Додатки Додаток а

1) "Сімейна скульптура". Це метод виявлення місця індивіда в сімейній системі взаємовідносин, в реально існуючій ситуації чи уявній, ідеальній. Зміст даної методики полягає в тому, що розташування людей та об'єктів повинно фізично символізувати внутрішньосімейні стосунки на даний час, визначаючи те, яким сприймається місце кожного індивіда в сімейній системі. Кожен член сім'ї створює живий портрет сім'ї, розташовуючи найближчих родичів відповідно до власного бачення дистанції між ними. Таким чином, досвід кожного втілюється в живій картині і проектується на неї. Головною перевагою даної методики є її невербальний характер, який дозволяє зняти різноманітні захисти, проекції та звинувачення, що часто існують в сімейній системі [38]. Будування скульптури вимагає від кожного члена сім'ї узагальнення свого особистісного досвіду, осмислення його, а потім і інтерпретації. Для проведення методики необхідні члени сім'ї, меблі і предмети, що легко пересуваються і можуть бути використані в якості заміни відсутніх членів сім'ї. Скульптура може зображувати як теперішнє, так і минуле сім'ї і може містити будь яку кількість членів розширеної сім'ї. Перед початком виконання завдання психолог пояснює членам сім'ї, що ця методика дозволяє відчувати, що значить бути членом сім'ї. І це буває легше показати, ніж розказати. Тому кожний член сім'ї повинен по черзі показати своє розуміння внутрішньосімейних відносин, зображуючи їх у вигляді живої скульптури так, щоб пози і розміщення в просторі відображали дії та почуття членів сім'ї по відношенню один до одного. Психолог пропонує члену сім'ї, який виступає в ролі скульптора, ставитися до інших членів сім'ї так, наче вони зроблені з глини. Тобто він повинен поставити їх у таку позицію, яка могла б найповніше відобразити його відношення до даних членів сім'ї. Будування триває до того часу, коли скульптор не буде задоволений своїм результатом. Важливо, щоб інші члени сім'ї дозволили йому вільно поводитися з собою, як з матеріалом, знаючи. Що вони потім поміняються місцями. Кожний член сім'ї повинен створити свою реальну сімейну скульптуру, що буде відображати емоційний стан сім'ї на даний момент. Під час виконання завдання психолог на папері фіксує трикутники, альянси і конфлікти, що з'являються і наглядно та символічно зображуються скульптором. Після того, як кожен член сім'ї створив свою скульптуру, відбувається обговорення результатів. Причому обговорюється не лише вся скульптура в цілому, але й окремі її частини. Ставляться запитання як кожному члену сім'ї, так і сім'ї в цілому. Наприклад:

скульптору: "Придумайте назву вашому витвору";

кожному члену сім'ї: "Як ви почуваєте себе на цьому місці серед ваших родичів?";

всій родині: "Чи згідні ви з тим, що ваша сім'я функціонує саме так, як зображено в скульптурі?";

скульптору чи родині: "Які зміни в житті сім'ї ви хотіли би бачити?"

2) Варіантом цієї методики є методика "Сімейна хореографія". Вона спрямована на перебудову взаємовідносин в нуклеарній сім'ї; виявлення негативних зразків поведінки та припинення їх дії, послідовно зображаючи поведінкові акти, що призводять до посилення конфлікту. Об'єднання симптомів підлітків та зразків взаємин їх батьків забезпечує членів родини невербальними каналами комунікації, що дозволяють відкрито виказати свої почуття. Одного з членів сім'ї просять построїти всіх інших на сцені таким чином, щоб картина відображала внутрішні сімейні стосунки в контексті будь-якої події чи проблеми, а потім зіграти цю сценку. Кожного члена сім'ї просять так розташуватися у просторі, щоб це найкращим чином демонструвало проблему сім'ї. Потім члени сім'ї повинні показати сценку без слів, оживити її і програти. Потім членам сім'ї пропонується зобразити ідеальну ситуацію в стосунках, таку, якою вона бачиться в даний момент, і розіграти її. Для обговорення пропонується відповісти на питання: "Як вам перебування в такому становищі і сім'ї і які почуття виникають у даного члена сім'ї по відношенню до інших членів сім'ї?" Дана процедура є досить гнучкою і може бути змінена в залежності від конкретних зразків взаємодії, що існують в даній родині.

3) Ефективною в сімейній психокорекції вважається техніка "програвання ролей один одного". Вона складається з послідовних дій: психолог висуває пропозицію "спробувати зіграти що-небудь"; він пояснює, як це зробити, докладає зусилля, щоб переконати членів сім'ї у необхідності зробити це; члени сім'ї програють свої ролі; після чого психолог певним чином коментує їх. Сукупність дій, що входять до складу техніки, може бути досить суттєвою, але й може обмежуватись однією дією чи навіть навмисною бездією, наприклад, "мовчання" за Х. Пересом [17]. Вся сукупність дій, що входять до складу техніки, застосовується для вирішення певного завдання чи декількох різних завдань. "Програвання ролей" застосовується у випадку необхідності збільшити рівень емпатії членів родини. "Обмін ролями" між батьками та дітьми застосовується для покращення їх взаєморозуміння та співчуття.

4) Вказівки (директиви) - прямі та конкретні вказівки психолога на необхідність певних дій з боку всій сім'ї або окремих її членів для того, щоб вони досягли своїх цілей. Відомий сімейний психотерапевт Ф. Баркер запропонував просту класифікацію директив [17]: вказівка членам сім'ї робити щось; вказівка робити щось інакше, ніж до цього часу; вказівка не робити того, що вони робили до цього часу. Автор зауважує, що більше всього проблем виникає при необхідності застосування директив припинити робити щось.

5) Сімейна дискусія - один з методів, що найбільш часто застосовуються в сімейній психокорекції. Це, в першу чергу, дискусія в сімейних групах - обговорення членами сім'ї широкого кола проблем, що стосуються життя сім'ї, та способів вирішення різноманітих сімейних питань. Дискусія може переслідувати різноманітні цілі: корекція неправильних уявлень про різні аспекти сімейних взаємовідносин: про способи вирішення сімейних конфліктів, про планування та організацію сімейного життя, про розподіл обов'язків в сім'ї та інше. Особливо на початкових етапах сімейної психокорекції важливою є корекція неправильних уявлень про сім'ю методом участі у дискусії, в ході якої клієнт з дивуванням дізнається, що деякі речі, що здавались йому очевидними, для інших людей такими не є. Участь в груповій дискусії послаблює стійкі уявлення, змушує знову перевірити їх правильність. Сумнів в правильності своїх переконань, що зародився в ході сімейної дискусії, є дуже сприятливим фактором для подальшої психокорекції.

Навчання членів сім'ї методам дискусії. В ході обговорення сімейних проблем члени сім'ї звичайно обговорюють питання, що здаються їм найбільш важливими. При цьому вони застосовують ті методи обговорення, до яких звикли. Психолог використовує це для формування у членів сім'ї більш широкого погляду на різні сімейні питання та корекції шкідливих звичок, що ускладнюють виявлення істини в ході дискусії. Виділяють спеціальні правила ведення дискусії, котрі обговорюються з учасниками групи і які вони намагаються наслідувати. Наприклад: "Мета дискусії - не довести свою правоту, а спільно знайти істину","Перед тим, як заперечувати, подумай, в чому все ж таки правий той, кому ти збираєшся заперечувати, спробуй розвинути те, в чому він правий".

За власне сімейної дискусії особливо велике значення набуває навчання формуванню адекватного уявлення про той чи інший аспект сімейного життя, де важливу роль відіграє корекція тих особливостей взаємовідносин членів сім'ї, котрі перешкоджають цьому.

В практиці сімейної психокорекції нерідко доводиться спостерігати парадоксальне явище: при роздільній роботі з членами сім'ї всі вони з допомогою психолога приходять до спільної думки з певного питання. Але варто розпочати сумісне обговорення цього питання, як думки враз поляризуються і члени сім'ї знову займають діаметрально протилежні позиції. Ця поляризація відбувається у відповідності з особливими внутрішньосімейними ролями ("песиміст" - "оптиміст", "теоретик" - практик" та ін.).

Управління сімейною дискусією вимагає від психолога чималого мистецтва. Вартий уваги зазначений Х. Пересом опис основних прийомів, які використовують психотерапевти при веденні сімейної дискусії [17]: ефективне використання мовчання, вміння слухати, навчання за допомогою запитань, повторення, узагальнення, конфронтація з певною думкою члена сім'ї та інше.

6) Корисними є домашні завдання клієнтам (ведення щоденника самоспостереження; завдання, які передбачають бесіди на задані теми, що їх мають вести члени сім'ї протягом певного часу; завдання фіксувати за заданим планом позитивних і негативних реакцій на дії інших членів сім'ї; завдання застосовувати певний час ті форми спілкування, відсутність яких призвела до складної сімейної ситуації) допомагають їм закріпити позиції і навички, засвоєні під час консультування.

Чимало цікавого можна дізнатись в ході аудіо чи відеозапису (проведення якого обов'язково погоджується з клієнтами). Відеозапис звичайно здійснюється в ході сумісного виконання членами сім'ї певного завдання, яке їм дав психолог. Це може бути обговорення будь-якого питання чи певна сумісна діяльність. Важливо, щоб в завдання були залучені всі члени сім'ї, щоб від них вимагалась певна активність і увага. В цих умовах у взаємодії членів сім'ї один з одним активно проявлятимуться звичні для них зразки поведінки, комунікації, співпраці. Відеозапис створює широкі можливості вияву та вивчення цих звичних реакцій. Вже безпосередній перегляд отриманого матеріалу з членами сім'ї дозволяє не лише побачити себе з боку стороннього спостерігача, а й виявити джерела порушень комунікації та взаємодії. Часто побачене запам'ятовується яскравіше, ніж неодноразово сказане психологом, яким би цікавим і корисним воно не було. Наприклад, авторитарний батько після перегляду відеозапису зауважив: "Коли я побачив себе таким, то мені стало зрозуміло, що почував мій син і чому він весь час "випускає голки" переді мною. Мабуть вдома я ще гірше." Для більш детального аналізу відеоматеріалів розробляються спеціальні оцінкові шкали. Вони містять перелік того, що необхідно враховувати, спостерігаючи відеозапис сім'ї, яка виконує те чи інше завдання. В якості прикладу можна розглянути шкалу "відношення", створену з метою виявлення емоційного взаємовідношень між членами сім'ї, існуючі на невербальному рівні. Відомо, що навіть якщо словесно члени сім'ї виражають виключно позитивні емоції, то несловесно (поведінкою, жестами, інтонацією, дрібними особливостями звертання) можуть виражати емоції прямо протилежні. Відеозапис і спостереження за допомогою згаданої шкали надають унікальну можливість спостерігати цей бік сімейних взаємовідносин. У відповідності зі шкалою "відношення можна виявити наступне (наприклад, при дослідження відношення батьків до дітей):

Характер тілесних контактів: торкання, поглажування, дружні штовхання свідчать про наявність "прийняття;

Особливості контакту очима: про "прийняття" свідчать постійні контакти очима, що супроводжуються посмішкою;

Особливості інтонації: на "прийняття" вказує м'який тон, відсутність категоричності.

Інші розділи шкали враховують швидкість мовлення, фізичну дистанцію, що витримується при спілкуванні. Застосування відеозапису створює можливість досконального вивчення багатьох сторін життя сім'ї, виявлення того, що не помітно при звичайному дослідженні.

Додаток Б

Методика «Незакінченні речення»

Текст методики:

Думаю, що мій батько рідко...

Знаю, що нерозумно, але боюся...

У порівнянні з більшістю інших сімей моя сімя...

Моя мати і я...

Зробив би все, щоб забути...

Якби мій батько тільки захотів...

Більшість моїх товаришів не знають, що я боюся...

Моя сімя поводиться зі мною як з...

Моя мати...

Моєю найбільшою помилкою було...

Я хотів би, щоб мій батько...

Хотілося б мені перестати боятися...

Більшість відомих мені сімей...

Вважаю, що більшість матерів...

Почуваю себе винуватим, якщо...

Думаю, що мій батько...

Мої побоювання не раз змушували мене...

Коли я був дитиною моя сімя...

Я люблю свою матір, але...

Саме гірше, що мені доводилося зробити, це...

Для кожної групи речень виводиться характеристика, що визначає дану систему відносин як позитивну, негативну чи байду.

Ключ:

№ п/п	Групи речень	№ завдань
1.	Відношення до батька	1, 16, 31, 46.
2.	Страхи і побоювання	7, 22, 37, 52.
3.	Відношення до сімї	12, 27, 42, 57.
4.	Відношення до матері	14, 29, 44, 59.
5.	Почуття провини	15, 30, 45, 60.

Додаток В

Дитячий варіант шкали явної тривожності (СМА)

А. М. Парафіян

1.Тобі важко думати про що-небудь одному.

2.Тобі неприємно, якщо за тобою спостерігають, коли ти що-небудь робиш

3. Тобі дуже хочеться в усьому бути найкращим.

4. Ти легко червонієш.

5. Усі твої знайомі тобі подобаються.

6. Нерідко ти звертаєш, що в тебе сильно б'ється серце.

7.Ти дуже сильно соромишся.

8. Буває що тобі хочеться бути якнайдалі від того місця, де ти знаходишся.

9. Тобі здається, що в інших усе виходить краще ніж у тебе.

10. В іграх ти більше любиш вигравати, ніж програвати.

11. У глибині душі ти багато чого боїшся.

12. Ти часто почуваєш, що інші незадоволені тобою.

13. Ти боїшся залишатися одним у будинку.

14. Тобі важко вирішуватися на що-небудь.

15. Ти нервуєш, якщо тобі не вдається зробити те, що хочеться.

16. Часто тебе щось мучить, а що не зрозуміло.

17. Ти завжди з усіма ввічливий.

18. Тебе турбує, що тобі скажуть батьки.

19. Тебе легко розлютити.

20. Часто тобі важко дихати.

21. Ти завжди добре поводишся.

22. У тебе потіють руки.

23. У туалет тобі треба ходити частіше, ніж іншим дітям.

24. Інші діти вдаліші за тебе.

25. Для тебе важливо, що про тебе думають інші.

26. Часто тобі важко ковтати.

27. Часто ти турбуєшся через те, що, як з'ясовується пізніше, не має значення.

28. Тебе легко скривдити.

29. Тебе увесь час мучить: чи все ти робиш правильно, так, як треба.

30. Ти ніколи не хвалишся.

31. Ти боїшся того, що з тобою може статися.

32. Увечері тобі важко заснути.

33. Ти дуже переживаєш через оцінки.

34. Ти ніколи не спізнюєшся.

35. Часто ти почуваєш невпевненість у собі.

36. Ти завжди говориш тільки правду.

37. Ти почуваєш, що тебе ніхто не розуміє.

38. Ти боїшся, що тобі скажуть: «Ти усе робиш погано».

39. Ти боїшся темряви.

40. Тобі важко зосередитися на навчанні.

41. Іноді ти злишся.

42. У тебе часто болить живіт.

43. Тобі буває страшно, коли ти перед сном залишаєшся один у темній кімнаті.

44. Ти часто робиш те, чого непотрібно було робити.

45. У тебе часто болить голова.

46. Ти турбуєшся, що з твоїми батьками що-небудь станеться.

47. Іноді ти не виконуєш свої обіцянки.

48. Ти швидко утомлюєшся.

49. Ти часто грубиш батькам та іншим дорослим.

50. Тобі не рідко сняться страшні сни.

51. Тобі здається, що інші діти глузують з тебе.

52. Буває, що ти обманюєш.

53. Ти боїшся що з тобою станеться що-небудь погане.

Додаток Г

Анкета для батьків

1. Яка Ваша дитина? (упевнена, нерішуча і т.д.)

2. Наскільки самостійна Ваша дитина?

3.Чи замикається Ваша дитина після зауважень?

4. Наскільки контактна з навколишніми ваша дитина?

5.Чи є Ваша дитина «кумиром сімї»?

6. Що у Вашій дитині вас дратує; як ви з цим справляєтеся?

7. Як ведете діалог з дитиною? Чи відповідаєте на нескінченні «Чому»?

8. Чи караєте Ви дитину, і як дитина реагує на це?

9.Чи даєте ви дитині можливість висловитися, навіть якщо міркування здаються Вам дурними?

10.Чи вирішуєте ви з дитиною її проблеми?

Додаток Д

Тест-опросник батьківського відношення (А.Я. Варга, В.В. Столін)

Текст методики:

1. Я завжди співчуваю своїй дитині.

2. Я вважаю своїм обов'язком знати усе, про що думає моя дитина.

3. Я поважаю свою дитину.

4. Мені здається, що поводінка моєї дитини значно відхиляється від норми.

5. Потрібно тримати дитину осторонь від реальних життєвих проблем, якщо вони її травмують.

6. Я відчуваю до дитини почуття прихильності.

7. Гарні батьки оберігають дитину від труднощів життя.

8. Моя дитина часто неприємна мені.

9. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.

10. Бувають випадки, коли знущальне відношення до дитини приносить їй велику користь.

11. Я відчуваю досаду стосовно своєї дитини.

12. Моя дитина нічого не добється в житті.

13. Мені здається, що діти потішаються над моєю дитиною.

14. Моя дитина часто робить такі вчинки, які крім презирства, нічого не коштують.

15. Для свого віку моя дитина трошки незріла.

16. Моя дитина поводиться погано спеціально, щоб досадити мені.

17. Моя дитина впитує в себе все негативне, як «губка».

18. Мою дитину важко навчити гарних манер при великому старанні.

19. Дитину варто тримати у строгих рамках, тоді з неї виросте порядна людина.

20. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять у наш дім.

21. Я беру участь у своїй дитині.

22. До моєї дитини «липне» усе негативне.

23. Моя дитина не добється нічого в житті.

24. Коли в компанії знайомих говорять про дітей, мені трошки соромно, що моя дитина не така розумна і здатна, як би мені хотілося.

25. Я жалію свою дитину.

26. Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, вони здаються мені доросліше і по поведінці, і по судженнях.

27. Я з задоволенням проводжу з дитиною весь вільний час.

28. Я часто шкодую про те, що моя дитина росте і доросліє, і з ніжністю згадую її маленькою.

29. Я часто ловлю себе на ворожому відношенні до дитини.

30. Я мрію про те, щоб моя дитина досягла всього того, що мені не удалося в житті.

31. Батьки повинні пристосовуватися до дитини, а не тільки вимагати цього від неї.

32. Я намагаюся виконувати всі прохання моєї дитини.

33. При прийнятті сімейних рішень варто враховувати думку дитини.

34. Я дуже цікавлюся життям моєї дитини.

35. У конфлікті з дитиною я часто можу визнати, що вона по-своєму права.

36. Діти рано дізнаються, що батьки можуть помилятися.

37. Я завжди рахуюся з дитиною.

38. Я відчуваю до дитини дружні почуття.

39. Основна причина капризів моєї дитини - егоїзм, упертість і лінь.

40. Неможливо нормально відпочити, якщо проводити відпустку з дитиною.

41. Саме головне, щоб у дитини було спокійне і безтурботне дитинство.

42. Іноді мені здається, що моя дитина не здатна ні на що гарне.

43. Я розділяю захоплення своєї дитини.

44. Моя дитина може вивести із себе кого завгодно.

45. Я розумію засмучення своєї дитини.

46. Моя дитина часто дратує мене.

47. Виховання дитини - суцільне нервування.

48. Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.

49. Я не довіряю своїй дитині.

50. За суворе виховання діти дякують потім.

51. Іноді мені здається, що ненавиджу свою дитину.

52. У моїй дитині більше недоліків, ніж достоїнств.

53. Я розділяю інтереси своєї дитини.

54. Моя дитина не в змозі що-небудь зробити самостійно, а якщо і зробить, те обов'язково не так.

55. Моя дитина виросте непристосованою до життя.

56. Моя дитина подобається мені такою, якою вона є.

57. Я ретельно стежу за станом здоров'я моєї дитини.

58. Нерідко я захоплююся своєю дитиною.

59. Дитина не повинна мати секретів від батьків.

60. Я невисокої думки про здібності моєї дитини і не ховаю цього від неї.

61. Дуже бажано, щоб дитина дружила з тими дітьми, що подобаються її батькам.

ДОДАТОК Е

2.3 Програма занять з корекції сімейних взаємовідносин

Програма і методика проведення:

Мета тренінгу: підвищити батьківську ефективність учасників.

Завдання тренінгу:

• поглибити пізнання батьками самих себе, своїх психологічних особливостей, усвідомлення своїх дітей і думок, зміцнення позитивних якостей особистості, набуття навичок адекватної поведінки у певних соціальних ситуаціях (використовується «Вікно «Джохарі» як модель саморозкриття людини в соціальному оточенню;

• вивчити світ дитинства як такий, поглибити пізнання своєї дитини, и вчинків, емоцій, думок;

• на підставі вищезгаданого знайти оптимальні шляхи спілкування з дитиною; пошук та використання адекватних методів виховання й розвитку дитини на основі її повного прийняття;

• надати батькам можливість обговорювати певні конкретні проблеми і разом знаходити засоби їх вирішення;

• активізувати членів групи з метою допомогти самому собі.

Регламент тренінгу. Тренінг складається з 24 годин (12 занять по 2 години). Заняття проходять раз на тиждень або частіше в залежності від можливостей учасників.

Методичні прийоми, що використовуються під час тренінгу. Рольова гра, дискусія, брейн-стормінг, розгляд реальних проблемних ситуацій учасників тренінгу, аналіз власного життєвого досвіду, обговорення поданої інформації.

Програма проведення тренінгу батьківської ефективності.

Заняття 1.

1. Знайомство. Учасники по черзі називають своє ім'я або псевдонім, та повідомляють (за бажанням) деяку інформацію про себе (вік, місце роботи тощо).

2. Запит та очікування учасників тренінгу. Батьки по колу відповідають на питання: “Що привело Вас у групу? Чого ви очікуете від групи?”

3. Розповідь ведучого щодо мети тренінгу, його завдань, можливостей, правила групи, укладання групового контракту (не запізнюватись, не пропускати заняття, дотримуватись правил групи тощо).

. Правила групи:

• всі обговорення і дії відбуваються за принципом «тут і зараз» (якщо учасники заздалегідь не обумовлюють, що розглядається ситуація з минулого або з майбутнього);

• учасники відкрито виявляють свої думки, почуття;

• члени групи говорять від себе («я гадаю», «мені здається»); . • в дискусії учасники звертаються до конкретної людини;

• учасники не оцінюють одне одного, а описують те, що відбувається.

4. Зворотний зв'язок. Учасники тренінгу (в тому числі і ведучий) висловлюють свої почуття, що виникали у них під час першої зустрічі, роблять пропозиції щодо подальших занять.

5. Ритуал прощання (повторюється щоразу в кінщ зустрічі). Усі стають по колу, обіймають один одного за плечі, заплющують очі, повільно хитаються вліво-вправо в розслабленому стані.

Заняття 2.

1. Проговорення незавершених почуттів. Батьки говорять те, що вони не встигли сказати на попередньому занятті, те, що вони бажають сказати групі зараз.

2. Розповідь учасників групи про себе від імені предмета, який «багато знає про свого господаря». Наприклад, від імені годинника, прикрас, одягу тощо. Розповідь починається словами «Мій господар ...»

3. Розгляд концепції Е. Берна щодо трьох станів особистості.

Теоретичний підхід Е. Берна до трьох основних моделей особистості.

Е. Берн вважає, що у кожної людини набір його поведінкових (поведінкові зміни звичайно супроводжуються емоційними) схем співвідноситься з певним станом його свідомості. А з другим психічним станом, часто несумісним з першим, буває пов'язаний вже другий набір схем. Ця відмінність призводить до висновку про існування різних станів «Я» людини. Берн виділяє три основні категорії стану людини:

1) стани Я, схожі з образами батьків; 2) стани Я, спрямовані на об'єктивну оцінку реальності;

3) стани Я, які діють з моменту їх фіксації в ранньому дитинстві.

На підставі цієї класифікації Берн називає три моделі особистості людини, в основі яких - перевага одного з станів особистості.

Перша модель - в станах особистості переважає батьківський компонент. Завдяки цьому компоненту людина може ефективно грати роль батька (матері) своїх дітей. Завдяки батьківському компоненту багато наших реакцій стали автоматичними, що допомагає зберегти час і енергію. І людина може присвятити себе вирішенню більш важливих життєвих проблем. Втой же час, в разі порушення рівноваги неадекватного збільшення впливу батьківського компоненту людина починає повчати других, вказувати їм на помилки, оцінювати дії інших, намагається сховати свої слабкі сторони, некритично ставиться до власних дій.

Друга модель - в станах особистості переважає дитячий компонент. В багатьох відношеннях дитячий компонент - одна з найцінніших складових частин особистості, що вносить у життя людини радість, чарівність, безпосередність, спонтанність. Дитина -це джерело інтуіції, творчості. Але якщо дитячий компонент переважає усі інщі, то він може проявлятись у неслухняності, хаотичності та неконтрольованій поведінці.

Третя модель - в станах особистості переважає дорослий компонент. В цьому разі людина спрямована на раціональну переробку інформації, адекватну оцінку будь якої ситуації для того, щоб ефективно взаемодіяти з оточуючим світом.

Але в разі неадекватно великого впливу даного стану особистості, людина починає вести себе немов комп'ютер, вона позбавляє себе багатьох радощів життя, емоцій.

4.Дискусія. Обговорюються моделі особистості і їх адекватність щодо соціальних умов життя людини та проблем, які кожен вирішує. Наголошується на «слабких» і «сильних» властивостях кожної моделі. Ведучий наголошує на відносності «сили» та «слабкості, бо в кожній конкретній ситуації необхідно робити переоцінку цінностей і по-новому осмислювати власні способи реагування на ситуацію.

5. Опрацювання питания «витіснення» «дитини» із своєї особистості. За результатами тестування для кожного з батків на дошці будується модель особистості (у вигляді діаграм), де кожна складова частина займає певне місце. Якщо показники «дитини» набагато менші від, інших складових частин особистості, то можна припустити, що людина витиснила зі своєї свідомості цю важливу частинку «Я». Серед причин цього явища можна назвати особливості сімейного виховання, де «дитина» пригнічувалась: певні соціальні стереотипи суспільства, які стимулювали дотримання норм, правил, порядку (в багатьох випадках вони були неадекватно суворими). Під впливом цих чинників у людини в дитинстві формувались скутість, пасивність, невпевненість у своїх силах, страх зробити помилку. У багатьох випадках людина, що не втратила дитячої безпосередності та життєрадісності в душі, на рів поведінки не виявляє цих корисних якостей. Тому наступна вправа спрямована на «повернення» власної «дитини» до душі, інтегрування її в особистість.

6. Обговорення членами групи почуттів, що виникли у процесі виконання вправи. Чи вдалося всім розслабитись? Чи легко було виконувати завдання?

8. Ритуал прощання.

Заняття 3.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Психологічна гра «Асоціації». Один з учасників групи виходить з кімнати, інші домовляються між собою (бажано домовлятися лише за допомогою жестів), кого з присутніх вони загадали. Далі учасник, який виходив, за допомогою запитань намагається вгадати, кого усі загадали. Запитання мають ставитись у певній формі, а саме: «Якби ця людина була деревом, то яким? Якби - будинком. то яким? Якби - їжею, то якою?» Кожне запитання ставиться одній людині, яка відповідає, маючи на увазі задуманого учасника. Після декількох відповідей у члена групи, що виходив, складається певний збірний образ загаданої людини. Тому можна намагатись вгадати, кому цей образ належить. На це дається дві спроби. Якщо після двох спроб загаданий учасник не названий, його називає ведучий. А якщо учасника вгадали - він виходить і сам намагається визначити людину, яку загадали цього разу.

3. Заповнення «Листа мети». Батьки заповнюють «Лист мети». Для цього на аркуші паперу кожний учасник малює будинок. На даху будинку батькам пропонується написати мету, яку вони ставлять перед собою у процесі виховання, розвитку своєї дитини. На стіні - завдання, вирішивши які можна досягти даної мети. На стежці, яка веде до будинку, записуються методи, способи вирішення завдань. Справа і зліва від стежки - бар'єри, перепони, які заважають досягти вказаної мети.

4. Обговорення. Перед обговоренням ведучий нагадує про можливість задавати питання на розуміння сказаного. Ці питання починаються зі слів «Якщо я правильно тебе зрозумів...» Учасники тренінгу обговорюють мету, завдання, методи, бар'єри, таким чином краще їх усвідомлюючи. В такій дискусії батьки також дізнаються про думки інших, бачать нові варіанти, переоцінюють або змінюють свої думки. Ведучий звертає увагу на:

• занадто загальні фрази (з цьому випадку важко контролювати успішність своєї діяльності);

• занадто конкретні фрази (не завжди можна передбачити розвиток подій і тому важко досягати дуже конкретної мети);

• мету і завдання, які задані зовні (вони не враховують запит і можливості дитини. и внутрішні потреби, можливості).

5. Дискусія на тему: «Чого ми чекаємо від наших дітей?» Батьки по колу висловлюють свої думки, ведучий записує їх на планшеті (дошці). Потім очікування аналізуються з використанням таких критеріїв:

• реальність - нереальність очікувань;

• наявність суперечностей очікувань у різних членів групи (особливо звертається увага на суперечності у подружжя);

• чи є серед очікувань те, що батькам не вдалось досягти в житті (і тепер вони за будь-яку ціну намагаються спрямовувати зусилля дітей саме в цьому напрямі, не зважаючи на бажання, можливості дитини).

6. Вправа «Воскова паличка». Учасники групи розташовані по колу близько один від одного. Руки долонями виставлені на рівні грудей в середину кола, вони трохи зігнуті в лініях. У колі - «воскова паличка», її ноги «прибиті» до підлоги, а кісток у неї нема. Паличка, заплющивши очі, хитається, а група м'яко «перепасовує» її від одного члена групи до іншого. Ця гра - тест на групову єдність, тривожність, напруженість.

7. Ритуал прощання.

Заняття 4.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Учасники описують свій настрій у вигляді кольорів. Наприклад, синій, сірий або червоний у жовту клітинку Учасник, у якого поганий настрій (чорні, сірі тони), сідає у центр кола і заплющує очі. Всі інші кладуть на нього долоні рук і, заплющивши очі, в думках передають йому позитивну енергію (2-3) хвилини. Після вправи член групи, який сидів у колі, розповідає про свої почуття під час проведення вправи.

3. Згадка найперших дитячих вражень. Всі зручно сідають, заплющують очі, згадують 2-3 найперші враження власного дитинства. Учасники обговорюють пригадані враження, називають свій вік під час згадуваних подій. Ведучий звертає увагу батьків на те, які емоції (негативні чи позитивні) викликають згадувані враження.

4. Дискусія членів групи щодо життєвих «сценаріїв» людини. Ведучий подає інформацію до роздумів, потім відбувається обговорення. Доля кожної людини визначається в першу чергу ним самим, його вмінням мислити, розумно ставитись до всього, що відбувається в навколишньому світі. Людина сама планує власне життя. Але абсолютно все, що відбу-вається в оточенні дитини з моменту її народження (особливо в домовленнєвий, а отже, несвідомий період життя), впливає на його подальший розвиток, його життєвий «сценарій».

Не зважаючи на великий вплив програмування у ранньому дитинстві, воно все ж не є фатальним. У подальшому розвитку людини більш пізні впливи, передусім ті, що пов'язані з вербальною (словесною) інформацією, можуть бути відкинуті особистістю і тим самим хоча б частково виправлені.

5.Розгляд чинників, які впливають на розвиток і формування особистості.

Дискусія з питання: «Які чинники впливають на розвиток особистості?». Учасники висловлюють свої думки. Ведучий записує їх на планшеті.

6. Воскова паличка.

7. Ритуал прощання.

Заняття 5.

1. Проговорення незавершених почуттів.

Вправа «Поглянь на світ очима дитини». Учасники групи присідають і навприсядки пересуваються по кімнати, розглядаючи таким чином навколишнє середовище. Ведучий стає серед кімнати (він – фізична модель дорослої людини).

Ведучий звертає увагу на те, що при такому положенні тіла (голова учасників знаходиться приблизно на рівні голови дитини) оточуючі предмети бачаться своєрідно: шафи ніби зависають над людьми, доросла людина здається недосяжно високою, з піднятою рукою сидіти або йти не дуже зручно (а саме в такому положенні діти часто ходять поруч з дорослими).

Особливості дитячого мислення. «Марсіанське» мислення дітей.

Діти сприймають своєрідно не лише фізичне оточення, а й слова дорослих. Можливі такі варіанти інтерпретації інформації дорослого:

що має на увазі дорослий з точки зору його власних слів;

який семантичний зміст закладений у висловлюванні;

який зміст дістане з висловлювання дитина.

Батьки згадують і обговорюють приклади з власного досвіду.

4. Навіювання у батьківсько-дитячих відносинах.

Інформація ведучого про навіювання, його значення у батьківсько-дитячих відносинах. Навіювання - процес впливу на психічну сферу людин, який пов’язаний з некритичним сприйняттям інформації. У процесі розвитку дитина отримує величезну кількість інформації без її критичного сприймання і повного розуміння. Тому для батьків є важливим враховувати фактор навіювання при спілкуванні з дітьми.

Психологами розроблені побажання, які допоможуть батькам уникнути проблем, пов’язаних з навіюванням:

Давати час собі.

Давати час йому.

• Не навіювати негативне.

• Навівати позитивне.

• Не навіювати нереального.

• Будьте впевнені.

• Давати відпочинок від навіювання.

• Приклад - під знак запитання.

• Поважати таємницю.

• Зважати на стан (власний і дитини), а також обставини ситуації.

5. Гра «Згоден - Незгоден».

Члени групи розставляють стільці біля протилежних стін кімнати. 3 одного боку на підлогу виставляється табличка «Згоден», з протилежного - «Не згоден». Ведучий зачитує твердження. Ті учасники тренінгу, які погоджуються із твердженням, переходять до сторони з табличкою «Згоден». Котрі не погоджуються, переходять до сторони з табличкою «Не згоден». Далі відбуваються відстоювання учасниками груп своєї точки зору. Учасники, які поміняли свою точку зору в ході дискусії, можуть змінювати своє місце знаходження.

Твердження для розгляду.

• Я вважаю, що маю знати все, про що думає моя дитина. (Ні.)

• Я мрію про те, щоб моя дитина досягла в житті того, що не здалося мені. (Ні.)

• Треба намагатись виконувати всі вимоги дитини. (Ні)

• Не можна бути другом власній дитині. (Ні)

• Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер. (Ні.)

• За суворе виховання діти дякують потім (Ні.)

Адекватні відповіді (за А. Варгою і В. Століним) наведені в дужках після тверджень.

Після завершення дискусії коротенький підсумок кожного учасника (у вигляді додатку, фрази).

Ведучий у процесі гри слідкує за дотриманням правил дискусії, робить узагальнення, пропонує навести приклади конкретних ситуацій. В разі недостатньої жвавості дискусії, він може штучно загострити ситуацію. привнести в обговорення ігровий момент, емоційність.

6. Ритуал прощання.

Заняття 6.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа на підготовку до роботи з образами. Учасники групи займають зручне положення, заплющують очі і викликають у своїй уяві образ (картинку), який відповідає фразі «Щасливий день». Через 1-2 хвилини учасники у довільному порядку розповідають, який образ у них виник. Кожен учасник групи має назвати 4-5 образів. Наприклад, сонце, усмішка, світлий погожий день, промінь сонця тощо. По закінченні генерації образів учасники обмінюються враженнями.

3. Вправа на уточнення своєї батьківської ролі.

1) Ведучий роздає учасникам чисті аркуші паперу. Називає стимулюючу фразу «Батьки» (мається на увазі батько і мати разом).

2) Учасники групи записують цю фразу. Після цього починають у довільному порядку називати образи, які виникли у них у зв'язку зі стимулюючою фразою. Всі названі образи записуються членами групи без критики,зауважень, доповнень.

3) Після того, як названі 45-50 образів, кожен учасник продивляється список і вибирає 4-5 образів, які, на його думку, найбільш точно відображують поняття «Батьки».

4) Учасники по черзі називають вибрані образи. Ведучий відмічає і підраховує частоту повторення образів. 5 образів, що повторюються найчастіше, записуються на планшеті (дошці).

5) Учасники замислюються (на 10 хвилин) над змістом образу, що зустрічається найчастіше. Вони по черзі виділяють основні характерні ознаки образу, пояснюють, що для них є суттєвим у змісті образу. Інформація «нарощується» по колу, виявляються нові ознаки образу, його функції. Ведучий підкреслює, виділяє найбільш важливі моменти у висловлюваннях батьків. Ознаки та функції образу, що виявлені, асоціативно пов'язані з особливостями батьківської ролі, функціональними обов'язками, а, отже дозволяють членам групи підвищити свою батьківську ефективність.

6) Учасники ще раз читають інші образи і по черзі називають ті, які їм найбільш сподобались, але не були розібрані. Таким чином, картина батьківської ролі доповнюється і збагачується.

7) Підсумок вправи учасники (а потім ведучий) підводять у вигляді певної системи, ідеї або фрази. Ведучий підсилює певні найбільш суттєві думки батьків.

3. Зворотний зв'язок стосовно заняття в цілому.

4. Ритуал прощання.

Заняття 7.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа на дослідження власних реакцій в процесі взаємодії з іншими людьми. Батьки поділяються на пари і отримують завдання розтиснути кулак партнера, який має утримати кулак затиснутим. Через 2-3 хвилини партнери міняються ролями.

Обговорення почуттів, думок, що виникли у процесі вправи. Батьки розповідають про різні тактики, які були випробувані, визначають найбільш ефективні методи досягнення мети. Ведучий виділяє типові стереотипи поведінки учасників, звертає увагу на наявність декількох варіантів виконання завдання, наголошує на адекватних варіантах (на принципах знаходження спільної мови, консенсусу).

3. Розгляд варіантів вирішення конфліктних ситуацій в сімї. Учасники обговорюють різні варіанти дій у конфліктних ситуаціях, використовують досвід, який вони отримали під час попередньої вправи.

Ведучий пропонує систему вирішення конфліктних ситуацій, яка складається з таких варіантів:

1) уникнення - конфліктуючи сторони або одна з них усвідомлюють наявність конфлікту, але уникають його вирішення - це сприяє накопиченню психологічної напруги. поглибленню існуючих проблем;

2) одна сторона вирішує конфліктну ситуацію на свою користь - у цьому випадку сторона, що програла, свідомо або несвідомо намагатиметься отримати реванш. Тобто для обох сторін таке вирішення конфлікту не найкраще:

3) обидві сторони зробили невеликі поступки одна одній (пішли на компроміс). В такому разі можна говорити про невеликий програш обох сторін;

4) сторони задовольнили потреби одна одної і відчувають від цього задоволення (дійшли консенсусу).

Умови досягнення консенсусу:

1. Покращення відносин між сторонами, що конфліктують (наприклад, пошук стильного, того, що об'єднує).

2. Максимально задоволення інтересів обох сторін (кожній стороні конфлікту необхідно знати приховані підсвідомі потреби одне одної).

3. Процедура спілкування у процесі вирішення конфлікту має приносити сторонам задоволення (важливо вибрати відповідне місце і час розмови).

4. У партнера по розмові має виникнути «почуття господаря» ситуації. «Господар» переживає почуття власної гідності і свободи вибору, тому з ним легше вести розмову.

Після інформації ведучого батьки мають змогу зробити свої коментарі, задати уточнюючі питання.

4. Учасники груп добирають приклади з власного досвіду, які б співвідносились з названими формами вирішення. конфліктів. Ведучий загострює увагу батьків на останньому варіанті (досягнення консенсусу) і робить узагальнення.

5. Методика встановлення обмежень.

Ведучий звертає увагу учасників, що в деяких ситуаціях батьки змушені встановлювати обмеження щодо дій дітей. Особливо, якщо діти маленькі за віком, якщо їхні дії можуть зашкодити власному здоров'ю або життю і т.д. У той же час, обмеження не повинні призводити до депривації потреби, викликати у дитини почуття неповноцінності, незрілості.

Тому батькам рекомендується наступна методика встановлення обмежень.

1. В першу чергу необхідно показати дитині, що батьки приймають почуття дитини і розуміють важливість бажання для дитини: «Я розумю твоє бажання, це дійсно важливо для тебе...»

2. Далі батьки встановлюють обмеження, пояснюючи причину: «Але це робити не можна, тому що ...»

3. І, нарешті, батьки пропонують дитині альтернативу, яка не призводить до небажаних наслідків і, в той же час, дозволяє дитині реалізувати свою активність, задовольнити певні бажання. Важливо, щоб альтернатива була цікава для дитини і виступала певним замінником неадекватних дій.

4. Якщо для цього дитина намагається досягти мети, яка може зашкодити їй самій або оточуючим, то дорослий надає їй право вибору: або вона зупиняє свої дії, або ... Тут батьки мають підібрати умову, яка найкращим чином впливає на дитину (у відповідності з сімейними традиціями, віком дитини, и психологічними особливостями). Наприклад, дитину можна вивести з кімнати, зробити небезпечну річ фізично недоступною для дитини і т. ін. При обговоренні в групі даної системи встановлення обмежень, батьки можуть навести приклади з особистого досвіду.

6. Ритуал прощання.

Заняття 8.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа для розвитку невербальної комунікації та поглиблення самопізнання. Учасники розподіляються надві групи. Обом групам дається завдання зобразити кожного члена другої групи у вигляді певного символу. Символ має відобразити психологічні особливості батьків. Наприклад, м'яка людина, від якої завжди відчувається душевне тепло, може бути зображена у вигляді сонця, сонячного променя. Малюнок робиться після обговорення у групі і досягнення загальної думки. Потім малюнки однієї з груп викладаються на столі і кожен член другої групи, який був зображений, має упізнати свій символ. Далі члени другої групи намагаються пізнати себе в символах, що намалювали члени першої групи.

3. Вправа на розвиток варіативного мислення.

Батькам пропонується згадати ситуації з власного досвіду, в яких мотиви дій дитини були незрозумілі дорослим. Далі 2-3 ситуації по черзі аналізуються з точки зору мотивів дій дитини. Всі можливі причини, мотиви записуються на планшеті без критики і обмежень (використовується метод брейн-стормінгу). Після складання переліку мотивів серед них виділяються найбільш вірогідні, а інші умовно викреслюються. Таким чином отримується певна кількість варіантів мотивів, які могли б спонукати дитину до певних дій. Ведучий звертає увагу батьків на велику кількість мотивів дій у кожній ситуації і пропонує учасникам тренінгу враховувати цей факт у життєвих ситуаціях. Варіативне мислення, яке було застосоване у процесі вправи, зможе допомогти членам групи у вирішенні реальних проблем.

4. Правила покарання.

Учасники тренінгу поділяються на підгрупи по 4-5 чоловік і отримують завдання виробити певні правила покарання, які б можна було застосовувати у реальному житті. Після 20 хвилин роботи кожна підгрупа захищає свій проект правил. Правила виписуються на планшет, і обговорюється доцільність кожного. Ведучий направляє дискусію, узагальнює матеріал, уточнює дискусійні моменти і доповнює правила батьків власною інформацією (з використанням матеріалів В.Леві).

Правила покарання:

1) Перед покаранням дайте відповідь на запитання:

«Для чого?», тобто, чого ви хочете домогтись покаранням?

2) Покарання не повинно шкодити здоров'ю - фізичному, психічному.

3) Якщо с сумніви, карати чи ні, краще не карати. Ніякої профітактики.

4) Термін давності. Краще не карати взагалі, ніж карати з запізненням (дитина не зможе встановити зв'язок між негативною поведінкою і покаранням). Повернення до минулого призводить до регресу, затримки духовного розвитку.

5) Покараний - вибачений. Має бути збережений емоційний контакт з дитиною. Покарання - завершення негативного етапу життя. Сторінка перегорнута, життя починається спочатку.

6) Покарання не повинно принижувати гідність дитини.

7) Покарання має бути адекватним. За один раз - одне покарання, а не «салат» покарань у зв'язку з різними проступками.

8) Дитина не повинна боятися покарання. В той же час вона має усвідомлювати, що покарання - це неприємно, небажано.

9) Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, надає певну свободу і відповідальність за своє життя.

10) Покарання - крайня міра. Використовується у випадках, коли інші засоби усунення небажаної поведінки не привели до результату.

5. Зворотній зв'язок.

6. Ритуал прощання.

Заняття 9.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа на розвиток невербальної комунікації.

Два члени групи виходять з кімнати, і один з них називає будь-яке слово другому. Завдання другого - невербальними засобами передати зміст слова, так, щоб інші члени групи вгадали слово. Члени групи можуть пропонувати різні варіанти, поступово уточнюючи таким чином значення слова. Завдання вважається виконаним після відгадування слова. Далі загадуються інші слова і змінюються учасники.

3. Аналіз чинників, що впливають на психосоціальне здоров'я дитини. Як правило, шкідливі умови діють на людину на фоні так званих чинників ризику і чинників захисту.

Чинники ризику включають в себе:

• особистісні і психофізіологічні особливості людини:

• негативне соціальне оточення (алкоголь, наркотики, нерозуміння, насильство.);

• хворобу;

• негативний досвід вирішення проблем в минулому («вивчена безпорадність»);

• особливості культури сім'ї, суспільства тощо.

Проте в житті кожного з нас існують і чинники захисту, які допомагають дорослим і дітям долати труднощі і деякою мірою нівелюють фактори ризику.

Чинники захисту включають в себе:

• позитивно соціальне оточення (розуміння, прийняття, допомога...);

• особистісні психофізіологічні особливості людини;

• соціальну активність;

• сім'ю;

• допомогу фахівців (лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники).

Учасники тренінгу розподіляються на дві підгрупи і виконують завдання: скласти перелік життєвих ситуацій, проблем, що є чинниками ризику в житті дитини. Через 10-15 хвилин всі чинники виписуються на планшет. Далі батьки визначають 4 найактуальніших фактори і знову працюють у групах. Завдання для підгруп: підібрати до кожного чинника ризику якомога більше чинників захисту, враховуючи такі їх критерії: ефективність, доступність для втілення у життя.

Таким чином, через деякий час групи складають певні стратегії дій у складних для дитини ситуаціях. Групи презентують свої проекти. В ході презентації учасники задають уточнюючі запитання, аналізують стратеги, коригують їх. Ведучий наголошує на основних моментах, підкреслює найбільш вагоме, узагальнює сказане.

За результатами роботи батьки мають отримати певні стратегії, які спрямовані на реальну допомогу дитині у процесі вирішення нею актуальних проблем; будуть сприяти психосоціальному здоров'ю дитини. .

4. Зворотний зв'язок по заняттю в цілому.

5. Ритуал прощання.

Заняття 10.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Конкурс на кращу помилку в житті.

Учасникам тренінгу пропонується згадати найкращу помилку, яка була в їхньому житті. Ситуації не обмежуються. Батьки пригадують певну ситуацію і розповідають у групі, маючи на увазі, що бездоганного життя і бездоганних людей не існує.

Після закінчення всіх розповідей члени групи обирають переможця в цьому своєрідному конкурсі.

3. Оцінювання у відносинах з дитиною. Робота в підгрупах. Учасники тренінгу поділяються на дві підгрупи. Кожній підгрупі дається завдання обговорити питання оцінювання у відносинах з дітьми і дати відповідь на запитання: «Що ми маємо право оцінювати: особистість дитини, думки дитини, її емоції, поведінку?» .

Після закінчення обговорення в підгрупах кожна група презентує свій варіант відповіді і наводить аргументи на захист своєї думки. Відбувається загальна групова дискусія, обґрунтовуються ті або інші положення, уточнюються окремі питання. Ведучий спрямовує хід дискусії, робить узагальнення, наводить теоретичні положення.

4. Зворотний зв'язок.

5. Ритуал прощання.

Заняття 11.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа на самопізнання.

Учасники тренінгу розподіляються на дві групи. Обом групам дається завдання визначити наявність певної якості особистості, певного уміння (доброта, витримка, виховна компетентність або інше) у кожного члена другої групи. Для символічного зображення наявності даної якості групи використовують стандартний аркуш паперу. Припускається, що цей аркуш відображає суму якостей учасників групи. Але у кожної людини певної якості більше або менше, тому групи розподіляють аркуш на частини (більші або менші) у відповідності до наявності саме такої кількості якості у кожного члена іншої групи. Ці дії виконуються тільки після обговорення в кожній групі і досягнення спільної думки. Потім перша група викладає шматочки паперу і члени другої групи мають відшукати «свої» якості у символічному вигляді. А потім групи міняються місцями.

3. Методи усунення небажаної поведінки дитини. Батькам пропонується у підгрупах по 5-6 чоловік обговорити ті методи усунення небажаної поведінки дитини, які вони використовують у вихованні.

Потім підгрупи надають ці методи для загального обговорення і оцінки їхньої ефективності. Ведучий узагальнює інформацію, звертає увагу на найважливіші моменти, доповнює список методів і прийомів.

Особливості застосування деяких методів усунення небажаної поведінки дитини:

1) Фізичне усунення. Цей метод гарний тим, що гарантує звільнення від небажаної поведінки, але суть даного методу полягає у тому, щоб лише припинити небажану поведінку. Слід однак пам'ятати, що цей метод нічому не навчає, тобто ймовірно, що в подальшому небажана поведінка дитини збережеться.

2) Покарання. Про цей метод йшлося у попередніх зустрічах.

3) Негативне підкріплення. Суть застосування цього методу полягає у тому, що відразу ж припинити його, як тільки поведінка зміниться хоч ненабагато.

4) Згасання. Це ігнорування небажаної поведінки, але треба ігнорувати саме поведінку, а не людину.

5) Зміна мотивації. Усунення причин будь-якої поведінки - це найбільш приємний і ефективний метод. Але для його використання потрібно точно знати, чим викликана небажана поведінка.

4. Зворотний зв'язок.

5. Ритуал прощання.

Заняття 12.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Психологічна гра "Асоціації» (ця гра детально описана в занятті 3).

3. Узагальнення ведучим матеріалу, який розглядався під час проведення тренінгу. Ведучий нагадує батькам основні моменти попередніх занять у вигляді тез. Батьки ставлять питання на розуміння, уточнюють необхідні моменти.

4. Зворотний зв'язок батьків і ведучого стосовно всіх 12 занять (їх результативність, корисність для учасників, побажання на майбутнє). Ведучому важливо показати учасникам тренінгу, що їх співпраця може продовжуватись з використанням інших форм роботи (індивідуальні консультації, зустрічі, свята і т. ін.). Дуже важливо не дати членам групи відчути себе залишеними. .

Якщо є, можливість і бажання учасників, можна, влаштувати ще одну неформальну зустріч членів групи з солодким столом, кавою. У таких невимушених умовах прощання з групою відбуваються, як правило, природно, знімається зайве емоційне навантаження.

5. Ритуал прощання.

З метою виявлення ефективності коррекційної програми, нами був проведений контрольний етап експерименту, під час якого використовувались ті ж самі методи що й в діагностичному експерименті.