Розділ 5 Зовнішньоекономічний договір – основний інструмент регулювання зовнішньоекономічних відносин. Основні види зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

5.1.Поняття зовнішньоекономічного договору (контракту).

Зовнішньоекономічний контракт по своїй природі є правовою формою зовнішньоекономічних відносин, одним із інструментів відкритої ринкової економіки, який забезпечує господарські та інші зв’язки між суб’єктами господарської діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Як і будь-який цивільно-правовий договір, зовнішньоекономічний контракт повинен відповідати ряду загальних вимог (умов), додержання яких є необхідним для його дійсності (чинності). Йдеться насамперед про суб'єктний склад договору. Сторонами в ньому є, з одного боку, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності України, а з другого – іноземний контрагент.

5.2. Порядок укладання зовнішньоекономічного договору (контракту).

Перед тим, як укладати зовнішньоекономічний договір, необхідно вибрати спосіб встановлення контакту з потенційними партнерами. Експортер може використовувати такі способи встановлення контактів з контрагентами:

направити пропозицію (оферту) безпосередньо одному або кільком іноземним покупцям (замовникам);

1. направити пропозицію (оферту) безпосередньо одному або кільком іноземним покупцям (замовникам);

2. прийняти та підтвердити замовлення покупця;

1. направити пропозицію у відповідь на запит із зазначенням конкретних умов майбутнього контракту або з проформою контракту;

1. взяти участь у торгах, подавши тендер організаторам торгів;

2. взяти участь у торгово-промислових виставках та ярмарках.

Імпортер може скористатися одним з таких способів:

• направити потенційному або вже відомому продавцю (постачальнику) замовлення;

• оголосити торги з запрошенням до участі підприємств, які можуть прийняти і виконати умови організаторів торгів;

• направити запит виробнику товарів, що цікавлять імпортера;

• направити можливому виробнику комерційний лист про наміри вступити у переговори у відповідь на його пропозицію;

• направити експортеру безумовний акцепт його пропозиції.

Ініціативу встановлення контакту може виявити як покупець (замовник), так і продавець (виконавець). Якщо ініціативу виявляє продавець, то він, виступаючи при цьому як оферент, направляє потенційним покупцям оферту, тобто письмову пропозицію, в якій зазначаються усі основні умови майбутньої угоди, а саме: назва товару, його кількість, якість, ціну, умови поставки та умови платежу.

Другим способом, за допомогою якого експортери встановлюють контакти з потенційними покупцями, є вивчення умов замовлення, отриманого від покупця, та або підтвердження його і прийняття до виконання, або відхилення.

Замовлення – це комерційний документ, який містить прохання покупця (замовника) відвантажити йому на певних умовах товар (виконати роботи, надати послуги). В ньому детально зазначаються усі суттєві елементи, необхідні для укладення зовнішньоекономічного договору. Видача замовлень практикується з постійними контрагентами, з якими умови контрактів не змінюються з року в рік, тому в замовленні можуть бути зазначені тільки назва товару, його кількість, термін поставки, інколи – деякі специфічні умови, характерні для даного конкретного замовлення (наприклад, місце здачі товару). Все решта може регламентуватися загальними умовами, що містяться у попередньому замовленні або контракті (з зазначенням його номера та дати). Замовлення може мати додаток (специфікацію) з уточненням умов поставки. При згоді експортера з умовами замовлення він підтверджує замовлення і контракт вважається укладеним. Підтвердження замовлення – це комерційний документ, який є повідомленням про прийняття умов замовлення без застережень.

Третій спосіб встановлення контактів з потенційними покупцями передбачає відповідні дії експортера на запит імпортера, тобто у даному випадку ініціатива вступу у відносини виходить від покупця (замовника), зацікавленого у купівлі товару (виконанні робіт) у обраного ним можливого контрагента. Імпортер направляє на адресу продавця запит – звернення до продавця з проханням вислати йому оферту. У запиті звичайно вказується точна назва товару, сорт, кількість, бажаний термін поставки. Ціна, як правило, не вказується. Крім того, у запиті пропонується подати докладну інформацію про товар, умови платежу та доставки. Може бути зазначено, до якої дати імпортер буде чекати оферту від експортера. Звичайно запити надсилаються не одній, а декільком фірмам з метою одержання декількох конкурентних пропозицій, з яких, в результаті аналізу вибирають найвигіднішу. Процес підтвердження згоди на запит аналогічний розглянутому вище.

Ще одним способом встановлення контактів є участь у торгово-промислових ярмарках та виставках, метою якої є не тільки демонстрація своїх досягнень, але й укладання комерційних контрактів. У цьому випадку угоди можуть бути двох видів:

1) угоди за взірцями (моделями, кресленнями, каталогами), що виставлені, з наступною поставкою товару;

2) продаж самих експонатів (машин, обладнання тощо).

Якщо під час опрацювання пропозицій контрагенти прийдуть до взаємоприйнятних умов, договір може бути підготовлений однією з сторін, підписаний та висланий іншій для підписання та повернення.