Основними пізнавальними діяльностями дослідника на даному етапі стануть:

1) змістова диференціація психологічних характеристик, ознак та емпіричних критеріїв, що у своїй сукупності виявляють сутність досліджуваного явища (предмета дослідження);

2) вибір або побудова адекватних прийомів і методів емпіричного дослідження (спостереження, експеримент, тестові та проективні методи, біографічний метод, бесіда тощо); а також вибір про­цедури дослідження, яка є найбільш спорідненою з сутністю пред­мета (лонгітюдне дослідження або дослідження зрізів, генетико-мо-делюючий або формуючий експеримент та ін.);

3) власне дослідження, що передбачає детальну організацію ситу­ації дослідження, процедурних компонентів та комплексу умов, які забезпечать найефективніше проходження учасниками дослідження всіх передбачених процедур, а також найповнішу фіксацію даних про хід та результати дослідження.

Отже, побудова емпіричної моделі дослідження, його організація та проведення — зміст дослідницьких дій третього етапу.

Четвертий етап психологічного дослідження — аналіз, інтерпре­тація та тлумачення змістових і формально-логічних даних, отри­маних дослідником під час теоретико-пізнавальної та емпіричної взаємодії з предметом свого дослідження. Це дуже відповідальний етап, тому що на ньому виявляється дослідницький ефект попе­редніх пізнавальних дій та дослідження в цілому.

Емпіричне дослідження предмета (попередній етап) відкриває досліднику світ реальних, дійсних виявів явища, що пізнається. Можливість безпосередньої взаємодії з сутністю даного явища є центральним моментом психологічного дослідження, а вся попе­редня робота — необхідним підготовчим комплексом пізнавальних дій. Проте для того, щоб взаємодія дослідника із сутністю предмета дослідження була якомога ефективнішою, слід мати в дослід­ницькому арсеналі набір методів аналізу, інтерпретації та тлумачення емпіричних даних, споріднених за змістом сутності досліджуваного явища.

Водночас методи теоретизації та емпіричного дослідження, обрані й використані на попередніх етапах, знову використовуватимуться, але в їхній "зворотній діалектиці". Так, реконструкція сутності предмета, на противагу моделі теоретизації, буде відбуватися у такій послідовності: емпіричний критерій - психологічна ознака - психологічна характе­ристика - психологічна властивість - психологічна сутність.

Якщо в дослідженні використовувався типологічний метод, то на даному етапі його використання входить у свою завершальну фазу, а виділені типи та основи типізації дістають своє практичне підтвердження. Побудована раніше теоретична модель предмета до­слідження виступатиме основою аналізу закономірностей суттєвих переходів між критеріями, ознаками, характеристиками, властивос­тями й сутністю досліджуваного явища.

Разом із цим використовуються спеціальні психологічні методи, що забезпечують аналіз та інтерпретацію емпіричних даних дослід­ження. Це такі методи, як контент-аналіз (для узагальнення змістової інформації), матричні моделі (для узагальнення інформації зміша­ного типу: "зміст + кількісні дані"). Досить часто використовуються математичні методи: кореляційний, факторний, регресійний та інші види аналізу (для узагальнення інформації переважно кількісного характеру та підтвердження наявності закономірних зв'язків між тими чи іншими явищами).

Методи тлумачення обираються дослідником залежно від того, на якій методологічній основі та з допомогою яких методів теорети-зації виконувалося дослідження. Так, якщо використовувались онто­логічне орієнтовані методи теоретизації, то засобами тлумачення мають обиратися відповідні за змістом методи: "онтологічне моде­лювання", "герменевтичне коло", "трансцендування сутності" та ін. Якщо методологічною основою дослідження була обрана феномено­логія існування людини, то методи тлумачення будуть відтворювати феноменологічні закономірності побудови пояснювальних моделей психологічних явищ: "реконструкція логіки спонтанності", "рекон­струкція логіки смислу" та ін. У випадку побудови метафізичної або діалектичної моделі сутності психологічного явища використо­вуються адекватні за змістом методи тлумачення і т.д.

У цілому аналітична модель дослідження завжди повинна являти собою достатній (у функціональному відношенні) та споріднений (за суттю) з предметом дослідження засіб реконструкції змісту емпі­ричних проявів предмета в загальну пояснювальну модель сутності досліджуваного явища. Тому дослідник дуже уважно й відповідально ставиться до побудови необхідної дослідженню аналітичної моделі.

Нарешті, п'ятий етап психологічного дослідження — змістова презентація результатів і висновків системи пізнавальних дій, об'єднаних дослідницьким циклом. Об'єктом дослідницької уваги психолога на цьому етапі постає саме дослідження як організований ним процес психологічного пізнання конкретного явища. Основою дослідницької діяльності психолога стане "рефлексія над процесом пізнання", яка реалізується під час дослідження та виявляє себе в досягнутих результатах.

На даному етапі дослідник не тільки подає результати та висновки свого дослідження, обираючи для цього найбільш інформативний спосіб і форму: графічне моделювання (графіки, діаграми, структурне зображення), схематичне моделювання (схеми-моделі, які пред­ставляють не тільки змістову ієрархію досліджуваних явищ, їхніх характеристик, ознак тощо), а й моделюють закономірні взаємопереходи та взаємовпливи між ними), ілюстративне відображення" дослідницьких матеріалів та ін. Дослідник також оцінює проведене дослідження за такими його змістовими характеристиками: а) ціліс­ність, б) завершеність, в) самостійність, г) самодостатність, д) пер­спективність.

Завершення пізнавального циклу дій щодо предмета дослідження відкриває психологу можливість планування та організації перет­ворюючих впливів на психологічні явища, представлені досліджу­ваним предметом. Так починається цикл перетворюючих дій психолога, основним змістом яких стає здійснення формуючих, зміню­ючих, розвиваючих та інших впливів на сутність явищ, у взаємодію з якими психолог має професійний намір вступити. Змістова дифе­ренціація цих впливів може здійснюватися за ознакою психологічних змін, які можуть бути викликані в сутності або існуванні явища, на яке здійснюється вплив. Таким чином, можна говорити про:

1) теоретико-стверджувальний вплив;

2) психотерапевтичний вплив;

3) професійно-педагогічний вплив;

4) вплив учительства або наставництва;

5) вплив духовного посередництва.

Саме п'ятий етап дослідження, як завершальний, передбачає можливість попереднього планування та прогнозу перетворюючих впливів психолога стосовно предмета дослідження в наступному циклі взаємодій. Представлений у схемі-моделі цикл відтворює загальну методику психологічного дослідження (перший рівень); кожний з етапів і підциклів дослідження реалізується за методикою конкретного типу наукового психологічного дослідження (другий рівень) — теоретич­ного, емпіричного, прикладного чи іншого. Методика психологіч­ного дослідження на третьому своєму рівні як детально описана послідовність реалізації того чи іншого прийому, засобу, способу психологічного пізнання буде подана в реконструкції змісту конкретних методів психологічного дослідження.