1.4 Способи запобігання сімейних конфліктів

Розбіжності в будь-якій сім'ї неминучі, якою б дружньою вона не була, тому що в ній живуть люди з різними потребами, поглядами, інтересами, установками, індивідуально-психологічними особистісними особливостями. Тому дуже важливо вміти знаходити оптимальні варіанти вирішення сімейних труднощів, що виникли, завдань і проблем, не зачіпаючи гідності один одного. На жаль, це не всім легко зробити. Психологи виділяють декілька типових варіантів завершення конфліктів.

Перший (найбільш розповсюджений) - примушення, вольове нав'язування такого рішення, котре влаштовує лише ініціатора конфлікту. Такий авторитарний стиль неефективний, принижується гідність і права інших членів сім'ї, досягається зовнішнє неблагополуччя, а насправді в будь-який момент може настати криза.

Варіант другий - конфронтація. Ніхто із учасників конфлікту не бере до уваги позицію іншого, накопичується негативізм відносин, мають місце особисті образи, спільні інтереси сім'ї відходять на задній план, а її члени перебувають у стресовому стані.

Третій варіант - відхід від вирішення конфліктної ситуації. В цілому такий прийом не є ефективним, конфлікт залишається, а розв'язка лиш відтягується. Однак позитивний момент тут те, що є з'являється час для обдумування претензій, для прийняття рішень.

Четвертий варіант - загладжування конфлікту. Це дозволяє зняти напруженість, домогтися нормальних відносин, але не завжди.

Найбільш прийнятний вихід із конфлікту - компроміс, відкритий пошук найбільш зручного і справедливого для обох сторін рішення. Тут обов'язкові рівність прав і обов'язків, відвертість вимог, взаємні поступки. Зняти напругу і знайти найбільш оптимальне вирішення допомагає дотримання наступних умов вирішення конфлікту, звуження майданчика суперечки до мінімуму, керування негативними емоціями, прагнення і вміння зрозуміти позицію один одного; усвідомлення того, що в сварці майже завжди немає правих; вміння і прагнення батьків вирішувати конфлікт з позиції доброти; неприпустимість приклеювання ярликів один одному. При вирішенні конфлікту традиційне запитання "Хто винен?" необхідно замінити іншим "Як нам бути?". Потрібно як можна частіше використовувати гумор.

Відомий психотерапевт С.Кратохвіл запропонував своєрідну подружню тактику, таку форму комунікації з партнером, дотримання якої сприяє попередженню можливих конфліктів, напруження у відносинах, конфронтації і сварок. Він рекомендує використовувати позитивні форми поведінки, які передбачають подолання агресивних почуттів, хоча би їх зовнішніх проявів:

- цікавитися дитиною, думкою, захопленнями, намагатися пізнати не лише його позитивні якості, але й спробувати зрозуміти слабкі сторони;

- слухати дитину; вміння слухати більш цінне, ніж вміння говорити;

- говорити про те, що цікавить дитину; піклуватися про те, щоб чоловіка чи дружину цікавив зміст бесіди;

- не зловживати критикою;

- бути обережним з наказами;

- розуміти свої помилки, щоб своєчасно виправити їх;

- не скупитися на похвалу;

- увійти в позицію іншого;

- не сваритися, бути вище сварки, взяти участь просто у розмові;

- посміхатися, привітна посмішка діаметрально протилежна конфлікту; в присутності усміхненої людини зникає бажання сваритися чи сперечатися, швидше виникає таке ж доброзичливе відношення, настрій легко передається.

Уникнути конфлікту можна, якщо проаналізувати конфліктну ситуацію, спробувати знайти рішення, щоб зберегти нормальні відносини, а також успішно співпрацювати і функціонувати. Для цього потрібно з'ясувати:

- чи є насправді суперечності, через які слід конфліктувати;

- чи можливе вирішення проблеми іншими способами;

- чи є гарантія досягнення бажаного результату в конфлікті;

- яка ціна перемоги чи поразки; які наслідки конфлікту;

- як реагують на конфлікт оточуючі.

Для спільного виходу із конфлікту бажано дотримуватися наступних умов:

- відокремити реальні причини конфлікту;

- зосередити увагу на проблемах, а не на особистих емоціях;

- діяти за принципом "тут і зараз", не згадуючи інші події і факти;

- створити обстановку рівної участі у вирішенні конфлікту;

- говорити тільки за себе, уміти слухати й чути іншого;

- поважно ставитися до особистості опонента, говорити про факти й події, а не про особистість;

- створити клімат взаємної довіри та співпраці.

Слід відмітити, що при будь-якій можливості необхідно надавати перевагу методам, які полегшують спілкування і дозволяють відкрито обговорювати проблеми і способи їх вирішення. Тільки тоді можна надіятися на те, що в більшості складних ситуацій, конфлікту можна уникнути, а якщо ж він все-таки виник, то чоловікові та дружині вдасться знайти конструктивні способи його вирішення.

Необхідність вивчення взаємозв'язку між сімейними конфліктами та їх наслідками, дисгармонійним розвитком дитини зумовлена практичними запитами і потребами сім'ї й суспільства, особливо у перехідний період. Ми вважаємо, що до шляхів підвищення емоційного благополуччя дітей в умовах сімейних взаємин належать дослідження вікового становлення особистості та вивчення психотравмуючих наслідків сімейних конфліктів у цілому, на що і спрямоване наше експериментальне дослідження.

РОЗДІЛ ІІ.ПСИХОКОРЕКЦІЙНА РОБОТА СІМЕЙНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ БАТЬКАМИ ТА ДІТЬМИ