
- •1 Що є предметом психології вищої школи?
- •3.Зміни в пізнавальному та соціальному розвиткові студентів.
- •4.Суперечливості та кризи студентського віку
- •5. Механізми психологічних захистів у студентської молоді
- •Вищий навчальний заклад – один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця
- •7Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності
- •8.Типологічні особливості сучасних студентів
- •9.Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки
- •12Психологічні особливості студентської групи та її структура
- •13.Проблема лідера та лідерства в студентській групі. Психологічні особливості студентського самоврядування
- •Психологічні особливості студентського самоврядування
- •Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення
- •19..Становлення моральної свідомості та критерії моральної вихованості студента. Напрямки реалізації виховних функцій у взо
- •20.Функції педагогічного спілкування
- •Яких правил треба дотримуватись у процесі педагогічного спілкування?
- •25.Умови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту у взаєминах викладачів і студентів
- •26.. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача
- •27.Авторитет викладача. Типологія викладачів
- •Типологія викладачів
Вищий навчальний заклад – один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця
Університет розвиває всі здібності, у тому числі – дурість.
А. П. Чехов, російський письменник
Студентська пора є важливим етапом подальшого становлення особистості молодої людини. Період навчання студента у вищій школі – надзвичайно важливий період його соціалізації як особистості: на цьому етапі завершується соціалізація через систему освіти;) закладаються основи подальшої соціалізації в самостійній професійній діяльності; коригуються життєві цілі, настанови на подальший самостійний життєвий шлях.
Соціалізація особистості – процес і результат засвоєння та активного відтворення індивідом соціального досвіду в діяльності та спілкуванні з іншими людьми. Поняття «соціалізація» ширше, ніж «виховання». Процес соціалізації може відбуватися як в умовах стихійного впливу різноманітних обставин життя в суспільстві, так і під час виховання – цілеспрямованого формування особистості.
У студентському віці задіяні всі основні механізми соціалізації:1.прийняття та засвоєння нових соціальних ролей – роль студента, майбутнього фахівця, молодіжного лідера та ін.;2.професійно-рольова ідентифікація («Я – студент», «Я – майбутній фахівець», «Я – вчитель» тощо);3.наслідування як відтворення професійного досвіду авторитетних викладачів, стилю їх науково-педагогічної діяльності або манер поведінки членів референтної групи;4.інтеріоризація оцінних ставлень викладачів і однокурсників у навчально-професійній діяльності;5.орієнтація на соціальні очікування викладачів і групи, щоб добутися бажаного соціального статусу;6.порівняння себе з іншими студентами та професіоналами;7навіюваність і конформізм.
Результатом соціалізації студента є:1.вироблення і трансформація власної системи поглядів на життя та ціннісних орієнтацій, формування життєвого ідеалу;2.засвоєння культури людських взаємин і соціально-професійних функцій;3.формування індивідуального стилю навчально-професійної діяльності та власної моделі моральної поведінки;
Розглянемо соціалізацію студента на прикладі становлення особистості майбутнього педагога. Вона традиційно розглядається в межах часу навчання його в педагогічному навчальному закладі. Проте студент приходить сюди вже з вагомим багажем знань і умінь, системою очікувань і настанов стосовно педагогічної сфери діяльності, які сформовані протягом усього попереднього періоду життя під час взаємодії його з різними освітньо-виховними інституціями (сім’я, дитячий садок, школа). Хоча процес підготовки майбутнього педагога у ВНЗ здійснюється на основі науково обґрунтованої професіограми (теоретичної моделі) фахівця, потрібно також враховувати і життєвий досвід студента, допомагати йому теоретично осягнути власну педагогічну парадигму, систематизувати й відкоригувати розрізнені уявлення про педагогічну діяльність відповідно до системи психолого-педагогічної науки.
Отже, соціалізацію особистості майбутнього педагога варто розглядати як багатоаспектне явище, яке детерміноване низкою соціокультурних і соціально-психологічних чинників: морально-духовні особливості родинного середовища, специфіка довузівського освітньо-виховного простору, практична реалізація наукової моделі підготовки фахівця в навчальному закладі. Потрібно налагоджувати не лише чітку систему профорієнтаційної роботи і професійного відбору абітурієнтів до педагогічних навчальних закладів, а й цілеспрямовано здійснювати підготовку молоді до виконання нею соціально-рольових функцій виховання дітей у сім’ї, втілювати в педагогічному процесі освітніх закладів ідеї народної педагогіки.