- •Розділ 1 Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності
- •1.1.Особливості та джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •1.2. Поняття, суб'єкти та види зовнішньоекономічної діяльності.
- •1.3. Захист прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
- •1.4. Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності.
- •Розділ 2 Правове регулювання інвестиційної діяльності
- •2.1. Поняття та види іноземних інвестицій.
- •2.2. Форми здійснення іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:
- •2.3. Правовий режим інвестиційної діяльності.
- •2.4. Гарантії захисту іноземних інвестицій.
- •Розділ 3 Повноваження органів влади і управління щодо зовнішньоекономічної діяльності
- •3.1. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
- •3.2.Повноваження органів влади і управління щодо зовнішньоекономічної діяльності.
- •Розділ 4 Тарифне і нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •4.1. Тарифні методи регулювання експорту і імпорту товарів.
- •1. Імпорт
- •2. Реімпорт
- •3. Експорт
- •4. Реекспорт
- •5. Транзит
- •6. Тимчасове ввезення (вивезення)
- •7. Митний склад
- •8. Спеціальна митна зона .
- •9. Магазин безмитної торгівлі
- •10. Переробка на митній території України
- •11. Переробка за межами митної території України
- •12. Знищення або руйнування
- •13. Відмова на користь держави
- •Нетарифне регулювання експорту та імпорту.
- •Розділ 5 Зовнішньоекономічний договір – основний інструмент регулювання зовнішньоекономічних відносин. Основні види зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
- •5.1.Поняття зовнішньоекономічного договору (контракту).
- •5.2. Порядок укладання зовнішньоекономічного договору (контракту).
- •5.3.Форма та зміст зовнішньоекономічного договору (контракту).
- •5.4. Визначення застосовного права в зовнішньоекономічних контрактах (арбітражне застереження).
- •Облік зовнішньоекономічних контрактів.
- •5.6. Правова характеристика зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу.
- •5.7. Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 рік), її статус.
- •5.8. Правове регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності.
- •Розділ 6 Розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами
- •Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.
- •6.2.Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів(контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів(контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті.
- •6.3. Відповідальність за порушення термінів про надходження іноземної валюти.
- •Розділ 7 Міжнародні правила інтерпретації «інкотермс»
- •7.2. Структура інкотермс.
- •7.3. Рекомендації щодо застосування інкотермс.
- •Розділ 8 Закони юнсітрал.
- •8.1. Арбітражний регламент юнсітрал.
- •8.2.Типовий закон юнсітрал про міжнародний торгівельний арбітраж.
- •Розділ 9 Правова регламентація порядку розгляду спорів за зовнішньоекономічними контрактами
- •9.1. Європейська Конвенція про зовнішньоторговий арбітраж.
- •9.2. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
- •9.3. Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.
- •9.4. Регламент мкас. Положення про арбітражні збори та затрати. Рекомендаційний список арбітрів мкасу при тпп.
- •Розділ 10 Розгляд спорів Міжнародним комерційним арбітражем при тпп України
- •10.1. Склад арбітражного суду, який розглядає справу.
- •10.2. Арбітражне провадження.
- •10.3. Позовна заява, її зміст.
- •10.4. Арбітражне рішення.
- •10.5. Оспорювання арбітражного рішення.
- •Розділ 11 Визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражних судів
- •11.1. Правове регулювання визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражних судів.
- •11.2. Процедура визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.
- •Визнання та виконання рішень міжнародних комерційних судів за межами України.
- •Тести з дисципліни
- •Рекомендовані нормативно-правові акти
5.7. Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 рік), її статус.
Ще одним міжнародним договором, який регулює питання, пов'язані з договорами купівлі-продажу (а саме – строки позовної давності) є Конвенція ООН "Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів".
Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів була вироблена і прийнята на спеціальній конференції, що відбулася у м. Нью-Йорку в 1974 році під егідою Організації Об'єднаних Націй. Для України дана Конвенція вступила в силу з 1 квітня 1994 року.
Головна мета Конвенції – обґрунтування і докладна регламентація питань, пов'язаних із застосуванням строку позовної давності у міжнародній торгівлі. Вона спрямована на чітке визначення проміжку часу для вирішення спорів або претензій, що можуть виникати внаслідок порушення або невиконання зобов'язань за міжнародними договорами купівлі-продажу товарів.
У Конвенції передбачено, що строк позовної давності становить 4 роки. Визначаються, зокрема, початок і закінчення строку давності, обставини, що можуть обумовлювати його зупинення, зміни, обмеження або продовження тощо.
Цілком очевидно, що участь України в цій Конвенції сприятиме захисту наших інтересів у міжнародній торгівлі, зокрема, більш ефективній реалізації положень як Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року, стороною якої є Україна, так і двосторонніх договорів із зовнішньоторговельних питань, що укладаються Україною з іноземними державами. Конвенція визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Такий період часу надалі іменується "строком позовної давності".
Конвенція застосовується лише в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах. Дана Конвенція застосовується незалежно від права, яке могло б підлягати застосуванню на підставі норм міжнародного приватного права. Конвенція не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу в чіткій формі виключили її застосування. Конвенція не застосовується до продажу:
товарів, що купуються для особистого, родинного або домашнього користування;
з аукціону;
в порядку виконавчої дії або іншим чином на підставі закону;
фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів і грошей;
суден водного та повітряного транспорту;
електроенергії.
Конвенція не застосовується до вимог, які ґрунтуються на:
заподіянні смерті або пошкоджені здоров'я особи;
ядерній шкоді, завданій проданими товарами;
заставі, іпотеці або іншому забезпеченні речового характеру;
рішенні або постанові, ухвалених в результаті розгляду спору;
документі, згідно з яким можливе примусове виконання відповідно до законів того місця, звідки запрошується таке виконання;
чеку, переказному або простому векселі.
Конвенція не застосовується до договорів, у яких зобов'язання продавця полягають в основному у виконанні роботи або наданні інших послуг. Договори на поставку товарів, що підлягають виготовленню або виробництву, вважаються договорами купівлі-продажу, якщо сторона, яка замовляє товари, не зобов'язується поставити істотну частину матеріалів, необхідних для виготовлення або виробництва таких товарів.