Використана і рекомендована література

1. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості-громадянина // Педагогіка і психологія. –1997. – №1.– С.144–150.

2. Боришевський М.Й. Про виховання особистості // Початкова школа. – 1998. – №9.– С.11–15.

3. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. – 1996.– №3. – С.26–33.

4. Ганзен В.А. Системные описания в психологии. – М.: Знание, 1984.

5. Загальна психологія: Підручник / За загальною ред. Максименка С.Д. – К.: Форум, 2000. – 543 с.

6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Вища школа, 1989.

7. Леонтьев А.М. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.

8. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. – М.: Мысль, 1984. – 543 с.

9. Моляко В.А. Психологические проблемы творческой одаренности. – К., 1995.

10. Мистецтво життєтворчості особистості: У 2 ч. / За ред. В.М. Донія, Г.М. Несен, Л.В. Сохань та ін. – К., 1997.

11. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. – М.: Наука, 1984. – 443 с.

12. Основи психології: Підручник / За ред. Киричука О.В., Роменця В.А. – К.: Либідь,1996.– 611с.

13. Психология: Учебник / Под ред. Петровского В.А. – М.: Мысль, 2000.

14. Психологія: Підручник / За ред Трофімова Ю.Л. – К.: Наукова думка, 1996. – 458 с.

15. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Основы теоретической психологии. – М.: ИНФРА, 1999.– 528 с.

16. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології (Досвід особистісно центрованої систематизації категоріально-поняттєвого апарату): Навчально-методичний посібник.– К.: Ніка–Центр. 2003. – 204 с.

17. Ткаченко О.М. Принципи і категорії психології. – К.: Вища школа, 1979.

18. Циба В.Т. Соціологія особистості: системний підхід. – К.: МАУП, 2000.– 152 с.

Лекція 6. Проблема діяльності в психології

Логіка викладу: поняття діяльності в психології. Складові діяльності: мотив, ціль, дія. Основні характеристики діяльності – предметність, суб’єктивність, соціальність, індивідуальність, опосередкованість, мотивованість, цілеспря­мованість. Плани аналізу дільності. Психологічні аспекти вивчення індивідуальної діяльності, будова індивідуальної діяльності.

  

Як філософська категорія діяльність означає спосіб існування людини і суспільства, який визначає активне ставлення людини до світу, спрямоване на його пізнання і цілеспрямоване перетворення. Водночас, у діяльності створюється і сама особистість. Ця думка є загальноприйнятою у вітчизняній психології.

Категорія діяльності в психології належить до тих категорій, які називають базовими, тобто є методологічною, такою, що є основою сукупності пояснювальних психологічних принципів. Діяльність – це одна з найважливіших форм активності, що визначає активне ставлення людини до світу, спрямоване на його пізнання і цілеспрямоване перетворення. Основні положення щодо вивчення складу діяльності сформульовані ще

С.Л. Рубінштейном, розвинуті в працях О.М. Леонтьєва, його учнів і послідовників. З поширенням діяльнісного підходу виділились її основні складових: мотив, ціль, дія. Ниніі існує значна кількість різних підходів до вивчення складу діяльності, серед яких найпоширенішими є аналітичний, алгоритмічно-структурний, структурно-функціональний, системно-операцій­ний, системний. Для всіх цих підходів спільним є виділення дій, операцій, як складових діяльності, відмінним – методологічні засади, які зумовлюють особливості розгляду діяльності як складного, багаторівневого, динамічного явища, а також виділення конкретних дій, операцій.

Психологічна теорія діяльності у вітчизняній психології відіграла важливу роль у формуванні концепцій ігрової, навчальної, педагогічної та інших видів діяльності, які спрямовувалися на створення особистості. Разом з тим реалізація зазначеної теорії вимагає поглибленого аналізу і вивчення її складових в практичній діяльності, зокрема проблем індивідуальної і групової діяльності, механізмів творчості особистості тощо, які на сьогодні вивчені ще не достатньо. Слід зазначити, що в окремих видах діяльності, діяльнісний підхід виявляє свою обмеженість, яка вимагає нового осмислення ключових положень психологічної теорії діяльності.

Діяльність – динамічна система активної взаємодії суб’єкта із зовнішнім світом, у ході якої суб’єкт активно впливає на об’єкт, за