2.3.4. Використання новітніх різновидів контролю спд на основі інформаційних технологій

Функція контролю здійснюється на всіх ланках навчального процесу (М. Ярмаченко, А. Алексюк []). Вона є безперервною і ніякою мірою не повинна обмежуватись лише констатацією досягнутого. Дидакти вищої школи (С. Архангельський, С.Вітвицька, М. Фіцула, М. Солдатенко та інші) виявили, що на теренах вищої школи контроль виконує стимулювально-мотиваційну, управлінську, оцінно-констатувальну, діагностично-констатувальну, розвивальну, навчальну, прогностично-методичну, соціалізуючи функції, при цьому основними принципами контролю є систематичність, планомірність, системність, об’єктивність, гласність, доступність та економність; у вищій школі застосовуються такі види контролю, як контроль діагностичний, поточний, тренувальний, тематичний, перехресний, підсумковий, заключний, відстрочений (контроль так званих «залишкових знань») [ вітв, с.246]. Ці функції, принципи і більшість різновидів є повною мірою визначальними і для самостійно-пізнавальної діяльності студентів.

Контроль як «зворотній зв'язок» під час самостійно-пізнавальної діяльності набуває нових форм та обрисів на ґрунті використання сучасних інформаційних технологій, які дозволяють оперативно здійснити: а) своєчасне оперативне інформування викладача про кількість та характер допущених помилок студентом; б) своєчасне розуміння й усвідомлення студентом кількості та характеру допущених помилок; в) оперативно задіяти певну систему виправлення помилок; г) поєднати оцінку виконаної студентом самостійної діяльності з боку викладача та комп’ютерної програми. Студент привчається усвідомлено планувати та контролювати власні навчально-пізнавальні дії, повною мірою усвідомлювати, що і як він робить, передбачати результати своїх дій, зіставляючи їх із загальними вимогами.

Застосування інформаційних технологій для оцінювання якості навчання дає цілий ряд переваг перед проведенням звичайного контролю, зазначає І. Захарова []. Насамперед, це можливість організації централізованого контролю, забезпечення охоплення всього контингенту студентів. Комп’ютерні засоби дозволяють зробити контроль більш об'єктивним, незалежним від суб'єктивності викладача. У теперішній час у практиці комп’ютерного тестування застосовуються контролюючі системи, що складаються з підсистем такого призначення:

• створення тестів (формування банку питань і завдань, стратегій ведення опитування та оцінювання ) ;

• проведення тестування (пред'явлення питань, обробка відповідей);

• відстежування якості знань протягом усього часу вивчення теми або навчальної дисципліни на основі протоколювання ходу і підсумків тестування в динамічно оновлюваній базі даних.

В Україні тестування як метод контролю рівня засвоєння знань використовується порівняно нещодавно. Згідно з наказом МОН України від 31.07.1998 р. №285 НПП ВНЗ під час розробки складової частини засобів діагностики рівня професійної підготовки студентів за результатами певних етапів навчання мають використовувати тестування як метод вимірювання та оцінювання рівня сформованості професійних умінь та навичок. Водночас, кабінетом Міністрів України ухвалено Постанову від 31 грудня 2005 р. № 1312 «Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти», якою затверджено положення про Український центр оцінювання якості освіти, тож тестування дедалі більше застосовується в Україні для діагностування знань не лише школярів (ЗНО), а й студентів. «Це потребує ґрунтовних наукових досліджень у галузі тестування як методу вимірювання рівня професійної підготовки студентів, розробки методики конструювання валідних тестових завдань і тесту загалом» [ , c.70], - слушно наголошують В.Лисенко, О. Зазимко, Л. Кліх. Сам процес тестування визначається науковцями як процедура визначення рівня підготовки фахівців у певній галузі знань, їхньої професійної придатності, обдарованості або інших якостей за допомогою системи спеціально підготовлених завдань. До переваг тестового контролю викладачі відносять:

• об’єктивність, простоту, формалізованість процедури оцінювання якості фахової підготовки;

• простоту процедури введення відповіді, незалежність оцінювання від техніки письма;

• кількісні критерії оцінювання – наявність кількісних показників для визначення глибини засвоєння матеріалу;

• чіткість та однозначність формулювання умов тестових завдань, що забезпечує однозначність сприйняття студентами їхнього змісту;

• рівні вимоги до знань та умінь фахівця через використання у тесті завдань однакової складності, обсягу та змісту;

• забезпечення необхідного охоплення знань та умінь, що контролюватимуться під час перевірки;

• можливість одночасної перевірки значної кількості студентів;

• можливість багаторазового повторення умов перевірки для з’ясування змін у рівні підготовки [лис, с.70].

Та дидактичні переваги тестового контролю можуть бути реалізовані лише при дотриманні певних вимог до змісту тестових завдань (тестове – завдання, для якого може бути попередньо визначена та сформульована правильна відповідь) та до тесту загалом. Найбільш повно реалізувати вимоги валідності, надійності та простоти цілком можливо на ґрунті застосування сучасних комп’ютерних можливостей.

З підсистемою створення тестів в інформаційно-компбтерному середовищі вищого навчального закладу працює безпосередньо або викладач, або оператор, який уводить навчальну інформацію, надану викладачем. Щоб уникнути можливих помилок з метою спрощення підготовки матеріалів у таких підсистемах зазвичай використовуються шаблонні форми - для внесення тексту питання або завдання, варіантів відповіді, правильної відповіді і т.д. У підсумку така підсистема формує базу даних, що служить основою для проведення тестування. Студенту, що працює з підсистемою проведення тестування, може бути запропонований індивідуально підібраний набір питань і алгоритм їх пред'явлення. За результатами тестування за допомогою підсистеми моніторингу формується база даних, що забезпечує необхідною інформацією викладача, студентів і адміністрацію навчального закладу. Розробка сучасних контролюючих систем базується на дотриманні основної вимоги: система повинна бути абстрагована від змісту, рівня складності, тематики, типу та предметної спрямованості окремих тестових завдань і здатна працювати на ізольованих комп’ютерах , в локальній мережі та, у разі потреби, в мережі Internet. Подібна стандартизація дозволяє не вдаватися для створення кожного чергового тесту і обробки його результатів до послуг програмістів, а, освоївши певну систему , наповнювати її змістову частину з різних дисциплін на основі загальних принципів. У цьому випадку легше підготувати викладачів до формування тестів, студентів - до проходження тестування.

«Сучасний тестологічний етап характеризується значною кількістю наукових досліджень, присвячених теорії тестування з погляду теорії ймовірності та статистики, - пишуть І. Шелевицький та Р.Дубан. – Однією з центральних проблем є побудова адекватних моделей умовної ймовірності правильної відповіді на запитання… Під час тестування респондентів з метою виявлення рівня їхніх знань отримана кількість балів залежить одночасно від складності тестових завдань і підготовки респондента» [ , с.11]. Використання програмістами сучасних сплайн-моделей дозволяє врахувати такі параметри, як міра складності запитань, частота правильних відповідей та ін. Наприклад, тестова платформа Logit, розроблена на базі сплайн-технологій, орієнтує викладача-автора тестів на компактне подання профілю тестових питань; і викладач, і тестовані студенти мають можливість оперативно отримати інформацію про основні характеристики тестових груп та підсумкові результати тестування. Розробник тесту вказує, яка галузь знань тестується, заповнює рубрики «Розділ» (блок тестових завдань), «Текст питання», «Варіанти відповідей», висвітлюється статус питання (опубліковане чи неопубліковане), автоматично вказується автор тесту, дата створення, остання дата редагування окремого тестового питання. Також розробниками тестової платформи Logit передбачені можливості коректування (редагування) тексту питань та варіантів відповідей. Тестовані (студенти, викладачі) можуть залишити свої зауваження щодо формулювання питань та пропонованих варіантів відповідей у полі «Рецензії». Можливість оперативного рецензування відкриває широкі перспективи для удосконалення тестового матеріалу, зазначає В. Садова []. Суттєвими перевагами тестової платформи Logit як засобу контролю якості знань студентів можна вважати:

• максимальну індивідуалізованість: кожен студент здійснював процедуру підсумкового тестування, працюючи самостійно на своєму робочому місці за комп’ютером (у комп’ютерному класі працювали підгрупи студентів), за індивідуальним «тестовим маршрутом», перелік завдань та варіанти відповідей пропонувалися тестованому студенту автоматично у довільному порядку в межах кожного блоку, студенти мали можливість «повернутися» до того питання, яке викликало в них певні ускладнення;

• оперативність обробки результатів тестування: підсумкові результати отримуються розробником тестів, викладачем, що здійснював тестування та студентами відразу після звершення тестування;

• анонімність отримання підсумкової інформації: приступаючи до тестування, студенти довільно обирають варіант завдань (варіант «тестового маршруту»), про підсумкові результати (кількість правильних відповідей за кожним блоком) дізнаються за індивідуальним «кодом», відомим лише викладачу та студенту [cад].

На черзі для укладачів тестових завдань та розробників комп’ютерних технологій розв’язання питання оптимальної демаркації тестових завдань за рівнями складності на основі аналітичної обробки інформації про особливості процедури тестування та отриманих результатів.

2.3.5. Оптимізація застосування інформаційних технологій у руслі розвитку корекційно-моніторингових навичок студентів.

Як відомо, оптимальний означає найкращий за певних умов: «реалізація оптимального рішення має обов’язково забезпечити найвищі результати, які тільки можна здобути в конкретних умовах» (М.Ярмаченко, А.Алексюк [, с. 137]). Основними критеріями оптимізації, на думку українського дидакта С.Гончаренка, є результативність і якість вирішення навчально-виховних завдань; витрати часу й зусиль, які затрачені на їх досягнення. Ученим визначено, що оптимізація включає: 1) формулювання мети і завдань навчання; 2) відповідність змісту навчання меті та завданням; 3) вибір доцільного поєднання форм навчальної діяльності (індивідуальна, парна, групова) 4) раціональне поєднання методів навчання; 5) складання плану; 6) здійснення плану; 7) аналіз результатів і оцінка оптимальності плану [].

У межах запропонованої В. Андреєвим концепції оптимізації навчального процесу на основі розвитку творчих та пізнавальних здібностей старшокласників та студентів розроблено рекомендації щодо формування дослідницьких умінь суб’єктів навчальної діяльності за допомогою евристичних засобів керування цією діяльністю, орієнтованих на створення оптимальних дидактичних умов. Саме В. Андреєву належить думка про те, що у ході навчальної діяльності варто стимулювати здатність студентів до організації власної діяльності. Ученим була висунута та доведена гіпотеза про те, що вирішальною оптимальною умовою евристичного програмування навчально-дослідницької діяльності студентів є поступове ослаблення функції контролю та активізації самоконтролю при виконанні експериментально-дослідницьких завдань []. Тож оптимізацію застосування ІТ у руслі формування умінь СПД ми пов’язуємо з розвитком корекційно-моніторингових навичок студентів.

Сучасні інформаційні технології дозволяють оперативно здійснювати коригування ходу самостійно-пізнавальної діяльності самими студентами, тим більше, що хід навчально-виховного процесу може суттєво відрізнятися від передбачуваного. Як зазначалося, засоби ІТ дозволяють забезпечити навчальний процес навчально-методичними матеріалами, представленими в оптимальній для студентів формі; сучасним зворотнім зв’язком між викладачем та студентами; доступом до вітчизняних та зарубіжних інформаційних та довідникових систем; доступом до електронних бібліотек; доступом до інформаційних ресурсів сучасних періодичних видань; обміном клерувальною інформацією всередині самих комп’ютерно-комунікаційних систем. Оптимізація застосування ІТ потребує врахування певних дидактичних властивостей, їм притаманних. За визначенням Є. Полат, дидактичними властивостями того чи іншого засобу навчання розуміються основні характеристики, ознаки цього засобу, які вирізняють його від інших, суттєвих для дидактики як у плані теорії, так і практики» [ , с.187]. Навряд чи Internet можна визначити виключно як засіб, - безумовно, це інформаційне середовище, яке містить і предметно-пізнавальні, освітні галузі, що відбивають всі його можливості. Та розвиток корекційно-моніторингових навичко студентів нині унеможливлюється без цього засобу. Оперативність та швидкість реагування, протоколювання дій, широкий спектр корекційних можливостей - ось далеко не повний перелік переваг застосування мережі у руслі розвитку корекційно-моніторингових навичок студентів. А.Оганов серед переваг on-line-діяльності найперше називає можливість оперативного «виміру» результатів. Міряється успішність, міряється відвідуваність, міряється рівень когнітивного сприйняття тієї чи іншої інформації. Можна ефективно заміряти успішність студента, а у студента є можливість споживати контент в зручному, розміреному темпі. Адже , скажімо, на класичному занятті в дві академічні години кожен з двох десятків учнів все одно унікальним чином споживає інформацію. Але виміряти, хто спожив краще, хто гірше, хто швидше, хто повільніше, на самому занятті практично не представляється можливим. В on-line завдяки мережевим технологіям це можливо.

«Якість професійної підготовки студентів має прослідковуватися на всіх етапах… Однак задля моніторингу професійної компетентності ми радимо використовувати весь педагогічний інструментарій, різноманітні методи наукового дослідження» [, с. 148], - пише І. Костікова. У практичній площині моніторинг реалізується за допомогою діагностико-аналітичних методів і чітко розроблених експертних процедур. На відміну від контролю (так, як його тлумачить сучасна дидактика, - поточного, періодичного, підсумкового), моніторинг дозволяє охопити всі складники підготовки майбутнього фахівця, враховувати побічні впливи та чинники.

Моніторинг навчання при необхідності підказує, яким чином потрібно втрутитися в цей процес з метою його спрямування в потрібне русло (І.Захарова []). Управління ходом навчального процесу з боку викладача має полягати в безперервному вивченні особливостей навчальної, самостійно-пізнавальної діяльності студентів, спрямуванні навчальних дій в потрібне русло. Це повинно відбуватися в реальному часі, щоб проблеми, які виникають у студентів, могли фіксуватись і розв’язуватись своєчасно, без втрати для студентів тих додаткових можливостей, які відкриває застосування ІТ. Найчастіше проблеми виникають через те, що викладач не цілком адекватно оцінює рівень підготовки студентів у сфері сучасних інформаційних технологій і, відповідно, пропонує надто складні завдання, не забезпечивши їх достатніми рекомендаціями, приписами, інструктивними матеріалами. В результаті таких недоліків студенти або використовують пропоновані електронні ресурси інтуїтивно, упускаючи багато можливостей, або взагалі втрачають інтерес до нових технологій ( І. Захарова []).

Науково обґрунтований моніторинг дозволяє здійснювати:

а) аналітичну роботу: виявити основні тенденції формування умінь СПД, внести відповідні зміни у формувальний процес, установити залежність від певних чинників;

б) прогнозування особливостей формування умінь СПД;

в) здійснювати проектування стратегії формування умінь СПД як в освітньому середовищі вищої педагогічної школи, так і в умовах подальшої фахової діяльності.

Оптимізація застосування інформаційних технологій у руслі розвитку корекційно-моніторингових навичок студентів безпосередньо залежить від здатності викладача до оцінки та інтеграції досвіду роботи в інформаційному середовищі, прагнення до розвитку аналітичних якостей та самостійності, теоретичних уявлень та досвіду організації інформаційної взаємодії, опанування культурою отримання, відбору, зберігання, відтворення, перетворення способів представлення, передачі, інтеграції інформації. Викладач і комп’ютер знаходяться в тісній взаємодії: як організатор освітнього процесу та інструмент, що допомагає оптимізувати його. Відповідно, викладач завдяки своїй педагогічній майстерності та компетентності може зробити цей інструмент або більш дієвим для активізації самостійно-пізнавальної діяльності студентів, або пасивним сховищем навчальної та довідкової інформації на електронних носіях.

Н. Головчак зазначає, що інформаційні технології здатні гуманізувати освітнє середовище, спонукають студента до постійної самоосвіти, перетворюють процес навчання на задоволення і дають можливість відчути практичні результати [].

Досягнення високої продуктивності різних видів навчальних занять відбувається головним чином завдяки викладачеві, його вмінню враховувати індивідуально-особистісні особливості студентів, формувати стійке позитивне ставлення до вивчення конкретної дисципліни, відкритості інноваційним процесам, підходам і новітнім комп’ютерним засобам. Жодна комп’ютерна програма не може повною мірою відповідати вимогам конкретного вузу, конкретної групи студентів чи студента, оскільки вони все ще залишаються максимально узагальненими, розрахованими, як правило на загальний «середній рівень розвитку». Так звана «average orientation» більшої частини програмного забезпечення не може врахувати всіх особливостей навчального процесу, саме тому роль викладача як консультанта, координатора самостійних навчальних дій студента є надзвичайно важливою. Лише викладач може на основі диференційованого, індивідуального підходу, знання психологічних особливостей своїх студентів оптимізувати навчальний процес.

Ще один важливий аспект пов'язаний з тим фактом, що більшість комп’ютерних програм «є зосередженням передачі тим, хто навчається, думок, до певної міри навіть емоцій та почуттів розробників цих програм, які так чи інакше приховуються за розмаїттям вправ» [ , с.22.], вважає І. Аркусова. Нерідко в них спостерігається різне прочитання базових, фундаментальних понять та різноголосся спеціалістів щодо наукового тезаурусу. Тож викладач є не просто організатором навчального процесу засобами ІТ, а й модератором, що укладає оптимальний сценарій розгортання самостійної навчальної діяльності студентів, сценарій віртуальної лекції, семінарського заняття на основі застосування ІТ, веб-консультації тощо. Постійно змінювальна динаміка вимог до оволодіння знаннями, уміннями та навичками зумовлює значення педагогічної діяльності викладача, в якій саме момент оптимального керування набуває важливого значення. Лише викладач може врахувати весь спектр індивідуально-особистісних властивостей тих, хто навчається, у процесі застосування ІТ.

З метою забезпечення дієвості та гарантованої результативності означеної сукупності дидактичних умов формування вмінь самостійно-пізнавальної діяльності студентів на ґрунті застосування сучасних інформаційних технологій активуємо механізми моделювання.