Висновок

Основним засобом, щодо попередження потрапляння антибіотиків у харчові продукти є контроль їх вмісту у відповідній сировині: молоко, м’ясо, риба.

Згідно ветеринарних правил дані продукти, якщо отримані від тварин, яких лікували антибіотиками та вище згаданими препаратами заборонено використовувати для харчових цілей протягом певно визначеного періоду, тобто з часу останнього використання препарату.

Лікування тварин та птиці від різноманітних захворювань спричиняє появі залишкових кількостей препаратів у молоці та м'ясі протягом певного періоду часу. Тривале використання в їжу продукції, яка містить залишкову кількість антибіотиків, може викликати небажані для здоров'я людини наслідки - алергічні реакції, дисбактеріоз, утворення і передачу резистентних форм мікроорганізмів. Висока концентрація таких залишків не бажана не тільки для здоров'я людини, а й також з технологічних вимог, специфічних для молокопереробної промисловості.

Експериментально встановлені рівні несприятливої дії антибіотиків на організм, що дозволяє обґрунтувати величини максимально-допустимого добового надходження в організм людини з продуктами харчування. І тому при санітарному контролі продуктів харчування залишкова кількість антибіотиків не допускається в межах чутливості затверджених методів. З метою систематичного контролю за забрудненням продуктів тваринництва антибіотиками в практичних лабораторіях широке застосування має мікробіологічний метод. Він дозволяє виявляти мінімальні концентрації антибіотиків і базується на біологічній дії антибіотиків чутливі штами мікроорганізмів. 

Забезпечити повну безпеку продуктів, які містять залишкову кількість антибіотиків, для споживачів зможе тільки чітка організація проведення гігієнічних заходів, суворий контроль застосування антибіотиків у тваринництві і ветеринарії, виявлення їх в продуктах тваринництва з допомогою чутливих методів.

Список використаних джерел

1. Габович Р.Д. Припутина Л.С. // Гигиенические основы охраны продуктов питания от вредных химических веществ. К.: Здоров'я, 1987. —248 с.

2. Цыганенко О.І. // Нітрати в харчових продуктах. К.: Здоров'я. —1990. —56 с. 

3. Жукова Г.Ф., Михайлова М.В. Снижение уровня загрязненности нитрозаминами продуктов животного происхождения. М., 1989. —45 с.

4. Антонович Е.А., Седокур О.К. // Качество продуктов питания в условиях химизации сельского хозяйства. К.: Урожай, 1990. —240 с. 

5. Шемякин М. М., Хохлов А. С. Химия антибиотических веществ. Изд. 2. М. — Л., 1953; Гаузе Г. Р. Пути изыскания нових антибиотиков. М., 1958; Антимикробные вещества высших растений. К., 1958.

6. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.

7. Бшявський Т.О., Гетьман ВВ. Сучасні аспекти біологічної безпеки // Еколоіяя i ресурси - К.: У/НОР, 2002 - С. 148-160.

8. В. Г. Ларионов и др. // Пищевая промышленность. - 1998. - №7. - С. 52-55.

9. Пономарьов П.Х., Сирохман I. В. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини. Навчальний посібник. -К.:Лібра, 1999. -272с.

10. Крятов И.А., Авфименко М.М., Цапкова Н.Н. Полихлорированные бифенилы и диоксины — опасные и перспективные загрязнители окружающей среды // Гигиена и санитария. —1991. —N 12. —С. 68—72.

11. Кузубова Л.И. Токсиканты в пищевых продуктах. Новосибирск, 1990. —126 с. 

12. Смоляр В.И. Гигиена питания работников сельскохозяйственного производства. К.: Здоров'я, 1990. —184 с.

13. Смоляр В.И. Рациональное питание. К.: Наукова думка, 1991. —367 с.

14. Смоляр В.І. // Харчова і переробна промисловість. —1996. —N 6. —С. 22—23.

15. Трахтенберг И.М., Коршун О.М. Ртуть и ее соединения в окружающей среде. К.: Вища школа, 1990. —232 с. 10. Тутельян В.А., Кравченко А.В. Микотоксины. М. —1991. —320 с/

16. Цырлов И.Б. Хлорированные диоксины: биологические и медицинские аспекты. Новосибирск, 1990. —170 с.

17. Особенности подхода США к вопросам контроля качества продовольствия/Е.С Шершнев, М.Л. Мамиконян.