- •Предмет і структура курсу Українська мова за професійним спрямуванням.
- •Мова як засіб професійного спілкування.
- •Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •Комунікативні ознаки культури мовлення
- •Правила культури спілкування (за I.Томаном)
- •Функціональна диференціація сучасної українськой мови.
- •Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української мови. Оосбливості офіційно-ділового стилю. Кліше.
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності. Основні ознаки тексту.
- •Сучасна українська ділова мова: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документу.
- •Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків., виділення окремих частин тексту.
- •Вимоги до оформлення тексту
- •Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
- •Загальне поняття про лексику. Слово як найменша самостійна одиниця мови, його значення.
- •17.Лексика сучасної української мови з погляду її становлення
- •18.Синоніми,омоніми та пароніми в юридичній термінології. Міжмовні пароніми.
- •19.Українська лексикографія. Основні типи словників
- •20.Фахові навчально-наукові роботи юридичного спрямування
- •21. Стилістична диференціація української лексики.
- •22.Українська юридична термінологічна система ( з історії розвитку мови права)
- •23. Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.
- •24. Запозичення в юридичній термінології.
- •25.Труднощі, що виникають в перекладі з російської на українську мову. Синоніми, омоніми та пароніми в юридичній термінології.
- •26. Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •27. Іменники на позначення професій, посад, звань, їх рід та правильність вживання. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.
- •28.Відмінювання прізвищ,імен, по батькові,географічних назв.
- •29. Правопис відмінкових закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку
- •У родовому відмінку однини іменники іі відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
- •30.Рід, число невідмінюваних іменників
- •31. Нормативність уживання граматичних форм прикметника
- •32.Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у ділових документах.
- •33.Особливості використання займенників у діловому мовленні
- •34.Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.
- •35. Службові частини мови. Прийменник по в діловому мовленні
- •36. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •37. Закон про мови в Українській рср – нормативно – правова основа утвердження української мови як державної в Україні. 28.10.1989
- •38.Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •39.Державна мова та її функції
- •40.Функції мови у суспільстві
- •41. Психологічні особливості професійного спілкування.
- •42.Основи комунікативної лінгвістики
- •43. Вербальне та невербальне мовлення.
- •44.Нлп як мистецтво комунікації.
- •45.Загальні засади психолінгвістики.
- •46. Бар*єри у спілкуванні, його рівні.
- •47. Сучасні теорії міжособистісних стосунків.
- •48.Допит як різновид переговорів
- •49.Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •50. Поняття усного та писемного мовлення. Риторика і майстерність презентації.
- •Структурні компоненти презентації
- •51. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •52. Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань. Промови відомих адвокатів.
- •53. Мистецтво аргументації.
- •54. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань.
- •55. Проблеми суржику.
- •56.Поняття білінгвізму.
- •57. Документи щодо особистого складу: автобіографія, характеристика, резюме, заява.
- •58. Розпорядчі документи: постанова, наказ, розпорядження.
- •59.Організаційні документи: статут, положення, інструкція.
- •60. Довідково-інформаційні документи : лист,виробничий протокол, договір.
- •61. Види службових листів Етикет ділового спілкування. Кореспонденція за характером інформації.
- •62. Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, записки і виробничі звіти.
- •63.Довідково-інформаційні документи: довідка, розписка, доручення,заповіт.
- •64.Особливості укладання документів юридичного фаху:позовна заява, протокол слідчої дії.
20.Фахові навчально-наукові роботи юридичного спрямування
21. Стилістична диференціація української лексики.
Склад лексики сучасної української мови є стилістично неоднорідним. Залежно від сфери спілкування, мети висловлювання, мовленнєвого рівня співрозмовника ми обираємо різнорівневі мовні засоби, найбільш придатні для конкретної ситуації.
Найяскравіше стилістична диференціація мовних засобів виявляється на рівні лексики
Залежно від сфери використання прийнято виділяти дві групи слів: 1) лексика стилістично нейтральна, чи міжстильова; 2) лексика стилістично маркована ("позначена"). Остання поділяється, у свою чергу, на книжну (наукову, ділову, газетно-публіцистичну) і розмовну. Розглянемо кожну з цих груп докладніше. До міжстильової (нейтральної) лексики належать слова, не закріплені за яким-небудь стилем. Вони можуть уживатися будь-де: у підручнику чи часопису, у виступі на нараді чи науковій конференції
Міжстильову лексику становлять слова будь-якої частини мови, за винятком вигуків, які завжди вирізняються стилістичним забарвленням.
До книжної лексики входять слова, що вживаються переважно в писемних різновидах літературної мови. Книжні слова мають відтінок офіційності, урочистості. Більшість їх належить до іншомовної лексики або містить запозичені корені, як-от: абстракт, адепт, анормальний, еквівалент, екзальтація, індиферентний, тощо
Офіційно-ділова лексика переважає в ділових документах. Основними групами такої лексики є назви ділових паперів — заява, інструкція, доповідна, пояснювальна записка, накладна, протокол, витяг з протоколу, клопотання і т. ін., номенклатурні назви (назви установ, службових осіб тощо) — міністерство, генеральна дирекція,
До найбільш поширених серед газетно-публіцистичної лексики належать такі групи слів: 1) суспільно-політична лексика — демократія, гласність, багатопартійність, свобода слова, толерантність тощо; 2) слова, яким властива піднесеність, урочистість, патетичність — звершення, вагомість, натхнення, безсмертя, велич і т. ін. Висока лексика у тлумачних словниках дається із стилістичною позначкою "висок.". Розмовна лексика становить третій стилістичний шар словникового складу української мови. Це слова, що мають знижене (порівняно з нейтральною лексикою) стилістичне забарвлення і використовуються в усних різновидах мови — невимушеній бесіді, побутовій розмові тощо, як-от: акуратист, балакун, балда, спромога і под. Розмовні слова надають мові неофіційного звучання, отже, вони є неприпустимими для офіційно-ділового та наукового стилів
Характеристика додаткового стилістичного значення дається за допомогою системи позначок: розм. (розмовне), прост. (просторічне), книж:. (книжне). Ці три позначки іноді доповнюються іншими.
Професійна лексика. Професіоналізми — слова й живомовні звороти, властиві мові людей певного фаху. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише в царині того чи іншого фаху, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. Вони ніби деталізують загальновідомі назви. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.