3. Професійна лексика та терміни в ділових паперах

Більшість слів сучасної української мови є загальновживаними. Ними ко-

ристуються в усіх сферах життя і діяльності. Значно менше слів вузько-

спеціальних, які вживаються окремими групами людей у різних галузях на-

родного господарства, науки культури тощо.

Слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, назива-

ються професіоналізмами.

Професійні слова - це назви понять певної галузі виробництва, роду за-

нять тощо (вікно редактора, вінчестер, командний рядок – зі сфери комп'ютерної техніки; зняти касу, прикинути баланс – зі сфери банківсько-фінансової діяльності). За межами певного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу.

Значна частина професіоналізмів – неофіційні розмовні замінники тер-

мінів.

Професіоналізми утворюються різними шляхами.

По-перше, завдяки вживанню слова загальнонародної мови у спеціаль-

ному значенні. Наприклад: вікно у мовленні вчителів, викладачів - не запов-

нений між уроками час; човник - деталь швейної машини; пара - заняття у вузі; шапка - заголовок до тексту; підвал - стаття, що займає низ газетної статті, якісні показники - показники високої якості (високі).

По-друге, шляхом усічення основ слів на зразок кібер (кібернетик), тер-

мояд (термоядерна реакція); скороченням слів та словосполучень: мехмат (механіко-математичний факультет), юрфак (юридичний факультет).

По-третє, через зміни в наголошенні слів: атомний, компас, рапорт.

По-четверте, звичайна потреба професіоналів визначити деталі виробни-

чого процесу чи виробу призводить до появи фахових назв, наприклад: дно –

нижня частина виробу, машина - комп’ютер, удар – одиниця швидкості станка, свідки – макети деталей, що додаються до кожної партії товару.

По-п’яте, шляхом заміни деяких граматичних законів літературної мови.

Наприклад, професійній мові властиве вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині: масла, жири, солі, сталі.

Професійні слова можуть виникати шляхом додавання префіксів і су-

фіксів. Серед найпоширеніших є: до - доукомплектувати, дооформити, дозакінчити, дообладнати; недо - недовнесок, недопромисел, недополив, над - надзверхплановий, надприбутковий; за - задебетувати, запроцентувати, заорганізувати; -ість - пливучість, стрибучість; -ація - маршрутизація, докваліфікація.

Професіоналізми зберігають емоційність, вони іноді передають якийсь

образ: проектувати з чистого місця; зводити, підбивати рахунки; дебет кре-

дит обганяє; липовий баланс; заморозити рахунки; збити в купу рахунки.

Найчастіше професіоналізми вживаються в усному неофіційному мов-

ленні людей певної професії. У ділових паперах їх слід уникати, вони можуть

викликати непорозуміння, ускладнювати ділові стосунки.

Значна частина професіоналізмів з часом стає термінами, однак деякі не

набувають загального поширення і літературного нормування. Мета про-

фесіоналізмів - спростити спілкування.

Окрім професіоналізмів існує ще одна група вузьковживаних слів - це те-

рміни. Терміни - це слова або словосполучення, які вживаються в досить спе-

цифічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і ство-

рюються для точного вираження спеціальних понять і предметів.

Термін - це не лише найменування предмета, явища чи поняття, а й їх то-

чне визначення. Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники.

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, техноло-

гічні, математичні, економічні та ін.

Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галу-

зях науки, суспільного життя: аналіз, синтез, держава, проблема, машина, право.

Терміни позбавлені образності, експресивно-стилістичного забарвлення.

Більшість термінів - іменники (акциз, кредит, менеджмент, бартер, бюджет,

фінанси). Виділяються однослівні (аванс, капітал, патент) та терміни-

словосполучення (банківський білет, разове доручення, акції росту, валовий

продукт, ф’ючерський ринок).

Одні слова-терміни є власне українськими (позивач, справочинство, пра-

вник, рахунок), інші - іншомовного походження (авізо, інсайдер, дебет, бланк, вексель, баланс).

До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги:

1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику фор-

мі (акта (документ), акта (дія); рахунка (документ), рахунку (дія); обіг (а не

оборудка);

2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значен-

ням (сальдо – різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний

проміжок часу; дебітор – боржник, юридична або фізична особа, яка має гро-

шову заборгованість підприємству, організації, установі);

3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утво-

рення від нього похідних форм (акт - актувати, а не активування, спонсор –

спонсорський, а не спонсорний; споживчі товари, а не споживацькі; позика –

позиковий і позичка – позичковий; ).

Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають

кілька значень, зокрема у діловодстві. Наприклад: справа - означає один документ і сукупність документів; одиниця зберігання документів в архіві (юридична справа); різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа). Біржа - 1) заклад, в якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа),(товарна біржа); 2) будинок, де здійснюються біржові операції.

Слід уникати використання застарілих термінів, що перейшли до по-

всякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад:

фронт, фактор, стимул, база, альтернатива.

Щодо використання термінів у документах – слід пам'ятати: укладаючи

документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому колу людей.