
- •2. Група методів навчання за ознакою пізнавальної активності і самостійності учнів. Сутнісна характеристики "пасивних", "активних" та "інтерактивних" методів і прийомів навчання.
- •3. Об’єкт, предмет і функції педагогіки як науки.
- •5.Суть понять "педагогічний процес" і "педагогічна взаємодія". Рушійна сила педагогічного процесу. Домінуючи і супутні функції педагогічного процесу та їх характеристика
- •6. Поняття про форму організації навчання.Історія розвитку організаційних форм навчання.Розвиток класно-урочної системи навчання. Переваги і вади цієї системи
- •7.Освіти як найважливіша ланка реалізації мети виховання.Зу По освіту ...
- •8. Методи і прийоми стимулювання та мотивації навчально-пізнавуальної діяльності учнів.Технологія вибору методів навчання.
- •9. Якість осіти. Критерії і показники якості освіти. Моніторинг якості освіти.Міжнародні порівняльні дослідження з якості освіти
- •10. Тести як засіб оцінювання успішності учнів. Види тестів успішності за типами завдань.Вимоги до тестів. Поняття про валідність тесту.
- •11. Дидактика як складова педагогіки. Об’єкт та предмет дидактики. Основні етапи її становлення та розвитку. Внесок українськх вчених у розвиток дидактики. Основні категорії дидактики.
- •12. Загальні критерії оцінювання. У чому виявляється перевага12-бальної системи над 5 ти бальної?Рівні навчальних досягненьучнів та їх характеристика....
- •13. Філософські та методологічні основи дидактики. Зв’язок дидктики з іншими науками
- •14. Поняття закону і закономірності в навчанні. Внесок учених у розробку цієї проблеми (я. Коменський, й.Пестолоці, а.Дістеверг, к.Ушинськй, ..)Класифікація закономірностей навчання.
- •15. Закономірності педагогічного процесу та їх хаарактеристика
- •16. Роль пізнавального інтересу в навчанні і розвитку учнів. Формування мотивів учіння
- •17. Нормативні документи, що відображають зміст освіти в школі (базовий навчальний план, навчальна програма) та вимоги до їх побудови
- •18. Методи навчання за джерелами інформації: словесні, наочні, практичні. Переваги і недоліки..
- •19.Диференціація навчання в середній школі та специфіка її реалізації
- •20. Характеристика зарубіжних дидактични концепцій
- •21.Тенденції та стратегії розвитку сучасної освіти в Україні. Основні завдання дидактики. Концепція загальної середньої освіти (12річна школа)
- •II. Прикінцеві положення
- •22.Сутність поняття "принцип" і "правило навчання"
- •23.Педагогічний процес як система. Компоненти педагогічного процесу, його цілісність
- •24. Методи навчання:сутність,поняття, структура,функції. Прийоми навчання. Класифікація методів навчання. Базисна основа підходів до класифікації методів навчання в сучасній дидактиці
- •25. Технологія і процедура дидактичного дослідження. Методи дидактичних досліджень
- •26.Педагогіка співробітництва та її значення для розвитку сучасної школи. Авторські педагогічні ідеї Лисенкової, Палтишева, Шаталова, Ільїна, Щетініна
- •27.Організація педагогічного процесу: основні етапи, діагностика, прогнозування, проектування
- •28.Модульне-розвивальне навчання та умови його реалізації в сучасній середній школі
- •29.Закономірності та рушійні сили розвитку особистості
- •30. Специфіка нетрадиційних уроків та уроків з інтегрованим змістом. Підготовка і самоаналіз уроку вчителем. Характеристика інших форм організації навчання в школі
- •32. Педагогічнап технологія . Сутність та структура. Види технологій навчання та їх характеристика. Проектра технологія та її значення у форуванні компетентностей учнів
- •34. Особливості оцінювання навчальної діяльності учнів в умовах модульно-рейтингової технології навчання
- •Основні принципи медіа-освіти
- •Пріоритетні напрями розвитку медіа-освіти
- •Форми медіа-освіти
- •Важливими умовами впровадження медіа-освіти в школі є:
- •36.Концепція поетапного формуавння розумових дій (Гальперін, Тализіна). Концепція активізації пізнавальної діяльності учнів у навчанні (Харламов, Лозова, Савченко, Паламарчук та інші)
- •37. Особістіть та умови її розвитку.Сутність факторів формування і розвитку особистості
- •38. Концепція розвивального навчання (Руссо, Дістеверг, Ушинський, Виготський, Давидов, Ельконін, Занков, Костюк, Менчинська, Якиманська, Савченко...)
- •39. Поняття мети виховання в педагогіці. Фактори, що визначають мету виховання. Зародження та розвиток ідеї про всебічний і гармонійний розвиток особистості. Мета виховання в сучасній педагогіці
- •2. Мета виховання в сучасній українській школі. Ідеал національного виховання.
- •40. Стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів на різних рівнях освіти
- •41. Особистісно-орієнтоване навчання, умови його реалізації в сучасній середній загальноосвітній школі
- •Нижче перелічені освітянські сайти України із зазначенням програмно-методичної інформації щодо організації навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах України.
- •45. Проблемно-пошуковий вид навчання та умови його успішного застосування с сучасній....
- •46.Види перевірки навчальних досягнень учнів. Функції, форми і методи кожного виду перевірки
- •47. Види навчання та їх характеристика. Пояснювально-ілюстративний вид навчання,...Особливості застосування проблемно-пошукового виду навчання засобами ілюстрацій підручника
- •Комп'ютерне навчання
- •48. Сутність понять: перевірка, оцінювання, контроль, педагогічний аналіз, педагогічна діагностика. Зміст понять:успішність, рівень успішності, результат навч діяльності, …види і методи контролю
- •49. Склад і структура змісту загальної освіти. Предметна структура і провідні функції… наукові вимоги до відбору змісту освіти
- •51. Ступеневий характер засвоєння знань учнями. Структура процесу засвоєння знань особистістю
- •52. Вплив діяльності на розвиток особистості. Активна діяльність як фактор розвитку особистості.
- •53.Соціалізація та становлення особистості
- •54. Процес навчання як система.Його компонентний склад. Характеристика
- •55. Характеристика діяльності учня-учіння.
- •56. Рефлексія навчальної діяльності учнів як дидактична проблема.
- •57. Загальна та профільна освіта. Основні положення концепції профільного навчання.
- •58. Формування компетентностей школяра. Сомоосвіта та самонавчання учня
30. Специфіка нетрадиційних уроків та уроків з інтегрованим змістом. Підготовка і самоаналіз уроку вчителем. Характеристика інших форм організації навчання в школі
Нетрадиційний урок – це пульсування життя, творча самореалізація вчителя, вияв неповторної його індивідуальності, а для учня — це свято серед традиційних буднів. Такий урок може максимально стимулювати пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу учнів, їх інтерес до навчання.
Актуальність досвіду полягає в тому, що використання нетрадиційних уроків сприяє:
• підвищенню загальної обізнаності та освіти учнів;
• поглибленню знань з предмета;
• розвитку світогляду учнів;
• перевірці знань учнів в ігровій та цікавій формі;
• зниженню втомленості учнів;
• активному розвитку пізнавальних процесів в учнів.
Саме нетрадиційні уроки сприяють розвитку творчих здібностей дітей, виконують навички дослідницької діяльності, дають високий ефект практичної спрямованості матеріалу, що, зрештою, приводить до глибокого розуміння предмета, зацікавленості ним. Потрібно турбуватися про те, щоб на уроці кожний учень працював активно, захоплено, і використовувати це як відправну точку для виникнення та розвитку допитливості, глибокого пізнавального інтересу, бо „учень не амфора, яку треба наповнити знаннями, а факел, який треба запалити”. На відміну від звичайного уроку, мета якого оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нетрадиційні заняття спрямовані на повніше врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня. Ідея досвіду: пробудити інтерес учнів до навчання, зацікавити їх на уроках і зробити так, щоб вивчення математики було для учнів доступним, ненав’язливим, з позитивними емоціями.
Науковою основою досвіду є погляди науковців і педагогів на те, нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру, постійно набуває нових форм проведення (Підласий І.П., Вашуленко М.С., Дмитренко Л.І.); нетрадиційний урок – це розвиток, рух структури традиційного уроку ( Малафіїк І.В.). На думку Антипової О.Й., Паламарчук В.Ф., Рум’янцевої Д.І., особливість нетрадиційних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню. Переваги нетрадиційних уроків уже доведені методистами, педагогами й психологами. До основних переваг таких уроків відносять:• незвичність та цікавість змісту;• достатньо велику активність учнів;• створення позитивного емоційного настрою в учнів;• формування інтересу до предмета;• отримання навичок спільної діяльності.
Нетрадиційні уроки можна розділити на групи залежно від особливостей спілкування вчитель — учень:
• І група, до якої відносяться нетрадиційні уроки, які передбачають односторонні дії на учня з боку вчителя. Це урок-лекція, урок-семінар, урок-новела, урок-залік; • ІІ група, яка включає нетрадиційні уроки, що припускають взаємодію учнів у процесі парної або групової ро¬боти. Це урок–брейн-ринг, урок-конференція, урок-КВК, урок-розслідування;• ІІІ група, яка об’єднує нетрадиційні уроки, в яких передбачається як дія вчителя на учня, так і виконання роботи в парі або групі з рештою учнів. Це інтегрований урок, урок-подорож, урок-екскурсія, урок-казка, урок-суд, урок–огляд знань, урок-композиція. Найпоширенішими типами нетрадиційних уроків є: уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки-КВК, уроки-консультації, уроки з груповими формами роботи, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-заліки, уроки-творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-суди, уроки пошуку істини, уроки-діалоги, уроки-ролеві ігри, уроки-екскурсії, інтегровані уроки
проведення їх на основі інтеграції навчального матеріалу з кількох предметів, об’єднаних навколо однієї теми. Цей підхід сприяє інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.
Деякі методисти схильні вважати, що інтеграція— зовсім не нове явище у вітчизняній початковій школі, адже ще К.Д.Ушинському шляхом інтеграції письма і читання вдалося створити синтетичний метод навчання грамоти.
Інтеграція лежала і в основі комплексних програм, які складались у 20-х роках. Побудовані на основі широкої міжпредметної інтеграції, вони, на жаль, виявилися непродуктивними для навчання і розвитку учнів, бо не давали їм систематичних, ґрунтовних знань і вмінь [4].
Блискучим прикладом проведення інтегрованих уроків був досвід В.О.Сухомлинського, його «уроки мислення в природі»; які він проводив у Павлиській школі для 6-річних учнів. Це, на наш погляд, — інтеграція основних видів пізнавальної діяльності (спостереження, мислення, мовлення) з метою навчання, виховання і розвитку дітей 6 — 7 років. У наш час ідея інтеграції змісту і форм навчання приваблює багатьох учених і вчителів-практиків.
Звичайно, предметна система не порушує логіки кожної конкретної науки і забезпечує певну систему знань, але не формує в учнів цілісного світосприйняття.
Інтегрований підхід у навчанні сприяє розширенню соціально-пізнавального досвіду учнів у руслі поставлених учителем конкретних навчально-виховних завдань, інтенсивному розвитку молодших школярів в аспекті вибраної тематики; формуванню інтересу до подій і явищ дійсності, вихованню особистості, розвиває загально-навчальні навички дітей. Однак інформативність і привабливість змісту навчального матеріалу самі собою не забезпечують ефективності його засвоєння і розвитку окремих сторін особистості молодшого школяра. Для цього необхідний такий же детальний відбір засобів засвоєння та прийомів навчальної роботи.
Запорука дійовості й реалізації нетрадиційних та інтегрованих уроків у навчанні — це дотримання таких положень:
- розуміння вчителями сутності розвивально-виховних можливостей таких уроків;
- відповідність тематики змісту й засобів реалізації нетрадиційних та інтегрованих уроків до організації навчання навчально-виховним завданням, меті діяльності вчителя в даному класі;
- достатня тривалість кожного блоку навчання на інтегративній основі з метою закріплення набутих знань та умінь;
- багаторазове повторення набутих понять і умінь за допомогою виконання різноманітних завдань інтегрованого блоку навчання;
- своєчасна і доречна зміна інтегрованих блоків навчання відповідно до визначеної тематики.
При цьому, слід завжди пам’ятати, що навчання має за мету:
- формування цілісних уявлень про різні явища навколишньої дійсності, світогляду школярів;
- оволодіння знаннями в галузі математики й рідної мови, необхідними для подальшого систематичного навчання, навичками свідомого правильного читання, письма;
- формування інтелектуальних умінь і навичок, навчальних пізнавальних інтересів і властивостей особистості.
Навчально-виховна система початкового навчання поєднує процеси навчального пізнання й діяльності дитини. Інтегровані уроки та уроки нетрадиційного характеру як раз дає змогу враховувати цю особливість початкового етапу навчання за допомогою вибору відповідної тематики, добору змістового матеріалу, способів і засобів оволодіння ним.
Застосування нетрадиційних та інтегрованих уроків у навчанні сприяє розширенню соціально-пізнавального досвіду учнів у руслі поставлених учителем конкретних навчально-виховних завдань, інтенсивному розвитку молодших школярів в аспекті вибраної тематики; формуванню інтересу до подій і явищ дійсності, вихованню особистості, розвиває загально-навчальні навички дітей.
Таким чином відбувається узгодження з цілісним сприйняттям світу, характерним для дітей цього віку, і є оптимальним для використання краєзнавчого потенціалу у вихованні молодших школярів.
Підсумовуючи, наголосимо, що нетрадиційні уроки та уроки з інтегрованих змістом дають відчутні результати в розвитку пізнавальних здібностей молодших школярів, формують здатність володіти своїм тілом, усвідомлювати значення самовиховання. Таким чином, змістовні й цілеспрямовані інтегровані уроки вносять у звичну систему уроків привабливу для учнів новизну, знімають суворі кордони предметного викладання, а найголовніше - інтеграція змісту і організаційних форм допомагає дітям сприймати важливі поняття, явища цілісно й водночас різнобічно.
Характерні властивості класно-урочної форми організації навчання: – постійний склад учнів приблизно одного віку і рівня підготовки (клас); – кожний клас працює відповідно до свого річного плану (планування навчання); – навчальний процес здійснюється у формі окремих взаємопов'язаних елементів (уроків); – кожний урок присвячується лише одному предмету (монізм); – уроки постійно чергуються (розклад); – керівна роль належить учителю (педагогічне управління); – застосовуються різні форми та види пізнавальної діяльності учнів (варіативність діяльності).
Також достатньо широко використовується позаурочна форма навчання, до якої належать семінарські заняття, практикуми, факультативні заняття, екскурсії, предметні гуртки, спортивні секції, домашня навчальна робота, консультації, додаткові заняття, інструктажі, конференції тощо.
31. Функції та структура шкільного підручника. Вимоги до сучасного шкільного підручника. Особливості його використання. Підручник у системі моніторингу освітнього середовища. Дидактичні вимоги до електронних підручників. Переваги і вразливі місця електронних підручників
Підручник - книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеної програмою і вимогами дидактики. Підручник повинен забезпечувати науковість змісту навчального матеріалу, якість, точність, простоту і доступність викладу, чіткість у формулюванні визначень правил, законів, ідей. Він має бути написаний точною і доступною мовою, мати чітко розподілений навчальний матеріал за розділами і параграфами, містити ілюстрації, схеми, малюнки, виділення шрифтом важливого матеріалу. Структура підручника:1. Тексти: основний, додатковий, пояснювальний.2. Позатекстові компоненти: апарат організації процесу засвоєння змісту; запитання і завдання; інструктивні матеріали (пам'ятки, зразки розв'язування задач, прикладів); таблиці; написи-пояснення до ілюстративного матеріалу; вправи; ілюстративний матеріал (фотографії, малюнки, плани, карти, креслення та ін.); апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія).За характером відображення дійсності тексти можуть бути емпіричними (відображати факти, явища, події, містити вправи, правила) і теоретичними (містити закономірності, теорії, методологічні знання). Більшість шкільних підручників містить тексти обох типів.За основним методом викладу матеріалу тексти можуть бути репродуктивні, проблемні, програмовані, комплексні. Репродуктивні тексти - високоінформативні, структурні, зрозумілі учням, відповідають завданням пояснювально-ілюстративного навчання. Текст підручника може бути аналітичним або синтетичним, побудованим за допомогою дедуктивного чи індуктивного методу. Крім основних, є додаткові тексти, мета яких - розширити, поглибити знання учнів щодо важливих компонентів змісту навчального матеріалу (документи, історичні довідки і т. ін.).Усі питання і завдання підручників за ступенем пізнавальної самостійності учнів можна поділити на: репродуктивні та продуктивні. Репродуктивні тексти - питання і завдання, які вимагають від учня відтворення знань без істотних змін. Продуктивні тексти - передбачають трансформацію знань, істотні зміни в структурі їх засвоєння або пошук нових знань.Зміст навчального матеріалу в підручнику може формуватися за: генетичним (у послідовності, в якій він формувався історично); логічним (викладення його відносно сучасної логічної структури відповідної науки); психологічним (з урахуванням пізнавальних можливостей учнів) принципами. У більшості підручників ці принципи переплітаються.У процесі навчання учитель орієнтується на підручник, бо він конкретизує навчальну програму, показує, який зміст має бути вкладено до запрограмованих тем, як потрібно трактувати певні питання програми та орієнтує учнів щодо методики роботи. Він також потрібен під час підготовки учнями домашніх завдань, повторення матеріалу тощо. Матеріал підручника необхідно доповнювати додатковою інформацією, бо його зміст надто конспективний і знання, отримані учнями тільки з нього, будуть обмеженими.
У сучасних освітніх установах велика увага приділяється комп'ютерному супроводу професійної діяльності. У навчальному процесі використовуються навчальні і тестуючи програми з різних дисциплін.
Застосування мультимедійних засобів на заняттях дозволяє підвищити не тільки інтерес до майбутньої спеціальності, але і успішність по даній дисципліні. Навчальні комп’ютерні програми і електронні підручники дають можливість кожному студенту незалежно від рівня його підготовки брати активну участь у навчальному процесі, індивідуалізувати свій процес навчання, здійснювати самоконтроль. Бути не пасивним спостерігачем, а активно одержувати знання і оцінювати свої можливості. Електронний підручник має сучасний дизайн і відповідає ергономічним вимогам до комп'ютерних засобів навчання. Перше, це можливість включати в них сучасні (у тому числі мультимедійні) способи подання інформації, у вигляді навчальних програм, що використовують у тому числі засоби анімації. Друге, можливість включати інтерактивні засоби контролю знань для перевірки, у тому числі і для самоперевірки, і третє, при сьогоднішньому складному стані з підручниками, електронну версію легко "скинути" на диск або флешку і користуватися ним на домашньому комп'ютері. Якщо при цьому підручник покласти на сервер, то до нього може бути забезпечений необмежений доступ. Студенти починають одержувати задоволення від самого процесу навчання, незалежно від зовнішніх мотиваційних факторів. Цьому сприяє і той факт, що при застосуванні інформаційних технологій на заняттях з іноземної мови комп'ютеру на час передані окремі функції викладача. А комп'ютер може виступити в ролі терплячого педагога - репетитора, що здатний показати помилку і дати правильну відповідь, і повторювати завдання знову і знову, не виражаючи при цьому ні роздратування, ні досади.
У наш час до електронних підручників пред'являються наступні вимоги:
структурованість;
зручність в обігу;
наочність викладеного матеріалу.
Спробуємо дати відповідь на запитання, що ж таке «електронний підручник» і чим він відрізняється від звичайного паперового підручника? Зокрема, бажано відповісти і на питання, а чи взагалі потрібно використовувати комп'ютер на заняттях з іноземної мови і створювати електронні підручники з цієї дисципліни, можливо, краще обійтися добре відомим звичайним друкованим виданням?
Як термін електронний підручник замінив багато інших термінів. Можна назвати ППЗ (педагогічні програмні засоби), ПЗНП (програмні засоби навчального призначення), АНС (автоматизовані навчальні системи) та інші. У зв'язку з тим, що особливо успішних розробок масових електронних підручників ще немає, можна припустити, що на зміну цьому терміну прийде новий. Можливо, ІОР (інформаційний освітній ресурс).
В різних джерелах можливо знайти наступні визначення електронного підручника:
- це сукупність графічної, текстової, цифрової, мовної, музичної, відео -, фото - і іншої інформації, а також друкованої документації користувача. Електронне видання може бути виконане на будь-якому електронному носії - магнітному (магнітна стрічка, магнітний диск та інші), оптичному ( CD-ROM, DVD, CD- R, CD-1, СD+ та інші), а також опубліковано в електронній комп'ютерній мережі.
- повинен містити систематизований матеріал по відповідній науково-практичній області знань, забезпечувати творче і активне оволодіння студентами знаннями, уміннями і навичками в цій області. Електронний підручник повинен відрізнятися високим рівнем виконання і художнього оформлення, повнотою інформації, якістю методичного інструментарію, якістю технічного виконання, наочністю, логічністю і послідовністю викладу.
- навчальне видання, що містить систематизований виклад навчальної дисципліни або її частини, що відповідає державному стандарту і навчальній програмі і офіційно затверджене як даний вид видання.
- це електронне видання, яке частково заміняє або доповнює підручник і офіційно затверджене як даний вид видання.
- це текст, представлений в електронній формі і забезпечений розгалуженою системою зв'язків, що дозволяє миттєво переходити від одного його фрагмента до іншого відповідно до деякої ієрархії фрагментів.
Як і в створенні будь-яких складних систем, при підготовці електронного підручника вирішальним для успіху є талант і майстерність авторів. Проте, існують стандартні форми електронних підручників, точніше, конструктивних елементів, з яких може бути побудований електронний підручник.
Тест. Зовні, це найпростіша форма електронного підручника. Основну складність становить підбір і формулювання питань, а також інтерпретація відповідей на питання. Гарний тест дозволяє одержати об'єктивну картину знань, умінь і навичок, якими володіє студент у певній предметній області.
Енциклопедія. Це базова форма електронного підручника. На змістовному рівні термін енциклопедія означає, що інформація, яка сконцентрована в електронному підручнику, повинна бути повної і навіть надлишкової стосовно стандартів освіти.
Задачник. Задачник в електронному підручнику найбільш природно здійснює функцію навчання. Студент одержує навчальну інформацію, що необхідна для рішення конкретного завдання. Головна проблема - підбір практичних завдань, що перекривають весь теоретичний матеріал.
Креативне середовище. Сучасні електронні підручники повинні забезпечувати творчу роботу студента. Саме творча робота, краще в рамках проекту, сформульованого викладачем, сприяє формуванню і закріпленню комплексу навичок і вмінь студента. Креативне середовище дозволяє організувати колективну роботу студентів над проектом.
Авторське середовище. Електронний підручник повинен бути адаптованим до навчального процесу. Тобто дозволяти враховувати особливості конкретного навчального закладу, конкретної спеціальності, конкретного студента. Для цього і існує відповідне авторське середовище. Таке середовище, наприклад, забезпечує включення додаткових матеріалів в електронну енциклопедію, дозволяє поповнювати задачник, розробляти дидактичні матеріали і методичну допомогу для певної навчальної дисципліни. Фактично, це подоба інструмента, за допомогою якого і створюється електронний підручник.
Невербальне середовище. Традиційно електронні підручники є вербальними за своєю природою. Вони викладають теорію в текстовій або графічній формі. Це є спадщиною поліграфічних видань. Але в електронному підручнику можливо реалізувати методичний прийом "роби як я". Таке середовище наділяє електронний підручник рисами живого викладача.
Перераховані конструктивні елементи електронного підручника можуть бути реалізовані у вигляді окремих електронних підручників або згруповані в рамках єдиного ансамблю. Все залежить від задуму автора.
Розглянемо основні критерії вибору засобів для створення електронного підручника. При виборі засобів необхідна оцінка наявності:
апаратних засобів певної конфігурації;
сертифікованих програмних систем;
фахівців необхідного рівня.
Крім того, необхідно враховувати призначення електронного підручника, необхідність його модифікації і доповнення новими даними, обмеження на обсяг пам'яті та багато іншого.
Сьогодні існує багато засобів для створення електронних підручників, які можна розділити на групи, наприклад, використовуючи комплексний критерій, що включає такі показники, як призначення і функції, вимоги до технічного забезпечення, особливості застосування. Відповідно до зазначеного критерію можлива наступна класифікація електронних підручників:
традиційні алгоритмічні мови;
інструментальні засоби загального призначення;
мультимедійні засоби;
гіпертекстові засоби.
Завдяки новим інформаційним технологіям, які швидко розвиваються, мультимедійні засоби стають досить дешевими для того, щоб установити їх на більшість персональних комп'ютерів.
Більшість розроблювачів так званих електронних підручників пропонує вже готовий продукт і не може одночасно запропонувати ефективний спосіб використання цього продукту, оскільки не володіють основами психолого-педагогічних знань. Отже, якщо ви вирішили створити власний електронний підручник, щоб використовувати його на заняттях, то вам не зашкодить звернути увагу на деякі рекомендації з розробки електронного підручника і визначити наступні основні етапи його розробки:
вибір джерел;
розробка змісту і переліку понять;
переробка текстів у модулі по розділах;
реалізація гіпертексту в електронній формі;
розробка комп'ютерної підтримки;
відбір матеріалу для мультимедійного втілення;
розробка звукового супроводу;
реалізація звукового супроводу;
підготовка матеріалу для візуалізації;
візуалізація матеріалу.
А тепер докладніше:
1) при розробці електронного підручника доцільно підбирати як джерела / такі друковані і електронні видання, які:
- найбільш повно відповідають стандартній програмі,
- лаконічні і зручні для створення гіпертекстів,
- містять велику кількість прикладів і завдань,
- є в зручних форматах (принцип збирання).
2) робиться розбивка матеріалу на складові частини, що складаються з модулів, мінімальних за обсягом, але замкнутих за змістом, а також складається перелік понять, які необхідні і достатні для оволодіння предметом.
3) перероблюються тексти джерел відповідно до змісту і структури модулів; виключаються тексти, що не ввійшли в переліки, і додаються ті, котрих немає в джерелах; визначаються зв'язки між модулями і інші гіпертекстові зв'язки. Таким чином, підготовлюється проект гіпертексту для комп'ютерної реалізації.
4) гіпертекст реалізується в електронній формі. Як результат створюється примітивне електронне видання, що вже може бути використане в навчальному процесі.
5) розробляється комп'ютерна підтримка, інструкції для користувачів по застосуванню інтелектуального ядра електронного підручника. Тепер електронний підручник готовий до подальшого вдосконалювання за допомогою мультимедійних засобів.
6) змінюються способи пояснення окремих понять і тверджень і відбираються тексти для заміни мультимедійними матеріалами.
7) розробляються сценарії візуалізації модулів для досягнення найбільшої наочності, максимального розвантаження екрана від текстової інформації і використання емоційної пам'яті студента для полегшення розуміння і запам'ятовування навчального матеріалу.
8) робиться візуалізація текстів, тобто комп'ютерне втілення розроблених сценаріїв з використанням малюнків, графіків і, можливо, анімації.
На цьому розробка електронного підручника закінчується і починається його підготовка до експлуатації. Слід зазначити, що підготовка до експлуатації електронного підручника припускає деякі корекції його змістовних і мультимедійний компонентів.
На цьому етапі доцільно повернутися до поняття електронного підручника, зрівняти електронний підручник зі звичайним текстовим підручником. Використання комп'ютера для відтворення на екрані монітора тексту і кольорових ілюстрацій, що повністю копіюють звичайний друкований підручник, не дає права отриманому продукту називатися електронним підручником, це всього лише електронна форма звичайного підручника, яку значно важче читати на екрані. Звичайний підручник може стати перед нами і у письмовій (рукописній) формі, і не змінити своєї сутності, і у той же час бути більш зручним для читання в порівнянні з електронною формою. Повторимо, не можна називати електронним підручником будь-який продукт освітнього характеру тільки через те, що він може бути використаний винятково за допомогою комп'ютера. Відтворення або використання такого продукту за допомогою засобів інформатики є необхідною, але не достатньою умовою.
Розроблювачам електронного підручника в якості одного з можливих варіантів можна запропонувати метод по проектуванню інформаційної діяльності, у тому числі і по розробці програмного забезпечення навчального призначення. Зміст його в тім, що розроблювачам необхідно відповісти на ряд питань, що стосуються можливих реалізацій електронного підручника (у цьому випадку під проектуванням інформаційної діяльності мається на увазі створення електронного підручника).
Серед основних вимог до створення електронних підручників для освітнього процесу: науковості, доступності, проблемності, велика увага приділяється наочності навчання: почуттєвому сприйняттю досліджуваних об'єктів. Наочність навчання при використанні комп'ютерних програм має деякі переваги перед навчанням з використанням традиційних підручників.
У програмах з мультимедійним поданням інформації з'являється можливість створення не тільки зорових, але і слухових відчуттів. Електронні підручники істотно підвищують якість самої візуальної інформації, вона стає яскравішою, динамічнішою. З'являється можливість наочно-образної інтерпретації істотних властивостей не тільки тих або інших реальних об'єктів, але навіть і наукових закономірностей, теорій, понять.
Електронний підручник, може бути виконаний у двох варіантах:
- для відкритого доступу через глобальну комп'ютерну мережу Іnternet;
- для використання в процесі аудиторного навчання (для локальної мережі).
Електронний підручник повинен розроблятися для його використання на комп'ютерах середнього класу. Потрібно тільки, щоб на комп'ютері був установлений MS Word і Power Poіnt. Можливість відтворення звукових файлів бажана. Електронні підручники можуть бути створені у декількох форматах.
Електронні підручники у форматі Word, PowerPoіnt.
Немає потреби представляти документи в цих розповсюджених форматах. З їхньою допомогою можна легко і швидко підготувати якісний електронний навчальний посібник з вбудованою системою самоконтролю.
Електронні підручники у форматі Acrobat.
Дуже добре зарекомендував себе формат PDF електронних документів від компанії зі світовим ім'ям Adobe Systems. Для читання електронних підручників у цьому форматі застосовується вільно розповсюджувана програма Acrobat Reader. Для створення ж електронних підручників використовується програма Acrobat з широкими можливостями, цілком доступна освітнім організаціям. Багато мільйонів електронних документів у світі виконані саме у форматі PDF.
Електронні підручники в програмі Flash MX.
Багато електронних підручників, мають основу - програму Flash MX, що представляє потужну систему для створення анімаційних файлів для Web. Майбутнє за дистанційним навчанням, тож вивчення і застосування цієї програми не випадково.
Електронний підручник у програмі 3D Studіo MAX.
Широко розповсюджених програм моделювання досить багато, однак одна із кращих програм тривимірного моделювання і мистецтва анімації для створення візуальних ефектів програма - 3D Studіo MAX. 3D MAX дозволяє змоделювати багато чого шляхом використання різноманітних базових об'єктів. Програма 3D MAX приваблює тим, що в ній можна по сьогоденню відчути себе творцем цілого фільму, виступати у ролі режисера, оператора, композитора, всіх тих, хто створює фільм. Звичайно, цей процес займає багато часу, але якщо він вам подобається, то час пройде непомітно.
Об'єднання програм 3D MAX і Flash MX дозволяє створити навчальні програми, які дозволяють забезпечити впровадження нових технологій, що відповідають світовим стандартам в області інформатизації.
Завдяки використанню тривимірного моделювання 3D MAX і зручному інтерфейсу Flash нові комп'ютерні програми стали наочні, барвисті і цікаві студентам.
Можна виділити три основних режими роботи електронного підручника:
1. навчання без перевірки;
2. навчання з перевіркою, при якому наприкінці кожної глави (параграфа або теми) студентам пропонується відповісти на кілька питань, що дозволяють визначити ступінь засвоєння матеріалу;
3. тестовий контроль, призначений для підсумкового контролю знань студентів із виставлянням оцінки.
Підбиваючи підсумки, можна відповісти на важливе питання: кому і навіщо потрібний електронний підручник?
Для самостійної роботи студентів:
полегшує розуміння навчального матеріалу за рахунок інших, ніж у друкованій навчальній літературі, способів подачі матеріалу: індуктивний підхід, вплив на слухову і емоційну пам'ять;
допускає адаптацію відповідно до потреб студента, рівня його підготовки, інтелектуальних можливостей;
надає можливості для самоперевірки на всіх етапах роботи;
виконує роль викладача, надаючи необмежену кількість роз'яснень, повторень, підказок та інше.
Для роботи на практичних заняттях:
дозволяє викладачу проводити заняття у формі самостійної роботи за комп'ютерами, залишаючи за собою роль керівника і консультанта;
дозволяє викладачу за допомогою комп'ютера швидко і ефективно контролювати знання студентів, задавати зміст і рівень складності контрольного заходу;
дозволяє використовувати комп'ютерну підтримку для рішення більшої кількості завдань, звільняє час для аналізу отриманих рішень і їхньої графічної інтерпретації.
дозволяє виносити на лекції і практичні заняття матеріал, можливо, менший за обсягом але найбільш істотний за змістом, залишаючи для самостійної роботи з електронним підручником те, що виявилося поза рамками аудиторних занять;
дозволяє оптимізувати співвідношення кількості і змісту прикладів і завдань, розглянутих в аудиторії і тих, які студенту потрібно бути зробити вдома;
дозволяє індивідуалізувати роботу зі студентами, особливо це стосується домашніх завдань і контрольних заходів.
Неосяжні можливості надають електронні підручники у викладанні іноземних мов. Не будемо торкатися підрядкового перекладу або миттєвої перевірки правопису (ефективної і для рідної мови). Є широко відома програма "Професор Хігінс", за допомогою якої можна вивчати курс фонетики англійської мови. У програмі є звичний опис того, як варто вимовляти певні звуки (так само, як і в звичайному друкованому підручнику), але крім того, є анімовані рухи губ і язика, необхідні для правильної вимови. Звичайний підручник може дати тільки кілька послідовних ілюстрацій.
Таким чином, електронний підручник повинен, зберігаючи всі можливості звичайних підручників, мати принципово нові, у порівнянні з ними, якості, що включають елементи гіпермедіа і віртуальної реальності, що забезпечують високий рівень наочності, ілюстративності і високу інтерактивність, забезпечувати нові форми структурованого подання більших обсягів інформації і знань.
Електронний підручник, безперечно, має багато переваг по зрівнянню зі звичайним паперовим підручником, але слід сказати і про його недоліки. До недоліків електронного підручника можна віднести:
сприйняття з екрана комп’ютера текстової інформації набагато менш зручно і ефективно, чим читання книги;
більш висока вартість у порівнянні із звичайним паперовим підручником.
Як показує аналіз, більшість студентів уже на ранніх стадіях навчання прекрасно усвідомлюють необхідність застосування новітніх інформаційних технологій у своїй професійній діяльності. Ефект пізнання підсилюється, якщо навчальні завдання пов'язані з практичною діяльністю майбутнього фахівця або становлять інтерес у його сьогоднішній навчальній або науковій роботі. Більшість студентів усвідомлюють, що в майбутньому реально захищеною у соціальному відношенні може бути тільки ініціативна і добре освічена людина, здатна гнучко перебудовувати напрямок і зміст своєї діяльності у зв'язку зі зміною технологій і соціального замовлення.