П
Психологічні аспекти вивчення індивідуальної діяльності
Що ж в індивідуальній діяльності цікавить психологію? По-перше, це предмет, засоби, й умови.
Усе це розглядається для того, щоб зрозуміти процеси, етапи і властивості суб’єкта. Нерідко психічні явища, які виникають і розвиваються в процесі виконання індивідом діяльності, розглядаються як її продукт. Суб’єкт діяльності (зокрема індивідуальної) вивчається не тільки психологією. Що ж вивчається тільки психологією?
Діяльність – це реальний зв’язок суб’єкта з об’єктом, до якого необхідним чином включена психіка.
Виконуючи ту чи іншу діяльність індивід повинен сприймати, запам’ятовувати, думати і т.ін. Психологія бере в діяльності той аспект, який пов’язаний з вивченням різних форм, видів і рівнів суб’єктивного відображення об’єктивної дійсності діючою людиною, тобто передусім суб’єктивний план діяльності. З цього випливає, що у дослідженні діяльності психологію найперше цікавлять:
– мотиви;
– ціле покладання;
– воля, емоції;
– роль, функції і динаміка сенсорних, перцептивних, мнемічних та інших психологічних процесів, які включені в реальну діяльність людини.
В аналізі діяльності завдання психології полягає у вивченні закономірностей формування й розвитку системи психологічного відображення як “внутрішньої умови”, як однієї з найважливіших характеристик суб’єкта діяльності і як необхідної “складової” діяльності.
Психологію цікавить, яку роль і місце відіграють системи процесів суб’єктивного відображення дійсності в діяльності індивіда, будь то діяльність виробнича, політична наукова тощо.
З одного боку, вона розглядає діяльність як детермінанту системи психічних процесів, станів і властивостей суб’єкта. З другого боку, вивчає вплив цієї системи на ефективність і якість діяльності, тобто розглядає психічне як фактор діяльності. Що стосується пізнавальних психологічних процесів, то їх роль і місце в індивідуальній діяльності на їх розвиток вивчаються в психології інтенсивно. Інтенсивніше досліджуються стани і властивості. Складніше стоїть питання з мотивами і цілями, оскільки в них найбільш чітко проявляється системний характер психічного.
Поняттям мотиву і цілі належить в психологічному аналізі діяльності найважливіше місце. Немотивованої і не цілеспрямованої діяльності просто не може бути. Мотив і ціль утворюють “вектор” діяльності, що визначає її напрям, а також величину зусиль, які докладає суб’єкт при її виконанні. Цей “вектор” виступає в ролі системоутворюючого фактора, який організовує всю систему психологічних процесів і станів, що формуються і розгортаються в ході діяльності.
При аналізі мотивів людської діяльності слід виходити не з абстрактно взятого індивіда, а з того, як він включений у систему суспільних стосунків і яким чином ця система відображається в його голові. Щоб розкрити мотиваційну сферу індивіда, що виконує ту чи іншу діяльність, необхідно дослідити його зв’язки і стосунки з іншими людьми.
Потреби людей диктують їх поведінку з такою силою, як сила тяжіння – рух фізичних тіл. Мотив, будучи внутрішнім спонуканням індивіда до діяльності, не визначає її конкретних характеристик. Один і той же мотив може реалізуватися в різних видах діяльності. Якою саме буде діяльність, що витікає із конкретного мотиву, визначається ціллю (метою). Якщо мотив лише спонукає до діяльності, то ціль “конструює” конкретну діяльність, визначаючи її характеристику і динаміку (Б.Ломов, 1984).
Мотив належить до потреби, що спонукає до діяльності, ціль – до предмету, на який діяльність спрямована, який після її виконання перетворюється в продукт. Ціль діяльності виступає як ідеальне уявлення її майбутнього розвитку, тобто вона є феноменом випереджаючого відображення. Ціль не долучається до індивідуальної діяльності із зовні, а формується самим індивідом.
Щоб зрозуміти, які цілі і як формуються в того чи іншого індивіда, варто вивчити історію розвитку цього індивіда в родині, суспільстві, тобто історію його розвитку як особистості чи соціальну ситуацію розвитку. Сформована ціль реалізується в актуальній діяльності, при цьому складність діяльності буде залежати від того, настільки ціль віддалена від предмета.
Отже, розглянуті вище проблеми переважно належать особистісному аспекту діяльності (формування і розвиток мотивів і процеси цілепокладання розкривають передусім психологічні характеристики особистості). Інший аспект – це вивчення динаміки сенсомоторних, перцептивних, мнемічних, інтелектуальних та інших психологічних процесів в реальній діяльності. Вектор “мотив–ціль” виступає як детермінанта вибірковості сприймання, уваги, особливостей мислення тощо, визначає динаміку станів.
Велике значення має вивчення динаміки психологічних процесів у дослідженні структури динаміки індивідуальної діяльності: прогнозування ходу подій, пов’язаних з її мотивами і цілями, формування концептуальних моделей і оперативних образів, прийняття рішень і корекції дій. Однією з ключових проблем психології є питання про співвідношення психіки і діяльності.
Завдання полягає в тому, щоб розкрити реальну роль психіки в діяльності. Роль психічних процесів у діяльності полягає в тому, що вони є процесами відображення дійсності, забезпечують її регуляцію: її адекватність предмету засобам і умовам. Завдання психологічного аналізу діяльності полягає у вивченні того, як її предмет, умови і засоби відображаються в голові людини і яким чином це відображення здійснює регулюючу функцію на відношення до тих рухів органів тіла, за допомогою яких ця діяльність виконується (Б. Ломов, 1984).
Вивчаючи діяльність, психологія розкриває форми, рівні і динаміку суб’єктивного відображення дійсності і механізми психологічної регуляції дійсності. Її завданням є також вивчення впливу діяльності на розвиток психічних процесів, станів і властивостей, на розвиток психічного складу особистості в цілому.
Будова індивідуальної діяльності. Проблема будови діяльності має теоретичне і практичне значення. Перші спроби аналізу діяльності були пов’язані з уявленням про їх елементи, зокрема, діяльність пропонували описувати як послідовність елементів. Пізніше з’явився алгоритмічний образ діяльності. Такий опис є зручним, лаконічним, але при ньому розкривається лише зовнішня, формальна картина діяльності.
Психологічний аналіз діяльності передбачає розгляд її як складного, багатомірного і багаторівневого, динамічного явища. На сучасному етапі важливим завданням є розробка принципів і методів системного аналізу, які б дозволили розкрити діяльність в її основних рисах, зв’язках і відношеннях, виявити її структуру і механізми регуляції.
На основі аналізу існуючих концепцій можна як основні “складові” діяльності виділити наступні: мотив, ціль, планування діяльності, обробка поточної інформації, оперативний образ, прийняття рішення, дії, перевірка результатів, корекція дій та ін.
“Мотив–ціль” – визначають напрям діяльності і величину зусиль, які докладає людина. Зв’язок між діями, які підлягають єдиній цілі, можливий тоді, коли людина має план діяльності.
План і ціль формуються ще до початку діяльності. Важливим компонентом розвинутого планування діяльності є передбачення. Прийняття рішення – виникає в тих випадках, коли людина зустрічається із ситуацією, яка має декілька можливих завершень. Ситуацію, що включає невизначеність, а, відповідно, і прийняття рішення, прийнято називати проблемою.
Процес прийняття рішення включає: виявлення проблемної ситуації, висування гіпотез, оцінка висунутих варіантів, вибір одного з варіантів. Відповідно до цього можуть бути різні типи рішень: імпульсивне (гіпотеза не контролюється), рішення з ризиком, урівноважене рішення, обережне, інертне.
Дії складають основу діяльності (рис. 1). У діяльності з позиції її структури прийнято виділяти рухи і дії. Кожна дія складається із системи рухів чи операцій, які поділяють на внутрішні (розумові) і зовнішні (предметні).
До зовнішніх дій відносять моторні дії, дії з переміщення предметів, рухи мовних органів, міміку і пантоміміку. До внутрішніх належать перцептивні дії, мнемічні, мислительні.
Рис. 1. Загальна струкутра дій
Залежно від ступеня усвідомленості виділяють такі способи дій, як навички і вміння.
Навик – автоматизований спосіб виконання дії, сформований у процесі тренувань. (Фізіологічна основа – динамічний стереотип).