2.2.2. Інтеграція навчальних дисциплін на ґрунті застосування інформаційних технологій.

Для створення інноваційно-педагогічних механізмів упливу на формування умінь самостійно-пізнавальної діяльності необхідно застосування широких міждисциплінарних підходів, які б враховували сучасні інформаційно-технологічні досягнення у поєднанні зі стрижневими цінностями фізико-математичного, природничо-наукового, соціально-гуманітарного знання. Міждисциплінарні дослідження, які характеризують стан розвитку сучасної науки, потребують відповідної теоретико-методологічної рефлексії, а сучасна тенденція до єдності природничих і соціально-гуманітарних наук має об’єктивні підстави» [, с.13], - зауважує Л. Шашкова. Такі ж об’єктивні підстави існують і для створення конкретних змістових засад формування умінь самостійно-пізнавальної діяльності на рівні опанування фізико-математичного та природничо-наукового знання. Ця тенденція єдності реалізується шляхом інтеграції навчальних дисциплін різних циклів на ґрунті застосування інформаційних технологій. Інтегративний та міждисциплінарний принципи вивчення фізико-математичних, природничонаукових дисциплін у сучасній вищій освіті застосовуються, ґрунтуючись на інноваційно-гуманістичному розумінні сутності освіти як середовища формування професійних понять та уявлень. «У рамках інформаційної цивілізації та в процесі входження у нову нанотехнологічну добу освіта стає тим формувальним чинником, завдяки якому людина не просто залишається одним із об’єктів інформаційного середовища, здатним лише приймати і передавати інформаційні блоки, а стає суб’єктом соціокультурного простору, носієм можливостей смислового і морального впорядкування світу, навіть такого невпорядкованого, як світ інформаційної цивілізації [ , с.47-48], - пише Д. Касьянов.

Дослідники (І.Аркусова []) вказують, що для активного впровадження сучасних інформаційних технологій у повсякденну навчальну діяльність вищої школи є низка об’єктивних і суб’єктивних причин. До об’єктивних причин відносять тенденції, пов’язані зі зміною вимог, що висуваються суспільством до сучасної вищої освіти та навчального процесу, а також протиріччя, які змушують викладача шукати нові форми, методи, прийоми роботи з навчальним матеріалом. До суб’єктивних – протиріччя між традиційною та модерною (модернізованою) освітою, яке генерується ментальними установками частини викладацького корпусу, а також та обставина, що сучасні студенти вищих навчальних закладів переважно орієнтовані не на традиційне засвоєння знань за підручником, а на оптимальне сполучення різноманітних методів, що активує багатоканальне сприйняття навчальної інформації з опорою на візуальні, слухові, емоційні канали та на швидку рефлексію щодо отриманого. Ліквідувати це протиріччя й оптимальним чином вплинути на формування умінь самостійно-пізнавальної діяльності студентів цілком можливо, приводячи в дію механізми інтеграції навчальних дисциплін на ґрунті застосування інформаційних технологій.

У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» інтеграція визначається як «доцільне об’єднування та координація дій різних частин цілісної системи» [63, с. 401]. Дидактикою ХХ ст. (Ш. Ганелін) розкрито шляхи формування системи знань засобом послідовного здійснення взаємозв’язків між провідними ідеями та поняттями суміжних курсів. Під системністю знань розумілися взаємопов’язані знання не тільки в межах одного предмета, але й в межах певного циклу предметів як зв’язок між різними циклами. Дидакти стверджували, що свідомі знання неможливі без установлення міжпредметних взаємоповязаних знань [].

Саме інформаційні технології, за висловом сучасної дослідниці Є. Полат, дозволяють при інтеграції будь-якого навчального процесу досягати висунутих будь-якою програмою, освітнім стандартом мети іншими, альтернативними традиційним методами, зберігаючи при цьому всі досягнення вітчизняної дидактики, педагогічної психології, часткових методик [нов, с.17].

Інтеграція навчальних дисциплін на ґрунті застосування ІТ вимагає створення нових навчальних програм, які повинні відповідати таким вимогам:

• сприяти додержуванню принципів комп’ютерної дидактики;

• відповідати загальній освітній меті, специфіці та типу навчального закладу (одні й ті ж дисципліни для технічного та педагогічного навчальних закладів можуть інтегруватись по-різному);

• реалізовуватись у конкретному середовищі доцільно, враховуючи певні процедурні особливості;

• використовуватись з метою підвищення продуктивності того чи того виду навчальної діяльності;

• бути адаптованими та надійними (безпечність застосування та експериментально підтверджені дані про їх надійність);

• бути максимально індивідуалізованими на основі врахування типологічних особливостей тих, хто навчається (за І.Аркусовою [ , с. 19]).

З точки зору практичної реалізації цієї дидактичної умови формування умінь самостійно-пізнавальної діяльності видається цілком виправданим застосування інтегрованих лекцій, семінарів, практичних занять, інтегрованих спецкурсів, які розробляються з урахуванням можливостей новітніх інформаційних технологій. На разі підкреслимо, що у сучасних європейських країнах інтеграційні процеси у навчальному процесі вищої школи набули значного поширення й охоплюють створення узгоджених міжпредметних програм, міжпредметних внутрішньо інтегрованих навчальних курсів і відповідних підручників.

Зважаючи на предмет нашого дослідження, інтеграцію дисциплін на ґрунті застосування інформаційних технологій ми визначаємо як координацію окремих змістових елементів, програмного й методичного забезпечення з метою створення оптимального середовища для формувань вмінь самостійно-пізнавальної діяльності студентів. Використання міжпредметних зв’язків є іманентною частиною інтеграції навчальних дисциплін.

Деякі вчені вбачають в інтеграції навчальних дисциплін не тільки засіб формування гнучкої та продуктивної думки студентів, але й узагальнених способів розумових дій (О.Кабанова-Меллєр [], І.Малафіїк [], М.Махмутов []). Застосування відеоінформації, слайд-шоу, презентацій у навчальному процесі дозволяють студентам виявити нові резерви сприйняття, мовлення, взаємозв’язків логічного та образного мислення в навчальному пізнанні.

Сучасними психологами й фізіологами визначено: при усному викладі матеріалу за хвилину слухач сприймає і здатний обробити до однієї тисячі умовних одиниць інформації, а при активізації органів зору до 100 тисяч таких одиниць [1]. Тому абсолютно очевидна висока ефективність використання в навчальному процесі мультимедійних, комп’ютерних засобів, в основі яких – оптимальне поєднання зорового та слухового сприйняття навчального матеріалу (В. Садова, О.Бондаренко [cад]).

Одними із важливих форм інтеграції декількох дисциплін та напрямів, що потребують попередньої самостійно-пізнавальної діяльності студентів, є інтернет-конференції, Веб-семінари. Є. Полат указує, що у практиці вищої школи використовуються два різновиди Internet-конференцій:

• конференції on-line, коли учасники безпосередньо спілкуються один з одним з використанням звуку та відеозображення за допомогою skype та ін.;

• відтерміновані у часі семінари, дискусії .

Internet-конференції можуть розбиватися на декілька «сюжетних ліній». Така форма, безумовно, підвищує мотивацію самостійно-пізнавальної діяльності студентів. Участь у тематичних електронних конференціях мережі Internet відбивається плідно щодо пошуків нових напрямів самостійно-пізнавальної діяльності. Електронні конференції можуть бути організовані і в межах локальної мережі окремого навчального закладу для проведення семінарів, дискусій і т. п. Асинхронний режим роботи сприяє рефлексії і, відповідно , продуманості запитань і відповідей , а можливості використання файлів будь-якого типу (графіка , звук , анімації) роблять такі віртуальні семінари досить ефективними. Конференції on-line, на відміну від попередньої форми, мають синхронний характер, коли учасники взаємодіють в реальному часі. Можливе спілкування один на один, один учасник – група учасників, телеміст. Ця комунікаційна технологія також використовується часто переважно у вищих навчальних закладах, що мають розгалужену мережу філій.

Важливою формою інтеграції навчальних дисциплін на ґрунті застосування інформаційних технологій залишаються Веб-квести. Методика роботи з інформаційними Веб-квестами описана Р.Гуревичем, М.Кадемією, М.Козяр. На думку львівських науковців, саме Веб-квести сприяють активізації самостійно-пізнавальної діяльності студентів (в авторській монографії мова йде про студентів системи професійної освіти): «ураховуючи той факт, що у ВНЗ особливе місце займає дослідницька робота студентів, заслуговує на увагу інтеграція методу проектів з використанням Internet і рольових ігор. Такий вид проектів називають Веб-квестом» [ , с. 145]. Веб-квести – організовані засоби Веб-технологій в середовищі WWW. Квест (англ. Quest – тривала подорож, мандрівка) – у первинному тлумаченні комп’ютерна гра, в якій гравець має досягти мети, використовуючи власні знання і досвід, а також спілкуючись з іншими учасниками гри. Уперше сам термін був запропонований у 1995 р. Б.Доджем та Т.Марчем, які розробили інноваційні додатки в мережі з метою інтеграції в навчальний процес для різних предметів та різних рівнів навчання. Я.Биховський надає таке визначення освітньому Веб-квесту: Веб-квест – це сайт в інтернеті, з яким працюють учні (студенти), виконуючи ту чи іншу навчальну задачу. Інше визначення Веб квесту, на яке ми спираємося в нашій роботі, – діяльнісно орієнтована проектна дидактична модель, що передбачає самостійну пошукову роботу студентів у мережі Internet []. За своєю організацією Веб-квести є досить складними; спрямовані на розвиток у студентів навичок аналітичного та творчого мислення у ході самостійно-пізнавальної діяльності. «Основою Веб-квесту є проективна методика, що спрямована на самостійну діяльність студента – індивідуальну, парну, групову, яка здійснюється за певний проміжок часу» [ c.145]. А метод проектів від часу його виникнення в середовищі педагогіки прагматизму завжди орієнтований на розв’язання проблеми, яка виходить за межі однієї теми. розв’язання такої проблеми сприяє тому, що засобами інформаційних технологій вдається переключати увагу студентів з форми на зміст, студенти шукають раціональні способи розв’язання навчального-пізнавальної проблеми, знаходять переконливі аргументи, що доводить правильність обраного шляху.

Завдання Веб-квесту (конструкторські, творчі, компіляційні, «на переказ») та інші представляють собою окремі блоки питань і перелік посилань (електронні адреси) в Інтернеті, де можна отримати необхідну для розв’язання завдання інформацію. Питання сформульовані таким чином, щоб при відвідуванні сайту студент міг самостійно дібрати матеріал, виокремивши головне із запропонованої інформації. Будь-який Веб-квест повинен мати список інформаційних ресурсів, необхідних для виконання завдання, опис процедури роботи (опис етапів), дій, які треба виконати самостійно, керівництво (припис) до дії, яке може бути представлене у вигляді спрямувальних питань, що дозволяють організувати певним чином навчальну роботу, заключення або висновки, - підбиваються підсумки щодо досвіду, який отримали студенти внаслідок роботи з Веб-квестами. Також окремі Веб-квести містять коментарі для викладача. Найбільш часто викладачами вищої школи розробляються «переконувальні», дослідницькі, наукові, оцінні Веб-квести.

Для роботи з Веб-квестами викладач повинен мати високий рівень інформаційно-комунікаційної, методичної, предметної компетентності. На форумах педагогів середньої та вищої школи часто зазначається, що Веб-квест – складний різновид роботи, оскільки потребує значних зусиль (час, навички пошуку в мережі, попередній відбір матеріалу, структурування завдань, оформлення та ін.).