Правила професійної етики перекладача
Не розголошувати інформацію, з якою маєте справу в ході своєї професійної діяльності.
Встановити довірливі стосунки з тими, на кого працюєте.
Зберігати витримку навіть в екстремальних ситуаціях, бути завжди коректними, ввічливими, охайно та доречно одягненими.
По можливості не додавати нічого від себе (не виходити за рамки сказаного), утримуватись від коментарів та висловлення свого погляду, без потреби не пропускати інформацію.
При необхідності пояснити особливості національного характеру, менталітету, традицій та культури, відомі перекладачеві, але невідомі Вашому партнерові, щоб підвищити ефективність спілкування та досягти якнайповнішого взаєморозуміння.
Завжди надавати конкретну допомогу тим, хто недостатньо орієнтується в ситуації, особливо за кордоном, навіть у неробочий час та без додаткової оплати.
Постійно підвищувати кваліфікацію та професійну майстерність, розширювати світогляд та поглиблювати ерудицію в різних галузях знань та спеціалізуватись, по можливості, в якомусь конкретному напрямку.
Щедро ділитися своїми знаннями та досвідом з початківцями та молодими перекладачами.
Дотримуватись корпоративної солідарності, підвищувати престиж професії, не погоджуватись на демпінгову оплату своєї праці [11, 13].
Правила виконання професійного усного перекладу
Найгірший переклад кращий, ніж ніякий.
Перекладач повинен мати гучний голос, чітку дикцію; прямі самовиправлення не допускаються; “екання” та “мекання” неприпустимі. Почате висловлювання треба довести до кінця. Правило Женевської школи перекладу: вам платять не за те, як ви перекладаєте, а за те, як ви говорите. Чітке та гарне мовленнєве (тобто, граматичне, стилістичне, лексичне та інтонаційне) оформлення перекладу – запорука довіри до вас, а звідси – і до вашого клієнта. Не починайте переклад з підрядних речень, питальних слів та вигуків на зразок “ну”, “значить”, “що” і т. ін. Для логічного завершення свого перекладу майте в запасі різні вставні слова та фрази загального плану, які годяться на всі випадки і дадуть вам можливість обдумати подальший текст.
Перекладач перекладає тільки те, в чому повністю впевнений, тобто, що він добре зрозумів і може чітко висловити. Решту – замінює або пропускає. (У першу чергу передайте головне. Якщо ви чогось не зрозуміли, не акцентуйте на цьому увагу слухачів, змушуючи їх сумніватись щодо вашого професіоналізму. Спробуйте відтворити втрачену інформацію на основі подальшого контексту. Те, що не зрозуміле відразу, може з’ясуватись у подальшій бесіді. Тому іноді краще перекладати триваліші відрізки, оскільки тоді простіше розібратися в контексті).
Заміною може бути повторення даних з іншої частини тексту, або відтворення даних, достовірно відомих та загальноприйнятих у культурі мови, на яку ведеться переклад.
Що б не говорилось мовою оригіналу, в перекладі повинен відчуватись логічний зв’язок попереднього з наступним.
За тривалістю оригінал та переклад майже збігаються (англійський текст може бути на 20-30% стислішим).
Як би не висловлювались мовою оригіналу, мова перекладу повинна бути лексично та граматично нормативною. Під час перекладу зберігайте нейтралітет, не показуйте своїх симпатій чи антипатій, а чітко відтворюйте інформацію, не виказуючи свого ставлення до тієї чи іншої проблеми (за винятком публічних виступів, коли під впливом емоцій оратора можна відійти від нейтральної інтонації).
Переклад ведеться від першої особи (якщо це не допит та не переклад розмови третіх осіб).
У перекладі вживаються тільки стійкі словосполучення. Бажано вставляти в перекладі інтернаціональні слова, що надасть перекладу більшої достовірності та зміцнить довіру до перекладача.
Метафори та образні вирази в перекладі знімаються або замінюються стійкими словосполученнями.
В українській мові інформативність тексту від початку до кінця зростає, а в англійській – навпаки. В українській мові речення починаємо, як правило, з обставини, а в англійській – з підмета.
В усному перекладі на слух скорочення, імена та цифри при першому пред’явленні опускаються або замінюються [11, 52].