
- •1 Що є предметом психології вищої школи?
- •3.Зміни в пізнавальному та соціальному розвиткові студентів.
- •4.Суперечливості та кризи студентського віку
- •5. Механізми психологічних захистів у студентської молоді
- •Вищий навчальний заклад – один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця
- •7Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності
- •8.Типологічні особливості сучасних студентів
- •9.Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки
- •12Психологічні особливості студентської групи та її структура
- •13.Проблема лідера та лідерства в студентській групі. Психологічні особливості студентського самоврядування
- •Психологічні особливості студентського самоврядування
- •Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення
- •19..Становлення моральної свідомості та критерії моральної вихованості студента. Напрямки реалізації виховних функцій у взо
- •20.Функції педагогічного спілкування
- •Яких правил треба дотримуватись у процесі педагогічного спілкування?
- •25.Умови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту у взаєминах викладачів і студентів
- •26.. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача
- •27.Авторитет викладача. Типологія викладачів
- •Типологія викладачів
5. Механізми психологічних захистів у студентської молоді
--Самосвідомість–це усвідомлення людиною себе як особистості: своєї діяльності, стосунків з іншими людьми, власних дій та вчинків, їх мотивів, цілей, розумових, моральних, фізичних якостей тощо. До самосвідомості входять три компоненти: пізнавальний, емоційний та вольовий Пізнавальний компонент включає самовідчуття, самоаналіз, уявлення про себе, самооцінку тощо. Емоційний компонент –це самопочуття, які характеризують усвідомлювані переживання людини. Під вольовим компонентом самосвідомості розуміють самовладання, саморегуляцію поведінки і діяльності, самодисципліну, самоконтроль, тобто все, що є результатом активності особистості Невід’ємною частиною самосвідомості особистості є самооцінка. У психологічних дослідженнях самооцінку розглядають у двох значеннях: як процес самооцінювання, та як відносно стійке і сформоване уявлення дитини про себе, тобто як продукт багаторазового і різноманітного оцінювання себе. Із самооцінкою тісно пов’язані такі психологічні утворення як рівень домагань і соціальні очікування. Самооцінка тісно пов’язана з рефлексією, що розглядається у вітчизняній психології як багатоаспектне і багаторівневе особистісне утворення. Рефлексія як аналіз власної діяльності, своїх вчинків і якостей, які в них проявляються, “обслуговує” становлення самооцінки як здатності суб’єкта аналізувати свій внутрішній світ і на цій основі формувати відповідні регуляторні системи Особливості самосприймання студентів Розглянемо, по-перше такі визначення як «самоусвідомлення» та самооцінка.Самоусвідомлення— це усвідомлення і оцінка людиною своїх дій та їх результатів, думок, почуттів, моральності та інтересів, ідеалів і мотивів поведінки, цілісна оцінка самого себе та свого місця в житті Самооцінка— це є «певне ставлення до себе: до своїх якостей, можливостей, фізичних (та духовних) сил» Самооцінка — це особистісне судження про особисту цінність, що виражається в установках, властивих індивідові .Отже самооцінка відображає ступінь розвитку в людини почуття самоповаги, відчуття особистої цінності і позитивного ставлення до всього, що входить до сфери її «Я». Тому низька самооцінка передбачає неприйняття себе самого, самозаперечення, негативне ставлення до своєї особистості На адекватній самооцінці, а отже – на самоставленні базується, на думку багатьох авторів, соціальний інтелект (В. Куніцина, Р. Ульріх, Н. Кудрявцева) Самоставлення, яке виявляється прийняттям чи неприйняттям себе як цілого, самоповагою і почуттям гідності, визначає великою мірою характер взаємин і взаємодій, здатність до встановлення близьких довірливих стосунків із людьми.Існують і складніші детермінанти порушень соціальних зв’язків, які базуються на декількох простіших особистісних утвореннях. Серед них можна виокремити сором’язливість, ригідність, аномію та емоційну ізоляцію . Таким чином, виходячи з матеріалів першого розділу, можна констатувати, що є очевидною необхідність вивчення не тільки окремих характеристик самосвідомості та самосприймання, але й їх взаємозв’язку й взаємовпливу в процесі розвитку особистості. Висновки до першого розділу Вищезазначене дає змогу зробити такі висновки: По-перше, межа переходу від підліткового до юнацького віку дуже умовна і за різними схемами періодизації припадає на різний вік. У схемі вікової періодизації онтогенезу юнацький вік було визначено як 17-21 рік для юнаків і 16-20 років для дівчат. Психологи розходяться у визначенні вікових меж юності. Тож, юнацький вік (на який припадає період студентства) охоплює період розвитку дитини з 15 до 25 р. Основними новоутвореннями даного вікового періоду виступають: відкриття „Я", розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності і її властивостей; поява життєвого плану, установка на свідому побудову власного життя, професійне самовизначення. Провідним видом діяльності стає навчально-професійна діяльність. По-друге, центральним психічним процесом юнацького віку – є розвиток самосвідомості. Тож, самосвідомість у юнацькому віці тісно пов’язано з такими факторами, як самооцінка, професійне самовизначення, ціннісні орієнтації тощо. 1. Юнацький вік охоплює період розвитку дитини з 15 до 25 р. Основними новоутвореннями даного вікового періоду виступають: відкриття „Я", розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності і її властивостей; поява життєвого плану, установка на свідому побудову власного життя, професійне самовизначення. Провідним видом діяльності стає навчально-професійна діяльність. 2. Центральний психічний процес юнацького віку – розвиток самосвідомості. З'ясовано, що негативна „Я-концепція" особистості юнака характеризується замкнутістю, невпевненістю, низьким самоконтролем, підвищеною тривожністю, емоційною чуттєвістю, заниженою самооцінкою. Виявлено також, що основними детермінантами формування «Я-концепції» особистості є спілкування з друзями, коханою людиною та батьками [4].
6. Вищий навчальний заклад - один із провідних чинників соціалізації студента як фахівця.