
- •1. Що являє собою метод полярографії.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Електрохімічні методи аналізу, їх теоретичні основи та класифікація.
- •2. Сутність колориметричного методу аналізу. Що таке координати кольору. Застосування спектрофотометрів, фотоколориметрів.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Що представляє собою вольтамперометрія.
- •2. Дати зрівняльну характеристику призми і дифракційній решітці.
- •Еталонна відповідь
- •Дати характеристику , , випромінюванням.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. В чому сутність методів біотестування.
- •2. На чому заснований кількісний флуоресцентний аналіз.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Що представляє з себе атомно-абсорбційний метод аналізу.
- •2. Явище люмінесценції, які види люмінесценції використовують у фізико – хімічних методах аналізу.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Прилади та речовини для люмінесцентного аналізу.
- •2. Яким рівнянням виражаються закон світло поглинання: Бугера-Ломберта-Бера.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. У чому полягає сутність амперметричного титрування.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •2. На чому заснований рефрактометричний аналіз.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Як знайти концентрацію визначаємої речовини при диференціальній фотометрії.
- •2. Привести рівняння Нернста і пояснити сенс вхідних величин.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. На чому заснований кондуктометричний метод. Від чого залежить питома електропровідність.
- •2. Описати принцип кулонометричного аналізу.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Написати сутність хроматографічного аналізу.
- •2. На чому заснований принцип спектрофотометрії.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Якими квантовими числами описується енергетичний стан в атомі. Дати характеристику чисел.
- •2. Які спектри називаються спектрами поглинання і спускання.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Принцип проведення флуоресцентного аналізу.
- •2. Що таке електроди першого і другого роду.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Що представляє собою кондуктометричне титрування.
- •2. Дати визначення похідної спектрофотометрії.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •2. Охарактеризувати метод люмінесцентного аналізу.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Охарактеризувати нефелометричний і турбідиметричний методи аналізу, описати принципову схему нефелометру.
- •2. Кондуктометрія. Сутність методу. Електропровідність розчинів, її залежність від концентрації. Апаратура для вимірювання електропровідності розчинів. Кондуктометричне титрування.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Надати визначення процесу газової хроматографії.
- •2.Яке існує обладнання для газової хроматографії.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •2. Надати визначення природі і властивостивостям світла.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Охарактеризувати метод потенціометрії, схему потенціометру та принцип вимірювання потенціалу.
- •2.Опишіть оптичну схему спектрофотоколориметру. Правила роботи на спектрофотометрі.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. У чому полягає сутність рефрактометрії. Закони відбиття і заломлення світла.
- •2.Надати характеристику емісійному аналізу.
- •3. Задача. Комплексонометричне визначення кальцію у розчині, знайти абсолютну та відносну похибки аналізу.
- •Еталонна відповідь
- •1. Охарактеризувати електромагнітну природу світла.
- •2.Надати визначення емісійній фотометрії, принципова схема .
- •3. Задача. Комплексонометричне визначення кальцію у розчині, знайти абсолютну та відносну похибки аналізу.
- •Еталонна відповідь
- •1. Дати визначення потенцірметричному титруванню. Потенціометри. Приклади потенціометричних визначень.
- •2. Надати характеристику біологічним методам аналізу.
- •3. Задача. Комплексонометричне визначення кальцію у розчині, знайти абсолютну та відносну похибки аналізу.
- •Еталонна відповідь
- •1. Обґрунтувати принцип тонкошарової хроматографії, чим вона відрізняється від звичайної хроматографії.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Дати визначення «нульовий розчин», його використання.
- •2. Описати загальні правила роботи з приладами для високочастотного аналізу.
- •Еталонна відповідь
- •1.Надати визначення емісійній фотометрії, принципова схема .
- •2. Дати характеристику диференціальному фотометричному аналізу, пояснити суть методу.
- •Еталонна відповідь
- •1. Проаналізувати роботу аналітичних індикаторів в біологічних методах.
- •2.Визначення бензолу і нафталіну в їх суміші методом високоефективної рідинної хроматографії. Які прилади використовуються в цьому методі.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Описати явище люмінесценції, принципову схему приладу флуориметра єф-3м.
- •2. Охарактеризувати типи електрохімічних елементів.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Охарактеризувати титриметричний метод аналызу.
- •2. Надати класифікацію електрохімічних методів аналізу в залежності від природи джерела електроенергії в системі.
- •3. Задача.
- •Еталонна відповідь
- •1. Обгрунтувати сутність метода осадочної хроматографії, навести приклад використання даного методу.
- •2.Охарактеризувати та класифікувати методи фізико - хімічного аналізу.
- •3. Задача.
Еталонна відповідь
Варіант №26
1.Надати визначення емісійній фотометрії, принципова схема .
Емісійна фотометрія полум’я – метод емісійного спектрального аналізу,
заснований на термічному збуджені атомів у низькотемпературному полум’ї.
Температура полум’я залежить від газів, які застосовуються для утворення полум’я: ацетилен – повітря 2200 0С, пропан-бутан – повітря 1900 0С.
Інтенсивність випромінювання реєструється за допомогою фотомножника і
вимірювального пристрою. Спектральні лінії виділяються за допомогою
світлофільтрів, або монохроматорів. Для вимірювання використовуються
резонансні лінії, які відповідають переходу електронів з найближчого
збудженого рівня на основний рівень. Наприклад, визначення натрію і калію проводиться по лініям: Na – 589,0 і 589,6 нм, К – 766,5 і 769.9 нм. Кальцій
визначають по резонансній лінії 422,7 нм, або по полосам 554, 605, 622 нм.
Аналізуємий розчин розпилюється струмом повітря у розпилювачі і подається у полум’я пальника. Схема атомно-емісійній спектроскопії наведена на рис.
Рис. Схема атомно-емісійної спектрометрії.
1 – полум’я, 2 – пальник, 3 – монохроматор,
4 – фотомножник, 5 – вимірювання аналітичного сигналу.
Методика аналізу атомно – емісійною спектрометрією передбачає такі
основні етапи: 1)підготовка аналізуємого зразку (розчинення) до аналізу,
2)приготування стандартних розчинів, 3)введення розчину в полум’я,
4)виділення аналітичної спектральної лінії аналізуємого елементу,
5)вимірювання інтенсивності випромінювання, 6)розрахунок концентрації
елементу у пробі з використанням стандартних розчинів.
Лицьова панель
Зовнішній вигляд спектрофотометру наведено на рис. . На лівій передній
панелі 1 розташовані органи управління і індикації монохроматору і газорозподільною системою. В центрі передньої частини спектрофотометру
розташовано відсік, у якому встановлено атомізатор. Відсік прикритий
дверцятами 2. На задній стінці відсіку знаходяться штуцери для підводу газу
до горілки і повітря до розпилювачу. Там же розташоване і гніздо для ключа
насадки. В правому передньому куту декоративного кожуху знаходяться
відкидні дверцята 3, які притуляють відсік для встановлення держака лампи з
порожнистим катодом. На правій панелі 4 розташовані органи для налагодження і індикації блоків живлення і реєстрації, а також кнопка
включення мережі живлення.
1 – ліва передня панель, 2 – світлозахисні дверцята,
3 - відкидні дверцята, 4 – права передня панель.
2. Дати характеристику диференціальному фотометричному аналізу, пояснити суть методу.
Якщо светопоглощение аналізованого розчину вимірюють по відношенню до середовища порівняння (розчин порівняння, діафрагма, оптичний клин), оптична щільність А якої істотно більше нуля (наприклад, А = 0,1-1,0), то такий спектрофотометричний метод називають диференціальної спектрофотометрі, або диференціальним фотометричним аналізом. Одне з основних достоїнств диференціальної спектрофотометрії полягає в зменшенні помилки спектрофотометричних визначень. Тому диференціальну спектрофотометрію іноді називають прецизійної спектрофотометрі. Диференціальна спектрофотометрія використовується, зокрема, при отриманні ІК спектрів поглинання таких речовин, у яких спостерігається велика спільна розсіювання світла, внаслідок чого світлопропускання в ГИК області сильно знижується (іноді до 10-20%), спектри мають брудний, смуги поглинання важко ідентифікуються. Для усунення цього явища в канал порівняння вводять діафрагму, що перекриває частину світлового потоку. При цьому шкала пропускання розширюється і ІК спектри поглинання виходять більш чіткими, смуги поглинання ідентифікуються надійно.
Серед різних варіантів диференціальної спектрофотометрії в аналітичній практиці поширений простий спосіб, коли оптичну щільність аналізованого розчину вимірюють по відношенню до розчину порівняння, який містить той же обумовлений речовина, що й аналізований розчин, але з дещо меншою концентрацією. У цьому випадку вимірюється відносна оптична щільність А х дорівнює різниці оптичної щільності аналізованого розчину і оптичної щільності А 0 розчину порівняння.
Метод використовують тоді, коли концентрація розчину - велика (десятки відсотків) і оптична щільність - висока. При високої оптичної щільності зростає помилка безпосередніх спектрофотометричних визначень. Застосування ж розчину порівняння, також містить визначувану речовину, дозволяє зменшити вимірювану відносну оптичну щільність А х аналізованого розчину, розширити протяжність шкали светопропускания і знизити помилку визначень до кількох десятих часток відсотка.
Найменшу помилку отримують тоді, коли різниця оптичної щільності вимірюваного розчину і розчину порівняння мінімальна, а оптична щільність розчину порівняння - висока, аж до А = 1.
Суть методу полягає в наступному. Готують ряд (п'ять-десять) еталонних розчинів визначуваної речовини з різною, точно заданою концентрацією з 0, з 1, с 2, ..., з n. Спочатку при обраній довжині хвилі в обидва канали спектрофотометра поміщають однакові кювети з одним і тим же еталонним розчином (концентрація визначуваної речовини дорівнює з 0), щодо якого будуть проводити наступні вимірювання, і встановлюють шкалу оптичної щільності в положення А = 0. Потім при тій же постійної аналітичної довжині хвилі вимірюють оптичну щільність А i (i = 1, 2, ...; n) кожного еталонного розчину і оптичну щільність А х аналізованого розчину щодо еталонного розчину з концентрацією с 0 і власної оптичної щільністю А 0 ( щодо чистого розчинника), після чого знаходять концентрацію з х визначуваної речовини в аналізованому розчині наступними способами.
Розрахунковий спосіб. При цьому способі передбачається здійснимість основного закону світлопоглинання. Відповідно до цього закону можна написати: А х = e l (з х - з 0), c x - c 0 = A x / e l, c x = c 0 + A x / e l
де e - молярний коефіцієнт погашення визначуваної речовини, l - товщина поглинаючого шару. Якщо ввести фактор перерахунку
F = l / e l,
то останнє рівняння можна переписати у вигляді:
c x = c 0 + F A x
Це рівняння і використовують для розрахунку концентрації з х визначуваної речовини на підставі вимірювання А х і при відомій концентрації з 0 еталонного розчину порівняння. Диференціальна спектрофотометрія в різних варіантах застосовується при визначенні ряду металів і неметалів, органічних сполук, лікарських речовин. Так, розроблені варіанти аналізу методом диференціальної спектрофотометрії багатьох двокомпонентних сумішей лікарських речовин: кофеїн і аспірин, кофеїн і амідопірин, кофеїн і фенацетин, теобромін і барбаміл, теофілін та барбаміл, папаверину гідрохлорид і дибазол, папаверину гідрохлорид і кислота нікотинова - і т. д.
3. Задача. Визначити сульфур у розчині натрій сульфату. Якщо маса тигелю = 16,14135г. Маса тигелю з осадом = 16,50835г . Дійсне значення = 0,07 г.
Відповідь:
Аналіз розчину сульфатної кислоти на вміст сульфуру виконується у такій послідовності:
На техно-хімічних терезах взяти наважку хлориду барію і перенести в стакан ємністю 100мл.
Розчинити наважку BaCl2*2H2O в 50 мл гарячої дистильованої води.
Аналізуємий розчин в стакані на 150 мл розбавити гарячою дистильованою водою до 100 мл. Додати 0,5 мл нітратної кислоти.
Нагріти розчин в обох мстаканах майже до кипіння, але не кип’ятити.
Провести осадження BaSO4 . Для цього в розчин натрій сульфату повільно, по краплям, при безперервному перемішуванні скляною паличкою, не торкаючись нею стінок стакану, вливати гарячий розчин хлориду барію впродовж 2-3 хв.
Не виймаючи скляної палички зі стакану, накрити останній фільтрувальним папером і залишити для старіння. (12-24 год)
Чистий фарфоровий тигель прожарити у муфельній печі спочатку 20 хв., а потім до сталої маси через 10 хв. Отримані результати записати.
Густий беззольний фільтр («синя стрічка» )розташувати у воронці і змочити декількома краплинами дистильованої води. Воронку з фільтром встановити у кільце штатива, а під воронку поставити чистий пустий стакан.
Обережно по скляній паличці перелити розчин на фільтр, не каламутячи осаду.
Промити осад методом декантації. Для цього до осаду у стакані додати 20-25 мл холодної дистильованої води, перемішати і дати відстоятися. Прозорий розчин перелити на фільтр. Повторити 2-3 рази,не виймаючи скляну паличку із стакана.
По закінченню декантації додати до осаду 20-25 мл дистильованої води і перенести осад на фільтр, змиваючи стінки стакану і паличку струмом води з промивалки.
Промити осад на фільтраті дистильованою водою до негативної реакції фільтрату на іони Cl- (AgNO3).
Вороку з фільтром підсушити в сушильній шафі.
Фільтр з осадом перенести в тигель, поставити в піч і прожарювати до сталої маси.
Розрахувати вміст сульфуру в розчині, що аналізується за формулами:
Qs = aBaSO4*F;
aBaSO4 = 0,36702.
F = 32/133=0,137
Qs = 0,05
Δ = 0,07-0,05=0,02
γ =(0,05-0,07)/0,07=0,028*100%=28%