120

Вступ

Позбавлення волі як вид кримінального покарання є правовим наслідком вчинення злочину і відповідно до кримінального законодавства (ст. 63 КК) полягає в ізоляції засудженого та поміщення його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. При цьому особа обмежується у праві обирати рід (вид) занять і місце проживання, користуватися жилими приміщеннями й іншим майном. Крім цього, на засудженого покладається новий специфічний юридичний обов'язок - виконувати вимоги режиму, встановлені законом у місцях позбавлення волі. Це призводить до різкої зміни правового становища громадянина, яке пов'язане із значними обмеженнями його свободи, що об'єктивно містить у собі елементи кари не з метою помсти та зведення рахунків, а заради безпеки суспільства.

Таким чином, позбавлення волі - це поєднаний з виправним впливом захід державного примусу, який полягає в тому, що особа на підставі вироку суду, який набрав чинності, визнається винною у вчиненні злочину, ізолюється від суспільства шляхом поміщення до УВП, підлягає правовим обмеженням, набуває стану судимості, що тягне за собою ряд невигідних для неї наслідків після звільнення від відбування покарання. Актуальність теми полягає в тому, що позбавлення волі це найбільш часто застосовуваний захід покарання, і тому необхідно, щоб законодавство про позбавлення волі відповідало високим вимогам законності та справедливості, так як Україна проголосила себе правовою державою.

Крім того, існує ряд теоретичних проблем, які зачіпають поняття ефективності покарання, її показників та критеріїв, умов і факторів, що впливають на ефективність; методології ефективності взагалі і правових норм, що регулюють позбавлення волі. Без глибокої та всебічної розробки понять, що використовуються при дослідженні зазначених проблем, не можна правильно встановити наскільки успішно досягаєтся мета покарання при призначенні позбавлення волі, чи його ефективного застосування.

Зміст покарання у вигляді позбавлення волі виступає як специфічна юридична форма, що виражає потребу карати злочинців суворо визначеним чином. Без цієї юридичної форми немає покарання. Лише за її наявності покарання у вигляді позбавлення волі стає правомірним актом державного примусу.

Метою покарання є залякуючий вплив позбавлення волі, який виражається в самому факті осуду, винесенні вироку судом від імені держави і залежить від тривалості строку позбавлення волі, виду УВП. Позбавлення волі впливає як на суспільну психологію, так і на психіку злочинця. Репресивність позбавлення волі акумулює в собі такі риси і властивості, які сприяють розвитку в суспільстві негативного ставлення до злочинця, спричиняють обурення з приводу злочинних дій.

Індивідуально-психологічний вплив покарання полягає в тому, що кара у вигляді позбавлення волі тягне за собою зміну ставлення оточуючих до злочинця, його дії засуджуються суспільством з метою привести його до визнання аморальності своєї протиправної поведінки, породити бажання до виправлення (ресоціалізації).

Суттєвим елементом кари є позбавлення засудженого фізичної свободи, яка виражається в ізоляції його від суспільства на строк, визначений вироком суду, поміщенні його в спеціальну установу, яка охороняється.

Головною рисою позбавлення волі, що відображає його сутність, є ізоляція засудженого від суспільства. Передусім вона пов'язана з обмеженнями фізичних і духовних контактів, скороченням соціальних зв'язків і функцій. Вона також передбачає роздільне тримання різних категорій засуджених, порядок їх спілкування в межах однієї УВП. Тому засуджений до позбавлення волі, оскільки він постійно перебуває в умовах ізоляції, повинен вести особливий, встановлений законом, спосіб життя, який відрізняється від життя на волі.

У літературі зустрічаються різні терміни, які характеризують цей елемент позбавлення волі: "ізоляція від суспільства", "ізоляція від зовнішнього світу". Однак ці терміни умовні. Термін "ізоляція від зовнішнього світу" невдало виражає характер і зміст позбавлення волі. Повна (абсолютна) ізоляція від зовнішнього світу не застосовується. Про таку ізоляцію можна говорити лише в тому випадку, якщо засуджений втратив будь-який зв'язок із зовнішнім світом, своїми близькими.

Головним завданням у розгляданні поняття "позбавлення волі", є потреба визначення сутністі і змісту цього виду покарання. Під сутністю звичайно розуміється те головне, що характеризує предмети, їх внутрішню найважливішу сторону, їх основу, глибинні процеси, що відбуваються в них, а під змістом - те, що розкриває сутність. Сутність покарання у вигляді позбавлення волі виражається в карі, а різні елементи кари, і є його змістом.

Як відомо, кара найяскравіше проявляється в режимі відбування покарання. Режим не тільки конкретизує зміст покарання, а й є регулятором його каральної сили, і тому виступає основним критерієм визначення судом виду позбавлення волі. Вимоги режиму реалізуються шляхом створення різних умов тримання засудженого під час відбування покарання. Ці умови визначаються відповідними нормами кримінально-виконавчого законодавства. Позбавлення волі має значну силу дисциплінуючого впливу, яка у комплексі з іншими засобами виправлення, здатна зробити певні зміни в переоцінці ціннісних орієнтацій засудженими, змінити їхню поведінку, погляди та звички.

Покарання у вигляді позбавлення волі не має на меті спричинення фізичних страждань або приниження людської гідності. Відбування позбавлення волі супроводжується залученням засудженого до суспільне корисної праці, виховної роботи, загальноосвітньої та професійної підготовки, які максимально використовуються в боротьбі за відродження людини. Засуджені добре знають, що суспільство проявляє про них турботу. Вказані обставини зумовлюють можливість використання позбавлення волі не тільки як каральний, а й як виховний засіб. Разом з тим самій природі позбавлення волі властиве протиріччя, оскільки: маючи за мету максимально пристосувати людину до життя в нормальних умовах суспільства, її змушені ізолювати від нього; маючи бажання викорінити у свідомості злочинця шкідливі уявлення і звички, його, разом з тим, поміщають у середовище інших злочинців, де взаємне "зараження" негативними звичками і уявленнями найвірогідніше; намагаючись привчити злочинця до життя в нормальному середовищі, його одночасно поміщають в обстановку, яка в принципі є ненормальною, неприродною; здатність людини до активної корисної діяльності потрібна в кінцевому підсумку для відмови її від злочинного способу життя; тим часом позбавлення волі значною мірою позбавляє людину самостійності в прийнятті рішень.

Широкий діапазон впливу позбавлення волі, можливість досягнення при цьому не тільки позитивних, а й негативних соціальних результатів робить особливо актуальним послідовне проведення в карній політиці принципу економії репресій. Сам по собі факт позбавлення волі, осуд злочинця за певних обставин можуть мати на нього більший виховний вплив, ніж надто жорсткі обмеження. У перспективі це дозволить поступово пом'якшити матеріальні обмеження, встановлені для засуджених до позбавлення волі, покращити умови їх утримання.

Мета цього дослідження полягає в розробці теоретичних і практичних рекомендацій та пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності покарання у вигляді позбавлення волі.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: розглянути поняття і юридичне значення позбавлення волі; проаналізувати поняття позбавлення волі як виду кримінального покарання. Терміни та порядок виконання цього виду покарання; дати характеристику правовим основам виконання покарання у вигляді позбавлення волі; вивчити поняття і критерії ефективності покарання у вигляді позбавлення волі.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у зв'язку із застосуванням покарання у вигляді позбавлення волі і його ефективність.

Предметом дослідження є кримінально-правові норми, що регулюють порядок призначення і виконання покарання у вигляді позбавлення волі; наукові праці з досліджуваної проблеми; ефективність позбавлення волі: її поняття, методологія оцінки, критерії, показники, умови і фактори, що впливають на неї; правове регулювання та організаційне забезпечення призначення і виконання позбавлення волі.

Теоретична і практична значущість результатів дослідження полягає у можливості їх використання в подальшому вивченні недостатньо розроблених теоретичних проблем застосування покарання у вигляді позбавлення волі, вдосконалення кримінального та кримінально - виконавчого законодавства, що застосовують позбавлення волі.

У дипломній роботі використані такі методи дослідження, як: філософсько - діалектичні (загальнонаукові) методи пізнання, історичний, логічний, системно - структурний, порівняльно - правовий, конкретно - соціологічний, формально - юридичний. Положення та висновки, що містяться в даній роботі, засновані на вивченні джерел конституційного, кримінального, кримінально - виконавчого, та інших галузей українскького права, що стосуються проблем, пов'язаних з кримінальним покаранням у вигляді позбавлення волі і його ефективністю.

Розділ 1. Кримінально-правова характеристика покарання у вигляді позбавлення волі.

1.1.Виконання покарання у вигляді позбавлення волі.

Покарання у виді позбавлення волі на певний строк, як свідчить історія розвитку кримінально-виконавчого права, було і продовжує залишатися найбільш розповсюдженим видом кримінального покарання. Існує низка вимог зазначених у законах Розділа 3, Глави 15 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінально-процесуальному кодексі України, підзаконних актів ДПтСУ та МВС України з виконання цього покарання: воно є справедливо заслуженим наслідком вчинення тяжких злочинів; воно потрібне для попередження нових злочинів з боку рецидивістів, які стійко не бажають стати на шлях виправлення, а також для ізоляції на певний час цих осіб від суспільства; позбавлення волі необхідне для мети загального попередження злочинів; позбавлення волі потрібне для задоволення очікувань суспільства відносно покарання осіб, що вчинили тяжкі злочини.

Згідно до ст.87 КВК України - особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили.

Цей час необхідний для адміністрації СІЗО щоб провести засідання регіональної комісії для розподілу засуджених до установи з необхідним рівнем безпеки, підготовку відповідних документів, які є обов'язковими для відправки засудженого та забезпечення належних умов його слідування до місця відбування покарання.

Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами. Адміністрація слідчого ізолятора зобов'язана сповістити сім'ю засудженого про місце, куди він буде направлений відбувати покарання, його поштову адресу. Направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Так, засуджені за кримінальні злочини направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця відбування покарання до іншого під вартою.

Переміщення засуджених під вартою здійснюється з додержанням правил тримання: чоловіки окремо від жінок; неповнолітні - від дорослих; підслідні, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі - окремо між собою; засуджені до довічного позбавлення волі - окремо від інших категорій; хворі на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворі - окремо між собою і від здорових, у разі потреби за висновком лікаря - в супроводі медичного працівника.

Порядок переміщення засуджених до покарання у виді позбавлення волі для відбування покарання визначені відповідно до вимог статті 88 КВК України. Закон встановлює, що засуджені до покарання у виді позбавлення волі направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця відбування покарання в інше під вартою, спеціальним автомобільним, залізничним, водним або повітряним транспортом, згідно з розробленим Державною кримінально-виконавчою службою планом-графіком.

Конвоювання засуджених до покарання у виді позбавлення волі здійснюється військовими частинами внутрішніх військ МВС України за місцем їх дислокації. У пунктах, де немає військових частин, ці завдання виконуються силами місцевих органів внутрішніх справ або служб охорони місць позбавлення волі.

Переміщення засуджених під вартою здійснюється з додержанням правил тримання: чоловіки окремо від жінок; неповнолітні - від дорослих; підслідні, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі, - окремо між собою; засуджені до довічного позбавлення волі - окремо від інших категорій. Хворі на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворі - окремо між собою і окремо від здорових, у разі потреби за висновком лікаря - в супроводі медичного працівника.

Окремо від інших перевозяться також іноземні громадяни та особи без громадянства, колишні працівники суду та правоохоронних органів. При переміщенні засуджених під вартою їм забезпечуються необхідні побутові і санітарно-гігієнічні умови. Порядок переміщення засуджених під вартою визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України відповідно до цього Кодексу.

При переміщенні засуджених під вартою вони забезпечуються колонією (органом-відправником) одягом і взуттям за сезоном, а також харчуванням за встановленими нормами на весь період прямування. Засуджені жінки можуть мати при собі речі жіночого туалету, а в разі слідування з дітьми віком до трьох років - мати речі для догляду за ними.

Переміщення засуджених під вартою здійснюється за рахунок держави на підставі: попутних списків - на кожного або на групу засуджених, які направляються в один пункт призначення; особова справа - на кожного засудженого; продовольчі атестати - на кожного або на групу засуджених. Особові справи засуджених з категорії ризику помічаються спеціальними позначками.

Не можуть бути прийняті для переміщення засуджені у випадку неправильного оформлення на них документів, хворі, яким заборонено переміщення лікарем установи відправника, засуджені у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, одягнені не по сезону тощо.

На всіх осіб, які підлягають переміщенню під вартою (конвоюванню), складається попутний список у трьох примірниках, один з яких разом з їх особовими справами передається начальнику варти (конвою), другий - разом з розпискою начальника цієї варти (конвою) про прийняття засуджених (осіб, взятих під варту) і їх особових справ залишається у підрозділі установи (СІЗО), а третій передається до бухгалтерії установи (СІЗО) для перерахування грошей.

Особова справа засудженого (особи, взятої під варту) вкладається в конверт, на який проставляється печатка. На конверт наклеюється довідка-витяг з особової справи засудженого (особи, взятої під варту) та фотокартка особи. На довідку-витяг з особової справи засудженого (особи, взятої під варту), схильних до втечі та інших категорій, з лівого верхнього кутка до правого нижнього кутка наноситься червона смуга, а в довідках-витягах з особових справ на інші категорії засуджених (осіб, взятих під варту) вказується: "хворий(ра) на психічні розлади", "хворий(ра) на туберкульоз", "не приймає їжі", "має вагітність" (вказується її строк), "підлягає ізольованому триманню від..." (вказується, від кого саме), "направити через..." (вказується найменування СІЗО).

Переміщення під вартою особи з установи (СІЗО) працівниками інших правоохоронних органів на підставі ухвали чи постанови суду або органів досудового слідства дозволяється у разі наявності належно оформлених документів та письмового розпорядження керівництва територіального органу управління Департаменту за місцезнаходженням установи (СІЗО), в якій тримається ця особа, або Департаменту.

У тих випадках, якщо відправити засудженого (особу, взяту під варту) з установи (СІЗО) в зазначений строк неможливо, то про це негайно повідомляється орган, у розпорядження якого необхідно було доставити цю особу.

Переміщення засуджених під вартою здійснюється за рахунок держави відповідно до підзаконних актів ДПтСУ і МВС України та згідно ст.88 КВК України.

Згідно до ст. 89 КВК - особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, можуть бути залишені за їхньою згодою у слідчому ізоляторі чи направлені до виправної колонії максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування.

Залишення засуджених для виконання роботи з господарського обслуговування проводиться наказом начальника слідчого ізолятора, а направлення їх у виправну колонію максимального рівня безпеки - центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань за наявності письмової згоди засуджених.

Засуджені, які залишені в слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування, тримаються ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених цим Кодексом для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки.

Таким чином, закон передбачає порядок залишення засуджених до покарання у виді позбавлення волі в слідчому ізоляторі чи направлення у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування.

З урахуванням того, що слідчі ізолятори з різних підстав потребують господарського обслуговування, чинне законодавство передбачило для окремої групи осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, можливість за їхньою згодою залишитися у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.

Залишення засудженого для роботи з господарського обслуговування оформляється наказом начальника слідчого ізолятора не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Копія наказу і заява засудженого долучаються до його особової справи.

Крім визначених законом категорій засуджених, не дозволяється залишати для роботи з господарського обслуговування слідчих ізоляторів іноземних громадян та осіб без громадянства, колишніх військовослужбовців, засуджених за самовільне залишення частини та дезертирство, колишніх працівників правоохоронних органів, що засуджені за тяжкі злочини, осіб, засуджених за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків, розкрадання зброї та боєприпасів.

Перелік посад обслуговуючого персоналу слідчих ізоляторів, які підлягають заміщенню засудженими, залишеними для роботи з господарського обслуговування, визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Для проведення капітальних ремонтів з числа засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, можуть створюватися ремонтно-будівельні бригади. Така праця оплачується за рахунок коштів, виділених для проведення ремонтних робіт.

Засуджені, залишені для роботи з господарського обслуговування слідчого ізолятора, працюють за розпорядженням адміністрації установи під постійним наглядом і охороною.

Засуджені, залишені в слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування, забезпечуються одягом встановленого зразка для засуджених та розміщуються в окремих приміщеннях на території режимної зони або в камерах ізольованих секцій режимних корпусів на умовах, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки.

Кімнати дільниці забезпечуються інвентарем та іншими предметами за нормами, визначеними нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, для таких приміщень виправних колоній відповідного рівня безпеки. Територія дільниці ізолюється та облаштовується відповідними інженерно-технічними засобами охорони, що унеможливлюють доступ на дільницю сторонніх осіб.

У приміщенні дільниці, крім спальних кімнат, обладнується кабінет начальника дільниці, службове приміщення працівника соціально-психологічної служби, кімната культурно - масової роботи, кімната для занять спортом, гардероб, сушильні для одягу і взуття, приміщення для зберігання продуктів харчування та вживання їжі з холодильниками, інші необхідні побутові приміщення.

Згідно до статтею 91КВК України адміністрація колонії протягом трьох діб повідомляє суд, який постановив вирок, про приведення його до виконання і про місце відбування покарання засудженим. Одночасно направляється повідомлення одному із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого, у якому вказується адреса колонії і роз'яснюються права засудженого.

Працівники відділу контролю за виконанням судових рішень повинні перевірити наявність особових справ на кожного прибулого засудженого, а також перевірити інформаційну картку, до якої заносяться відомості: стосовно його особи; про вчинений ним злочин і назву суду, який постановив вирок; про день і час його прибуття і звільнення з колонії.

Не приймаються до виправних і виховних колоній засуджені, якщо не визначений вид рівня безпеки установи, або витяг з протоколу не відповідає рівню безпеки даної колонії, особова справа містить суперечливі дані про засуджену особу, засуджена особа повинна бути етапована до лікарні відповідно до медичного висновку тощо.

Приймання засуджених до установ виконання покарань здійснюється комісією під керівництвом начальника установи. До складу комісії входять заступники начальника установи, персонал оперативного відділу, відділів нагляду і безпеки, по контролю за виконанням судових рішень, соціально-психологічної роботи, охорони, інтендантської та медичної служб.

Приймання засуджених, яких доставлено в індивідуальному порядку, здійснює начальник установи разом з персоналом відділу по контролю за виконанням судових рішень.

У неробочий час приймання засуджених здійснюється ЧПНУ і начальником варти.

Під час приймання засуджених до установ виконання покарань вони підлягають повному обшуку, а їх речі - огляду. Речі, вироби та речовини, зберігання яких засудженим заборонено, у них вилучаються в порядку, передбаченому статтею 59 Кримінально-виконавчого кодексу України. Вилучені речі та предмети здаються для зберігання на склад і повертаються засудженим після відбуття ними строку покарання, при цьому засудженому видається корінець квитанції про передачу речей на склад.

При надходженні до виправних колоній засуджені в обов'язковому порядку проходять медичний огляд та санітарну обробку в порядку, установленому пунктами 94 і 95 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань і санітарно-епідеміологічними нормами.

Згідно статті 92 КВК України, передбачаєтся процедура роздільного тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях за різними критеріями у межах кожної установи - за відділенням соціально-психологічної служби, бригади, що дозволяє створювати сприятливі умови для організації та проведення індивідуальної виховної роботи із засудженими, організації їх праці в кожному підрозділі, забезпечує відповідний порядок тримання засуджених в колоніях різних рівнів безпеки.

Основними критеріями роздільного тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях є: роздільне тримання чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих; вперше засуджених до позбавлення волі і тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; засуджені до довічного позбавлення волі; засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності; засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.

Вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на лікувальні заклади місць позбавлення волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених. Поряд з цим, певні вимоги роздільного тримання засуджених в лікувальних закладах місць позбавлення волі і колоніях, випливають з Переліку установ виконання покарань, які виконують такі види покарань, як: арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Загальний порядок тримання засуджених у лікувальних закладах і цих колоніях визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

У статті 93 КВК України, визначаєтся порядок відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії. За загальним правилом засуджені до позбавлення волі відбувають весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження.

Дане твердження пояснюється тим, що засуджений звикає, пристосовується до режиму колонії, вимог її адміністрації, одержує трудову спеціальність, має право на загальне, професійне та дистанційне навчання.

Вважається, що переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої може допускатися за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії.

Серед виняткових обставин переведення засуджених з однієї виправної чи виховної колонії до іншої слід виділити: забезпечення особистої безпеки засудженого або засуджених; поведінка засудженого, яка робить неможливим його перебування в даному середовищі; розкриття злочину; запобігання надзвичайних ситуацій у колонії; стихійне лихо, епідемія тощо.

Згідно статті 94 - визначаються структурні дільниці виправних і виховних колоній. Серед них слід виділити дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адаптації. У виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації.

У виправних колоніях максимального рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю. Вказані дільниці ізолюються одна від одної. Так, у дільниці карантину, діагностики і розподілу тримаються всі новоприбулі до колонії засуджені, які обов'язково піддаються первинному психолого-педагогічному та іншому вивченню, за результатами якого готуються пропозиції розподільчій комісії або адміністрації установи щодо подальшого розподілу до дільниць ресоціалізації чи посиленого контролю.

До дільниці ресоціалізації направляються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з інших дільниць у порядку, встановленому цим Кодексом, і які не виявили стійкої схильності до порушення установленого порядку відбування покарання.

До дільниці посиленого контролю направляються засуджені, які під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної поведінки, а також засуджені, які не проявили готовності до самокерованої соціально-правомірної поведінки і переведені з інших дільниць у порядку, встановленому цим Кодексом.

Підставою для направлення засудженого до дільниці посиленого контролю є клопотання начальника відділення соціально-психологічної служби дільниці КДіР та постанова начальника колонії, погоджена зі спостережною комісією.

При наявності підстав, питання про направлення засудженого до дільниці посиленого контролю розглядається на засіданні профілактичної комісії колонії. Для цього готуються наступні документи: 1) клопотання-характеристика, підписана начальником відділення соціально-психологічної служби дільниці КДіР та погоджена із заступником начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи; 2) психологічна характеристика; в) довідка про заохочення та стягнення; 3) опитувальний аркуш з пропозиціями першого заступника начальника колонії, заступника начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи начальника відділу нагляду та безпеки, начальника оперативного відділу, начальника медичної частини; 4) у разі необхідності рапорти, пояснення та клопотання інших представників адміністрації; 5) медична довідка.

Засуджений, на якого підготовлені відповідні матеріали, заслуховується на засіданні профілактичної комісії, йому надається можливість дати необхідні пояснення.

Засуджений має право оскаржити рішення адміністративної комісії колонії, однак подання скарги не зупиняє його переведення до дільниці посиленого контролю. Адміністрація колонії надає засудженому можливість у встановленому порядку повідомити про своє направлення до дільниці посиленого контролю близьких родичів, адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної.

У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до праці і яким до звільнення залишається не більше шести місяців. До дільниці соціальної адаптації також переводяться засуджені, які, крім вищевказаних основних критеріїв, як правило: 1) не менше півроку трималися у дільниці ресоціалізації; 2) закінчили навчання у загальноосвітній середній школі або професійно-технічному училищі, або яким до закінчення навчального року у загальноосвітній школі залишилось не більше трьох місяців; в) мають формальні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання не більше, ніж через шість місяців.

Не переводяться до дільниці соціальної адаптації особи, які: 1) засуджені за вчинення злочину після звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі; 2) засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; 3) були переведені до дільниці соціальної адаптації та за допущені порушення переведені до дільниці ресоціалізації; 4) перебували (перебувають) на профілактичному обліку як схильні до втечі, фізичного насильства щодо інших засуджених, створення конфліктних ситуацій у середовищі засуджених, фізичного опору адміністрації виховної колонії; 5) перебували на профілактичному обліку як злісні порушники установленого порядку відбування покарання та були зняті з обліку менш ніж за два роки до настання терміну можливого переведення до дільниці соціальної адаптації; 6) за висновком психолога (психіатра) мають високий ступінь тривожності, агресії (зовнішньої та внутрішньої), схильні до спонтанних понеділкових реакцій, імпульсивної погано стримуваної поведінки; 7) засуджені, які не пройшли повний курс лікування венеричної хвороби, алкоголізму чи наркоманії (токсикоманії).

Порядок тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці карантину, діагностики і розподілу визначений згідно статті 95 КВК Украіни. Дільниці карантину, діагностики і розподілу створюються в установі виконання покарань з метою первинного психологічного вивчення особи, медичного нагляду за ними, сприяння в адаптації до умов позбавлення волі та класифікації засуджених в межах установи для визначення оптимальних умов відбування покарання.

Засуджені, поміщені в дільницю карантину, діагностики і розподілу, протягом чотирнадцяти діб піддаються повному медичному обстеженню для виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинному психолого-педагогічному та іншому вивченню.

За результатами медичного обстеження, первинної психодіагностики і психолого-педагогічного вивчення та на підставі кримінологічної, кримінально-правової характеристики на кожного засудженого складається індивідуальна програма соціально-виховної роботи, яка затверджується начальником колонії.

Порядок тримання засуджених (згідно статті 96 КВК України) до позбавлення волі в дільниці ресоціалізації. Дільниці ресоціалізації виправних колоній мінімального рівня безпеки для тримання чоловіків поділяються на локальні, ізольовані один від одного сектори, які обладнуються відповідно до встановленого переліку.

Засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації, розподіляються по відділеннях соціально - психологічної служби і розміщуються в жилих приміщеннях з локальним сумісним проживанням членів відділення. Чинним законодавством забороняється обладнувати в локальних секторах дільниць ресоціалізації будь-яке інше приладдя, у тому числі спортивне.

Порядок тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки, засудженим встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії максимального рівня безпеки і визначений у статті 97 КВК України.

Засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, з певними обмеженнями, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховно-профілактичного впливу.

Жилі приміщення (камери) обладнуються металевими дверима або дерев'яними дверима, які з внутрішнього боку оббиваються листовою сталлю та укріплюються металевими кутниками по всьому периметру і мають товщину 6 см. У центрі дверей на висоті 1,4 - 1,5 м обладнується отвір для нагляду за засудженими. У середній частині дверей на висоті 95 см від підлоги обладнується кватирка розміром 18 см на 22 см для передачі засудженим їжі, книжок тощо. Дверцята кватирки відкриваються убік коридору та обладнуються замком.

Вікна жилих приміщень (камер) обладнуються металевими звареними ґратами та кватирками. З боку приміщень (камер) вікна прикриваються ґратами, які унеможливлюють доступ до скла. Двері та вікна жилих приміщень (камер) блокуються сигналізацією з виводом на пульт чергової частини. Двері приміщень (камер) в обов'язковому порядку обладнуються механічними та електромеханічними замками спеціального типу, дозвіл на відкриття яких можливо отримати тільки з чергової частини установи.

У кожному жилому приміщенні (камері) обладнуються туалет з умивальником з обов'язковим їх відгородженням суцільною перегородкою висотою не менше 1 м. Засуджені, які тримаються у дільниці, не мають права виходу з жилих приміщень (камер), за винятком виходу на роботу та проведення прогулянок у встановлений розпорядком дня час.

Стіни багатомісних (більше 10 осіб) жилих приміщень (камер), що виходять у бік коридору, як правило, обладнуються проглядовими вікнами, на яких установлюються ґрати, для нагляду за засудженими. Локальні сектори дільниць посиленого контролю виправних колоній обладнуються у відповідності до особливих вимог. Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю, приймають їжу у жилих приміщеннях (камерах), миття їх здійснюється за окремим графіком.

У дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки засуджені тримаються в приміщеннях камерного типу. З метою корекції поведінки засуджених на кожного з них соціально-психологічна служба розробляє спеціальну індивідуальну програму, яка передбачає заходи індивідуально-виховного, профілактичного, психотерапевтичного та психокорегуючого характеру.

Програма індивідуальної роботи із засудженими у дільниці посиленого контролю вважається реалізованою, якщо: 1) здійснені в повному обсязі заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного та психокорегуючого характеру і які мали позитивний вплив на засудженого; 2) засуджений дотримується обов'язків, визначених значених у КВК України та Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань; 3) у засудженого відсутні протягом шести місяців злісні порушення установленого порядку відбування покарання та інші порушення режиму протягом останніх трьох місяців на момент розгляду матеріалів на комісії колонії з приводу доцільності переведення до дільниці ресоціалізації; 4) сумлінне ставлення засудженого до праці; 5) участь у програмах диференційованого виховного впливу.

Після реалізації цієї програми за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії засуджений переводиться до дільниці ресоціалізації.

Порядок тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної адаптації визначений у вимогах статті 98 КВК Ураїни. У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені з правомірною поведінкою і сумлінним ставленням до праці, яким до звільнення від відбування покарання залишається не більше шести місяців.

У дільниці соціальної адаптації на кожного засудженого розробляється спеціальна індивідуальна програма підготовки його до звільнення, вони проживають у межах колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окремо від інших засуджених.

Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, працевлаштовуються на окремих виробничих об'єктах колонії або за межами колонії на інших об'єктах з дотриманням вимог безпеки і постійного контролю.

Індивідуальна програма підготовки до звільнення засудженого розробляється відділенням соціально-психологічної служби, підписується її начальником, погоджується із заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи та затверджується начальником виховної колонії. Зміст індивідуальної програми підготовки засудженого до звільнення доводиться засудженому під розпис.

За результатами реалізації кожного заходу програми старший вихователь (вихователь), психолог, медичний працівник виховної колонії або залучений фахівець центрів соціальних служб для молоді роблять відповідні відмітки. Результати реалізації програми щомісячно перевіряються заступником начальника установи з соціально-виховної та психологічної роботи або старшим інспекторським складом відділу соціально-виховної та психологічної роботи виховної колонії, про що також робляться відмітки.

За результатами програми старший вихователь, психолог, медичний працівник роблять відповідні записи у інформаційній картці, які дозволяють простежити хід підготовки до звільнення засудженого.

Порядок тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної реабілітації. У дільниці соціальної реабілітації створюються найбільш сприятливі умови відбування засудженими покарання, тому тримаються там вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджені, переведені з дільниці ресоціалізації, згідно статті 99 КВК України.

Важливо наголосити, що у дільниці соціальної реабілітації засуджені тримаються під наглядом, а на території житлової зони - під охороною; у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території дільниці; з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією дільниці, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням; можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження; мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць; після відбуття шести місяців покарання в дільниці в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство на території дільниці.

У статті 100 КВК України - передбачається можливість зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі. На даний процес суттєво впливає поведінка засудженого і ставлення його до праці та навчання. Умови відбування покарання можуть змінюватися в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду.

Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії, погодженою із спостережною комісією.

Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області та спостережною комісією.

Слід наголосити, що сама процедура зміни умов тримання засудженого передбачає спрощену і складну процедуру. Так, переведення засудженого до виправної колонії іншого рівня безпеки слід вважати складною, на відміну від процедури у межах однієї установи.

Відповідно до статті 101 КВК України - засуджені, які стають на шлях виправлення, можуть бути переведені: з приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання; із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання.

У колоніях мінімального і середнього рівня безпеки до дільниці соціальної реабілітації засуджені можуть бути переведені після фактичного відбуття: не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за злочин середньої тяжкості; не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі; не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації: особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення та в колоніях; інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку; вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років; особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії; особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.

Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені: з дільниці соціальної реабілітації до іншої дільниці; з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки.