Тема 16

САМООРГАНІЗАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Зростання ролі та значення підприємництва в економіці Украї­ни пов'язане з появою відповідних інституціональних утворень. Вони

відрізняються від організацій, що асоціюються з масовим вироб­ництвом, і охоплюють нові та роздержавлені підприємства.

Бажання всіх учасників економічної діяльності в країні набути

додаткової стійкості й захистити свої соціальні, політичні та корпо­ративні інтереси виявилося у створенні багатьох асоціацій, спілок та інших громадських об'єднань підприємців. Саме ці питання роз­глянуто в цій темі.

16.1. Об'єктивна необхідність самоорганізації суб'єктів підприємництва

У багатьох розвинутих країнах за основу соціально-економічних та політичних перетворень був узятий напрям на формування про­дукуючої верстви підприємців. На жаль, в Україні питанню розвит­ку підприємництва приділяється ще недостатньо державної уваги. Справа обмежувалася в основному політичними заявами та видан­ням неефективних законодавчих актів.

В Україні сьогодні, з одного боку, виникає багато різних громад­ських об'єднань, які претендують бути виразниками інтересів "третьо­го класу". Вже налічується понад 100 таких громадських об'єднань підприємців. З іншого боку, в умовах перехідного періоду благі на­міри далеко не завжди втілюються без проблем. Наприклад, діяльність деяких об'єднань, які формально нараховують десятки

тисяч членів, вичерпується діяльністю його центрального апарату правління (президії, ради, комітету тощо). Таким чином, ці об'єднання

виконують в основному функції самопідтримки та самозабезпечен­ня їх керівництва. Крім того, у багатьох випадках аморфність про­грам та цільових настанов призводить до роз'єднання дій та втрати

потенційних можливостей. За умов політичної та економічної не­стабільності багато діючих та створюваних громадських підприєм­ницьких структур на різних рівнях активно намагаються впливати на хід подій, що їх цікавлять. Однак відсутність чітких програм, організаційного досвіду, ресурсних можливостей та достатньо знач­ної громадсько! підтримки призводить до практичної деградації багатьох об'єднань або до їх переродження в пошуках можливих шляхів досягнення цілей. Небагато підприємницьких громадських

організацій продовжують активно відстоювати інтереси підприємців.

У той же час варто зазначити, що самоорганізація суб'єктів під­приємництва може значно покращити підприємницький клімат в Україні. У даному випадку немає потреби витрачати державні кошти і збільшувати штат державних службовців. Достатньо зосередити

зусилля на створенні оптимальної законодавчої бази та розвинутої

інфраструктури суб'єктів підприємницької діяльності. Особливу увагу слід приділяти проблемам формування ефективних механізмів взає­модії держави з громадськими об'єднаннями підприємців і станов­ленню відносин соціального партнерства між владою і підприємцями.

Обмеженість економічних та політичних можливостей не дає змоги

зараз всім суб'єктам підприємництва, зокрема малому підприєм­ництву, в Україні конкурувати з великими корпоративними струк­турами. Тому мають використовуватись інші можливості. Можна виділити три основних напрями компенсації браку ресурсів у підпри­ємницькому секторі:

1. дійова система державної підтримки альтернативного сектору економіки;

2. сприяння великих підприємств або спеціалізованої організації (банк, університет, бізнес-центр тощо), розвитку частини підприємств

із наданням їм на основі повернення різних ресурсів;

3) самоорганізація та кооперування суб'єктів підприємництва на соціально-політичній (громадські об'єднання підприємців, громадсь- ко-політичні рухи та їх парламентське представництво) і економічній

(підприємницькі мережі, кредитні та збутові кооперативи тощо) за­садах.

На жаль, третій напрям з об'єктивних причин поки що не дістав

в Україні відповідного розвитку. Серед причин слід зазначити такі:

• недовіра та традиційно негативне ставлення населення й під­приємців до таких об'єднань;

• протистояння місцевих органів влади;

• надзвичайно слабкий взаємозв'язок малого підприємництва з

інститутами політичної системи суспільства, що зумовлене перш за все нерозвиненістю самої політичної сфери;

— відсутність у підприємців свідомої потреби у структурній інте­грації, ілюзії про можливість без опанування нових економічних

засад вижити в ринкових умовах;

• недостатність коштів на утримання таких структур;

• важкий тягар податкової політики держави тощо.

Відповідно до того, як змінювалася і змінюється економічна та

політична ситуація перехідного періоду в Україні, відбувалися істотні

зміни форми прояву інтересів підприємців, а також певні зміни у структурі їхніх потреб та в арсеналі методів і засобів активного

впливу на владні структури.