40.Функції мови у суспільстві

Мова як суспільне явище Мова – це складна і багатогранна знакова система, яка формувалась і вдосконалювалась протягом століть. Мова є одним із найважливіших чин­ників національної самобутності народу.

Основні функції мови: 1) комунікативна – за допомогою мови люди спіл­ку­ють­ся як під час безпосереднього контакту, так і віддалено в просторі й часі; 2) пізнавальна – мова є зна­ряддям пізнання, вивчення світу; 3) номінативна – мова називає всі пред­мети, явища, ознаки, відношення, які нас оточують; 4) акумулятивна – через мову людина засвоює інформацію та на­громаджує її, передаючи від покоління до покоління; 5) мисле­творча – за допомогою мо­ви людина формує і формулює думку; 6) емо­тивна – мо­ва ви­ражає почуття, емоції, суб’єктивну оцін­ку подій; 7) фатична – за допо­мо­гою типових мовних формул ввічливості ми вітаємось, прощаємось, вста­нов­люємо кон­такт, готуємо слухача до сприй­нят­тя інформації, продовження або при­пинення спілкування; 8) есте­тич­на – мова є знаряддям створення куль­турних цінностей, зокрема лі­те­ратури; 9) ідентифікаційна – мова є засобом ототожнення в межах певної спільноти; 10) культуроносна – мова виражає культуру нації; 11) волюнтативна – мова виражає волю людини; 12) магічна – здатність мови, окремих словесних формул вплинути на плин подій, долю, здоров’я людини. Зараз ця функція менш ак­ту­альна, проте збереглись її окремі вияви – по­ба­жан­ня, вітання, прощання, благословення, про­клят­тя, ев­фе­міз­ми, табу, замов­ляння. Культура мови передбачає досконале оволодіння властивими мові закономірностями й уміння застосовувати на практиці лексичні, орфоепічні, граматичні, стилістичні норми літературної мови.

41. Психологічні особливості професійного спілкування.

У комунікативному акті слід виділяти 2 частини : підготовчу та виконавчу.

Перша включає в себе аналіз ситуації взаємодії, формування плану дій, тобто стратегії спілкування, необхідної для досягнення мети. Важливим моментом підготовчаї(орієнтаційної) частини є також оцінювання можливих наслідків певних дій і передбачення нейтралізації негативних результатів.

Виконавча ж частина найчастіше реалізується з урахуванням правил регуляції спільних дій, мовленнєвого етикету, зворотного зв*язку( реакція суб*єкта на те,що він точув)

Щоб комунікативний акт був успішний, на підготовчому етапі слід звернути увагу на мовний код і контекст.Тут увагу слід сконцентрувати на Співрозмовникові, а не на собі. На етапі виконання контролюються вже власні дії,. Культура мовлення містить 2 елементи: культуру говоріння і культуру слухання.

42.Основи комунікативної лінгвістики

Комунікати́вна лінгві́стика — розділ сучасної науки , предметом якого є процеси спілкування людей з використанням живої природної мови, а також з урахуванням усіх наявних складових комунікації (фізичних, фізіологічних, психологічних, соціальних, контекстних, ситуативних та ін.).

Предметом комунікативної лінгвістики є жива людська мова.

Стурктура:

Адресант(Мовець) і адресат(слухач)

Тема спілкування(якесь повідослення)

Специфіка контакту(зовн.чинники,настрої)

Контекст

Знання самого коду(мови)

Жива людська мова у процесі спілкування виявляється як комунікативний код, тобто сама мова і її взаємодія з такими елементами:

- Елементи інших знакових систем(жести,міміка, рухи тіла)

- Психологічні і психічна елементи(темперамент,настрій)

- Фізиологічні елементи(хворий чи здоровий)

- Гендерні елементи

- Вікові елементи

- Просторові елементи

І т.д..

Методи комунікативної лінгвістики

Семіотичний аналіз полягає в дослідженні різновидів комунікації з опертям на знакову (семіотичну) природу складників спілкування. Особливістю семіотичного аналізу є використання інструментарію, відпрацьованого лінгвістикою: намагання знайти сталі одиниці коду — знаки, зрозуміти особливості їхнього поєднання в одиниці вищого рівня, дослідити особливості їх використання людиною. Прагматичний аналіз полягає у вивченні людських вимірів комунікації, пов'язаності їх з мовними структурами. У центрі уваги прагматичного аналізу перебувають такі важливі поняття комунікації, як стратегії й тактики спілкування, оцінні аспекти людської взаємодії, закони, правила й конвенції спілкування тощо. Структурний аналіз полягає в дослідженні елементів кожного явища та їхніх зв'язків. Мета структурного аналізу — вивчення певного явища як цілісної функціональної системи, елементи і частини якої співвіднесені й пов'язані строгими зв'язками. Пропагандистський аналіз застосовується для дослідження масової комунікації (газети, радіо, телебачення, реклама). Він акцентує на тому, коли і як подавати споживачам негативну і позитивну інформацію, як ці типи інформації сполучати, «дозувати» тощо. Методики пропагандистського аналізу спрямовані на вивчення групових норм, оскільки людина може чинити так, як чинить група, навіть якщо це суперечить її поглядам. Активно вивчається вплив візуальних засобів на споживачів інформації та ін. Дискурс-аналіз — це метод дослідження комунікації, який має за мету вияв соціального контексту, що стоїть за усним чи писемним мовленням, дослідження взаємозв'язку між мовним кодом у спілкуванні та соціальними, психічними, психологічними, культурними процесами. Контент-аналіз — це сукупність методик і прийомів об'єктивного і кількісного опису змісту і правил комунікації. Контент-аналіз охоплює статистичну семантику і техніку «висновування» змісту повідомлень, спираючись на їхні об'єктивні й системні характеристики в спілкуванні. Найчастіше цей метод застосовується у дослідженні формування і функціонування соціальних оцінок, пропаганди, журналістики, психології комунікації, психоаналітичних дослідженнях міжособистісного спілкування. Трансакційний аналіз — аналіз міжособистісних стосунків з опертям на засоби мовного і паралінгвального (жести, міміка, постави тіла тощо) кодів. Метод передбачає врахування психологічних ігор, в яких виявляються «его-стани» мовців, та «сценаріїв», відповідно до яких часто підсвідомо діють учасники спілкування.