2. Дати зрівняльну характеристику призми і дифракційній решітці.

Головною частиною усякого спектрального пристрою є оптичний пристрій, який розподіляє на його складові частини, перетворюючи його у спектр.

У одному випадку світло розлягається кривою в наслідок показників приломлення для променів різної довжини. У другому – дисперсія відбувається при проходженні через дифракційну решітку, в наслідок фракції світла у більшій частині паралельності вузьких щілок.

Для виготовлення призми потрібна речовина з великою дисперсією оцінок при виборі матеріалу потрібна його прозорість. Для ультрафіолетових променів застосовуються флюорит CrF₂.

Дифракційні решітки прозорі, відбиваючі виготовляють шляхом нанесення тонких штрихів загостренням алмаза, на.

Відбиваючі решітки виготовляють подібним нанесенням штрихів, але на плоских чи алюмінієвих дзеркалах наноситься 200-1200 пунктир 1 мм.

Світло -сила у дифракційних спектрографів більша ніж у приземних. Кут відхилення залежить від довжини хвилі.

3.Задача. Розрахувати умовний реальний потенціал електрода ІІ роду каманельного електрода Hq/Hq₂Cl₂KCl при температурі Т = 298 К, якщо концентрація С(KCl)=0,1 моль/л коефіцієнт активності хлорид іонів G(Cl²)=0,755, стандартний потенціал канамельного електрода Е^о=0,2682 В.Рішення: Для двох еталонних водних розчинів хлориду кальцію з вмістом хлориду кальцію Х=2,40 % і Х₂=4,00 %, знайдено значення показника приломлення, які дорівнюють n=1,3360 і n₂=1?3380, відповідно, а для аналізує мого розчину з вмістом хлориду кальцію Х-значення, n=1,3370.

У розглянутому інтервалі зміни вмісту хлориду кальцію зберігається лінійчата залежність між n і х.

Розрахувати вміст хлориду кальцію (х) у відсотках в аналізуємо му розчині, якщо:

а) від‘ємний показник переломлення розчинювала чистої води, n=1,3330;

б) показник переломлення чистої води невідомий.

Розв‘язок:

а) за формулою розраховую значення фактору (F):

F=n₂-n₁| x₂-x₁

F= = (1,3370+1,3360) = 3,20 %

б) оскільки у інтервалі між n₁, n₂ зберігається лінійна залежність між n та х, то розраховуючи х, можна скористатись лінійною інтерполяцією:

Еталонна відповідь

Варіант №4

1. Сутність кондуктометричного методу аналізу.

Засновником кондуктометричного аналізу вважають німецького фізика-хіміка Ф.В.Г. Кольраум (1840-1910), який вперше у 1885 році запропонував порівняння зв‘язку розчинів сильних електролітів та концентрацій. У середині минулого століття було розроблено метод високочастотного кондуктометричного титрування.

Кондуктометричний аналіз заснований на використанні залежності між електропровідністю розчинів електролітів і їх концентрацій.

Електричний опір (R) шару розчину електроліту між електродами прямо пропорційний довжині (l) цього шару і оборотньо-пропорційний площі (S) поверхні електродів:

R = S = .

Із збільшенням концентрацій розчину електроліту його питома електропровідність спочатку збільшується, а потім проходить через молекули і зменшується.

У розчинах слабких електролітів із збільшенням концентрації понижується ступінь дисоціації молекул електроліту, що призводить до зменшення числа іонів – струмопровідних частинок – зменшується питома електропровідність.

Питома електропровідність розчинів електролітів збільшується з ростом температури протягом зниження в‘язкості розчинів, що призводить до збільшення швидкості руху іонів, а для слабких електролітів – також, і до збільшення їх ступеню іонізації. Тому вимір проводять при постійній температурі.

Відповідно до закону незалежного руху іонів – Кольраума, еквівалентна електропровідність розчину електроліту дорівнює їх рухомості розбавленого чи розведеного розчину.

У кондуктометричному методі аналізу застосовують пряму кондуктометрію і кондуктометричне титрування.