Висновки до розділу 2

Інформаційні технології дозволяють кардинально змінити сутність навчального процесу у вищій школі, причому мова йде саме про поступові якісні еволюційні зміни, зміни, що торкаються освітніх пріоритетів, - перелаштування суб’єктів навчального процесу із засвоєння готових знань у навчальних аудиторіях на самостійно-пізнавальну діяльність кожного студента з урахуванням його особливостей та можливостей.

У межах другого розділу дисертаційної роботи визначено, що в сучасному розумінні термін «інформаційні технології» має дуалістичне потрактування, оскільки використовується як і узагальнювальний синонім способів та засобів збору, обробки та передачі інформації для отримання нових відомостей про об’єкт, що вивчається; і як сукупність знань про способи та засоби роботи з інформаційними ресурсами. Розкрито змістову сутність поняття «інформаційні технології» та «педагогічні технології», висвітлено підходи до класифікації цих феноменів, здійснено зіставлення та порівняння, визначено зону перетину, окреслено нові напрями застосування інформаційних технологій в навчальному просторі вищої школи.

Визначено, що процес формування умінь самостійно-пізнавальної діяльності студентів буде результативним, якщо у навчальному процесі вищої школи застосовано сукупність дидактичних умов:

• доцільно мотивується самостійно-пізнавальна діяльність засобами інформаційних технологій;

• здійснюється інтеграція навчальних дисциплін на ґрунті застосування сучасних інформаційних технологій;

• оновлюється зміст самостійно-пізнавальної діяльності засобами сучасних ІТ;

• використовуються новітні різновиди контролю самостійно-пізнавальної діяльності на основі інформаційних технологій;

• здійснюється оптимізація застосування інформаційних технологій у руслі розвитку корекційно-моніторингових навичок студентів.

У визначенні та формулюванні дидактичних умов ми зважали на те, що навчальний процес у вищій школі органічно поєднує як науково-теоретичні так і технолого-інструментальні чинники.

Розкрито змістове наповнення кожної з п’яти названих вище дидактичних умов, підкреслено взаємозв’язок та взаємозалежність певної дидактичної умови від чотирьох інших, у такий спосіб підтверджена правомірність застосування словосполучення «сукупність дидактичних умов».

З метою забезпечення ефективності реалізації визначеної сукупності дидактичних умов формування умінь самостійно-пізнавальної діяльності студентів застосовано механізми моделювання: запропонована модель реалізації сукупності дидактичних умов.

Запропонована модель реалізації сукупності дидактичних умов формування вмінь самостійно-пізнавальної діяльності студентів засобами інформаційних технологій тлумачиться як дидактично-паспортизовану систему, що застосовується одночасно в декількох вимірах: власне технічному, організаційному, конкретно-дидиактичному, ціннісному

Структурними фрагментами моделі реалізації сукупності дидактичних умов формування вмінь самостійно-пізнавальної діяльності студентів засобами інформаційних технологій є: Ккнкретизація цілей формування УСПДС, їх узгодження із загальними цілями професійної підготовки майбутніх спеціалістів; структуровано-розгалужене інформаційно-освітнє середовище певного вищого навчального закладу; засадничі принципи, форми та методи формування умінь самостійно-пізнавальної діяльності студентів; нейтралізація інгібіторів та підсилення дії фасилітаторів процесу реалізації сукупності дидактичних умов формування самостійно-пізнавальної діяльності студентів засобами інформаційних технологій; чіткий критеріально-оцінний апарат; фіксація кінцевого результату – сформованості УСПДС.

Указані фрагменти моделі умовно об’єднуються у три блоки: прогностично-цільовий, блок практичних дій, критеріально-оцінний блок.

Теоретичні напрацювання першого та другого розділів дисертаційної роботи надали нам вагомі підстави для здійснення дослідницько-експериментальної роботи, спрямованої на перевірку гіпотези дослідження.