II. Фонематичну варіантність.

1. Чергування закінчень и-а у чоловічому роді називного відмінка множини: боʹти – ботаʹ; боʹцмани – боцманаʹ; каʹтери – катеаʹ.

2. Чергування голосних у коренях слів е-а, е-и, і-е: бакен – бакан; дерик-фал – дирик-фал; фалінь – фалень.

3. Чергування приголосних як результат різного фонетичного засвоєння іншомовних слів: барказ – баркас; траверс – траверз; блокшив – блокшип.

ІIІ. Словотвірну варіантність.

1. Використання варіантів, які є об’єктивним наслідком мовної еволюції, адже саме в словотвірному оформленні термінів тривають пошуки української ідентичності: кольматація – кольматування – кольматаж.

2. Використання різних формотворчих афіксів: ортодромія – ортодрома; лага – лаг; бистрінь – бистрина – бистрини.

IV. Термінологічні синоніми.

1. Запозичення, які є синонімом до питомого терміна: корабельня – верф; нахил – крен; причальний кінець – швартов.

2. Лексеми, які є наслідком появи фіксованих варіантів одного й того самого терміна: зяб – брижі; напереваги – наперевіс; місце зчислено-обсервоване – місце вирахувано-обсервоване.[13, с 76]

V. Синтаксичні синоніми.

1. Словосполучення із різною кількістю слів: висота світил, виміряна секстаном – відлік секстана; сектор освітлення навігаційного вогню – сектор освітлення; північний полюс – північний полюс світила.

2. Термін із номеном, номен із родовим найменуванням поняття чи тільки номен: радіолокаційна станція (РЛС) „Ксенон” – станція „Ксенон” – „Ксенон”; радіолокаційна станція (РЛС) „Баклан” – станція „Баклан” – „Баклан”.

3. Синтаксичні пари, до складу яких входять повні форми та абревіатури: бойова частина – БЧ; заступник командира взводу – ЗКВ; морське рейдове судно забезпечення – МРСЗ.

4. Синтаксичні пари, які складаються із однакових лексичних елементів, але мають різну синтаксичну структуру: пускове випробування – випробування на спускання.

5. Синтаксичні пари, до складу яких входять терміни-словосполучення і терміни-композити: бойове постачання – боєпостачання; броньований катер – бронекатер; начальник складу – начсклад.[13, с. 82-84]

6. Термін за класифікаційною ознакою і термін, утворений від символу: географічний курс судна – К (К_q); шляховий кут при дрейфі і знесенні –- ШК_з; напрям ортодромії – К _орт.

Здебільшого військово-морські терміни є словами однозначними, абсолютно позбавленими стилістичного забарвлення. Водночас аналізованій терміносистемі властива полісемія, зумовлена екстралінгвальними та інтралінгвальними чинниками: буксир¹ – самохідне судно, призначене для пересування несамохідних плавних засобів; буксир² – трос, канат для буксирування одним судном чи машиною іншого судна або машини.

У досліджуваній термінології меншою мірою зафіксовані терміни, утворені на основі метонімічного перенесення: процес чи дія – результат (висадка десанту – здійснити висадку); процес чи дія – явище (припливні коливання рівня – коливання); процес або дія – величина (нахил екліптики до екватора – вирахувати нахил); дія – предмет (лінія прицілу – оптичний приціл); ціле – частина (миля – морська миля). Сьогодні у ВМТ спостерігаємо зменшення загальної кількості багатозначних терміноодиниць через активізацію морфологічних типів словотворення, з яких пріоритетним є осново- і словоскладання.[2, с. 43]

Склад військово-морської термінології рухомий: це відкрита терміносистема, оскільки вона передбачає появу нових одиниць при виникненні нових понять у військово-морській науці.

Ми встановили набір словотвірних засобів ВМТ та ступінь їх продуктивності, з’ясовано основні структурні особливості непредикативних неоднослівних і предикативних термінологічних одиниць української ВМТ.

Серед морфологічних способів словотворення у ВМТ особливе місце належить афіксації, адже 1424 терміни (48,8%) від загальної кількості термінів-однословів утворено цим способом.

У системі афіксального словотворення у ВМТ найактивнішу роль відіграє суфіксальний спосіб.

Саме суфіксація є найпродуктивнішим способом творення для термінів-іменників. Значну групу військово-морських термінів становлять словоформи із питомими суфіксами -нн- (-анн-), (-енн-), (-янн-), (-інн-) (буксирування, маневрування, маскування і под.); із питомим суфіксом -ість (автономність, ємність, мореплавність та ін.). Найпродуктивнішим суфіксальним словотвірним формантом для творення прикметників є суфікс -н- (полігонний, кільватерний, зенітний тощо). Словотвірні типи із суфіксами: ува(ти), (-юва(ти)), -а(ти): (віражувати, гласувати, швартувати) беруть участь у творенні термінів-дієслів.

Префіксальний спосіб творення військово-морських термінів є менш продуктивним способом творення. У префіксальному способові творення військово-морських термінів-іменників виділяємо словотвірні типи з префіксами не- (неозброєність, непроникність), де- (деаератор, демаскування) та ін.

В українській ВМТ продуктивним виявився і композитний спосіб творення термінів, ускладнений афіксацією. За структурно-морфологічними ознаками у ВМТ виділяємо наступні групи: субстантивно-вербальна, субстантивно-ад’єктивна, нумеративно-субстантивна, нумеративно-ад’єктивна, прономінативно-вербальна, прономінативно-субстантивна, ад’єктивно-ад’єктивна. Найбільш продуктивною моделлю є термін із композитом -мір (дальномір, кутомір, дрейфомір і т.ін.).[25, с 47]

У військово-морській термінології на сучасному етапі активізувався процес абревіації, зумовлений потребами мовної економії, прагненням уникнути громіздких і незручних утворень, які утруднюють комунікацію. Для дериваційної системи ВМТ властиві частковий, ініціальний та комбінований типи абревіатур. Найпродуктивнішою виявилася ініціальна абревіація

(КЕУ ← к-орабельні-е-нергетичні у-становки; МТО ← м-інно-т-орпедне о-зброєння; КПУНВА ← к-орабельний п-ост у-правління і

н-аведення в-инищувальної а-віації тощо).

У національній військово-морській терміносистемі кількісно переважають терміни-словосполучення порівняно з однослівними термінами. На відміну від однослівних термінів, за допомогою словосполучень утворюються більш конкретні поняття, оскільки словосполучення – це перший ступінь у конкретизації лексичних значень слів. .[24, с.34]

При розгляді структурної будови термінів-словосполучень української військово-морської термінології визначаємо двокомпонентні й багатокомпонентні терміни. Двокомпонентні терміни-словосполучення – це семантико-синтаксичні об’єднання двох лексично повнозначних компонентів (торпедний апарат, безпека підривника тощо). До багатокомпонентних термінів-словосполучень належать трикомпонентні (морський навігаційний буй, гідрографічні морські дослідження), чотирикомпонентні (горизонтальний критичний кут створу, еліпс похибок місця судна), п’ятикомпонентні (візирна колонка управління артилерійською стрільбою, зона дії служби руху суден), шестикомпонентні (морський бій за висадку морського десанту), семикомпонентні (системи автоматизації процесу управління бойовими засобами корабля) і навіть десятикомпонентні (РЛС пошуку повітряних і надводних цілей і управління артилерійським озброєнням).

Словосполучення, на відміну від однослівного терміна, є носієм не тільки номінативного навантаження, але і синтаксичних відношень. Характер зв’язку слів у словосполученнях є підрядним. Як і будь-який лінгвістичний об’єкт, словосполучення має свою структуру. Кожне словосполучення ми подаємо у вигляді формули, де головний і залежний члени виступають в узагальненому вигляді, абстрагованому від лексико-семантичної характеристики, але при збереженні структурно-граматичної характеристики. Для більш чіткої структурно-граматичної класифікації ВМТ виявлено найуживаніші моделі (структурно-граматичний інвентар).[21, с. 65]

Отже, з огляду на загальнотеоретичні засади сучасного мовознавства, військову термінологію визначаємо як сукупність моногалузевих і полігалузевих спеціальних найменувань, що співвідносяться з певними поняттями та реаліями військової сфери й утворюють відповідно терміносистему. Військова терміносистема є складником національної терміносистеми, що має свої особливості формування та функціонування, зумовлені специфікою військової підмови та військової справи в цілому.