35

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ1.Характеристика антибіотиків…………………………...........	5
1.1.Загальна характеристика антибіотиків……………………………....	5
1.2.Класифікація антибіотиків……………………………………….......	7
1.3. Механізм дії антибіотиків……………………………………………	8
1.4. Механізми резистентності антибіотиків…………………………....	9
1.5.Застосування антибіотиків…………………………………………...	10
1.6. Антибіотики в продуктах тваринництва та їх негативний вплив на організм людини…………………………………………..………………	10
РОЗДІЛ 2. Характеристика нітрофуранів та сульфаніламідних препаратів, їх вміст в продукції тваринництва……………………...........	18
2.1.Нітрафуранові засоби та їх дія………………………………………...	18
2.2.Сульфаніламідні засоби та їх дія……………………………………..	21
РОЗДІЛ 3. Нормативно-законодавча основа безпечності харчової продукції в Україні……………………………………………………….	29
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Харчові продукти — найбільш небезпечне з медичної точки зору джерело шкідливих речовин для людини. До основних забруднювачів харчових продуктів відносять значну кількість речовин хімічної природи.

У зв'язку із високою ефективністю анаболічних гормонів їх широко використовують за рубежем як стимулятори росту тварин. Причому застосовують як нативні гормони, так і синтетичні аналоги, які відрізняються високою швидкістю метаболізації в печінці тварин. Використання багатьох синтетичних гормональних препаратів, зокрема нестероїдної природи, зустрічає серйозні заперечення з боку гігієністів, оскільки вони характаризуються низькою швидкістю біодеградації, акумулюються в організмі тварин і мають виразну канцерогенну активність [1]. В зарубіжних країнах зареєстровані випадки прискореного статевого розвитку дітей при вживанні м'ясних продуктів із залишками гормональних препаратів.

Поряд із гормональними препаратами, з точки зору безпеки харчових продуктів, надмірне, часто не обгрунтоване використання антибіотиків, особливо широкого спектру дії, також має серйозні заперечення. За нашими даними забрудненість м'ясних продуктів антибіотиками та іншими речовинами складає 11,8—15,8 %, м'яса птиці — 7.5—15 %, молока — 2,9 %, сиру — 26 %, сметани — 15,7 %, яєць — 6,2 %.

Нітратна проблема — це породження другої половини XX ст. Інтенсивне використання азотних добрив привело до накопичення нітратів в продуктах рослинного походження, особливо в городній зелені, буряках, моркві (кілька тисяч мг/кг), редисі, редьці.капусті, картоплі, огірках, помидорах (кілька сот мг/кг), а також у питній воді (до 2000 мг/л). Із раціоном у дорослих надходить влітку 256 мг, восени і навесні — 140—180 мг, у дітей віком 1—3 роки — влітку 215 мг, восени і навесні — 150 та 155 мг нітратів. В Україні розроблені уніфікована система контролю за нітратами, а також їх гранично допустимі рівні в овочевій продукції [2]. Останнім часом доведений токсичний вплив високих доз нітратів на організм людини. Крім нітратної метгемоглобінемії у немовлят (більш як 1300 випадків), нітрати в дозі більше як 70 мг/кг спричиняють затримку росту, зміни ЕКГ, у новонароджених немовлят — жовтяницю, у вагітних — збільшення числа викидів. Встановлена також здатність нітратів за певних умов приймати участь у синтезі висококанцерогенних N₁ — нітрозоамінів [3]. Згідно із сучасними уявленнями, токсична дія нітратів пов'язана із перетворенням нітратів у нітрити, а потім — відновлення йонів NO₂ в NO. Йони NO₂ одержують електрони від фермента цитохром c-оксидази мітохондрій. Нітрати та продукти їх розщеплення здатні роз'єднувати процес окісного фосфорилювання і гальмують транспорт електронів по дихальному ланцюгу мітохондрій, що зменшує утворення АТФ і приводить до енергетичного дефіциту. За нашими данми вміст нітрозодиметиламіну (НДМА) та нітрозодиетиламіну (НДЕА) у добових раціонах мешканців Києва складає відповідно 1,07 та 0,71 мкг. Добове навантаження НДМА у ФРН дорівнює 1,1, у Англії — 0,5 (без врахування вживання пива), у Японії — 2,3 мкг. Доведено, що із збільшенням рН шлункового соку утворення нітритів в шлунку зростає. Так, при рН шлункового соку 3,0—4,9 вміст нітритів складав 0,138 мг/л, при рН 5,0—6,9 — 0,265 мг/л. Так само збільшується вміст НДМА із збільшенням рН шлункового соку,

Організація контролю за контамінацією чужорідними токсичними речовинами харчових продуктів — центральний момент в системі забезпечення здоров'я населення. В наш час контроль за забрудненням харчових продуктів токсичними речовинами введений в багатьох країнах світу. Потрібно зауважити, що процес виявлення, ідентифікації окремих токсичних речовин в харчових продуктах трудоємкий і потребує спеціального аналітичного обладнання та фахівців високої кваліфікації, підготовка яких в Україні поки що не налагоджена [4].

Розділ 1. Характеристика антибіотиків

1.1.Загальна характеристика антибіотиків

Антибіотики (грец. αντι — проти, грец. βιοτικος — життєвий), органічні речовини, що синтезуються мікроорганізмами в природі для захисту від інтервенції інших видів мікроорганізмів, та володіють здатністю пригнічувати розвиток, або вбивати цих мікробів. Як правило, антибіотики виділяють з живих бактерій або грибів. Існує також велика кількість синтетичних антибіотиків, які відрізняються модифікаціями функціональних груп природніх антибіотиків. Такі модифіковані сполуки часто ефективніші, або стійкіші до нейтралізації, що виникає внаслідок набутої мікроорганізмами резистентності.

За хімічною структурою антибіотики об'єднують різноманітні групи сполук. Зокрема, сполуки, що блокують біосинтез білка на рибосомах; сполуки, що утворюють іоно-проникні канали у плазматичній мембрані, та ін.

Характерною особливістю антибіотиків є їхня здатність порушувати певні ланки обміну речовин мікроорганізмів або дію деяких їхніх ферментів. Ще 1868—71 В. О. Манассеїн спостерігав антимікробні властивості плісені пеніцилу, а О. Г. Полотебнов застосовував її при лікуванні гнійних ран. Наприкінці 19 ст. І. І. Мечников встановив, що деякі бактерії (молочнокислі) пригнічують розвиток гнильних бактерій. Він вперше запропонував використовувати для боротьби з хвороботворними мікроорганізмами їхніх антагоністів. 1909 П. Лященко виявив антимікробні речовини у тварин, а 1928 Б. П. Токін — у вищих рослин. В 1928 шотландський вчений Александер Флемінг виявив антибактеріальну дію плісняви Penicillium notatum, а в 1940 Г. Флорі добув стійкий препарат пеніциліну. Поглиблене вивчення антибіотиків розпочалося в 1940-х після виділення пеніциліну і стрептоміцину. Антибіотики використовуються в медицині, ветеринарії і рослинництві для боротьби з інфекційними хворобами; в тваринництві — як стимулятори росту молодняка, у харчовій промисловості — для продовження строку зберігання деяких продуктів харчування.

Найбільше увійшли в практику антибіотики, добуті з актиноміцетів, — стрептоміцин, лівоміцетин, біоміцин, тераміцин, тетрациклін, ауреоміцин, неоміцин та ін. Широко застосовується пеніцилін, добутий з інших мікроскопічних грибів. Ці антибіотики використовуються при лікуванні дизентерії, стрептококових і стафілококових септичних захворювань, пневмоній, висипного й черевного тифу та ряду інших інфекційних захворювань. Антибіотики вищих рослин — фітонциди — ще мало вивчені. Застосовується в медицині іманін, добутий із звіробою, та сативін — з часнику. Видобуто антибіотики і з лишайників; з них вживається як зовнішнє уснінова кислота. З антибіотиків тваринного походження найвідоміші лізоцим, еритрин, екмолін. Деякі антибіотики добувають тепер шляхом синтезу.

Повністю синтетичні препарати, що не мають природних аналогів і надають схожий з антибіотиками пригнічуючий вплив на ріст бактерій, традиційно було прийнято називати не антибіотиками, а антибактеріальними хіміопрепаратами. Зокрема, коли з антибактеріальних хіміопрепаратів відомі були тільки сульфаніламіди, прийнято було говорити про всі класи антибактеріальних препаратів як про «антибіотики і сульфаніламіди». Однак в останні десятиліття у зв'язку з винаходом багатьох дуже сильних антибактеріальних хіміопрепаратів, зокрема фторхінолонів, що наближаються, або перевищують за активністю «традиційні» антибіотики, поняття «антибіотик» стало розмиватися і розширюватися, і тепер часто вживається не тільки по відношенню до природних і напівсинтетичних сполук, але і до багатьох сильних антибактеріальних хіміопрепаратів.

Винахід антибіотиків можна назвати революцією в медицині. Першими антибіотиками були пеніцилін та стрептоміцин.

Значний вклад у вивчення антибіотики зробили українські вчені. Вони виділили ряд антибіотичних речовин — мікроцид (М. М. Підоплічко і В Й. Білай, 1947), іманін(В. Г. Дроботько з співробітниками, 1949), аренарин — антибіотик безсмертника — та ін. Мікроцид виявився ефективним засобом лікування інфікованих ран та різних гнійних процесів, а іманін — великих і тяжких опіків; він запобігає утворенню спотворюючих рубців [5].