Термінологія інформаційних технологій, що використовується у практиці навчання у світових освітніх системах

№	Загальноприйняте позначення	Визначення за міжнародними стандартами	Вітчизняний аналог
1	2	3	4
1	CAI	Computer Aided Instruction	Комп’ютерне програмоване навчання
2	CAL	Computer Aided Learning	Вивчення за допомогою комп’ютера
3	CBL	Computer Based Learning	Вивчення на базі комп’ютера
4	CBT	Computer Based Training	Навчання на базі комп’ютера
5	CAA	Computer Aided Assessment	Оцінювання за допомогою комп’ютера
6	CMC	Computer Mediated Communications	Комп’ютерні комунікації

Сучасні студенти у повсякденній навчальній діяльності, як правило, використовують ноутбуки, нетбуки, планшенті пристрої, комунікатори. Освітні системи насичуються новітньою інформаційною продукцією, використовуються новітні мультимедійні технології – себто засоби навчання, що містять у своїй структурі різні види інформації: у вигляді текстів, аудіо-, відео-, анімаційних елементів (наприклад, мультимедійні дошки). Мультимедійна обізнаність є необхідним елементом застосування сучасних інформаційних технологій у вищій школі.

Провідний авторитет в галузі засобів інформації Н. Постман чітко схарактеризував ментальний розрив між «мультимедійним» та «друкарським» мисленням: у той час як друковане слово сприяє систематичному викладу, телебачення краще пристосоване до невимушеної розмови. Підкреслимо різницю його власними словами: «Друковане слово має сильну пристрасть до пояснення; воно вимагає витонченої здатності мислити концептуально, дедуктивно і послідовно, високої оцінки причини і наслідків, неприпустимості протиріч, розвинутої здатності до неупередженості та об’єктивності, терпимості до сповільненої реакції» [Postman , C. 87].

Новий напрям застосування інформаційних технологій у навчальному середовищі вищої школи пов'язаний з активним залученням ресурсів та активацією новітніх можливостей мережі Internet. М. Кастельс зазначає, що «процес формування та розповсюдження Інтернету і споріднених мереж… сформував назавжди структуру нового засобу комунікацій - в архітектурі мережі, в культурі користувачів, у фактичних структурах комунікації. Архітектура мережі Internet залишиться технологічно відкритою, сприяючи широкому публічному доступу і серйозно перешкоджаючи введенню урядових або комерційних обмежень ... незважаючи на всі спроби регулювати, приватизувати і комерціалізувати Інтернет і вхідні в неї системи, мережі комп'ютерних комунікацій, як в Інтернеті, так і за її межами, характеризуються найширшим розповсюдженням, багатосторонній децентралізацією і гнучкістю» []. Філософ також чільну увагу приділяє аналізу віртуальної реальності, визначає, що комунікаційна система, яка на противагу історичному досвіду минулого створює реальну віртуальність, - це система, в якій сама реальність (тобто матеріальне / символічне існування людей) повністю охоплена, повністю занурена у віртуальні образи, у вигаданий світ , світ , в якому зовнішні відображення знаходяться не просто на екрані, через який передається досвід, але самі стають досвідом (курсив наш).

Всі повідомлення всіх видів синтезуються в інформаційних технологіях, які стали настільки всеосяжними, настільки різноманітними, настільки «слухняними» для користувачів, що абсорбують в одному і тому ж мультімедіатексті цілісність людського досвіду: «нова комунікаційна система радикально трансформує простір і час , фундаментальні виміри людського життя. Місцевості позбавляються свого культурного, історичного, географічного значення і реінтегруються у функціональні мережі або в образні колажі , викликаючи до життя простір потоків , що заміняє простір місця. Час стирається в новій комунікаційній системі: минуле , сьогодення і майбутнє можна програмувати так , щоб вони взаємодіяли один з одним в одному і тому ж повідомленні. Матеріальний фундамент нової культури є простір потоків і позачасовий час. Ця культура перекриває і включає різноманітність передавалися в історії систем відображення; це культура реальної віртуальності, де вигаданий світ є вигадка в процесі свого створення» [каст].

Одним із головних чинників інтенсивного розвитку ІТ є «прагнення людини вивільнити свої психофізіологічні ресурси, переорієнтувати їх з виконання рутинних операцій на розв’язання більш важливих творчих задач» [ , с. 29], вказує Д. Єрмаков. В умовах інформаційного суспільства набуває актуальності усвідомлене використання інформаційних фільтрів, які здатні спростити сприйняття і переробку зайвих масивів інформації. Сучасні комп’ютерні програми здатні виконувати функції таких фільтрів, що розширюють можливості людського мислення. Сучасна вища освіта покликана не стільки передавати знання, вчити їх обробляти й накопичувати, скільки конструювати нові, виконувати своєрідні «інженерні» функції щодо новітньої інформації, оскільки формування інтелектуального капіталу відбувається завдяки якісному росту знань. У цьому процесі важливі всі складники: своєчасний та оперативний обмін інформацією ( оскільки цінність інтелектуальних ресурсів, на відміну від матеріальних, значно зростає при їх інтенсивному застосуванні), удосконалення технологій управління інформацією, своєчасне оновлення технічних можливостей тощо. Поступова зміна традиційних форм отримання освіти, її персоніфікація, можливість участі у якості суб’єктів новітніх інформаційно-комп’ютерних продуктів, трансформація цілей освіти (від накопичення знань «на всяк випадок» до отримання знань як особистісного й виробничого капіталу), необхідність досягнення новітніх когнітивних освітніх результатів (латеральне мислення, толерантність, розвиток уяви, творчих здібностей), потреба опанування метасистемами, що дозволяють розробляти новітні пізнавальні технології у спектрі розв’язання конкретної наукової, науково-пізнавальної проблематики задають новий сектор розвитку інформаційних технологій.

Інформаційні технології на сучасному комп’ютерному, мультимедійному забезпеченні відкривають нові можливості для запровадження нових форм навчання: дистанційне навчання набуває нового змісту (про що мова піде далі), у практику вищої школи вже зараз увійшли on-line-консультації та спільна робота над навчально-дослідницькими проектами на ґрунті активації інтернет-можливостей, «з’являється можливість організації спільних проектів студентами різних вузів, різних країн, обміну досвідом викладачів, студентів, науковців» [ , с. 144], наголошує Є.Полат. Активно використовуються сплайн-моделі у тестовому вимірі знань студентів та під час модульного контролю.

Система вищої освіти завжди була дуже відкрита впровадженню в навчальний процес інформаційних технологій, що базуються на програмних продуктах самого широкого призначення. У навчальних закладах успішно застосовуються різні програмні комплекси - як відносно доступні (текстові та графічні редактори, засоби для роботи з таблицями та підготовки комп'ютерних презентацій), так і складні, часом вузькоспеціалізовані (системи програмування і управління базами даних, пакети символьної математики та статистичної обробки). Для навчальних потреб освітньої сфери розробляється низка цікавих програмних продуктів (для дисциплін природничого циклу, наприклад, Microsoft Worldwide Telescope), які допомагають студентам опановувати певні навчальні дисципліни. В Україні та світі, за інформацією Д. Шимківа, найпопулярніший пакет – Windows Live Essentials, який включає в себе програми для електронної пошти, миттєвих повідомлень, написання блогів, роботи з фотографіями та редагування відео. Він найкраще працює з вітчизняними on-line-сервісами – електронною поштою Hotmail і on-line-сховищем SkyDrive, студенти та викладачі послуговуються веб-версією популярного пакету Office – Office Web Apps [], активно користуються пошуковиками Bing та пов'язаними з ним сервісами, такими як Bing Maps, щоденно послуговуються Google, Яндексом. Звичайною справою стало користування інформаційно-накопичувальною базою бібліотечних ресурсів.

Предмет зацікавленого ставлення студентів та викладачів вищої школи - сучасні хмарні технології, які вже сьогодні стають звичним способом використання ІТ у світі. Зростатиме кількість і вибір «розумних» пристроїв, за допомогою яких користувачі працюють з інформацією, що зберігається у «хмарі», в недалекому майбутньому реальністю стануть «природні інтерфейси користувача».

Поряд з перевагами інформаційних технологій науковці вказують і на ряд недоліків та небезпек, пов’язаних із реальностями застосування ІТ у практиці роботи сучасної вищої школи:

• стандартизація і стереотипність перенесення форм і видів «паперового» підручника в електронний комп'ютерний варіант;

• вузькість (однобічність) викладу навчального матеріалу в обсязі конкретного підручника (як правило, електронного) з конкретної дисципліни і теми (або циклу тем) , що закладений викладачем у зміст комп'ютерної програми;

• функціонування комп'ютерного механізму в рамках обмеженої програми, що передбачає набір конкретних, найчастіше стандартних (тобто стереотипних ) дій, які, як правило, перешкоджають розвитку творчого, індивідуально-дослідницького мислення (оскільки комп'ютер не може виконувати роль оптимального співрозмовника, цей аспект переважно негативно відбивається на викладанні дисциплін гуманітарного циклу);

• відсутність універсальності навчального матеріалу, єдиного програмного забезпеченя для всіх освітніх установ , кожне з яких має свою специфіку навчання та професіоналізації;

• відсутність «живого» (інтонаційно забарвленого, з комплексом невербальних упливів) спілкування і взаємодії з суб'єктами, з практичним досвідом;

• надмірна теоретизація практичних знань, стереотипізація розумових процесів (як правило, для отримання правильної відповіді користувачеві необхідно відповідати за певним шаблоном ); посилення зорового і емоційної напруги, одержуваної користувачем від електромагнітного випромінювання комп'ютерної техніки;

• залежність комп’ютерних та мультимедійних систем від виду електронного носія тощо (І. Аркусова [], В.Садова []).

Отже, інформаційні технології представляють собою сукупність засобів і форм оптимальної подачі навчально-пізнавальної інформації, управління перебігом навчання, контролю і корекції результатів, виконання навчальних вправ, накопичення відомостей про розвиток навчального процесу. Стверджуємо, що аналіз особливостей використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі вищої школи дозволяє стверджувати: саме ІТ є оптимальним засобом формування вмінь самостійно-пізнавальної діяльності. Та для досягнення ефективності цього процесу варто активувати певні дидактичні умови, зміст яких розкривається у подальших розділах дисертаційної роботи.