П

Загальна методика психологічного дослідження

сихологічне до­слідження будь-якого явища, що має психологічний зміст, повинно являти собою завершений цикл. Завершеність циклу дослідження зумовлює цілісне пізнання його предмета. Загальна

методика психо­логічного дослідження виступає послідовною реалізацією дослід­ником пізнавальних і перетворюючих дій щодо свого предмета, який на перших етапах дослідження має неструктурований (або недостатньо структурований) вигляд.

Перший етап дослідження — вибір предмета дослідження та первинний аналіз його сутності. На даному етапі дослідник взає­модіє з об'єктивною реальністю як такою, що протистоїть пізнаваль­ному досвіду дослідника у своїх якостях: "бути невідомою, неданою" та "бути доступною для пізнання". Таким чином, основними пізнавальними діяльностями на цьому етапі для дослідника будуть:

– узагальнення об'єктивного досвіду науки в пізнанні тих ха­рактеристик та особливостей реальності (дійсності), що зумовлюють виділення предмета даного дослідження;

– первинне визначення сутності предмета дослідження стосовно його сутнісних, формально-логічних, якісних чи інших ознак;

– визначення цілей дослідження, а також вибір типу дослід­ницьких дій: суто теоретичних, емпіричних, прикладних, синтезо­ваних та ін., які дослідник має намір здійснити щодо предмета дослідження.

Критерієм завершеності даного етапу є міра позитивного змісто­вого співвідношення: а) сутності предмета дослідження, представ­леної у робочому визначенні предмета, і б) масштабу пізнавальних дій, спрямованих на предмет, що постає в цілях дослідження. Таким чином можна запобігти неефективним та неадекватним дослідниць­ким діям під час дослідження.

Другий етап — теоретичне дослідження або теорстизація пред­мета. На даному етапі дослідник взаємодіє з предметом дослідження, який постає в єдності своїх взаємозв'язків зі світом. Предмет дослід­ження розглядається як самостійне, цілісне та багатомірне явище, що перебуває у постійних стосунках з іншими явищами: взаємодіє з ними, впливає на них, а також зазнає впливу з їхнього боку. Буття даного явища розглядається як багаторівневе, як таке, що здійснюється у просторі та часі, виявляє свою сутність у реальних, дійсних проявах і створює неповторний світ своїх взаємовпливів з іншими явищами. При цьому сутність даного явища залишається сталою, незмінною незалежно від умов, станів, рівнів свого існу­вання.

Пізнавальні дії дослідника на даному етапі зумовлені:

а) вибором методологічної основи теоретизації;

б) методами теоретичного дослідження, які використовуються при цьому.

Методологічною основою теоретизації обирається той чи інший спосіб філософ­ствування, який є адекватним предмету теоретизації. Так, психолог може використовувати феноменологічний, онтологічний, діалектич­ний, метафізичний чи інші способи теоретичного пізнання явищ світу.

У психологічному дослідженні спосіб власне філософського піз­нання дістає суто психологічні ознаки й у результаті постає як синтезований метод теоретизації психологічних явищ.

Методологією психологічного дослідження в кожному з випадків виступатимуть: феноменологія існування людини, або онтологічне орієнтована філософія людини, або діалектика людського життя тощо. Дослідник, обираючи той чи інший спосіб теоретизації, виходить з попереднього визначення сутності предмета та необхідності його повнішого, ціліс­нішого пізнання, що, безумовно, залежить від того, які методи та засоби при цьому використовуються.

Суттєвим моментом даного етапу є вибір дослідником методів теоретичного дослідження, які забезпечують повний набір (цикл) пізнавальних теоретичних "маніпуляцій" зі змістом досліджуваних ознак предмета. Це такі методи, як "моделювання", "змістова ре­конструкція", "типологічний метод" та ін. Критерієм вибору того чи іншого методу теоретизації є насамперед визначена дослідником методологічна основа дослідження, яка передбачає організацію кон­кретного циклу теоретичних дій (наприклад: феноменологічних — "логіка спонтанності та смислу", "логіка чистої та реальної свідо­мості"; онтологічних — "онтологічне коло", "абрис онтології" тощо) і зумовлює їхню дослідницьку специфіку. При цьому дослідник також керується змістовим масштабом цілей дослідження, які були визначені на попередньому етапі.

Теоретизація предмета дає можливість не тільки визначити його сутність, а й побудувати змістовий простір дослідження в цілому. Так, дослідник має можливість виробити стратегію:

а) пізнавальних;

б) перетворюючих дій щодо предмета свого дослідження.

Пізна­вальний цикл складають дії дослідника, спрямовані на з'ясування сутності предмета дослідження. А тому теоретичне дослідження пред­мета обов'язково доповнюється власне емпіричним дослідженням та аналізом результатів проведених пізнавальних дій.

Теоретизація предмета дослідження відкриває можливість змістового прогнозу дослідження в цілому, тобто дає змогу:

1) визначити "функціональний поріг" теоретичного пізнання предмета та умови організації емпіричного його дослідження;

2) з'ясувати "діалектику сутності" предмета стосовно змістової структури його існування: психологічна сутність – психологічна властивість –психологічна характеристика – психологічна ознака – емпіричний критерій (під емпіричним розуміють дійсний, реаль­ний; такий, що підлягає безпосередньому або опосередкованому сприйняттю);

3) визначити специфіку емпіричного дослідження щодо природи та сутності психологічного явища, відображеного в предметі;

4) з'ясувати якісну своєрідність методів емпіричного досліджен­ня, які можуть бути використані для досягнення поставлених цілей пізнання, та методів аналізу і тлумачення явищ, що пізнаються;

5) здійснити прогноз перетворюючих дій щодо предмета дослід­ження після завершення пізнавального циклу.

Таким чином, другий етап психологічного дослідження виступає як теоретизація предмета, що пізнається, та побудова теоретичної моделі дослідження в цілому.

Третій етап — емпіричне дослідження сутності предмета. На даному етапі дослідник взаємодіє з предметом, сутність, логічна та формальна структура якого теоретично з'ясовані, а тому пізнавальні дії його будуть спрямовані до психологічних ознак сутності предмета; метою цих дій буде визначення емпіричних критеріїв виділених ознак.