3. Принципи навчання
Будь-яка діяльність вибудовується на певній основі, має своє сутнісне начало.
Принципи навчання - основні вихідні положення теорії навчання, вимоги до його змісту, методики й організації. Узагальнено їх можна тлумачити як систему дидактичних вимог до навчання.
Сучасна дидактика вимагає, щоб навчальний процес у дошкільних закладах вибудовувався на основі таких принципів:
принцип виховуючого навчання - правильно організований процес навчання впливає на формування особистості дитини в цілому;
принцип розвиваючого навчання - вимагає орієнтації навчального процесу на потенційні можливості дитини;
принцип наочності навчання - суть його полягає в необхідності демонстрації дітям конкретних предметів, явищ, процесів, моделей, щоб вони не тільки чули, а й бачили. Засоби наочності, які використовують у навчанні (картинки, таблиці, схеми, діаграми, альбоми, атласи, макети, моделі, гербарії); обґрунтований Я.-А. Коменським (“золоте правило” дидактики);
принцип науковості й доступності - дитина повинна засвоювати реальні знання, які правильно відображають дійсність і не суперечать науковому розумінні понять, явищ; у навчанні треба йти від простого до складного, від відомого до невідомого;
принцип свідомості й активності - пов’язаний із застосуванням таких методів, які дають можливість дитині стати дійсним суб’єктом процесу пізнання; активність дітей виявляється в їхньому ставленні до пізнавальної діяльності, в готовності до сприймання і засвоєння нових знань, прагненні до самостійного пошуку, в ініціативі щодо вибору об’єкта і способів діяльності; майстерність вихователя полягає в тому, щоб підвести дітей до самостійних “відкриттів”, стимулювати їхню пізнавальну діяльність; використання ним прийомів зіставлення, порівняння сприяє глибокому усвідомленню причинно-наслідкових взаємозв’язків предметів і явищ, налаштовує дітей на пошукову діяльність, елементарні досліди із живою і неживою природою, на застосування знань у власній пізнавальній і практичній діяльності;
принцип систематичності й послідовності - забезпечується раціональним плануванням, визначенням кількості пізнавального матеріалу різного змісту і встановленням логічної послідовності у поданні його дітям, у характері повторень того, що вивчається, з метою кращого його засвоєння;
принцип позитивної мотивації навчання - створення позитивного емоційного клімату, гуманних стосунків педагога і дітей в процесі навчання, атмосфери ділового співробітництва;
принцип індивідуального підходу - вивчення і врахування індивідуальних та вікових особливостей кожної дитини з метою її всебічного розвитку.
4. Типи навчання, їх характеристика
Педагогіка завжди шукала найоптимальніших способів донесення до дітей знань, організації їхньої пізнавальної діяльності, контролю й оцінювання її результатів. У цьому процесі в педагогічній практиці викристалізувалися різноманітні типи (за іншою термінологією - види) навчання.
Проблемне навчання - навчання на основі висунення, пошуку вирішення проблем і завдань, що активізують інтересі мислення дітей та сприяють розвитку їх здібностей.
Програмове навчання - навчання за програмами, розрахованими на порційну подачу навчального матеріалу, покроковий контроль засвоєння і оперативну допомогу тим, хто навчається.
Розвиваюче навчання - навчання, в якому розвиток особистості не є стихійним продуктом діяльності, а слугує безпосередньою метою і результатом усього процесу; спрямованість навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку мислення, пізнавальних здібностей, інтересу до навчання у дітей.
Особистісно зорієнтоване навчання - навчання, спрямоване на розвиток
творчої особистості, здатної до саморегуляції, ініціативи й активності.