
- •1. Україна в добу первісного суспільства.
- •2. Давні кочові народи на території сучасної України.
- •3. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •4. Східнослов’янські племена на території сучасної України.
- •5. Утворення та розвиток Київської Русі у х –хі ст.
- •6. Київська Русь за Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
- •7. Причини та наслідки феодальна роздробленість Київської Русі
- •8. Галицько-Волинське князівство
- •9.Монголо-татарська навала на Русь та її наслідки.
- •10. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Польщі (хіv – сер. Xvі ст.)
- •11. Люблінська 1569 р. Та Берестейська 1596р. Унії та їх наслідки для українських земель.
- •13. Запорозька Січ, її роль в історії України.
- •14. Православні братства в Україні у xvі- xvіі ст.
- •15. Козацько-селянські повстання наприкінці хvі ст.
- •16. Гетьман Петро Коношевич - Сагайдачний та його доба.
- •17. Козацько-селянські повстання 1620-1630- х рр.
- •21. Українсько-московський договір. Березневі статті б. Хмельницького.
- •18. Початок національно-визвольної війни українського народу (1648-1649). Зборівський мир.
- •19. Битва під Берестечком. Білоцерківська угода.
- •20. Утворення та розвиток Української гетьманської держави Богдана Хмельницького.
- •22. Україна в період козацької Руїни.
- •26. Гайдамацький та опришківський рухи. Коліївщина.
- •29. Кирило-Мефодіївське братство.
- •23. Гетьман і.Мазепа та його доба.
- •24. Острозька та Києво- Могилянська академія – перші вищі школи України.
- •25. Пилип Орлик. Конституція 1710 р.
- •27. Обмеження прав Козацької держави у XVIII ст. Скасування Гетьманщини та ліквідація Запорозької Січі.
- •II Малоросійська Колегія (1764-1782 рр.)
- •33. Перша Світова війна і Укр. Укр-ські січові стрільці.
- •35. Третій Універсал цр. Проголошення унр.
- •38. Іv Універсал цр. Брестський мир.
- •36. Українська Держава п. Скоропатського.
- •37. Українсько-російська війна 1917-1918 рр. Бій під Крутами.
- •39. Україна в добу Дирикторії.
- •40. Зунр. Акт злуки 22.01.1919 р.
- •41. Становлення радянської влади в Україні. Причини поразки Української революції.
- •42.Нова економічна політика в Укр. Голод 1921-1923 рр.
- •43. Україна і утворення срср
- •44. Національно-культурне будівництво 1920-х рр. Українізація.
- •45. Індустріалізація в Україні. Становлення тоталітарного режиму.
- •46. Колективізація в Україні та її наслідки. Голодомор 1932-1933 рр.
- •47. ‘‘Розстріляне відродження’’. Репресії 1930-х рр.. В Україні.
- •48. Західноукраїнські землі у 1920-х -1930-х рр. (під Польщею, в складі Румунії і Чехословаччини)
- •49. Виникнення та діяльність оун у 1930-х -1940-х рр..
- •50. Початок Другої Св. Війни. Радянізація Зх. України у 1939-1941 рр.
- •52. Українська Повстанська Армія.
- •53. Військові дії на території України у 1941-1944 рр. Вклад українського народу в розгром нацистської Німеччини.
- •54, Урср на міжнародній арені у післявоєнний період. Врегулювання західних кордонів. Операція ‘‘Вісла’’.
- •61. Україна у сучасному світі.
- •59. Національно-державне відродження України наприкінці 1980-х- на початку1990-х років.
- •60. Україна на межі тисячоліть. Помаранчева революція та її наслідки.
54, Урср на міжнародній арені у післявоєнний період. Врегулювання західних кордонів. Операція ‘‘Вісла’’.
У воєнні та у перші післявоєнні роки відбулися важливі зміни у міжнародному становищі України. У 1945 р. Україна стала членом-співзасновником ООН. Це рішення було викликане, з одного боку, визнанням ролі і значення України у розгромі фашизму, а з іншого – наслідком боротьби за голоси і вплив у післявоєнному світі між СРСР та західними державами.
З проголошенням 24 жовтня 1945 р. ООН, Україну обрано до складу Економічної й Соціальної Ради; протягом 1948–1949 рр. вона була постійним членом Ради Безпеки ООН, пізніше входила до Всесвітньої Ради Миру, з 1954 р. – до ЮНЕСКО та ін. УРСР брала участь у Паризькій мирній конференції 1946 р., у підписанні мирних договорів з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією, Фінляндією.
Але діяльність УРСР на міжнародній арені носила обмежений, декларативний характер і повністю залежала від московського центру. Як і СРСР у цілому, Україна у післявоєнний період була втягнута у вир “холодної війни”.
Переселення і депортації. До складу УРСР у 1945 р. було включено Закарпаття, згодом були підписані відповідні договори з Чехословаччиною та Угорщиною.
Найскладнішим було визначення українсько-польського кордону; внаслідок перекроювання політичної карти такі українські етнічні землі, як Холмщина, Підляшшя, Посяння і Лемківщина (т.зв.“3акерзоння”) із містами Холм, Ярослав, Перемишль, Сянок та ін. визнавалися польською територією.
Протягом 1944–1946 рр. відбувалося добровільно-примусове переселення українців (всього бл. 480 тис.) з етнічних земель Закерзоння до УРСР; відповідно поляки (бл. 810 тис.) виїхали з України до Польщі.
Операція ”Вісла”. У квітні–серпні 1947 р. польський уряд під приводом ліквідації загонів УПА здійснив насильницьке переселення понад 140 тис. українців із Закерзоння у північно-західні воєводства Польщі. Розселені окремими сім’ями поміж поляками, українці були приречені на денаціоналізацію й спольщення.
Ця злочинна акція була узгоджена і підтримана військовими силами СРСР і Чехословаччини. У концтаборі Явожно поблизу Кракова, на території філіалу колишньої фашистської катівні Освенціму, поляки ув’язнили близько 4 тис. українців.
На початку 1990-х років Сенат Польської Республіки спеціальною ухвалою засудив акцію “Вісла” як злочинну проти українського народу.
61. Україна у сучасному світі.
Після здобуття державної незалежності Україні у досить складних умовах довелося заявляти про себе як про самостійного учасника міжнародної політики, формувати власний зовнішньополітичний стиль і курс. Україна, як один із співзас-новників ООН із значним і різноманітним потенціалом, не мала відповідного місця й впливовості у міждержавних стосунках, поставала радше об'єктом, ніж суб'єктом впливу, відчувала зрештою брак дипломатичних кадрів. Доводилося освоювати нову, навіть у світовому вимірі, галузь міждержавних відносин — стосунки з так званим "близьким зарубіжжям". Складність полягала й у тому, що, з одного боку, Україну пов'язували з республіками колишнього СРСР численні економічні й політичні зв'язки, а з іншого, — налагодження нової системи господарювання, суперечливі позиції та дії офіційних структур призводили до несприятливих колізій у цих взаєминах.
Політична культура сучасної України має посткомуністичний, пострадянський, постколоніальний характер.
Проте така політична культура на сьогодні не є монопольною чи тим більше офіційною, але вона ще функціонує за інерцією.
Це доводить зрусифікований стан, нездатність до адекватної оцінки власних національних інтересів, схильність більше розраховувати на зовнішню допомогу, ніж на власні сили. Проте характер сучасних соціально-політичних процесів дозволяє твердити, що політична культура українського суспільства стає національною та незалежницькою.
Особливості політичної культури в умовах сучасної України:
- заідеологізованість мислення, непримиренність будь-яких нетрадиційних поглядів;
- низька компетентність в управлінні справами суспільства та держави;
- правовий нігілізм;
- нерозвиненість громадянських позицій;
- недостатньо розвинутий індивідуалізм;
- підданські відносини до будь-якого центру реальної влади.
Сучасній Україні загалом властива прихильність до західноєвропейських політичних цінностей, але помітними є риси ментальності та культури східних народів, зокрема орієнтація на харизматичних лідерів, етатизм, патерналізм, підпорядкованість церкви державі.
На сучасному етапі розрізняють наступні аспекти формування політичної культури молоді:
- родина, де відбувається ідентифікація політичних поглядів з батьками;
- школа (середня, професійна, вища), де зважаючи на рекомбінантне відтворення навчального матеріалу, молоді люди позбавляються активності, творчості, пошуку і, відповідно, прослідковуються прояви песимізму, апатії, роздратування;
- молодіжні громадські та політичні організації, але участю в них охоплено дуже малий відсоток молодих людей;
- засоби масової інформації (мас-медіа), які виходячи з даних соціологічного опитування, проведеного у нашому вузі, відіграють також важливу роль.
Отож, молодіжна політика тієї чи іншої держави має бути складовою загальної цілісної концепції розвитку того чи іншого суспільства. А політична культура в демократичному суспільстві повинна спрямовуватися на виховання молоді, яке неодмінно має опиратися на українські традиції, ментальність, історію, без яких неможливе формування політичної культури молодих громадян.