3.1 Констатуючий експеримент

Мета: вивчити особливості розвитку дитячо-батьківських відносин у сімї.

Завдання дослідження:

1.Визначити рівень знань і уявлення батьків про завдання, зміст і методи виховання дітей.

2.Визначити задоволеність своїм положенням у сімї самої дитини.

3.Визначити рівень тривожності у дітей .

4.З'ясувати батьківське відношення до дитини.

Гіпотеза: ми вважаємо, що однією з причин виникнення тривожності у дітей є низький рівень знань батьків про виховання дитини.

Методику дослідження склали дві групи методів. Перша група методів спрямована на вивчення положення дитини в сімї.

При роботі з дітьми ми використовували наступні методи:

рисунковий тест «Кінетичний малюнок сімї» (Р. Бернс і С. Коуфман);

методика «Незакінчені речення».

методика «Дитячий варіант шкали явної тривожності» (А.М. Парафіян).

Друга група методів спрямована на виявлення знань батьків про дитину і вивчення батьківських відносин з дітьми.

При роботі з батьками нами були використані наступні методи:

-анкетування;

-тестування: «Батьківське відношення до дітей» (А.Я. Варга, В.В. Столін).

Дослідження проводилося на базі Лебединської загальноосвітньої школи № 7.Було обстежено 20 дітей 7 Б класу і їхні сімї.

Список дітей

Список дітей сьомого Б класу

№ п/п	Прізвище, ім’я , по батькові
1.	Гайдуков Андрій Олегович
2.	Столиця Елла Олександрівна
3.	Юрченко В’ячеслав Олексійович
5.	Юрченко Михайло Олексійович
6.	Юхно Марія Миколаївна
7.	Юдін Андрій Миколайович
8.	Кандиба Микола Миколайович
9.	Іващенко Артур Олексійович
10.	Явтушенко Максим Олександрович
11.	Касперський Петро Михайлович
12	Філатов Олександр Олегович
13	Філатов Сергій Олегович
14.	Мало хліб Віталій Олександрович
15.	Куст Олег Віталійович
16	Білецька Вікторія Олександрівна
17	Науменко Едуард Миколайович
18	Киричко Олена Анатоліївна
19	Голка Інна Вікторівна
20	Киричко Олена Анатоліївна

3.2 Формуючий експеримент

Мета експерименту: дослідити вплив батьківських сімейних конфліктів на формування особистості та покращити спілкування дітей та батькыв.

Гіпотеза: ми вважаємо, що однією з причин виникнення тривожності у дітей є низький рівень знань батьків про виховання дитини.

1)Діагностичний етап дослідження містить в собі декілька серій:

Серія 1.

Свою роботу ми почали з обстеження дітей. Для цього використовували тест Р. Бернса і С. Коуфмана «Кінетичний малюнок сімї».

Мета: дослідити міжособистісні відносини в сімї (очима дитини); виявити відносини в сімї , що викликають тривогу у дитини. Дані занести в таблицю № 1.

Методика проведення:

Дитині пропонується лист папера, олівці. Ставиться умова: необхідно намалювати свою сімю так, щоб її члени були чим-небудь зайняті.

Формативними особливостями вважається якість зображення: старанність чи промальовування недбалості у малюванні окремих членів сімї, барвистість зображення, положення об'єктів на листі, заштриховування, розміри.

Змістовними характеристиками малюнка є: зображення діяльності членів родини, їхнє взаємне розташування по відношенню друг до друга і до дитини, чи присутність відсутність членівсімї і самої дитини, а також співвідношення людей і речей на малюнку.

Аналіз результатів малюнків здійснювався за наступними показниками:

1.Наявність занепокоєння у дітей про відношення до них дорослих.

2.Емоційна напруга і дистанція.

3.Дискомфорт.

4.Наявність ворожості стосовно дорослого.

На підставі цих показників виявили рівні впливу сімейних відносин на дитину.

До високого рівня дитячо-батьківських відносин відносимо малюнки, де дитині комфортно в сімї , на малюнку присутні всі члени сімї, у центрі малюнка – сама дитина в оточенні батьків; зображує себе і батьків ошатними, ретельно прорисовує кожну лінію, на обличчях дорослих і дитини – посмішка, просліджується спокій у позах, рухах.

Середній рівень дитячо-батьківських відносин: відсутність кого-небудь із членів сімї , наявність занепокоєння, дитина малює себе смутною, удалині від батьків, наявність ворожості стосовно дорослого через штрихування деталей, відсутність деяких частин тіла (рук, рота).

Низький рівень дитячо-батьківських відносин: наявність одного з батьків із предметом, що загрожує для дитини (ремінь), залякане вираження обличчя дитини, відчуття емоційної напруги через використання в малюнку темних фарб. Наявність ворожості стосовно батьків просліджується через промальовування таких деталей, як розведені руки, розведені пальці, вискалений рот і т.д.

Серія 2.

Для одержання додаткових зведень нами була використана методика «Незакінчені речення».

Мета: виявити рівень відношення батьків до дітей і дітей до батьків, а також виявити причини, що викликають тривожність у дітей молодшого шкільного віку. Дані занести в таблицю № 2 і представити у вигляді діаграми.

Дослідження виявляє собою варіант методу «Незакінчнні речення». Він включає 20 незакінчених речень, які можуть бути розділені на 4 групи, що характеризують відношення дітей до батька, до матері, до минулого і сімї.

Методика проведення:

Дітям пропонується закінчити ряд пропозицій без попереднього обмірковування. Опитування ведеться у швидкому темпі, щоб дитина відповідала перше, що прийде в голову (Додаток Б).

Серія 3.

Мета: виявити рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку за методом «Дитячий варіант шкали явної тривожності» (А.М. Парафіян). Результати занести в таблицю №3.

Шкала явної тривожності призначена для виявлення тривожності як щодо стійкого утворення у дітей 8-12 років. Шкала була розроблена американськими психологами в 1956 р. на основі шкали явної тривожності Дж. Тейлор призначеної для дорослих. Для дитячого варіанта шкали у свою чергу було відібрано 42 пункту, оцінені як найбільш показові з погляду прояву хронічних тривожних реакцій у дітей. Специфіка дитячого варіанта також у тім, що про наявність симптому свідчать лише стверджувальні варіанти відповідей. Крім того, дитячий варіант доповнений 11 пунктами контрольної L-шкали, що виявляє тенденцію досліджуваного давати соціально схвалювані відповіді. Показники цієї тенденції виявляються за допомогою як позитивних, так і негативних відповідей. Таким чином, методика містить 53 питання (Додаток В).

Методика проведення:

Дитині пропонуються пропозиції, у яких описані події, випадки, переживання. Потрібно уважно прочитати кожну пропозицію і вирішити, чи можна віднести її до себе. Якщо так, підкреслити слово «ВІРНО», якщо ні - «НЕВІРНО».

Результати обстеження допомогли нам виявити наявність тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Характеристика рівнів тривожності проводилася за стеновими показниками. Підставою для оцінки служив ключ до опитувальника.

Серія 4.

Для обстеження батьків була розроблена анкета з 10 питань(Додаток Г).

Мета: виявити рівень знань і уявлень батьків про виховання дитини молодшого шкільного віку. Результати занести в таблицю № 4 і представити у вигляді діаграми №2.

Методика проведення:

Батькам було запропоновано відповісти на питання, що дозволили нам виявити рівень їхніх знань про виховання дитини.

Серія 5.

Для виявлення батьківського відношення до дітей був запропонований тест-опросник батьківського відношення А.Я. Варга, В.В. Століна.

Мета: виявити рівень батьківського відношення до дітей молодшого шкільного віку. Результати дослідження занести в таблицю №5.

Методика проведення:

Батькам були запропоновані бланки з питаннями (61 питання). На кожне питання передбачалася або позитивна, або негативна відповідь(Додаток Д). Підставою для оцінки служив ключ до опитувальника, що дозволив виявити рівень батьківського відношення.

На наш погляд, найбільш оптимальним є такий рівень батьківського відношення, як кооперація – це соціально бажаний образ батьківського поводження. Батьки високо оцінюють здібності своєї дитини, випробує почуття гордості за нього, заохочує ініціативу і самостійність, намагається бути з ним на рівних.

До нейтрального рівня можна віднести відносини по типу «симбіоз» і «маленький невдаха». Батьки бачать свою дитину молодше в порівнянні з реальним віком, прагнуть задовольнити її потреби, відгородити від труднощів і неприємностей життя, не надають їй самостійності.

До негативного рівня батьківського відношння ми віднесли такий тип батьківських відносин, як відкидання і «авторитарна гіперсоціалізація». Батьки сприймають свою дитину поганою, непристосован. Жадає від неї беззастережності слухняності і дисципліни. По більшій частині випробує до дитини злість, роздратування, досаду.

Актуальність вивчення впливу сімейних конфліктів на емоційний стан дітей обумовлена вимогами практики, яка потребує адекватних методик для виявлення сімейних конфліктів; факторів, що сприяють розвитку емоційного вигорання, дисгармонійного розвитку у дітей (страхів, тривоги, депресії, агресії); психокорекційних програм, спрямованих на їх психологічне вирішення.

Для розв'язання поставлених завдань у роботі були застосовані методи теоретичного та емпіричного дослідження. Теоретичні методи (аналіз, синтез, зіставлення, систематизація, узагальнення) дали можливість науково-теоретичного осмислення отриманих нами даних. На етапах емпіричного дослідження застосовувались наступні методики: шкала сімейного оточення (ШСО), адаптована С. Ю. Купріяновим; методика "Особистісна агресивність і конфліктність" (Є.П. Ільїн, П.А. Ковальов); тест "Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях"; тест "Діагностика рівня конфліктності особистості" для виявлення типу взаємин у сім'ї, способу вирішення сімейних конфліктів, стилю поведінки конфліктуючих. Стадії емоційних порушень у дітей досліджувались за допомогою методики "Діагностика рівня емоційного "вигорання"" (В. В. Бойко), адаптованої для підлітків Кондрацькою Л. В. та методики "Діагностика "перешкод" у встановленні емоційних контактів В.В. Бойко". Психологічні причини порушень у взаєминах між батьками й дітьми та тип сімейного виховання вивчались за допомогою методики "Аналіз сімейного виховання" (АСВ).

А також розроблена програма "Емоційна гармонія дитини", яка спрямована на вирішення завдання психологічної допомоги дітям, показані шляхи формування конфліктної компетентності в дітей, які живуть в конфліктних сім'ях.