Висновок

Отже, У цивільному праві, поряд із зобов’язаннями щодо відчуження майна, існує група зобов’язань з передачі майна у тимчасове користування. Вони юридично оформлюють особливу, самостійну групу економічних відносин товарообміну, в рамках яких господарські чи інші потреби їхніх учасників задовольняються за рахунок тимчасового переходу до них відповідних матеріальних благ. Предметом таких відносин, насамперед, стає майно, що у даний момент не потрібно самому власнику, але може знадобитися йому в майбутньому. Віддаючи таке майно у тимчасове користування іншій особі, власник зберігає його в господарському (економічному) обігу, одержуючи відповідну вигоду (дохід).

Найм є найбільш загальним поняттям, що опосередковує передачу майна в користування. Інші форми такої передачі відповідають ознакам найму з урахуванням специфічних ознак, притаманних саме їм.

Договором оренди (найму) визнається цивільно-правовий договір, в силу якого орендодавець передає або зобов’язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

За договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Проте законодавство не обмежується можливістю передання в найм лише речей: ч. 2 ст. 760 ЦК України дозволяє передавати в найм майнові права.

Характерною ознакою класичного договору найму є те, що законодавство не вказує, яке майно може бути предметом найму і на які цілі воно може використовуватися. Це означає, що предметом найму може бути будь-яке майно, що відповідає вищенаведеним ознакам, не обмежене у цивільному обігу (наприклад, громадянин, який має вогнепальну мисливську зброю та відповідний дозвіл на її використання, не може передати її у користування іншій особі, яка не має такого дозволу) та сферою застосування.

За загальними положеннями ЦК України наймодавцями і наймачами можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності. Стаття 761 ЦК України надає право на передання майна у найм власником речі або особою, якій належать майнові права.

Майно, що є предметом найму, надається на певний строк, встановлений договором. Це означає, що наймач після припинення договору найму зобов'язаний повернути майно. ЦК України також передбачає укладання договору найму на невизначений строк. У цьому разі кожна із сторін договору найму може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Для договору оренди важко встановити перелік істотних умов, який би був підходящим для всіх об’єктів нерухомого майна, які орендуються.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України № 254к/96-ВР від 28 червня 1996 року.

2. Цивільний Кодекс України № 435-ІV від 16 січня 2003 року.

3. Закон України "Про лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР зі змінами від 14.01.1999 №394-XIV.

4. Закон України “ Про оренду землі”, ВВР, 1998, №46-47.

5. Азімова Ч.Н. Цивільне право України. Підручник / За ред. Ч.Н. Азімова, С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. – Харків: Право, 2000. – Ч. 1. – 368 С.

6. Білоусов Ю.В. Цивільне право України: Навч. посібник / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін. / За ред. Р.О. Стефанчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 448 С.

7. Бірюков І.А. Цивільне право України / І.А. Бірюков, Ю.О. Заіка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 480 С.

8. Васильченко В.В. Римське спадкове право на тлі права сучасного / В. В. Васильченко. — Запоріжжя, 1999. – 585 С.

9. Дзера О.В. Цивільне право України / О.В. Дзера. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 480 С.

10. Дзера О.В. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – Т.2. – 640 С.

11. Довгерт А. С. Новий Цивільний кодекс України / А. С. Довгерт // Цивільний кодекс України : прийнятий 16 січня 2003 р. – К. : Істина, 2003. – 586 С.

12. Кисіль С. Істотні умови договору лізингу в Україні. // С. Кисіль Правовий тиждень. – 2008. – №23 (96). – 650 С.

13. Ключай Н. Особливості укладання та виконання договорів оренди транспортних засобів. // Н. Ключай Юридичний журнал. – 2004. – №7. – 600 С.

14. Ковтунець О. Вивчаємо нове цивільне законодавство. // Ковтунець О. Юридична газета. – №2. – 29 січня 2004 року. – 452 С.

15. Панченко М.І. Цивільне право України / М.І. Панченко. – К.: Знання, 2005. – 583 С.

16. Харитонов Є.О. Цивільне право України / Є.О. Харитонов, О.В. Старцев. – К.: Істина, 2007. – 816 С.

17. Харитонов Є. О. Цивільне право України / Є. О Харитонов, Н. О. Саніахметова. – К. : Істина, 2003. – 758 С.

18. Щербина В.С. Господарське право України: Навч. посібник. – 3-є вид., перероб. і доп. / В.С. щербина. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 392 С.