Розділ 8 Закони юнсітрал.

8.1. Арбітражний регламент юнсітрал.

Арбітражний регламент Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) був прийнятий Генеральною Асамблеєю в 1976 році після широких консультацій з арбітражними установами і експертами з арбітражу. В тому ж році Генеральна Асамблея ООН в резолюції 31/98 рекомендувала використовувати даний регламент при урегулюванні спорів, виникаючих в контексті міжнародних торгових відносин.

З того часу Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ став добре відомим і використовується в усьому світі.

Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй рекомендувала використовувати даний регламент для включення в міжнародні комерційні контракти.

Арбітражний Регламент ЮНСІТРАЛ складається з 4 розділів. В даному Регламенті зазначені сфера його застосування та арбітражне застереження, склад арбітражного суду: число арбітрів, призначення, відвід та заміна арбітрів, арбітражний розгляд та арбітражне рішення.

8.2.Типовий закон юнсітрал про міжнародний торгівельний арбітраж.

Типовий Закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний торгівельний арбітраж був прийнятий Комісією ООН з права міжнародної торгівлі 21 червня 1985 р. Генеральна Асамблея в своїй резолюції від 11 грудня 1985 р. рекомендувала „всім державам належним чином приймати до уваги Типовий закон про міжнародний торгівельний арбітраж, приймаючи до уваги бажання однозначності закону по процедурах арбітражу і конкретні потреби практики міжнародного торгового арбітражу.

Мета Типового закону полягає у вирішенні проблем, пов'язаних з сьогоднішнім станом національних законів про арбітраж. Потреба удосконалення і узгодження основана на висновках про те, що внутрішні закони як правило не застосовуються в міжнародних справах і що між ними існують значні розбіжності.

Законодавство, на основі Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж, прийнято в Австралії, Білорусі, на Бермудських Островах, в Болгарії, Угорщині, Єгипті, Німеччині, Греції, Індії, Ірані, Ірландії, Канаді, Кіпрі, Україні, Фінляндії та в ряді інших країн.

Завдання та запитання:

1. Розкрийте зміст Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний торгівельний арбітраж.

2. Яка мета Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний торгівельний арбітраж?

3. Розкрийте зміст Арбітражного регламенту Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі(ЮНСІТРАЛ).

Література і законодавство :

1. Європейська Конвенція про зовнішньоторговий арбітраж, Женева, 21.04.61

2. Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний торгівельний арбітраж, 21.06.85

3. Арбітражний регламент Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі(ЮНСІТРАЛ), 01.01.76

Розділ 9 Правова регламентація порядку розгляду спорів за зовнішньоекономічними контрактами

9.1. Європейська Конвенція про зовнішньоторговий арбітраж.

Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж була прийнята 21 квітня 1961, ратифікована Указом ПВР від 25.01.1963 р.(Відомості ВРУ, 1963, № 8.)

Дана Конвенція застосовується:

1. до арбітражних угод як фізичних так і юридичних осіб, що на момент укладання угоди, мають постійне місце проживання або відповідно місцезнаходження в різних договірних державах, при наявності згоди на розгляд арбітражем справ, що виникають при здійсненні операцій по зовнішній торгівлі;

1. до арбітражних процесів і рішень, що здійснюються на підставі вищезазначеного пункту.

Звертатись до арбітражу мають право юридичні особи, які по застосованому до них національному праву розглядаються як «юридичні особи публічного права» і вправі укладати арбітражні угоди.

Арбітрами для розгляду спорів можуть бути призначені іноземні громадяни.

Арбітражний процес здійснюється відповідно до ст.4 даної Конвенції, за якою сторони арбітражної угоди мають право, на свій розсуд:

• передбачати передачу спорів на вирішення постійного арбітражного органу;

• передавати спори на вирішення арбітражу по даній справі (арбітраж ad hoc);

• призначати арбітрів;

• установлювати місцезнаходження арбітражного суду;

• установлювати правила процедури, яких повинні притримуватись арбітри;

Конвенція передбачає можливість відводу державного суду по неприпустимості, заснованій за наявності арбітражної угоди і заявленій у державному суді, у якому порушена справа однією з сторін арбітражної угоди, який повинен бути заявлений під погрозою втрати права за пропуском терміна до або в момент представлення заперечень по суті позову, у залежності від того, чи розглядає закон країни суду такий відвід як питання процесуального або матеріального права.

При винесенні рішення по питанню про наявність або дійсність зазначеної арбітражної угоди державні суди Договірних держав, у яких підняте це питання, повинні керуватися, якщо питання стосується правоздатності сторін, законом, який до них застосовується, а по іншим питанням:

• законом, який сторони зазначили в арбітражній угоді;

• при відсутності вказівок на цей рахунок – законом країни, в якій повинне бути винесене вирішення;

• при відсутності вказівок на закон, який сторони зазначили в арбітражній угоді, і якщо в той момент, коли це питання подане на розгляд державного суду, неможливо установити, у якій країні повинно бути винесене арбітражне рішення, – законом, застосовним у силу колізійної норми державного суду, у якому порушена справа.

Суд, у якому порушена справа, може не визнати арбітражну угоду, якщо за законом його країни спір не може бути предметом арбітражного розгляду.

Якщо одна з сторін арбітражної угоди подала заяву з проханням про арбітраж, то державний суд, у який може в наступному звернутися інша сторона із позовом по тому ж предмету або питанню про відсутність, недійсності або втрату сили арбітражною угодою, повинен відкласти винесення рішення по питанню про компетенцію арбітражного суду доти, поки арбітражний суд не винесе рішення по справі, оскільки в державного суду немає достатніх істотних підстав для відступу від цього правила.

За даною Конвенцією сторони спору вправі, за згодою сторін, застосувати застосовне право, яке повинні застосувати арбітри при вирішенні спору.