120

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………….…………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНИХ КОНФЛІКТІВ ………………………………….…8

1. Основні причини конфліктів у сім'ї…………………………..…………8

1.2 Вплив сімейного вихованя у на розвиток особистості дитини……...10

1.3 Характерні наслідки сімейних конфліктів, їх вплив на характер і особливості розвитку дитини……………………………………………….….14

1.4 Способи запобігання сімейних конфліктів……………………………19

РОЗДІЛ ІІ .ПСИХОКОРЕКЦІЙНА РОБОТА СІМЕЙНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ БАТЬКАМИ ТА ДІТЬМИ …………………….22

2.1 Партнерська взаємодія між батьками та дітьми………………….….22

2.2 Особливості корекції дитячо-батьківських відносин…………………31

2.3 Розробка корекційної програми взаємовідносин між батьками та підлітками………………………………………………………………………37

РОЗДІЛ ІІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА……………….………..43

3.1 Констатуючий експеримент…………………………….….……..……43

3.2Формуючий експеримент ……………………………….………………45

3.3 Контрольний експеримент……………………………………………….57

ВИСНОВОК…………………………………………………………………..61

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...……..65

ДОДАТКИ……………………………………………………………………67

ВСТУП

Сім'я - одна з найвеличніших цінностей, що створені людством за період свого існування. Жодна нація, жодне історичне суспільство не обійшлося без сім'ї. В усі часи сім'я була консервативною малою групою, яка ніколи поспішно не реагувала на різноманітні впливи навколишнього середовища, а прагнула цілісно їх осмислити та прийняти виважене рішення, яке б відповідало її інтересам. Внутрішня організація сім'ї зумовлена домовленістю її засновників - подружжям, яке в сімейних відносинах має культивувати турботу одне про одного, піклування, зрештою, зберігати, продовжувати, формувати нові родинні традиції, тобто мета спільного проживання уже наперед визначається подружжям під впливом старших родичів, інших референтних осіб, а згодом - усіма членами сім'ї, зокрема дітьми. Сім'я - це місце та умова постійної реалізації власного досвіду, знань, без яких неможлива наступність поколінь і, як наслідок, гармонійне існування й розвиток людської спільноти.

Сім'я розглядається, з одного боку, як специфічний соціальний інститут, що виконує ряд таких основних функцій як репродуктивна, виховна, господарсько-економічна, рекреативна, які важливі для суспільства і необхідні для життя кожної людини, і з іншого, як мала соціально-психологічна група, в якій з найбільшою природністю задовольняються чисельні найважливіші особистісні потреби людини [2, с.45]. Кожен з нас, мабуть, погодиться з тим, що саме в у своїй батьківській сім'ї він набув необхідних соціальних навичок, оволодів певними стереотипами поведінки і культурними нормами, проявляв емоційну прихильність, або, навпаки, відчував певні негативні емоції до близьких членів родини, отримував психологічну підтримку і захист, рятувався від стресів і перевантажень, які виникали із зовнішнім світом.

Сьогодні, в умовах становлення молодої держави, перехідного періоду, який завжди відзначався труднощами, актуальності набуває збереження гармонійних стосунків молодих людей, які створили сім'ю, які не застраховані від різного роду сімейних проблем, що є досить поширеними у вирі буденного життя. Дисгармонійні стосунки негативно впливають на самі подружні пари, а особливо на розвиток особистості їхніх же дітей. Особистість починає формуватися з народження в результаті спілкування з близькими дорослими. Ще до народження дитини між дорослими складається певний стиль відносин, який в майбутньому буде проектуватися і на відношення до дитини, і на тип виховання, що буде застосовуватися. Дуже важливо для розвитку майбутньої особистості дитини, щоб в сім'ї існувала повага, взаєморозуміння, співпереживання, взаємодопомога, підтримка і довіра.

Сьогодні родина переживає важкі часи, ідеологічна та професійна переорієнтація, пошуки нової роботи, визначення нових життєвих пріоритетів, а до того ще й нерозвиненість соціальних інститутів, які могли б вирішити деякі сімейні проблеми. Погіршилася соціальна робота з дітьми, а ті заклади, які функціонують, втратили державну підтримку, багато з них стали платними, тож далеко не кожна родина може скористатися їх послугами. Збільшилася кількість дітей, що тривалий час залишаються без догляду дорослих. Крім того, в родині, на жаль, втрачається авторитет батька і матері, на який спиралася традиційна педагогіка українців.

В цій складній обстановці можливо створити своєрідну сімейну базу хоча на психологічному рівні: бути доброзичливими і розуміючими, підтримувати одне одного, берегти атмосферу взаємної любові. Родина залишається тією цінністю, що створює для людини відносно незалежне від соціальних катаклізмів середовище, атмосферу психологічної захищеності. Вона допомагає подолати життєві випробування, дає реальну підтримку, вселяє віру у власні сили і краще майбутнє. Проте зауважимо, що ці міркування слушні тільки для неконфліктних родин. Конфліктна сім'я може стати найбільшим нещастям в житті людини, завдати їй глибоких психічних травм, сформувати найгірші риси характеру і негативне ставлення до світу.

Нестабільна соціальна ситуація в нашій країні актуалізувала проблему конфлікту в сім'ї. Тема досліджуваної проблеми розкрита на даний час в науковій літературі недостатньо, але дуже важлива для вивчення.

Відомо, що існування та розвиток будь-якої організації, малої групи або великої, сім'ї, особистості пов'язане з постійним виникненням протиріч, рішенням одних протиріч і зміною їх на інші. Діалектика розвитку зазвичай приймає гострий характер та протікає в формі переходу протиріччя в конфлікт. До недавнього часу до конфлікту відносилися як до небажаного явища, а негативна оцінка його наслідків була панівною. Однак дослідження вітчизняних та зарубіжних психологів показали, що конфлікт, як правило несе в собі і позитивні функції. Конфлікт, будучи гострою формою прояву протиріч, здатний конструктивно діяти і на активність і на розвиток окремої особистості [11, с.102].

Актуальність даного дослідження визначається сукупністю факторів, що обумовлені соціальною ситуацією, яка склалася і найважче відбивається на дітях, та на оцінці психології особистості, вивчення індивідуальних рис окремого члена сім'ї. На необхідність вивчення конфліктів в педагогічному процесі та сімейних конфліктів неодноразово вказували науковці В.М.Бехтєрєв, П.П.Блонський, А.Р.Лурія, В.М.Мясищев, С.Т.Шацький та інші, які попереджали, що міжособистісний конфлікт психологічно переноситься дітьми важко та болісно, особливо якщо вони були його безпосередніми учасниками. Автори відмічають, що конфлікти здійснюють різний вплив на особистість дитини. З однієї сторони, вони ускладнюють психологічне життя, сприяють переходу на нові, більш складні рівні його функціонування, з іншої сторони - можуть призвести до порушення гармонії взаємовідносин з оточуючими людьми, затримати процес соціалізації особистості [10с.18].

Вивчення причин сімейних конфліктів, а також способів їх вирішення - важлива психолого-педагогічна проблема. На даний час відсутній системний підхід до аналізу поведінки індивіда в конфліктних ситуаціях і до пошуків умов та методів їх вирішення. Актуальність і недостатній рівень теоретичної і практичної розробки проблеми впливу сімейних конфліктів на розвиток особистості дитини і визначили вибір теми дипломної роботи.

Об'єкт дослідження - проблеми сімейних конфліктів.

Предмет дослідження - сукупність внутрішньосімейних зв'язків, конфліктних ситуацій, які впливають на формування особистості підлітка.

Гіпотеза: ми вважаємо, що однією з причин виникнення конфліктності та тривожності у дітей є низький рівень знань батьків про виховання дитини.

Мета дослідження - виявити вплив конфліктних подружніх взаємин на характер і розвиток особистості дитини, виникнення й особливості прояву тривожності і переживань підлітками конфлікту між батьками, а також можливості її попередження та корекції батьківсько-дитячих відносин.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан розробки проблеми сімейних конфліктів та їх вплив на розвиток особистості в науково-психологічній літературі.

2. Експериментально виявити причини, що зумовлюють появу сімейних конфліктів.

3. Розробити інструментарій діагностики сімейних конфліктів та їх вплив на розвиток особистості.

4. Дослідити зв'язок між рівнем конфліктності сім'ї та рівнем дисгармонійного розвитку особистості.

5. Розробити психокорекційну програму сімейних взаємовідносин між батьками та дітьми-підлітками і шляхи формування конфліктної компетентності в дітей.

Методологічну та теоретичну основу дослідження склали фундаментальні положення психологічної науки про закономірності психічного й особистісного розвитку (Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, А.Маслоу, К. Роджерс), про вивчення місця й ролі психологічного консультування і психотерапії при розв'язанні сімейних конфліктів (Л.Ф.Бурлачук, Б. І. Хасан, Б. Г. Херсонський).

Методи дослідження. Теоретичні методи (аналіз, синтез, зіставлення, систематизація, узагальнення) дали можливість науково-теоретичного осмислення отриманих нами даних. На етапах емпіричного дослідження застосовувались наступні методики: шкала сімейного оточення (ШСО), адаптована С. Ю. Купріяновим; методика "Особистісна агресивність і конфліктність" (Є. П. Ільїн, П.А.Ковальов); тест "Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях"; тест "Діагностика рівня конфліктності особистості" для виявлення типу взаємин у сім'ї, способу вирішення сімейних конфліктів, стилю поведінки конфліктуючих. Стадії емоційних порушень у дітей досліджувались за допомогою методики "Діагностика рівня емоційного "вигорання"" (В. В. Бойко), адаптованої для підлітків Кондрацькою Л. В. та методики "Діагностика "перешкод" у встановленні емоційних контактів В.В.Бойко". Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічним обґрунтуванням вихідних положень; відповідністю методів дослідження його меті та завданням; поєднанням якісного і кількісного аналізу емпіричних даних; репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням новітніх програм обробки.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що у ньому вперше виявлено залежність між сімейними конфліктами та дисгармонійним розвитком дітей, з'ясовано значущість ролі конфліктологічних знань у житті сім'ї та дитини.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено та експериментально перевірено комплекс методик діагностування особливостей сімейних конфліктів та їх наслідків, розроблені програми,тренінги, які спрямована на вирішення завдання психологічної допомоги дітям. Окрім того, результати дослідження можуть бути використані у лекційних курсах з педагогічної психології; у процесі професійної підготовки і підвищення кваліфікації шкільних психологів.

РОЗДІЛ І. ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНИХ КОНФЛІКТІВ

1.1 Основні причини конфліктів у сім'ї

Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення) - це зіткнення різноспрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, та поглядів окремих індивідів чи груп. Конфлікт ґрунтується на суперечностях, зумовлених протилежними позиціями сторін або різними цілями чи засобами їх досягнення, а також не збіганням інтересів, бажань, прагнень індивідів тощо. Зазвичай конфлікт виникає, коли одна зі сторін починає діяти, ігноруючи інтереси іншої.

Сімейні конфлікти -одні із самих розповсюджених у повсякденному житті. Однак вони деякою мірою обійдені увагою фахівців - психологів і педагогів, які не розглядають проблему конфлікту поколінь, що набагато ширше й активно розробляється соціологами. З більш ніж 700 психолого-педагогічних робіт із проблеми конфлікту навряд чи набереться з десяток інших публікацій, у центрі яких стояла б проблема конфліктів між батьками і дітьми. Вона, як правило, вивчається в контексті більш великих досліджень: сімейних відносин, вікових криз, впливу подружніх конфліктів на розвиток дітей та ін. Але неможливо знайти таку родину, де б були відсутні конфлікти між батьками і дітьми. Навіть у забезпечених родинах у більш ніж 30% випадків відзначаються конфліктні взаємини (з погляду підлітка) з обома батьками.

Чому ж виникають конфлікти між батьками і дітьми? Крім загальних причин, які породжуючих конфліктність взаємин людей, що розглянуті вище, виділяють психологічні фактори конфліктів у взаємодії батьків і дітей:

1. Тип сімейних відносин. Виділяють гармонічний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонічній родині встановлюється рухлива рівновага, що виявляється в оформленні психологічних ролей кожного члена родини, формуванні сімейного «Ми», здатності членів родини дозволяти протиріччя.

Дисгармонія родини -- це негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій родині має тенденцію до наростання, приводячи до невротичних реакцій її членів, виникненню почуття постійного занепокоєння в дітей.

2. Деструктивність сімейного виховання. Виділяють наступні риси деструктивних типів виховання:

* розбіжності членів родини з питань виховання;

* суперечливість, непослідовність, неадекватність;

* опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей;

* підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз, осудів.

3. Вікові кризи дітей розглядаються як фактори їх підвищеної конфліктності. Вікова криза являє собою перехідний період від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, примхливими, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточенням особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення до зобов'язань, які вони раніше виконували, що призводить до впертості. Найбільш часто конфлікти в батьків виникають з дітьми підліткового віку, з цим пов'язана підліткова криза 15-17 років. Психологи виділяють наступні типи конфліктів підлітків з батьками: конфлікт нестійкості батьківського відношення (постійна зміна критеріїв оцінки дитини), конфлікт гіперопіки, конфлікт неповаги прав на самостійність ( тотальність вказівок і контролю ).

4. Одним з можливих факторів, що спричиняє конфлікти у родинах є Особистісний фактор. Середовище особистісних особливостей батьків, що сприяють їхнім конфліктам з дітьми, виділяють консервативний спосіб мислення, прихильність застарілим правилам поведінки і шкідливих звичок (вживання алкоголю тощо), авторитарність суджень, ортодоксальність переконань і т. п. Серед особистісних особливостей дітей називають такі, як низька успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і геоцентризм, самовпевненість, лінощі і т. п. Таким чином, розглянуті конфлікти можуть бути представлені як результат помилок батьків і дітей.