6.3. Відповідальність за порушення термінів про надходження іноземної валюти.

За порушення термінів надходження валютних коштів, які передбачені Законом „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», резиденти зобов'язані сплатити пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми не одержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 зазначеного Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

За умови прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Якщо перевищення термінів, зазначених у законодавстві, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Завдання та запитання:

1. Ознайомтесь зі змістом Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 40, ст.364) із змінами.

2. В які терміни підлягає зарахуванню виручка резидентів в іноземній валюті?

3. В яких випадках призупиняється нарахування пені за неотримання валютних платежів по ЗЕК?

Література і законодавство :

1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91, (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 29, ст. 377 ) із змінами.

2. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 40, ст.364) із змінами.

3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті" від 21.06.95 № 444.

4. Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів (в редакції 1993р.).

5. Уніфікованіь правила по інкассо (в редакції 1978р.).

6. Уніфіковані правила по договірних гарантіях (в редакції 1978р.).

Розділ 7 Міжнародні правила інтерпретації «інкотермс»

7.1. Мета та сфера застосування ІНКОТЕРМС. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Часто сторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою ведення торгівлі в країнах одна одної. Це може стати причиною непорозумінь, спорів і судових проваджень з усіма пов'язаними з цим марними витратами часу й коштів.

З метою вирішення вищезгаданих проблем, Міжнародна торгова палата в 1936 році вперше опублікувала звід міжнародних правил тлумачення торговельних термінів. Ці правила відомі як "Інкотермс-1936". Пізніше були внесені зміни та доповнення 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і на сьогодні, 2000 року, для узгодження цих правил із сучасною практикою міжнародної торгівлі.

Сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів.

Було виявлено два найпоширеніших напрями неправильного розуміння Інкотермс. Перший – це часте помилкове сприйняття Інкотермс як правил, що мають більше відношення до договору перевезення, аніж договору купівлі-продажу. По-друге, іноді їм приписують охоплення всіх зобов'язань, які сторони могли б включити до контракту. Проте, як завжди підкреслювала МТП, Інкотермс поширюються виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу, більш того, тільки в деяких, чітко визначених аспектах.

В той час, як експортерам і імпортерам необхідно враховувати практичні зв'язки між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної торгової угоди - де вимагається не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування та фінансування - Інкотермс відносяться тільки до одного з цих договорів, а саме договору купівлі-продажу.

Домовленість сторін про застосування певного терміна Інкотермс обов'язково має значення й для інших договорів.

Хоча Інкотермс є вкрай важливими для здійснення договору купівлі-продажу, велика кількість проблем, що можуть виникнути в цих відносинах, взагалі ними не розглядаються, такі як передача права власності та інші майнові права, порушення договору та наслідки таких порушень, а також звільнення від відповідальності в певних ситуаціях. Слід підкреслити, що Інкотермс не призначені для заміни таких умов договору, які необхідні для укладення повного договору купівлі-продажу, чи то через інкорпорацію нормативних умов, чи через індивідуальне узгодження умов. В більшості випадків Інкотермс не мають справи з наслідками порушення договору та звільненням від відповідальності внаслідок різноманітних перешкод. Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі-продажу та застосовним законодавством. Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами. Однак на практиці Інкотермс час від часу також включаються у договори купівлі-продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків.

Які загальні правила застосування "Інкотермс" при моделюванні змісту зовнішньоторговельної операції?

По-перше, "Інкотермс" регулює не всі питання, що виникають у процесі виконання договірних зобов'язань. Тому продавець і покупець зобов'язані з'ясовувати і брати до уваги й інші можливі загальні і спеціальні звичаї відповідної галузі торгівлі або морських торгових портів. Крім того, за межами базисів постачання залишилися наслідки порушення договірних зобов'язань. Отже, відповідальність за порушення зобов'язань зовнішньоторговельного контракту необхідно регулювати спеціально.

По-друге, умови (базиси) "Інкотермс" стають частиною зовнішньоторговельного контракту лише тоді, коли сторони прямо або побічно посилалися на них. Якщо в якості застосовного права обрано торгове право Австрії, Франції або Німеччини, умови "Інкотермс" по законодавству даних держав застосовуються у тому випадку, коли це спеціально не оговорено в контракті. Тому, уклавши угоду з партнерами з даних країн і не бажаючи керуватися "Інкотермс", варто спеціально обумовити дану обставину.

По-третє, сторони, прийнявши "Інкотермс" у якості загальної підстави контракту, можуть внести в договір доповнення, що відповідають умовам, прийнятим у даній галузі торгівлі, або їхнім особистим бажанням, або особливим обставинам, що склалися при укладенні контракту. Будь-яке положення, що міститься в "Інкотермс", не може застосовуватися і на нього не вправі посилатися зацікавлена сторона, якщо при укладенні контракту дане питання було урегульоване по-іншому.