви для підкреслення пова­ги можуть писатися й назви інших посад: Міністр освіти і науки України, Посол Франції;

4. у назвах історичних подій, епох, війн, свят, знамен­них дат, постів тощо: Коліївщина, Полтавська битва, Перша світова війна, Друга світова війна, Кривава неді­ля, Великдень, Зелені свята, Великий піст, Новий рік, Новорічна ніч, Різдвяні свята, День учителя, День сту­дента;

5. у назвах пам'яток архітектури, храмів, замків, му­зеїв тощо: Андріївська церква, Золоті ворота, Колізей, Почаївська лавра, Києво-Печерська лавра, Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Лівадійський палац, Канівський державний музей-заповідник «Могила Т. Г.Шевченка»;

6. у назвах конгресів, конференцій, договорів, найва­жливіших документів тощо: Конституція України, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав людини, Закон України «Про освіту», Конституційний закон, Декларація про державний суверенітет України, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Конгрес українських націоналістів, Конгрес за загальне роззброєння і мир, Всеукраїнська науково-практична конференція, Все­світня конференція з авторського права, Концепція гуманізації освіти;

7. у назвах, що беруться в лапки (художні, музичні та інші твори, наукові праці, газети, журнали, історичні пам'ятки, назви будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, дитячих таборів, готелів, кемпінгів, ресторанів, кав'ярень, цукерок, літаків, автомобілів, тракторів тощо): поема «Давня казка», повість «Запорожець за Дунаєм», пісня «Очі чорнії», газета «Нова доба», жур­нал «Наука і суспільство», пансіонат «Золота пора», кав'ярня «Північне сяйво», цукерки «Пташине моло­ко», вино «Перлина степу», літак «Антей», трактор «Білорусь»;

8) у назвах орденів, відзнак, премій, що складаються з кількох слів (крім родових): орден Богдана Хмельниць­кого, орден Дружби народів, орден «За заслуги», орден Ярослава Мудрого, орден Святої Ольги, орден Незалеж­ності, орден «Мати-героїня», медаль «За відвагу», медаль «За бойові заслуги», медаль «Партизанові Віт­чизняної війни»; Нобелівська премія. Шевченківська премія.

Запам’ятайте:

З малої літери пишемо присвійні прикметники, утворенні від власних імен:

• за допомогою суфіксів -івськ- (-ївськ), -инськ-(-їнськ): бальзаківські традиції, тичининські сонети, шевченківські рукописи;

• якщо вони входять до складу стійких фразеологічних сполук або наукових термінів, гордіїв вузол, піфагорова теорема, базедова хвороба.¹²

Додаток 7. Відмінювання прізвищ

1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища з закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників ІІ відміни:

Майборода — Майбороди, Майбороді, Майбороду й т. д.;

Гмиря — Гмирі, Гмирі, Гмирю, Гмирею й т. д.;

Гнатюк — Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку) й т. д.;

Заєць — Зайця, Зайцеві (Зайцю) й т. д.;

Іваньо — Іваня, Іваньові (Іваню) й т. д.;

Кривоніс — Кривоноса, Кривоносові (Кривоносу) й т. д.;

Лебідь — Лебедя, Лебедеві (Лебедю) й т. д.;

Панібудьласка — Панібудьласки, Панібудьласці й т. д.;

Симоненко — Симоненка, Симоненкові (Симоненку) й т. д.

Але: Швець — Швеця, Швецеві (Швецю) й т. д.

2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін. роду (твердої чи м’якої групи):

Авдієвський — Авдієвського, Авдієвському й т. д.;

Кобилянська — Кобилянської, Кобилянській й т. д.

3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюємо за такими зразками:

Однина
Н.	Павлов	Ковалів	Прокопів
Р.	Павлов-а	Ковалев-а (-лів-а)	Прокопов-а (-пів-а)
Д.	Павлов-у	Ковалев-у (-лів-у)	Прокопов-у (-пів-у)
Зн.	Павлов-а	Ковалев-а (-лів-а)	Прокопов-а (-пів-а)
Ор.	Павлов-им	Ковалев-им (-лів-им)	Прокопов-им (-пів-им)
М.	…Павлов-і, -у	...Ковалев-і, -у (-лів-і, -у)	...Прокопов-і, -у (-пів-і, -у)
Кл.	Павлов-е й Павлов	Ковалев-е (-лів-е) й Ковалів	Прокопов-е (-пів-е) й Прокопів

Множина
Н.	Павлов-и	Ковалев-и (-лів-и)	Прокопов-и (-пів-и)
Р.	Павлов-их	Ковалев-их (-лів-их)	Прокопов-их (-пів-их)
Д.	Павлов-им	Ковалев-им (-лів-им)	Прокопов-им (-пів-им)
Зн.	Павлов-их	Ковалев-их (-лів-их)	Прокопов-их (-пів-их)
Ор.	Павлов-ими	Ковалев-ими (-лів-ими)	Прокопов-ими (-пів-ими)
М.	... Павлов-их	... Ковалев-их (-лів-их)	... Прокопов-их (-пів-их)
Кл.	Павлов-и	Ковалев-и (-лів-и)	Прокопов-и (-пів-и)

Однина
Н.	Гаршин	Романишин
Р.	Гаршин-а	Романишин-а
Д.	Гаршин -ові (-у)	Романишин -ові (-у)
Зн.	Гаршин-а	Романишин-а
Ор.	Гаршин-им	Романишин-им
М.	...Гаршин-і, -у	...Романишин-і, -у
Кл.	Гаршин-е й Гаршин	Романишин-е й Романишин

Множина
Н.	Гаршин-и	Романишин-и
Р.	Гаршин-их	Романишин-их
Д.	Гаршин-им	Романишин-им
Зн.	Гаршин-их	Романишин-их
Ор.	Гаршин-ими	Романишин-ими
М.	...Гаршин-их	...Романишин-их
Кл.	Гаршин-и	Романишин-и

Примітка. При відмінюванні чеських і польських прізвищ суфіксальний -е зберігається: Гашек — Гашека, Гашекові..., Локетек – Локетека, Локетекові...

4. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Василя Сеника, Михайлові Балієві, з Андрієм Байком.

Примітка. Про відмінювання неслов’янських прізвищ див. § 100.

Відмінювання імен

1. Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а, -я, відмінюються як відповідні іменники І відміни:

Однина

Тверда група
чол. р.		жін. р.
Н.	Микол-а	Ганн-а
Р.	Микол-и	Ганн-и
Д.	Микол-і	Ганн-і
Зн.	Микол-у	Ганн-у
Ор.	Микол-ою	Ганн-ою
М.	Микол-і	Ганн-і
Кл.	Микол- о	Ганн-о

М’яка група
жін. р.				чол. р.
Н.	Мотр-я	Соломі-я	Натал-я	Ілл-я
Р.	Мотр-і	Соломі-ї	Натал-і	Ілл-і
Д.	Мотр-і	Соломі-ї	Натал-і	Ілл-і
Зн.	Мотр-ю	Соломі-ю	Натал-ю	Ілл-ю
Ор.	Мотр-ею	Соломі-єю	Натал-ею	Ілл-ею
М.	Мотр-і	Соломі-ї	Натал-і	Ілл-і
Кл.	Мотр-е	Соломі-є	Натал-ю	Ілл-е

Множина

Тверда група
чол. р.		жін. р.
Н.	Микол-и	Ганн-и
Р.	Микол	Ганн
Д.	Микол-ам	Ганн-ам
Зн.	Микол	Ганн
Ор.	Микол-ами	Ганн-ами
М.	Микол-ах	Ганн-ах
Кл.	Микол-и	Ганн-и

М’яка група
жін. р.				чол. р.
Н.	Мотр-і	Соломі-ї	Натал-і	Ілл-і
Р.	Мотр	Соломій	Наталь	Ілл-ів
Д.	Мотр-ям	Соломі-ям	Натал-ям	Ілл-ям
Зн.	Мотр	Соломій	Наталь	Ілл-ів
Ор.	Мотр-ями	Соломі-ями	Натал-ями	Ілл-ями
М.	Мотр-ях	Соломі-ях	Натал-ях	Ілл-ях
Кл.	Мотр-і	Соломі-ї	Натал-і	Ілл-і

Примітка 1. Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням -і змінюються на з, ц, с: Ольга — Ользі, Палажка — Палажці, Солоха — Солосі.

Примітка 2. У жіночих іменах типу Одарка, Параска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з’являється звук о: Oдарок, Пapаcoк.

2. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та о, відмінюються як відповідні іменники II відміни:

Однина

Тверда група
Н.	Олег	Антін	Дмитр-о
Р.	Олег-а	Антон-а	Дмитр-а
Д.	Олег-ові (-у)	Антон-ові (-у)	Дмитр-ові (-у)
Зн.	Олег-а	Антон-а	Дмитр-а
Ор.	Олег-ом	Антон-ом	Дмитр-ом
М.	Олег-ові	Антон-ові	Дмитр-ові
Кл.	Олег-у	Антон-е	Дмитр-е

М’яка група				Мішана група
Н.	Сергі-й	Ігор	Терень	Тиміш
Р.	Сергі-я	Ігор-я	Терен-я	Тимош-а
Д.	Сергі-єві (-ю)	Ігор-еві (-ю)	Терен-еві (-ю)	Тимош-еві (у)
Зн.	Сергі-я	Ігор-я	Терен-я	Тимош-а
Ор.	Сергі-єм	Ігор-ем	Терен-ем	Тимош-ем
М.	Сергі-єві	Ігор-еві	Терен-еві	Тимош-еві
Кл.	Сергі-ю	Ігор-е	Терен-ю	Тимош-е

Множина

Тверда група
Н.	Олег-и	Антон-и	Дмитр-и
Р.	Олег-ів	Антон-ів	Дмитр-ів
Д.	Олег-ам	Антон-ам	Дмитр-ам
Зн.	Олег-ів	Антон-ів	Дмитр-ів
Ор.	Олег-ами	Антон-ами	Дмитр-ами
М.	Олег-ах	Антон-ах	Дмитр-ах
Кл.	Олег-и	Антон-и	Дмитр-и

М’яка група				Мішана група
Н.	Сергі-ї	Ігор-і	Терен-і	Тимош-і
Р.	Сергі-їв	Ігор-ів	Терен-ів	Тимош-ів
Д.	Сергі-ям	Ігор-ям	Терен-ям	Тимош-ам
Зн.	Сергі-їв	Ігор-ів	Терен-ів	Тимош-ів
Ор.	Сергі-ями	Ігор-ями	Терен-ями	Тимош-ами
М.	Сергі-ях	Ігор-ях	Терен-ях	Тимош-ах
Кл.	Сергі-ї	Ігор-і	Терен-і	Тимош-і

Примітка 1. В іменах типу Антін, Нестір, Ничипір, Прокіп, Сидір, Тиміш, Федір і виступає тільки в називному відмінку, у непрямих — о: Антона, Антонові й т. д., але: Авенір — Авеніра, Лаврін — Лавріна, Олефір — Олефіра.

Примітка 2. Імена, що закінчуються в називному відмінку на -р, у родовому мають здебільшого закінчення -а: Віктор — Віктора, Макар — Макара, Cвітозаp — Світозара, але: Ігор — Ігоря, Лазар — Лазаря.

Примітка 3. Ім’я Лев при відмінюванні має паралельні форми: Лева й Льва, Левові й Львові та ін.

3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники III відміни:

Однина
Н.	Любов	Нінель
Р.	Любов-і	Нінел-і
Д.	Любов-і	Нінел-і
Зн.	Любов	Нінель
Ор.	Любов’-ю	Нінелл-ю
М.	Любов-і	Нінел-і
Кл.	Любов-е	Нінел-е

Примітка. Форми множини від таких імен майже не вживаються.

Зразок відмінювання жіночого імені та по батькові

Н. Марі-я Василівн-а (Андріївн-а, Іллівн-а)

Р. Марі-ї Василівн-и (Андріївн-и, Іллівн-и)

Д. Марі-ї Василівн-і (Андріївн-і, Іллівн-і)

Зн. Марі-ю Василівн-у (Андріївн-у, Іллівн-у)

Ор. Марі-єю Василівн-ою (Андріївн-ою, Іллівн-ою)

М. Марі-ї Василівн-і (Андріївн-і, Іллівн-і)

Кл. Марі-є Василівн-о (Андріївн-о, Іллівн-о).¹³

Додаток 8.Правила скорочень у писемному тексті

Види скорочень

Розглянемо такі види скорочень, як загальновживані, спеціальні й локальні.

До загальновживаних, які використовуються в більшості видів літератури, належать скорочення:

а) після переліків;

б) перед іменами та прізвищами;

в) перед географічними назвами;

г) при цифрах;

д) при посиланнях.

До спеціальних належать скорочення в бібліографічних описах.

Основні правила скорочення:

1. Скороченню підлягають різні частини мови. Одне й те саме скорочення застосовують для всіх граматичних форм одного й того самого слова, незалежно від роду, числа, від­мінка й часу.

2. Неприпустиме одне скорочення для двох різних зна­ченням слів без додаткового пояснення.

3. У скороченому слові слід залишати не менше ніж дві лі­тери, незалежно від прийому, який використовується. Підчас відсікання крапку ставлять, а під час стягування ні.

4. Скорочення слова до однієї початкової літери припус­кається лише для загальноприйнятих скорочень: р. (рік), м. (місто), с. (сторінка) та ін.

5. Іменники та інші частини мови, крім прикметників і дієприкметників, скорочують лише за наявності їх у пере­ліку особливих випадків скорочень слів. Під час скорочуван­ня іменників ураховують відмінкові закінчення однини або множини:

д-р (доктор), д-ри (доктори); м-во (міністерство), м-ва (міністерства) та ін.

6. Прикметники й дієприкметники, що закінчуються на:

-авський	-ентальний	-ільський
-адський	-енький	-інський
-ажний	-ерський	-ірський
-азький	-еський	-істий
-айський	-ецький	-ічий
-альний	-євий	-ічний
-альський	-ивний	-кий
-аний	-инський	-ний
-анський	-ирський	-ній
-арський	-истий	-ований
-ативний	-иський	-овий
-атський	-ицький	-овський
-ацький	-ичий	-одський
-евий	-ичний	-ольський
-ейський	-іальний	-орський
-ельний	-івний	-ський
-ельський	-івський	-уальний
-ений	-ійний	-чий
-енний	-ійський	-яний
-енський	-ільний	-янський

7. Прикметники, що закінчуються на: -графічний, -ло­гічний, -помічний, -навчий скорочують відсіканням частини слова: -афічний, -огічний, -омічний, -авчий:

географічний — геогр., соціологічний — соціол.

8. Прикметники, що утворені від власних імен, скорочу­ють відсіканням частини -ський: шевченківський — Шевченків, франківський — франків.

9. У прикметників, утворених від географічних назв і назв народів (як в етнографічному, так і в адміністративному значен­ні), лишають найповнішу для розуміння форму скорочення: грузинський нарід — грузин. Нарі., Бориспільський край — Бориспіл. Край., Луганська область — Луган. обл.

Якщо назви району й області збігаються, то їх скорочу­ють ідентично: Харківська область — Харк. Обл., Харківський район — Харк. р-н.

10. Якщо відсіченій частині слова передує літера й або голосний, то слід зберігати наступний за ним приголосний: калійний — калійн., олійний — олійн., червоний — червон.

11. Якщо скороченню підлягає лише одна літера, то сло­во не скорочують:

вищий — вищ., але вища — не скорочують., учений — учен., але вчена — не скорочують., міський — міськ., але міська — не скорочують.

12. Якщо відсіченій частині слова передує апостроф, то слід зберігати наступний за ним голосний і приголосний: торф'яний — торф'ян., слов'янський — слов'ян.

13. Якщо відсіченій частині передує літера ь, то скорочу­вати слід на приголосний, що стоїть перед ним: грецький — грец., гуцульський — гуцул., сільський — сіл.

14. Якщо відсіченій частині передує подвоєний приго­лосний, то скорочуване слово зберігає один із приголосних: законний — закон, іменний — імен, щоденний — щоден.

15. Якщо слово може скорочуватися відсіканням різ­ної кількості літер, то відсікають максимальну, слідкуючи лише за тим, щоб не затемнювалося безпосереднє значення скорочуваного слова: експериментальний — експерим., а не експериментал., експеримент; фундаментальний — фундам., а не фундаментал., фундамент; графічний — графіч; комічний — коміч; континентальний — континен.

16. У словосполуці скорочують кожне слово: видавничий відділ — вид. від., допоміжна картка — допом. карт., умовний друкований аркуш — ум. друк. арк.

В окремих усталених словосполуках слова скорочують лише у складі даної словосполуки: без року — б. р. без ціни — б. ц. вихідні дані — вux. дан. і так далі — іт.д.

17. У географічних назвах, що пишуть з дефісом, відсі­кають другу складницю, якщо вона має закінчення -ський: місто Кам'янець-Подільський — м. Кам'янець-Поділ., місто Корсунь-Шевченківський — м. Корсунь-Шевченків.

Замітка: Географічні назви (складні іменники що пишуть з де­фісом) не скорочують: Івано-Франківськ, Михайло-Олександрівка, Олексієво-Дружківка.

18. У складних прикметниках, що пишуть з дефісом, відсікають кожну складницю або одну з них відповідно до загальних правил скорочення: греко-католицький — греко-католиц., фізико-математичний — фіз.-мат., хіміко-технологічний — хім.-технол.

19. У складних прикметниках, що пишуть разом, відсі­кають другу частину слова відповідно до загальних правил скорочення: агролісомеліоративний — агролісомеліор., лісогосподарський — лісогосп.

20. Спільнокореневі прикметники та дієприкметники, що відрізняються лише префіксами, скорочують однаково: карпатський — карпат., закарпатський — закарпат., прикарпатський — прикарпат.

21. У складних словах, що пишуть разом, скорочують або першу, або останню частину слова чи залишають перші літери слів, які утворюють складне слово: відеофонограма — відеофоногр., діафільм — дф., міська державна адміністрація — міськдержадмін.

22. Якщо слово є єдиним членом речення (у відомостях, що стосуються назви), його не відсікають: Безпека життєдіяльності: Підручник, а не Безпека життєдіяльності: Підруч.

Лексичні та графічні скорочення

Лексичні скорочення (абревіатури) функціонують як са­мостійні слова. Графічні ж скорочення не є словами й вико­ристовуються лише на письмі. На відміну від лексичних їх обов'язково розшифровують та читають повністю.

Є декілька типів лексичних скорочень:

1. Ініціальні (абревіація)— утворені з початкових літер слів, що означають поняття; їх, у свою чергу, поділя­ють на:

а) літерні — читаючи їх, треба вимовляти літери: КБ, ЖБК, ХТЗ й ін.;

б) звукові — читаючи їх, вимовляють звуки: РАГС, ЦУМ, Ту -154, Ан-24 й ін.;

в) літерно-звукові (змішані) — частина слова вимо­вляється за буквами, частина — звуками: ЖЕК, ТЕЦ й ін.

2. Складові скорочення — утворені з частин складів слів: завґар, техред, лінкор, міськком, Харзеленбуд й ін.

3. Частково скорочені слова — утворені з частини або частин слів і повного слова: Донвугілля, Татнафта, госпрозрахунок, рембаза й ін.

4. Відсікання (усічення): зам., зав., пом., акад., доц. й ін.

5. Телескопічні скорочення — утворені з початкової та кін­цевої частини складових слів: рація (із ра[діостан]ція), біоніка (із біо[логія] та [електро]ніка) й ін.

6. Змішаного типу (комбіновані): НДІторгмаш, ХарБТІ й ін.

Розрізняють декілька типів графічних скорочень:

• крапкові: ст., див., ім. й ін.;

• дефісні: з-д, б-ка, ін-т й ін.;

• скіснолінійні (дробові): р/р, а/с, в/ч (крапки не став­лять);

• нульові (курсивні) — на позначення одиниць фізич­них, метричних величин, валют й ін. лише після циф­рових назв: 2 хв, 47 кг, 250 г, 400 грн й ін. не змінюють у множині (крапки не ставлять);

• комбіновані: півд.-зах., півн.-схід. й ін.

Графічні скорочення зазвичай не подвоюють, виняток становить рр. (роки).

У документах припускається використовування лише загальнонормативних графічних скорочень, зафіксованих у державних стандартах і словниках.

Не слід переобтяжувати текст графічними скорочен­нями:

НЛ, що сталася на ПУ півд.-схід. міської РМС через порушення ПТБ інженером Ковтуном В. С.

Не можна скорочувати:

1. Імена та імена по батькові (крім ініціалів): не Мих. Серг. Грушевський, а М. С. Грушевський (як виняток — з однаковими, прізвищами: Гр. Тютюнник — Григір, бо є Григорій Тютюнник);

2. Псевдоніми: не Ж. Занд, а Жорж Занд, не Л. Українка, а Леся Українка, не П. Мирний, а Панас Мирний;

Додаток 9. Основні скорочення в українській мові

Під час роботи над діловими паперами не можна нехтувати основними правилами скорочення слів і словосполучень.

Графічні скорочення вимовляються повністю, а скорочуються лише на письмі.

• Графічні скорочення (окрім стандартних скорочень значень метричних мір: м - метр, мм - міліметр, см - сантиметр тощо) пишуться з крапками на місці скорочення.

• Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-сх. (північно-східний), Півн.-Крим. канал (Північно-Кримський канал).

• Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, а також на м’який знак. Наприклад: український може бути скорочене укр., україн., українськ.

• При збігові двох однакових приголосних скорочення робимо після першого приголосного: змін. робота (змінна робота), відмін. навчання (відмінне навчання).

• При збігові двох і більше приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн. (мідний); висот., висотн. (висотний).

• Користуватися слід загальноприйнятими стандартними скороченнями.

• Якщо скорочення у вашому тексті є новотвором, то після першого його використання в дужках слід навести повну форму.

• Використання скорочення одиниць виміру, фізичних одиниць, знаків (параграф, номер, відсоток), якщо вони без цифр і не в таблицях, є порушенням норм ділового письма.

• Слід уникати: однозвучності з іншими абревіатурами, скорочень у назвах держав, найвищих державних посад, закладів, звань (окрім загальноприйнятих), “авторських скорочень”.

До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі:

 

акад. – академік	пор. - порівняй, порівняйте
вид. – видання	обл. - область
див. – дивись	оз. - озеро
доц. – доцент	ім. - імені
проф. – професор	і т. д. - і так далі
р. - рік, річка	і под. - і подібне
рр. – роки	і т. ін. - і таке інше
с. - село, сторінка	та ін. - та інше
ст. - станція, століття	напр. - наприклад
т. – том	н.е. - нашої ери
тт. – томи	грн. - гривня
до н.е. - до нашої ери	о. - остров

Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. ¹⁴

Додаток 10.Іншомовні слова. Правопис та переклад.

У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал, план, повела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж:, канцелярія, ілюстрація., полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція та ін.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: ащшдзцш, сума, маса, каса, колектив, група, метал, комісія.

Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Голландія, Марокко, Міссурі.

У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо) і т. д.

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.

Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сицилія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.

Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и: директор, тираж, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.

Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельєза, трельяж, Ньютон, Віньї (але мадяр).

Запам'ятайте правопис слів: журі, феєрверк.

Українська мова має свою особливу музикальність. Це незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує хвилями народної пісні, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глінка і Чайковський, Барток і Стравінський користалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови (Д. Павличко).

Іншомовні слова в українській мові

Джерелом поповнення лексики сучасної української мови, зокрема її ділового мовлення, є іншомовні слова. Одні з них, що давно вже засвоєні або означають назви загальновідомих явищ і предметів, увійшли до активної лексики. Наприклад: верстат, майстер, ланцюг, менеджер, спонсор, крейда, папір, вишня, огірок, агроном, юрист, суфікс, академія, буква, м'ята та ін. Від основ таких слів в українській мові творяться нові слова за допомогою різних словотворчих засобів. Наприклад: агроном —агрономія, агрономічний, агро-максимум, агромінімум; гарбуз — гарбузиння, гарбузовий. Інші запозичені слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові, мають виразні ознаки іншомовних. Наприклад: адажіо, женофоб, мольберт, ландтаг, ландшафт, вуаль, фрікасе, фенолфталеїн, ланцет і т. д.

До складу української лексики входить багато слів, утворених за зразками морфологічної структури відповідних слів російської мови. Наприклад: укр. втілення — відповідно до рос. воплощение; укр. відродження — відповідно до рос. возрождение і т. д.

У словниковому складі української мови особливе місце посідають запозичення грецького походження — грецизми. Це назви рослин, тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил, назви побутових предметів: парус, миска, ванна; поняття церковно-релігійні: вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист, ікона, келія, ієрей, ладан, демон, ідол, схима, літургія, келар, канон, монастир, піп; терміни науки, культури, мистецтва: апостроф, граматика, діафрагма, логіка, математика, філософія, кафедра, ідея, театр, музей, корал, бібліотека, комедія, хор, сцена, планета, магніт, іподром, гігант, ксерокс.

З грецької мови запозичено більшість українських імен людей, наприклад: Ірина, Марина, Катерина, Софія, Харитина, Олена, Явдоха, Василь, Петро, Тарас, Микола, Андрій, Степан, Федір, Олександр, Олексій та ін.

В українській мові чимало слів латинського походження, вони належать переважно до понять науки, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор, консиліум, юстиція, юрист, прокурор, нотаріус, ректор, декан, екзамен, студент, університет, гумор, цирк, екскурсія, експедиція, депутат, консул, секретар, адміністрація.

З латинської мови запозичені деякі імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.

З французької мови запозичені слова, що стосуються побуту, предметів одягу, науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичні, технічні та військові терміни. Наприклад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, костюм, пальто, блуза, кабінет, сержант, гарнізон, атака, фронт, каска, кавалерія, корпус, маршал, комюніке, дебати, кур'єр, департамент, шосе, десант, паркет, пансіон, пасаж.

З німецької в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни, назви предметів побуту, рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, штукатур, слюсар, лобзик, цех, дратва, бухгалтер, вексель, масштаб, бинт, фельдшер, курорт, флейта, балетмейстер, офіцер, орден, мундир, кухня, швабра, бутерброд, фарш, паштет, квасоля, вафлі, шпинат, галстук, фартух, матрац, страус, танці, кеглі та ін.

Англійські запозичення вживаються в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, напоїв. Наприклад: менеджер, шоу, бізнес, конвеєр, трест, тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут, бокс, спорт, докер, яхта, мічман, картер, танк, вокзал, рейс, світер, піжама, кекс, пунш, біфштекс, ром та ін.

З італійської прийшли до нас такі слова, як: опера, бемоль, інтермецо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барикада, каса, валюта, банк.

З голландської запозичені українською мовою переважно терміни мореплавства й суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф, дамба, фарватер, руль, а також слова ситець, дюйм, картур та ін.

Із скандинавських мов увійшла до української мови незначна кількість слів, зокрема: клеймо, дротик, оселедець, якір; власні імена: Ігор, Олег, Аскольд та ін.

З тюркських та інших східних мов українська мова запозичила слова: гарба, сарай, сабантуй, могорич, чарка, балик, лапша, кавун, гарбуз, ізюм, халва, кабан, каракуль, базар, торба, табун, чабан, батіг, ярлик і т. д.

У словниковому складі української мови є запозичення й з інших мов, здебільшого рідковживані: булат, тахта, караван, гиря (з іранської); чесуча, чай (з китайської); сакля, чурек (з грузинської); орангутанг (з малайської) тощо.

Входячи в українську мову, іншомовні слова засвідчували чутливість лексики до змін у житті суспільства — політичних, економічних та культурних — і водночас збагачували словниковий склад нашої мови.¹⁵

1 Галузинська, Л. І. Українська мова за професійним спрямуванням : навчальний посібник / Л.І. Галузинська, Н.В. Науменко, В.О. Колосюк. - Київ : Знання, 2008.

² Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навчальний посібник для студентів аграрних вищих навчальних закладів та коледжів. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.

³ Ковальчук В.В, Моїсєєв Л.М. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. – 4-е вид., перероб. і допов. – К.: ВД «Професіонал», 2007.

2

3Корж А.В.Українська мова професійного спрямування: Навчальний посібник.- К.: Правова єдність, 2009, 113-115 c.

Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навчальний посібник для студентів аграрних вищих навчальних закладів та коледжів. –К.: Центр навчальної літератури, 2005. –536с., 103-105 с.

4 Мозговий В.І.Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс. Навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006. 49-53 с.

Корж А.В.Українська мова професійного спрямування: Навчальний посібник.- К.: Правова єдність, 2009, 90-93 c.

5 Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х.: ВД «Школа», 2005. – 96-98 с. Видавництво друге, виправлене і доповнене.

6 Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х.: ВД «Школа», 2005. – 101-102 с. Видавництво друге, виправлене і доповнене.

7 Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х.: ВД «Школа», 2005. – 100-101 с. Видавництво друге, виправлене і доповнене.

8 Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х.: ВД «Школа», 2005. – 101-102 с. Видавництво друге, виправлене і доповнене.

9 Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х.: ВД «Школа», 2005. – 75-76 с. Видавництво друге, виправлене і доповнене.

10 Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навчальний посібник для студентів аграрних вищих навчальних закладів та коледжів. – К.: Цент навчальної літератури, 2005. 492-493 с.

11 Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навчальний посібник для студентів аграрних вищих навчальних закладів та коледжів. – К.: Цент навчальної літератури, 2005. 492-493 с.

12 Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х.: ВД «Школа», 2005. – 142-147 с. Видавництво друге, виправлене і доповнене.

13 Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х.: ВД «Школа», 2005. – 128-137 с. Видавництво друге, виправлене і доповнене.

14 Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х.: ВД «Школа», 2005. – 101-102 с. Видавництво друге, виправлене і доповнене.

15 Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х.: ВД «Школа», 2005. – 121-128 с. Видавництво друге, виправлене і доповнене.