
- •1. Поняття соціального діалогу.
- •2. Напрямки ведення соціального діалогу.
- •3.Стандарти соціальної відповідальності.
- •4. Принципи глобального договору оон.
- •5. Законодавство Євросоюзу з охорони праці.
- •6. Конвенції Міжнародної організації праці в галузі охорони праці.
- •7. Міжнародні угоди, підтримані Україною в галузі охорони праці.
- •8. Форми соціального діалогу в Україні.
- •9. Елементи законодавчої і нормативної бази України в галузі охорони праці.
- •10. Система управління охороною праці.
- •11. Організація служби охорони праці.
- •12. Планування охорони праці
- •13. Контроль і погляд за станом охорони праці.
- •14. Причини нещасних випадків.
- •15. Розслідування нещасних випадків.
- •16. Попередження травматизму.
- •17. Аналіз умов травматизму.
- •18. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці.
- •19. Забезпечення чистоти повітря в робочій зоні.
- •20. Забезпечення електробезпеки.
- •21. Характеристики важкості праці.
- •22. Категорії вибухопожежної небезпеки приміщень.
- •23. Причини загорань.
- •24. Евакуація працівників під час пожежі.
- •25. Первинні засоби гасіння пожежі.
- •26. Державний нагляд за охороною праці
- •27. Страхування від нещасного випадку.
- •28. Функції Фонду соціального страхування від нещасного випадку
- •29. Наукова база охорони праці.
1. Поняття соціального діалогу.
Соціальне партнерство передбачає ведення соціального діалогу з метою залучення до політичних і соціально-економічних процесів якнайбільшу кількість представників різних соціальних груп
Соціальний діалог – це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу
Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі. Суб'єктами (сторонами) соціального партнерства (діалогу) є: • працівники - в особі профспілок;
• роботодавці - в особі об'єднань роботодавців;
• держава - в особі органів державної влади.
Наприклад, на локальному рівні (підприємство, установа, організація) працівників представляє первинна профспілкова організація, а в разі її відсутності вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників. Роботодавець може призначати своїх уповноважених представників.
2. Напрямки ведення соціального діалогу.
Політика занятості – старіння населення, стабільність пенсійного забезпечення, баланс між гнучкістю виробництва та гарантією роботи
Політика оплати праці – колективні (індивідуальні) переговори, створення гарантійних фондів
Політика розвитку трудових ресурсів та професійної підготовки – моніторинг потреб, реформування системи освіти і професійної підготовки
Соціальний захист – створення системи соціальних гарантій
Трудове законодавство – гарантія наявності та відповідної якості робочих місць
Безпека та гігієна праці – створення органів інспекції, організація проведення інспекції, навчання з питань безпеки праці
3.Стандарти соціальної відповідальності.
Стандарт SA 8000 «Соціальна відповідальність»
Розроблений консультативною Нарадою Ради Агентства з Економічних Пріоритетних Акредитацій у 1997 р. (переглянутий 2001 р.) Мета – сприяти постійному поліпшенню умов наймання і здійснення трудової діяльності. Стандарт SA 8000 містить вимоги ISO 9001 і може бути доповнений стандартами ISO 9000, ISO 1400, OHSAS 18001
Стандарт SA 8000 регламентує: дитячу працю, примусову працю, здоров'я і безпеку,свободу об'єднання і право на переговори про укладення колективного договору, дискримінацію, дисциплінарні стягнення, робочий час, оплату праці
Міжнародний стандарт ISO 26000 «Настанова про соціальну відповідальність»
Метою соціальної відповідальності є сприяння сталому розвитку
Стандарт передбачає врахування у діяльності будь-якої компанії таких чинників:захист прав людини, захист навколишнього середовища, безпеку праці, права споживачів, розвиток місцевих громад, етику бізнесу
4. Принципи глобального договору оон.
Принципи прав людини: Комерційні компанії (КК) повинні забезпечувати та поважати захист прав людини, проголошених на міжнародному рівні; КК повинні забезпечувати, щоб їхня власна діяльність не сприяла порушенню прав людини
Принципи праці : КК повинні підтримувати свободу спілок і дієве визнання права на колективні угоди, КК повинні сприяти викоріненню примусової праці, КК повинні сприяти ефективному викоріненню дитячої праці, КК повинні сприяти викоріненню дискримінації у сфері зайнятості та працевлаштування
Екологічні принципи : КК повинні дотримуватися превентивних підходів до екологічних проблем, КК повинні ініціювати поширення екологічної відповідальності, КК повинні стимулювати розвиток і розповсюдження екологічно чистих технологій
Антикорупційні принципи : КК повинні протидіяти будь-яким формам корупції, включаючи здирництво