
- •1.1. Форми суспільного виробництва
- •1.2. Товарне виробництво — матеріальна основа виникнення підприємництва
- •1.3. Ринок та його функції
- •2.1. Історичний розвиток поняття "підприємництво"
- •2.2. Сутність і функції підприємництва
- •2.3. Економічна основа підприємництва
- •2.4. Економіко-теоретичні знання і підприємництво
- •3.1. Підприємець — ключова фігура ринкової економіки
- •3.2. Права, обов'язки та відповідальність підприємця
- •4.1. Економічна свобода як основна передумова розвитку підприємництва
- •4.2. Рушійні сили підприємництва
- •4.3. Принципи та передумови підприємництва
- •5.1. Приватне, колективне та державне підприємництво
- •5.2. Види підприємницької діяльності
- •Виробниче
- •Види підприємництва Фінансово-кредитне
- •6.1. Підприємство, його сутність та функції
- •6.2. Види та об'єднання підприємств
- •6.3. Господарські товариства
- •Тема 7
- •7.1. Організаційні одиниці підприємництва
- •7.2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •8.1. Економічна сутність малого підприємництва
- •8.2. Функції малого підприємництва
- •8.3. Особливості розвитку малого підприємництва в Україні й за кордоном
- •9.1. Сутність селянського (фермерського) господарства
- •9.2. Створення та діяльність фермерських господарств
- •Тема 10
- •10.1. Суб'єкти підприємницької діяльності
- •10.2. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності
- •10.3. Порядок ліцензування підприємницької діяльності
- •10.4. Припинення підприємницької діяльності
- •Тема 11
- •11.1. Засновницькі документи та їх підготовка
- •11.2. Статутний фонд та його формування
- •11.3. Державна реєстрація підприємництва
- •Тема 12
- •12.2. Методологія та стадії розробки бізнес-плану
- •12.3. Структура та логіка розробки бізнес-плану
- •12.4. Технологія розробки бізнес-плану
- •Тема 13
- •13. 1. Сутність та методи державного регулювання підприємництва
- •13.2. Державна політика підтримки підприємництва
- •Тема 14
- •14.1. Правова база розвитку підприємництва
- •14.2. Проблеми правового забезпечення підприємництва в Україні
- •14.3. Удосконалення нормативно-правової бази розвитку підприємництва
- •Тема 15
- •15.1. Об'єктивна необхідність коопераційних зв'язків суб'єктів підприємництва
- •15.2. Форми коопераційних зв'язків суб'єктів підприємництва
- •Основні форми кооперації суб'єктів підприємництва
- •Тема 16
- •16.1. Об'єктивна необхідність самоорганізації суб'єктів підприємництва
- •16.2. Етапи становлення громадських об'єднань підприємців в Україні
- •Зразок статуту товариства з обмеженою відповідальністю
- •1. Загальні положення
- •2. Мета та предмет діяльності фірми
- •5. Виробничо-господарська діяльність
- •6. Трудові відносини та соціальний розвиток
- •7. Розподіл прибутку та відшкодування збитків
- •3. Види діяльності
- •4. Статутний фонд. Вклади засновників, учасників
- •5. Обов'язки та права засновників, учасників
- •7. Розподіл прибутку
- •8. Інші умови
- •9. Умови розірвання договору
- •10. Відповідальність за порушення договору
- •11. Умови та строки набуття договором чинності
- •12. Сторони, які домовляються, їхні адреси та підписи
- •3. Дослідження ринку й маркетинг
- •6. Організаційний план
- •V м. Житомир, вул. Київська, 59, "Знання", тел. (0412)37-27-42;
2.1. Історичний розвиток поняття "підприємництво"
Більш повному розумінню суті підприємництва сприятиме короткий нарис історії та теорії поняття "підприємництво".
Перші спроби систематичного теоретичного осмислення підприємництва почалися у XVII ст., хоча співтовариства підприємців, які складалися з ремісників, купців, лихварів, з'явилися значно раніше. Вперше поняття "підприємець" (фр. — entrepreneur) у науковий обіг ввів англійський економіст Річард Кантільйон. Р. Кантільйон зробив також систематичний аналіз підприємництва. Він розумів підприємництво як економічну функцію особливого роду та підкреслював, завжди присутній у ньому елемент ризику. Кантільйон визначав підприємця як людину, яка за певну ціну купує засоби виробництва, щоб виробити продукцію і продати її з метою одержання доходів, і яка, беручи на себе зобов'язання з витрат, не знає, за
якими цінами може відбутися реалізація. До підприємців він зарахував людей з нефіксованими прибутками (ремісників, купців, селян та ін.), тобто тих, хто був зайнятий економічною діяльністю в
умовах нестабільності та непередбачуваності цін. Тому головною
рисою підприємця Кантільйон вважав готовність до ризику.
Історична довідка
Річард Кантільйон (1680—1734) — англійський економіст, банкір, демограф. Один із перших дослідників капіталістичного способу виробництва. За походженням — ірландець. Вів свої справи в Англії і Франції. Після його смерті залишився рукопис книги "Досвід про природу торгівлі взагалі", яка була видана у 1755 році спочатку французькою, а потім англійською мовами. Кантільйон джерелом багатства вважав землю і працю, які визначають дійсну вартість економічних благ. Ім'я Кантільйона пов'язане також з теорією відтворення; він перший зробив спробу представити кругообіг промислового капіталу у формі наочної схеми. У теорії народонаселення Кантільйон першим чітко визначив поняття максимального населення та поставив проблему його оптимуму. Багатство та різноманітність ідей, які висловлював Р. Кантільйон, вплив, який справив він на
наступних економістів, відносять його до лав оригінальних та великих мислителів у галузі економічної теорії.
Вагомий внесок у дослідження феномену підприємництва протягом XVIII—XIX ст. зробили відомі західні економісти А. Сміт, Ж.Б. Сей, А. Маршалл, Й. Шумпетер та ін.
Адам Сміт перебував під значним впливом Річарда Кантільйона і фізіократів. Він багато говорив про роботодавців, майстрів, купців і підприємців, але не приділяв ніякої уваги бізнесменам, які відігравали на диво малу роль у його аналізі економічних процесів. Більше того, складається враження, що А. Сміт вважав ці процеси такими, що самоініціюються та самопідтримуються. А. Сміту була притаманна схильність до переоцінки значення праці й недооцінки бізнесу,
в рамках якого здійснювалася праця. Він намагався поставити знак
рівності між власниками капіталів і бізнесменами й вірив, що за наявності капіталу, праці та сировини бізнес виникає спонтанно.
Підприємець, за висловом А. Сміта, є власником, який іде на економічний ризик заради реалізації певної комерційної ідеї та отримання прибутку. Підприємець планує, організує виробництво та розпоряджається його результатами.
Історична довідка
Адам Сміт (1723—1790) народився недалеко від Единбурга в родині митного службовця. Досить рано, у 14-річному віці, Адам вступає до університету м. Глазго. Обравши гуманітарний напрям освіти, він займається також математикою та астрономією. Після закінчення університету
А. Сміт отримує стипендію на навчання в Оксфорді. Пізніше він зайняв
посаду професора з суспільних наук в університеті м. Глазго. Головна праця А. Сміта — "Дослідження про природу і причини багатства народу"
побачив світ у Лондоні у 1776 р. Вона стала результатом 20-річного вивчення індустріального розвитку Англії, в якій тільки-но відбувалася промислова революція. Ця праця А. Сміта складається з п'яти книжок: перша — аналіз вартості й додаткової вартості; друга — дослідження природи капіталу та його нагромадження; третя — аналіз розвитку економіки Європи на шляху від феодалізму до капіталізму; четверта — аналіз поглядів двох напрямів у науці того часу - меркантилізму та фізіократії, п'ята — дослідження доходів і витрат держави. Основна ідея теоретичних поглядів А. Сміта — економічна свобода, за якої вільна людина, керуючись особистими інтересами, без зовнішнього примусу може забезпечувати всім необхідним себе і суспільство. Навіть, якби ідея природної економічної свободи — laissez-faire — була єдиним внеском А. Сміта в економічну теорію, то і тоді він залишив би помітний слід у науці.
У XVIII ст. подальше осмислення поняття підприємництва здійснював французький економіст Жан Батіст Сей, який пов'язував підприємництво з організацією людей у межах виробничої одиниці. Він мав особистий досвід у сфері бізнесу, образно сприймав його, чого були позбавлені інші класичні економісти. Для Сея підприємець — це людина, яка організує інших людей у рамках виробничої одиниці. Він ставив підприємця у центр процесу виробництва і теорії розподілу, що вплинуло на багатьох теоретиків-економістів. Зокрема, Ж.Б. Сей вважав, що підприємець — це економічний агент, який комбінує фактори виробництва (землю, капітал та працю).
Історична довідка
Жан Батіст Сей (1767—1832) — французький економіст, послідовний продовжувач творчого вчення А. Сміта, прихильник вільної торгівлі та невтручання держави в економічне життя. Народився в м. Ліоні в сім'ї купця. Отримав комерційну освіту у Великобританії, працював у конторі страхового товариства у Парижі. Брав участь у Великій французькій революції, але відійшов від революційних кіл під час приходу до влади яко-бинців. У 1803 р. видав свою головну працю "Трактат політичної економії". Ж.Б. Сей запропонував теорію трьох факторів виробництва. На його погляд, три фактори виробництва: праця, земля і капітал — не лише беруть участь у виробництві, а й створюють вартість. Зокрема, "праця" породжує заробітну плату як дохід робітника; "земля" — ренту як дохід землевласника; "капітал" — прибуток як дохід капіталіста (власника засобів виробництва).
Альфред Маршалл ототожнював підприємництво з менеджментом. У фундаментальній праці "Принципи економікс" (1890 р.) А. Маршалл особливо наголосив на інноваційному моменті та активній ролі самого підприємця у застосуванні нових машин і технологічних процесів.
Історична довідка
Альфред Маршалл (1842-1924) отримав освіту в Кембриджі. Його подальша професорська доля пов'язана з Брістольським, Оксфордським та Кембриджським університетами. Заснував Королівське економічне товариство, певний час працював у Королівській комісії праці. Вперше запровадив термін "економікс" замість терміна "політична економія". Сучасні підручники з економічної теорії, за якими навчаються в школах та університетах Заходу, називаються "Економікс" (Economics). Головна праця А. Маршалла - "Принципи економікс" вийшла у 1890 р. Вона суттєво
змінила напрям розвитку економічної науки, спрямувавши дослідження
до мікроекономіки, тобто діяльності окремого підприємства, на окремі ринки і ціни конкретних товарів. Ця зміна була настільки важливою, що історики економічної думки застосували нове поняття — "маршалліанська революція" у науці.
Апогеєм у розробці теорії підприємництва стали праці австро-американського економіста й соціолога Йозефа Шумпетера. Концепція підприємництва Й. Шумпетера грунтується на трьох головних засадах:
функція підприємництва полягає головним чином у революціонізації та реформуванні виробництва шляхом використання різноманітних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків, реорганізації виробництва. Отже, змістом підприємництва є "здійснення нових комбінацій" факторів виробництва або різні нововедення;
підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої економічної системи та поєднується з виконанням інших видів діяльності (управлінням, науковими розробками, маркетингом та ін.) і тому "розподіляється" серед різних спеціалістів.
Статус власника не виступає у Шумпетера визначальною властивістю підприємця;
— підприємництво є функцією господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, типи, мотивації.
У центр своєї теорії економічного розвитку Й. Шумпетер поставив підприємця, в якому втілені принципово нові підприємницькі якості, що стали рушієм економічного науково-технічного прогресу
XX ст. Підприємницьку функцію він ототожнював із функцією економічного лідерства і новаторства. Шумпетер зазначав, що інновація — дітище підприємництва, а підприємець — творець інновації. Процес виробництва Шумпетер розглядав як певну комбінацію
сил і засобів, а завдання підприємця вбачав у тому, щоб своєчасно і правильно комбінувати їх. На його думку, квінтесенція підприємницької діяльності полягає у тому, щоб ефективно здійснювати п'ять
типів "нових комбінацій".
Виробництво нових благ та поліпшення якості існуючих благ.
Впровадження нових способів виробництва.
Відкриття й освоєння нових ринків збуту.
Використання нових джерел отримання сировини чи напівфабрикатів.
Проведення реорганізації у певній галузі чи створення промислових організацій нового типу.
Історична довідка
Йозеф Шумпетер (1883—1950) — відомий австро-американський економіст та соціолог. Освіту здобув у Віденському університеті. У 1919— 1920 рр. - міністр фінансів Австрійської республіки. У 1921—1932 рр. — професор Боннського університету (Німеччина). З 1932 р. і до кінця життя - професор Гарвардського університету (СІЛА). Шумпетер висунув теорію "ефективної конкуренції", яка відображає ринковий механізм в епоху "великого бізнесу" як позитивну взаємодію сил монополії та конкуренції, що базуються на нововеденнях та надають особливого динамізму економічному розвитку. Призначення підприємця Шумпетер вбачав у виконанні ним ролі економічного лідера, людини, що є рушієм науково-технічного прогресу.
Узагальнюючи наукові погляди на сутність підприємництва і на роль підприємця в контексті історичної еволюції, можна констатувати, що підприємець — це активний суб'єкт пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробленні нових продуктів і технологій, здійсненні інновацій та оволодінні перспективними факторами економічного розвитку.