3.3 Контрольний експеримент

Мета:аналіз отриманих результатів переконав нас, що відбулися істотні зміни в дитячо-батьківських відносинах.

У 13 дітей тривожність знизилася до оптимального рівня(40%). З високого на середній рівень знизилась тривожність у однієї дитини(3%), і лише у 3 дітей(10%) тривожність залишилась на високому рівні.

На низькому рівні дитячо-батьківських відносин залишилося три сімї з тридцяти; 13 (43%) сімей перейшло на високий рівень дитячо-батьківських відносин; 3 (10%) сімї - на середній рівень (порівняльний аналіз даних діагностичного і контрольного етапів експерименту відображені в таблиці № 6,7).

Порівнюючи дані діагностичного та контрольного етапів дослідження, спрямованих на обстеження дітей та їх батьків, ми виявили, що відбулися значні зміни в батьківських відносинах до дітей,а це має позитивний вплив на їх емоційний стан, зокрема, на прояв тривожності.

N n/n	Ім'я учнів	Стать	Рівень тривожності
			Етапи дослідження
			Діагностичний	Контрольний
1.	Артем А.	Ч	В	С
2.	Олексій К.	Ч	Н	Н
3.	Аня К.	Ж	С	Н
4.	Артем Р.	Ч	С	Н
5.	Віка Г.	Ж	С	Н
6.	Вадим К.	Ч	В	В
7.	Вова С.	Ч	С	Н
8.	Гриша Д.	Ч	С	Н
9.	Галя К.	Ж	Н	Н
10.	Даша М.	Ч	С	Н
11.	Денис П.	Ч	Н	Н
12.	Ігор М.	Ч	С	Н
13.	Ігор Р.	Ч	В	В
14.	Ігор С.	Ч	В	В
15.	Катерина П.	Ж	Н	Н
16.	Олена Ч.	Ж	С	С
17.	Ліза П.	Ж	С	Н
18.	Ліля Ш.	Ж	С	Н
19.	Людмила Р.	Ж	С	Н
20.	Марина З.	Ж	С	Н

В – високий рівень;

N n/n	Ініціали батьків	Стать	Рівень дитячо-батьківських відносин			Рівень батьківського відношення до дітей
			Етапи			Етапи
			Діагност.т.	Контрольн.н	Діагност.		Контрольн.
1.	А. А.	Ж	Н	С	Н		С
2.	А. К.	Ч	В	В	В		В
3.	А. К.	Ж	С	В	С		В
4.	А. Р.	Ж	С	В	С		В
5.	В. Г.	Ж	С	В	С		В
6.	В. К.	Ж	Н	Н	Н		Н
7.	В. С.	Ж	С	В	С		В
8.	Г. Д.	Ч	С	В	С		В
9.	Г. К.	Ж	В	В	В		В
10.	Д. М.	Ч	С	В	С		В
11.	Є. П.	Ч	В	В	В		В
12.	Є. М.	Ж	С	С	С		С
13.	І. Р.	Ж	Н	С	Н		С
14.	І. С.	Ж	Н	С	Н		С
15.	К. П.	Ж	В	В	В		В
16.	Л. Ю.	Ж	Н	Н	Н		Н
17.	Л. П.	Ж	С	В	С		В
18.	Л. Т.	Ж	С	В	В		В
19.	Л. Р.	Ж	С	В	С		В
20.	М. З.	Ж	С	В	С		В

С – середній рівень;

Н – низький.

Порівняльний аналіз діагностичного та контрольного етапів дослідження представлені в діаграмі №3, 4.

Діаграма 3. Діагностичний етап дослідження.

Умовні позначки:

високий рівень дитячо-батьківських відносин

-; середній рівень дитячо-батьківських відносин

-;низький рівень дитячо-батьківських відносин.

Діаграма 4. Контрольний етап дослідження.

Умовні позначки:

- високий рівень дитячо-батьківських відносин;

- середній рівень дитячо-батьківських відносин;

- низький рівень дитячо-батьківських відносин

З результатів діаграми ми бачимо, що відбулася тенденція до поліпшення дитячо-батьківських відносин, у більшості дітей тривожність знизилася до оптимального рівня. Тільки 3 сімї залишилось на низькому рівні дитячо-батьківських відносин, але поліпшення помітні й у цих сім'ях,підвищено рівень культури та знань батьків, що дозволило досягнути позитивних результатів.Гіпотезу дослідження доведено.

На наш погляд, індивідуальні заняття з цими сімями допоможуть вирішити існуючими в них проблеми у взаєминах та налагодити позитивні стосунки дітей з батьками.

ВИСНОВКИ

В теоретичній частині даної роботи зазначені особливості стилів сімейного виховання та причини основних порушень дитячо-батьківських відноcин. Виділяють гармонійний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонійній родині встановлюється рухлива рівновага, що виявляється в оформленні психологічних ролей кожного члена родини, формуванні сімейного "Ми", здатності членів родини розв'язувати протиріччя.

Дисгармонія родини - це негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій родині має тенденцію до наростання, яке приводить до невротичних реакцій її членів, виникненню почуття постійного занепокоєння, тривожності в дітей.

Сьогодні, в умовах становлення молодої держави, перехідного періоду, який завжди відзначався труднощами, актуальності набуває збереження гармонійних стосунків молодих людей, які створили сім'ю, які не застраховані від різного роду сімейних проблем, що є досить поширеними у вирі буденного життя.

Теоретичний аналіз наукової літератури показує, що дослідження сімейних конфліктів проводиться за такими напрямками: вивчення сучасної сім'ї в цілому; аналіз частоти сімейних конфліктів; конфліктність як чинник сімейного конфлікту; вплив сімейної взаємодії на виникнення конфлікту; типологія сімейних конфліктів. Але в них недостатнім виявляється визначення впливу сімейних конфліктів на розвиток особистості дитини, на що, зокрема спрямоване наше дослідження, на психотравмуючі наслідки сімейних конфліктів, на роль і місце психопрофілактики при розв'язанні сімейних конфліктів.

Експериментально доведено, що тривалі сімейні конфлікти ведуть до сильної психічної травматизації особистості дитини та є сприятливим джерелом для формування в неї таких особистісних рис, як тривожність, емоційна нестабільність, невпевненість у собі, низька самооцінка, байдужість до оточення, замкнутість, неспроможність до самопізнання, злість, агресивність.

Сімейні конфлікти негативно відобразяться на відношенні дитини до своєї майбутньої сім'ї. Батьки долають свою особистісну кризу, по суті, ціною розвитку неврозу у дитини. Мимоволі виміщуючи на ній свою нервову напругу, свої взаємні образи і невдоволення, батьки тим самим примушують її до виконання різноманітних, нерідко взаємовиключаючих одна одну ролей, котрі підвищують межу її адаптивних можливостей (А.І.Захаров).

Аналіз психологічної літератури та результати дослідно-експериментальної роботи свідчать про те, що дисгармонійний розвиток особистості, її емоційне вигорання - це відбиток пережитого нею стану фізичного, емоційного та психологічного виснаження, зумовленого тривалою включеністю в сімейні конфлікти. У дітей з конфліктних сімей відбуваються зміни у поведінці, зміни у мисленні, зміни у почутях, зміни у здоров'ї.

У ході формувального експерименту розглядаються основні види порушень, спричинених неправильним вихованням та їх вирішення в процесі психокорекції. Досить докладно розглянуті основні етапи психокорекційної роботи. На першому етапі значна увага приділяється важливості першої зустрічі психолога з сім'єю, під час якої психолог формує перше враження про сім'ю та роботу з нею. Зрозумівши особливості проблемної ситуації в сімї, психолог визначається з вибором корекційних методів, що найбільш відповідають вирішенню проблемної ситуації (це вказується в психокорекційній програмі), і розпочинається власне корекційний етап. На цьому етапі за допомогою використання різних методик ("Сімейна скульптура", "Сімейна дискусія", "Програвання ролей один одного", "Домашні завдання" та ін.) психолог допомагає сім'ї вирішити наявні сімейні проблеми, а також навчитись вирішувати їх у майбутньому шляхом засвоєння членами сімї ефективних способів самостійного вирішення проблем. Важливо, щоб наприкінці роботи члени сім'ї оцінили успішне вирішення своїх старих проблем і зуміли підвищити свою здатність до вирішення нових.

9. В першій частині психокорекційної роботи з зазначеною сім'єю були зроблені перші кроки щодо вироблення у членів сім'ї навичок ефективної комунікації, оволодіння методами ведення дискусії, оптимального розв'язання конфліктних ситуацій. Виявлено спрямованість членів сім'ї між собою на оптимальний емоційний контакт, зниження частоти конфліктів у родинах, зниження рівня особистісної та ситуативної тривоги та підвищення рівня самооцінки в більшості дітей з конфліктних сімей. Діти з родин, в яких відбулися зміни, стали більш відкритими, комунікабельними, емоційно піднесеними.

На подальших зустрічах приділялася увага наступним моментам:

- вироблення вміння вільно та відверто обговорювати будь-яку тему, важливу як для підлітка, так і для його батьків;

- подолання міжособистісних бар'єрів в процесі взаємодії;

- вироблення уважного ставлення один до одного, прагнення зрозуміти;

- вміння помічати та заохочувати позитивні якості один одного, безумовне прийняття інших членів сім'ї;

- розвиток навичок сумісного вирішення важливих питань, вміння поступатись своєю позицією у разі необхідності чи знаходити компромісне рішення;

- підвищення зацікавленості батьків до психологічних особливостей підліткового віку, і як наслідок, - підвищення їх інформованості з приводу цього питання;

Експериментально доведено, що одним із шляхів запобігання появи дисгармонії (агресивних чи депресивних станів) в особистості дитини, емоційного вигорання є формування конфліктної компетентності: оволодіння психологічними прийомами і навичками безконфліктного спілкування; оволодіння навичками саморегуляції у конфліктних ситуаціях; уміння уникати конфліктогенів; позбавлення особистісної конфліктності та конфліктних форм і стереотипів поведінки; уміння обирати стиль поведінки відповідно конфлікту.

За умови досягнення запланованих завдань передбачається реальне покращення сімейних взаємовідносин в даній родині, вирішення наявних проблем та вироблення необхідних якостей для самостійного розв'язання проблемних ситуацій в майбутньому. Результати досліджень показали, що у дітей і їх батьків, які проходили навчання за розробленою програмою, сформувалась конфліктна компетентність.

13. Стосунки між людьми, особливо в родині - це компонент, найсуттєвіший для забезпечення так званої якості життя. Кожна людина прагне уникнути страждань, відчувати себе щасливою, ефективно, без психічних травм вирішувати проблеми, що виникають, відчувати повноту життя, реалізувати свої здібності, використавши свій життєвий шанс. А це неможливо без психологізації всіх людських контактів. Терпіння, любов, турбота, увага - найважливіші умови сімейного життя.

Отримані результати дослідження та запропоновані рекомендації можуть бути використані у лекційних курсах конфліктології, педагогічної психології: у процесі професійної підготовки і підвищення кваліфікації шкільних психологів.