- •Предмет і структура курсу Українська мова за професійним спрямуванням.
- •Мова як засіб професійного спілкування.
- •Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •Комунікативні ознаки культури мовлення
- •Правила культури спілкування (за I.Томаном)
- •Функціональна диференціація сучасної українськой мови.
- •Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української мови. Оосбливості офіційно-ділового стилю. Кліше.
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності. Основні ознаки тексту.
- •Сучасна українська ділова мова: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документу.
- •Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків., виділення окремих частин тексту.
- •Вимоги до оформлення тексту
- •Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
- •Загальне поняття про лексику. Слово як найменша самостійна одиниця мови, його значення.
- •17.Лексика сучасної української мови з погляду її становлення
- •18.Синоніми,омоніми та пароніми в юридичній термінології. Міжмовні пароніми.
- •19.Українська лексикографія. Основні типи словників
- •20.Фахові навчально-наукові роботи юридичного спрямування
- •21. Стилістична диференціація української лексики.
- •22.Українська юридична термінологічна система ( з історії розвитку мови права)
- •23. Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.
- •24. Запозичення в юридичній термінології.
- •25.Труднощі, що виникають в перекладі з російської на українську мову. Синоніми, омоніми та пароніми в юридичній термінології.
- •26. Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •27. Іменники на позначення професій, посад, звань, їх рід та правильність вживання. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.
- •28.Відмінювання прізвищ,імен, по батькові,географічних назв.
- •29. Правопис відмінкових закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку
- •У родовому відмінку однини іменники іі відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
- •30.Рід, число невідмінюваних іменників
- •31. Нормативність уживання граматичних форм прикметника
- •32.Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у ділових документах.
- •33.Особливості використання займенників у діловому мовленні
- •34.Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.
- •35. Службові частини мови. Прийменник по в діловому мовленні
- •36. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •37. Закон про мови в Українській рср – нормативно – правова основа утвердження української мови як державної в Україні. 28.10.1989
- •38.Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •39.Державна мова та її функції
- •40.Функції мови у суспільстві
- •41. Психологічні особливості професійного спілкування.
- •42.Основи комунікативної лінгвістики
- •43. Вербальне та невербальне мовлення.
- •44.Нлп як мистецтво комунікації.
- •45.Загальні засади психолінгвістики.
- •46. Бар*єри у спілкуванні, його рівні.
- •47. Сучасні теорії міжособистісних стосунків.
- •48.Допит як різновид переговорів
- •49.Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •50. Поняття усного та писемного мовлення. Риторика і майстерність презентації.
- •Структурні компоненти презентації
- •51. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •52. Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань. Промови відомих адвокатів.
- •53. Мистецтво аргументації.
- •54. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань.
- •55. Проблеми суржику.
- •56.Поняття білінгвізму.
- •57. Документи щодо особистого складу: автобіографія, характеристика, резюме, заява.
- •58. Розпорядчі документи: постанова, наказ, розпорядження.
- •59.Організаційні документи: статут, положення, інструкція.
- •60. Довідково-інформаційні документи : лист,виробничий протокол, договір.
- •61. Види службових листів Етикет ділового спілкування. Кореспонденція за характером інформації.
- •62. Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, записки і виробничі звіти.
- •63.Довідково-інформаційні документи: довідка, розписка, доручення,заповіт.
- •64.Особливості укладання документів юридичного фаху:позовна заява, протокол слідчої дії.
29. Правопис відмінкових закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку
За характером закінчень називного відмінка однини іменники в українській мові поділяються на чотири відміни.
Іменники І відміни (чоловічого та жіночого роду із закінченням –а, -я) поділяються на три групи: тверду – основа закінчується на твердий приголосний, крім шиплячих: фірма, країна, робота; м’яку – основа закінчується на м’який приголосний:, дотація пропозиція, земля; мішану – основа закінчується на шиплячий: мережа, площа, біржа.
В іменниках твердої групи з основою на г, к, х у давальному та місцевому відмінках відбувається зміна на з, ц, с: скарга – скарзі, економіка – економіці, стріха – стрісі.
В орудному відмінку іменники твердої групи мають закінчення –ою: перевіркою, країною; м’якої – -ею, -єю: землею, долею, пропозицією, інформацією; мішаної – -ею: біржею, мережею, площею, вдачею.
Іменники ІІ відміни (чоловічого роду із закінченнями –о, та нулем звуку та середнього – із закінченнями –о, -е) також поділяються на тверду групу з твердим приголосним основи, крім шиплячих: план, проект, відсоток; м’яку – з м’яким приголосним основи: вчитель, камінь, добродій, поле, удосконалення; і мішану – з основою на шиплячий: гараж, вантаж, викладач, продаж.
У родовому відмінку однини іменники іі відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
Закінчення –а, -я |
Закінчення –у, -ю |
1. Назви осіб, власні імена та прізвища: студента, Андрія, Франка |
1. Назва речовини маси, матеріалу: азоту, асфальту, льоду, але хліба. |
2. Назви предметів: портфеля, стола, гвинта. |
2. Збірні поняття: капіталу, кодексу, тексту. |
3. Назви населених пунктів: Воронежа, Житомира, Лондона. |
3. Назви населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має в родовому відмінку закінчення –у: Кривого Рогу, Красного Лиману. |
4. Географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності –ов, -ев (-єв), -ін (-їн): Дінця, Дністра, Тетерева |
4. Назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей (крім зазначених) на –а, -я: Амуру, Єнісею, Рейну, Кавказу. |
5. Назви мір довжини, ваги, часу: грама, місяця, процента. |
5. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, метрополітену, поверху. |
6. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, сегмента. |
6. Назви установ, закладів, організацій: інституту, комітету, заводу. |
7. Українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, чисельника. |
7. Більшість слів із значенням місця і простору: абзацу, майдану, краю. |
|
8. Явища природи: землетрусу, вітру, туману. |
|
9. Назви почуттів: болю, гніву, страху. |
|
10. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: винятку, експорту, ідеалу, інтересу, принципу, прогресу, руху. |
|
11. Терміни іншомовного походження, що означають хімічні або фізичні процеси, частину площі і подібне: аналізу, імпульсу, синтезу; літературознавчі терміни: стилю, сюжету, роману. |
|
12. Більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водопроводу, живопису, родоводу. |
|
13. Переважна більшість префіксальних іменників із різним значенням (крім назв істот): випадку, прибутку, успіху. |
Паралельні закінчення (-а, -я, -у, -ю) мають іменники з різним лексичним значенням: акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (збірність), терміна (назва) – терміну (строк), папера (документ) – паперу (матеріал), рахунка (документ) – рахунку (дія), фунта (грошова одиниця) – фунту (міра ваги), блока (частина споруди, машини) – блоку (збірність).