Тема 15

КООПЕРАЦІЙНІ ЗВ'ЯЗКИ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Підприємництво є одним з основних факторів формування і роз­витку вільної економіки з ринковим механізмом господарювання.

Без створення правових, економічних, організаційних та соціальних

умов для підприємництва Україна не вийде з глибокої економічної

кризи. Тому необхідно створити фундаментальні методологічні, тео­ретичні та методичні засади для формування цивілізованого підпри­ємництва, зокрема щодо коопераційних зв'язків суб'єктів підприєм­ницької діяльності. Ось чому потрібно розглянути об'єктивну не­обхідність та сутність коопераційних зв'язків суб'єктів підприєм­ництва, розкрити основні форми таких зв'язків. Саме ці питання

висвітлюється в цій темі.

15.1. Об'єктивна необхідність коопераційних зв'язків суб'єктів підприємництва

Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалі­зації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансфор­мація адміністративно-командної економіки в сучасну соціально

орієнтовану неможлива без діяльності підприємців, які зумовлю­ють відповідні зміни як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. Одним із перспективних напрямів розвитку підприємниц­тва є формування різних форм коопераційних зв'язків його суб'єктів.

Об'єктивна необхідність розвитку коопераційних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності зумовлена насамперед зміна­ми, що відбуваються у виробництві на сучасному етапі. Так, зокрема,

в зовнішньому середовищі великого виробництва відбуваються: по-перше, загострення конкуренції у глобальному масштабі внаслідок розвитку транспорту, інформатики та засобів комунікацій; по-друге, підвищення ступеня невизначеності зовнішнього середовища вна­слідок суттєвого уповільнення темпів зростання в усіх індустріаль-

но розвинутих країнах; по-третє, посилення тенденції до фрагмен­тації ринків внаслідок диференціації споживчого попиту. Зовнішні зміни, що відбуваються, не могли не викликати відповідної реакції корпорацій, які пристосовуються до нових умов. Глобалізація кон­куренції веде до зростання спеціалізації компаній, тоді як невизна­ченість та фрагментація ринків змушують їх посилювати гнучкість господарювання та інтенсифікувати пошук нових шляхів диферен­ціації продукції та послуг, що виробляються.

Таким чином, явно виникає суперечність між тенденцією до спеці­алізації, що передбачає концентрацію однакового виробництва, та посиленням диференціації, тобто розширенням спектра виробниц­тва товарів. Формою розв'язання зазначеної суперечності стає гнуч­ке (диференційоване) масове виробництво. Про це свідчить розви­ток великих господарських структур за останні два десятиріччя:

масове та крупносерійне виробництво модифікувалося, зазнало якіс­них змін і має сьогодні потребу в постійному оновленні асортименту

продукції, гнучкому реагуванні на зміни потреб.

Підхід до підприємництва як до сектору економіки заснований на виявленні єдності двох сторін суспільного виробництва: соціаль­но-економічної та організаційно-технічної. Перша сторона — це

виробничі відносини, які утворюють суспільну форму виробництва.

Друга — це продуктивні сили, тобто сукупність матеріально-речо­вих елементів виробництва, робочої сили та форм організації ви­робництва. Причому остання відображає (відповідно до рівнів коо­перування та поділу праці, що склалися) способи та систему кон­центрації, централізації та спеціалізації виробництва.

У контексті аналізу економічної суті підприємництва винятково

важливо мати на увазі, що саме форми організації виробництва є

об'єктивною основою утворення підприємств різних розмірів. Струк­тура економіки (галузі) за розміром передбачає співіснування під­приємств різних розмірів.

Коопераційні зв'язки між малими та великими підприємствами є: по-перше, об'єктивною необхідністю, яка випливає із закономірно­стей суспільного поділу праці; по-друге, передумовою розвитку як

малих, так і великих підприємств; по-третє, формою розв'язання

основної суперечності малого підприємництва; по-четверте, формою

не протиставлення, а взаємодії багатьох великих, середніх та малих

підприємств.

Залежно від функціональної сфери кооперації великих та малих підприємств існують різні форми інтеграції цих підприємств. Форми кооперації суб'єктів підприємницької діяльності не є якоюсь ідеаль­ною моделлю, що приходить на зміну старим механізмам розподілу

ресурсів, або колишнім організаційним формам. Йдеться про ство-170 рення нової якості ринку і організаційних структур або про якісну трансформацію цих форм, якщо вони існували раніше.

Утворення форм інтеграції великих, середніх та малих підпри­ємств в Україні розпочалося в багатьох випадках спонтанно, стихійно. Однак цей ключовий елемент зовнішнього середовища підприєм­ництва має все більше перетворюватися в інструмент цілеспрямова­ної координації учасників процесу відтворення. Крім того, слід за­значити, що сукупність форм кооперації між великими, середніми

та малими фірмами є особливим сегментом у системі зовнішніх

зв'язків великих корпорацій.