55. Характеристика діяльності учня-учіння.

Учіння — цілеспрямоване засвоєння знань, умінь, навичок, соціального досвіду з метою наступного використання їх у практичному житті. Учіння є однією зі складових педагогічного процесу, що охоплює діяльність учня (студента) під керівництвом учителя (викладача). Конкретно учіння виступає у формі інтелектуальних дій учня (читання літератури, слухання і засвоєння того, що викладає вчитель, розв’язання різних навчальних завдань тощо), а також у формі фізичних дій (лабораторні роботи, уроки праці, робота в майстернях, на пришкільній ділянці, посильна праця під час проходження виробничої практики). Кінцевою метою учіння є міцне засвоєння знань, вироблення практичних умінь, доведення навичок до автоматизму їх виконання. Учіння – це система навчально-пізнавальних дій учнів, спрямованих на опанування знаннями, навичками та вміннями їх застосування у професійній діяльності, формування особистості громадянина України.Передумовами навчальної діяльності учнів є наявність: мети, що стимулює учня до цілеспрямованої змістовної навчально-пізнавальної діяльності; мотивації до навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності; соціальної та морально-психічної готовності до майбутньої професійної діяльності; самостійності та активності учнів у навчально-пізнавальній діяльності, зосередженості на опануванні професійної майстерності. І. А. Зязюн виокремлює такі основні компоненти процесу учіння : суб'єкт учіння – індивід, який навчається, здобуває знання; об'єкт, на який спрямовується активність суб'єкта – знання, які належить опанувати суб'єкту; знання, опановані суб'єктом в результаті учіння.

Структура навчальної діяльності суб'єкта учіння має три взаємопов'язані аспекти: мотиваційний, процесуальний і змістовий. Вони діють у комплексі. Через те сутність учіння полягає не стільки в опануванні певних знань, навичок та вмінь, стільки в оволодінні методикою учіння, умінні вчитися, у формуванні ефективної методики самоосвіти

Характеристика Діяльність учня в процесі навчання – учіння. Розглядаються зовнішні і внутрішні процеси. Коли розглядають діяльність з зовнішньої точки зору, то можна помітити 2 варіанти діяльності учнів: 1) під керівництвом вчителя  ( - прийняття завдань, що ставить вчитель, - формування мотивів, - виконання дій, запропонованих вчителем, сприймання інформації, - регулювання своїх дій за допомогою вчителя 2) самостійно – постановка завдань, - само формування мотивів, - самоорганізація діяльності, самостійне здобуття інформації, - самоконтроль, саморегулювання, - самооцінка, самоаналіз.

Із внутрішньої точки зору процес учіння є процесом засвоєння учнями ЗУН. Цей процес включає такі компоненти: сприймання, розуміння,осмислення, узагальнення, запам’ятовування, застосування.

Сприймання – це відображення в свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, що в даному випадку діють на органи чуттів. Сприймання може бути безпосереднє і опосередковане. В процесі безпосереднього сприйняття в свідомості утворюються образи, при опосередкованому – уявлення.

Розуміння – встановлення зв’язків між предметами і процесами, виявлення будови, складу, призначення, розкриття причин, мотивів, роз’яснення смислу.

Осмислення – більш глибоке розуміння, розкриття зв’язків і залежностей. Більш глибоке порівняння і аналіз. На основі осмислення утворюється переконання, власне ставлення до вивченого. Дає можливість застосовувати знання на практиці. Застосування ЗУН на практиці відбувається через використання системи вправ. Онищук класифікує їх в залежності від дидактичної мети – підготовчі вправи (підготувати учнів до сприйняття нового матеріалу),  - ввідні (введення в проблему), - пробні (застосування тільки що отриманих знань), - тренувальні (засвоєння учнями навичок роботи. Можуть бути за зразками, за завданням, - творчі (формування уміння творчо застосовувати одержані знання), - контрольні. Ефективність засвоєння знань залежить від інтересу – рівня розвитку емоційної сфери, правильної організації опитування, від розвитку самостійності і активності учня.