М

Принципи побудови психологічного дослідження

етодологія на­укового методу психології виявляє себе також у принципах побудови психологічного дослідження. І хоча кожне конкретне дослідження відтворює ту чи іншу

методологічну основу тлумачення предмета, існують і мають бути дотримані загальні принципи організації дослід­ницьких дій психолога. Ідеться про загальні вихідні положення, які обумовлюють усі сторони наукової взаємодії дослідника-психо­лога з явищами світу, що мають психологічний зміст.

П ринцип об'єктивності психологічного дослідження розв’язує про­блему співвідношення об'єктивного та суб'єктивного компонентів у науковому пізнанні та обмежує простір тлумачень змісту предмета дослідження. Індивідуальний світ "Я" людини, взятий у сукупності його психологічних проявів як предмет психології, виступає об'єктивним явищем світу, самостійним, цілісним та завершеним У своїй сутності. Існування даного явища розгортається одночасно У декількох змістових просторах: індивідуальному, соціальному, феноменологічному, природному та ін. З цим пов'язана складність визначень природи предмета психології, яка є багатозмістовною.

Рис. 3.1. Схема перетворюючих і пізнавальних дій над предметом дослідження

Методика та методи психологічного дослідження відтворюють об'єктивний процес наукового пізнання предмета психології і за­безпечують об'єктивність розгортання в процесі пізнавального акту сутності предмета, що пізнається. "Об'єктивність розгортання" сут­ності досліджуваного явища виявляється в послідовному, систем­ному та якісно завершеному поданні наукового знання про законо­мірності, характеристики та властивості існування даного явища. Результати психологічного дослідження не можуть змінити сутність і закономірності існування предмета, що пізнається, а отже, об'єк­тивність існування його не залежить від наукових маніпуляцій з ним.

Суб'єктивний компонент долучається до психологічного дослід­ження не тільки як змістова складова предмета психології, а й як ознака дослідницької активності самого дослідника, що зумовлю­ється:

а) ініціацією дослідження як такого;

б) свободою у виборі організаційних елементів дослідження від змістових до технічних;

в) індивідуальними особливостями професійного пізнавального до­свіду дослідника.

Проте при цьому об'єктивність наукового методу психології не порушується, а предмет науки зберігає свою цілісність.

Принцип багатомірного та багаторівневого існування предмета психології представляє в узагальненому вигляді стратегію психологіч­ного дослідження як такого, а також зумовлює спорідненість і завершеність наукових тлумачень сутності предмета дослідження. Визначення сутності предмета можуть стосуватися різних рівнів його існування, однак усі вони перебуватимуть у певній ієрархії, залежно від змістової ієрархії самих рівнів існування даного явища.

Пізнавальний процес сутності предмета може здійснюватися як послідовне осягнення кожного з можливих рівнів його існування, одного з них або окремої їх сукупності. Відповідно кожному з досліджуваних рівнів будується пояснювальна модель сутності пред­мета, обираються методи дослідження, аналізу й тлумачення. Однак загальне визначення предмета дається з урахуванням усіх можливих тлумачень його сутності. Тим самим процес психологічного дослід­ження постає як багатомірне та багаторівневе явище, в якому пізна­вальні та перетворюючі дії здійснюються в різних змістових пло­щинах і шарах, об'єднаних між собою "вектором сутності" дослід­жуваного явища.

Дослідження індивідуального світу "Я" особистості (предмета психології) має здійснюватися як синтезуюче досвід пізнання люди­ни в інших сферах наукового знання: філософії, соціології, педагогіці та ін. Пояснюючі моделі сутності предмета повинні відображати, звичайно, власне психологічні закономірності його існування, проте отримані визначення стануть у результаті синтезованих підходів у їх побудові більш точними, місткими та завершеними.

Особливо важливим є положення даного принципу, яке свідчить про можливість багаторівневих і багатомірних перетворюючих впливів психолога на дійсному, реальному рівні існування явища, відображеного в предметі науки. Багаторівневість існування психо­логічного явища, багатомірність дослідницьких прийомів психоло­гічної науки та багатозмістовність реальних психологічних впливів на існування даного явища — свідчення завершеності наукового метода психології як теоретичної та прикладної науки.

Принцип дослідження психологічних явищ у їхньому розвитку, або принцип розвитку, визначає методичну основу будь-якого психо­логічного дослідження і грунтується на розумінні природи індиві­дуального світу "Я" особистості (предмета психології) як динамічного явища, що постійно перебуває в стані руху, зміни або очікування цієї зміни. Принцип розвитку дає змогу визначити змістовий баланс між такими характеристиками існування досліджуваного явища, як простір, час та рух, а також методичні підходи в організації дослідження.

Психологічне явище розглядається в кожний окремий момент його нинішнього існування як таке, що поєднує в собі елементи минулого, теперішнього та майбутнього, а тому відтворює законо­мірності освоєння часу свого життя (реальної, дійсної форми існу­вання психічного) в кожному з окремих його моментів. Психологічне дослідження предмета може здійснюватися пролонговано, тобто пізнавальні та перетворюючі дії психолога реалізуються протягом визначеного проміжку часу, а всі дані цієї розтягненої в часі взаємодії чітко фіксуються, а потім аналізуються з урахуванням умов про­веденого дослідження. Психологічне дослідження може відбуватися з метою вивчення окремого зрізу існування психологічного явища з елементами проекції його змісту в моменти минулого або май­бутнього. Проте констатація існуючого змісту явища на момент дослідження теж є важливою та має цінний дослідницький зміст. Змістовий простір існування психологічного явища формується відповідно до закономірностей розгортання сутності даного явища як самостійного сутнісного. Тому часові характеристики цього про­цесу є сутнісними в дослідженні цього явища, а зміни, розвиток, прогресивна або регресивна реконструкція змістового простору мо­жуть виступати ознаками процесу, що відбувається. Індивідуальний світ "Я" людини зароджується, формується, розгортається та згасає в просторі та часі дійсного життя людини; вікові, генетичні та онтологічні особливості та закономірності цього процесу можуть постати реальними фактами у психологічному дослідженні, якщо методика, методи та процедура дослідження зумовлять і виявлять усі його змістові складові, а також логіку розгортання в послідовності реальних подій.

Структура та зміст методів психологічного дослідження має вклю­чати в себе можливість діагностики, констатації та прогностичного аналізу всіх динамічних моментів в існуванні досліджуваного явища, а також усіх компонентів його структури, які мають суттєвий дина­мічний ефект і можуть виявити його під час емпіричної взаємодії в науковому пізнавальному (або перетворюючому) акті.

Принцип творчої самодіяльності вказує на основну рушійну силу розвитку індивідуального світу "Я" людини (предмета психології) та змістовий напрям динаміки психологічних явищ, які в кожному конкретному дослідженні виступають у своєму специфічному змісті, але сутнісно відображають цілісну "картину" предмета психології як цілого. Психологічне дослідження організується як процес вияв­лення, констатації або ініціації акту творчої самодіяльності особис­тості — рушійної сили (умови процесу та результату водночас) становлення особистості суб'єктом свого життя, суб'єктом форму­вання неповторного світу свого "Я".

Предмет психології постає як об'єктивне явище, яке включає в себе елемент "творчої конструктивності", оскільки являє собою "конструктивне ціле", де кожний елемент визначається своїми взаємозв'язками, взаємовідносинами в середині цього ж цілого. Об'єктивність суб'єктивного змісту психологічного явища залежить не від того, даний він чи збудований, є сприйнятим чи конструйо­ваним, а від того, чи об'єднується він у завершене самостійне ціле. Лише коли суб'єкт виявляє творчу самодіяльність, його об'єкт — самостійний світ, об'єктивне буття; кожний акт. в якому перед особистістю вибудовується "світ", є актом творчої самодіяльності (СЛ.Рубінштейн).

Суб'єкт у своїх діяннях, в актах своєї творчої самодіяльності не тільки виявляє себе, а й у них також формується та визначається. Діяльність, що визначає об'єкт, над яким вона здійснюється, визначає водночас і суб'єкта, який її реалізує; чим більше значущою є діяльність, тим більш завершеним постає її продукт, тим багатшим стає світ "Я" даного суб'єкта. Продукт діяльності людини виступає змістовим і структурним параметром взаємовідносин її зі світом, а також результатом саморозвитку та самовтілення сутності "Я" людини (СЛ. Рубінштейн).

Положення про розвиваючий зміст акту творчої самодіяльності для світу "Я" особистості ставить перед психологом-дослідником питання про можливість побудови та запровадження таких технік і технологій психологічного впливу, у яких сутнісним розвиваючим моментом стане механізм "саморефлексії" або "самовпливів" осо­бистості на процес і зміст її буття. Одночасно з цим виникає питання про організацію в процесі дослідження такого типу особистісних діяльностей, зміст яких безпосередньо ініціює ефект саморозвитку індивідуального світу "Я" особистості.

Принцип організації формуючих та розвиваючих психологічних впливів у процесі взаємодії психолога з предметом свого дослідження визначає необхідний та очікуваний ефект, результат цієї взаємодії. Психологічний зміст "впливу" як механізму здійснення пізнавальної або перетворюючої діяльності психолога полягає в активації реаль­них, дійсних станів предмета та наданні йому інтенції зміни, роз­витку, перетворення.

Психологічну структуру "впливу" слід розглядати на декількох рівнях:

1. у системі "предмет стосовно самого себе", де під впливом розуміють умову, процес та результат існування даного явища як самостійного сутнього;

2. у системі "психолог — предмет", де вплив постає як змістовий простір, характер та результат професійної взаємодії психолога з предметом своїх дій;

3. системі "психолог стосовно самого себе" вплив означає індивідуально-психологічний, професійний і культурно-історичний план розгортання різнорівневої взаємодії особистості психолога зі світом психологічних явищ у цілому, а також з кожним конкретним явищем, яке виступатиме предметом пізнавальних і перетворюючих дій психолога, взаємодії, різнорівневий ефект якої спрямований до власного "Я" психолога.

Сутнісно "вплив" означає систему дій, які в результаті "змістового співнастроювання" з об'єктом впливу викликають сутнісне для об'єкта перетворення в реальних проявах його існування. Отже, психологічне дослідження (пізнавальне або перетворююче) має організовуватись як таке, що за своїм змістом і структурою ініціює "вплив". Отриманий розвиваючий ефект виступає свідчен­ням здійсненого впливу, методика ж його досягнення в кожному окремому дослідженні буде специфічною та своєрідною, що зумов­лено:

1) сутністю предмета дослідження;

2) своєрідністю пізнаваль­ного досвіду психолога;

3) містовою наповненістю методів та при­йомів дослідження.

Отже, індивідуально орієнтоване тлумачення сутності предмета дослідження, необхідність прогнозу ефективності пізнавальних і перетворюючих дій, спрямованих до сутності даного предмета та ініціації його розвитку, змінювання, вибір адекватних засобів за­безпечення даних змін –складові стратегії психологічного дослід­ження, спрямованого до свого змістовного ефекту–психологічного впливу.

У цілому психологічне дослідження – об'єктивний процес на­укового пізнання дійсності в сукупності її психологічних ознак та характеристик, забезпечений об'єктивною методикою та засобами, прийомами відтворення суб'єктивного змісту цієї реальності з метою осягнення синтетичної природи індивідуального світу "Я" людини та побудови ефективних технік і технологій гармонійних впливів і перетворень життєвих проявів предмета психологічного пізнання.