3.1. Підприємець — ключова фігура ринкової економіки

Успіх у підприємництві базується на здатності підприємця прий­мати правильні (обґрунтовані) рішення. Підприємець є визначаль­ною особистістю у підприємництві, ключовою (центральною) фігу­рою у ринковій економіці. Будь-який підприємець працює як діло­ва людина, але не будь-яку ділову людину можна назвати підприєм­цем. Хто ж такий підприємець? Чим він відрізняється від інших

суб'єктів господарської діяльності? Підприємцем прийнято вважати ділову людину, котра вигадує

щось нове або поліпшує щось вже існуюче і реалізує це у практичній діяльності. Зміст самостійного прийняття інноваційного рішення

підприємцем зводиться до організації виробництва і постачання на

ринок товарів та послуг з певним зиском для себе. Таким чином, ми можемо дати визначення поняття підприємець. Підприємець — це людина, яка здійснює самостійну, систематичну, ініціативну, ризикову діяльність, спрямовану на виробництво товарів та на­дання послуг з метою одержання прибутку або особистого доходу і передбачає здійснення нововведень. Отже, підприємець — це суб'єкт,

що поєднує у собі комерційні, організаторські та новаторські здібності

для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та їх нових якостей, нових сфер застосування капіталу.

Саме ініціатива, самостійність, творчість та динамізм, дозволяють енергійним людям, якими і е підприємці, перетворювати цікаві ідеї на реальність. Успіх підприємницької діяльності багато в чому за­лежить від здібностей і таланту людини, яка нею займається. Це

власне й робить підприємця центральною постаттю ринкової еко­номіки в цілому.

Поняття "підприємець" часто вживають як синонім таких по­нять, як "господар", "власник", "новатор", "бізнесмен". Людину, яка організувала свою справу і веде її, називають саме одним з цих понять. Але постає запитання: чи можна назвати підприємцем суб'єкта, котрий має свою майстерню або ферму, де виробляється певна продукція, реалізація якої дає йому змогу лише існувати? Певна річ, що ні. Підприємця від інших суб'єктів господарювання відрізня­ють специфічні функції, які він виконує (повинен виконувати) та

визначальні (характерні) ділові якості його особистості.

Які ж основні функції виконує підприємець? Він виконує чотири

функції, властиві саме цьому виду діяльності: ресурсну, управлін­ську, інноваційну, ризикову (рис. 3.1).

Управлінська

Інноваційна

Ресурсна

Ризикова

Рис. 3.1. Основні функції підприємця

Ресурсна функція полягає у тому, що підприємець бере на себе

ініціативу поєднання фінансових, виробничих, матеріальних, сиро­винних, людських, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів у процесі виробництва товару чи надання послуги, організовує ви­робництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність.

Управлінськафункція підприємця полягає у прийнятті управлін­ських рішень на всіх стадіях виробничої та збутової діяльності, здійснення організації, планування, мотивації та контролю вироб­ництва.

Інноваційна функція передбачає здійснення інновацій (нововве­день), освоєння нової продукції, нових технологій та нових форм організації виробництва і праці, пошук нових ринків збуту, нових

3-2-470

33

засобів задоволення потреб споживача, перехід від традиційних до нових форм господарювання, які не мають аналогів у господарській діяльності.

Ризикова функція полягає в необхідності прийняття рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через не­визначеність та мінливість економічної ситуації. Підприємець ри­зикує не лише своєю власністю, вкладеними коштами, а й своєю

працею, часом, діловою репутацією.

Функції підприємця є підставою для виділення підприємниць­кої діяльності у самостійний фактор виробництва. Ось чому ми стверджуємо, що існує чотири фактори виробництва: земля, праця, капітал та здатність до підприємницької діяльності. Кожний фак­тор виробництва дістає винагороду. Так, земля — земельну ренту,

праця — заробітну плату, капітал — відсоток, а підприємець за здатність до підприємництва — підприємницький дохід.

Підприємницький дохід складається з двох частин: нормально­го (звичайного) прибутку та економічного прибутку (надприбут­ку). Нормальний (звичайний) прибуток — це відшкодування під­приємцю за його працю з організації ресурсів та управління ви­робництвом, що пов'язано з ресурсною та управлінською функція­ми. Він визначається як різниця між виручкою від реалізації про­дукції та витратами на її виробництво. Економічний прибуток

(надприбуток) — це специфічна частина підприємницького дохо­ду, одержання якого пов'язано з функціями ризику і особливо інно­вації. Це — винагорода за інноваційно-підприємницьку діяльність (рис. 3.2).

Підприємницький дохід

Нормальний (звичайний) прибуток

Економічний прибуток

(надприбуток)

Рис. 3.2. Складові підприємницького доходу

Характер підприємницької діяльності висуває певні вимоги до

особистості підприємця. Тому підприємець повинен мати не лише бажання або нахил до підприємництва, а й певні ділові якості й

риси характеру. За даними п'ятирічного проекту виявлення "про­філю підприємця", організованого американською фірмою "Мак-Бер енд Компані", виділено 21 найважливішу рису "оптимального типу

підприємця". Найбільш важливі серед них:

• організаційно-господарське новаторство;

• готовність та здатність до ризику;

• пошук нових можливостей та ініціативність;

— орієнтація на ефективність та якість продукції і обслугову­вання;

• майнова відповідальність та цілеспрямованість;

• висока інформованість та постійне спостереження;

• здатність до "жертв" в інтересах справи;

• чіткість, планомірність у роботі;

• здатність переконувати людей, комунікабельність, чесність,

надійність тощо (рис. 3.3).

Постійне спостереження

. і характерні риси підприємця ^п , і

Організаційно- господарське новаторство		Готовність до. ризику 1—
і Пошук нових можливостей		Ініціативність

Орієнтація на ефективність та якість		Цілеспрямованість

Майнова відповідальність		Висока інформованість

Чесність

Здатність до "жертв" в інтересах справи

Систематичне планування		Здатність переконувати

Постійне самооновлення		Комунікабельність

Надійність

І

Нестандартність		Рішучість

Рис. 3.3. Найважливіші характерні риси підприємця

Отже, деякі найважливіші характерні риси підприємця є резуль­татом навчання та досвіду, а інші — продуктом розвитку природ­них даних людини. Звичайно, перелік позитивних ділових якостей підприємця можна було б продовжувати. Але й зазначеного вище

З*

35

досить для підсумку: підприємцем не народжуються — підприєм­цем стають. Тому підприємцем має бути людина не лише з яскраво вираженими рисами лідера, зі здатністю впливати на інших людей, а й професійно підготовлена. А для цього треба вчитися основам підприємництва і постійно збагачуватись практичним досвідом. Саме такі люди досягають підприємницького успіху.