13.2. Державна політика підтримки підприємництва

Державна політика підтримки підприємництва — це су­купність (комплекс) пріоритетних народногосподарських підходів і рішень, які визначають основні напрями і форми правового, еко­номічного та організаційного сприяння розвитку підприємництва з

урахуванням інтересів держави та суб'єктів господарювання.

Під державною підтримкою необхідно розуміти, з одного боку, державне регулювання цього сектору економіки, що передбачає насамперед свідоме формування державними структурами право­вих, економічних та організаційних умов становлення і розвитку підприємництва, а з іншого — створення стимулів, використання

матеріальних і фінансових ресурсів, які залучаються у сферу

підприємництва на пільгових засадах або безоплатно.

Історичний досвід переконує, що дієвою політика стає тоді, коли

ґрунтується на об'єктивно діючій системі економічних законів з урахуванням різних інтересів суспільства і передбачає багатоварі-

антність і свободу вибору. Складовими державної політики підтрим­ки та розвитку підприємництва є: цілі, основні принципи, напря­ми, заходи та інструменти здійснення цієї політики.

Основними цілями державної політики підтримки підприємниц­тва є:

• забезпечення зростання внутрішнього валового продукту за рахунок діяльності суб'єктів підприємницької діяльності;

• залучення суб'єктів підприємництва до розв'язання соціаль­но-економічних проблем на державному і регіональному рівнях;

— удосконалення структури суб'єктів підприємництва;

• підвищення технологічного рівня виробництва підприємниць­ких структур;

• заохочення розвитку суб'єктів підприємницької діяльності у пріоритетних галузях і на територіях пріоритетного розвитку;

— створення нових робочих місць, зменшення безробіття;

— сприяння максимальній самореалізації громадян у підприєм­ницькій діяльності;

— формування соціального прошарку власників і підприємців. Реалізація зазначених цілей забезпечується шляхом підтримки

суб'єктів підприємництва за такими основними напрямами:

• формування нормативно-правової бази;

• удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики;

• забезпечення інформацією;

• сприяння впровадженню технологій та інновацій;

• стимулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• підготовка та перепідготовка кадрів.

Основними принципами державної політики підтримки та роз­витку суб'єктів підприємництва є:

• системність та комплексність механізмів державного регулю­вання розвитку суб'єктів підприємницької діяльності;

• цілеспрямованість та адресність підтримки суб'єктів підприєм­ництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їх

реалізації;

— рівноправний доступ суб'єктів підприємництва усіх форм

власності до матеріально-сировинних, фінансових та інших ресурсів.

Важливою умовою формування і здійснення політики держав­ної підтримки підприємництва є визначення суб'єктів і об'єктів відпо­відної державної політики.

Конструктивною є концепція багатосуб'єктності політики. Суб'єк­тами, що виробляють державну політику підтримки та розвитку підприємництва, мають бути працівники, зайняті у підприємництві,

а також підприємці через їхні громадські об'єднання, профспілки

та державні організації.

Безальтернативність виконання державою функцій підтримки підприємництва диктує необхідність створення спеціального держав­ного органу, який повинен реалізувати цю функцію.

Історична довідка

Ще в організаційній системі управління УРСР, згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 24 травня 1991 р. "Про перелік Міністерств та інших центральних органів управління УРСР", було створено Державний комітет України по сприянню малим підприємствам і підприємництву (Держпідприємництво) як центральний орган державної виконавчої вла­ди. Це було дуже своєчасною акцією, дало змогу впроваджувати економічні реформи, здійснювати державну політику розвитку підприємництва, зок­рема малого. Однак зазначений комітет проіснував лише неповних 4 роки

і "наказав довго жити". Указом Президента України "Про реформування системи державної підтримки підприємництва" від 15 березня 1995 р. було утворено окремий підрозділ Міністерства економіки України на базі

ліквідованого комітету. І лише 29 липня 1997 р. Указом Президента Украї­ни, з метою забезпечення здійснення державної політики щодо розвитку

та підтримки підприємництва, ефективного використання його можливос­тей в умовах реформування економіки, було утворено Державний комітет

України з питань розвитку підприємництва (з грудня Г999 р. - Держав­ний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва),

який є центральним органом виконавчої влади.

Аналіз світового досвіду показує, що виконання підприємницт­вом своєї суттєвої економічної та соціальної ролі можливе лише за умов виваженої державної політики всебічної підтримки цього сек­тору економіки. Державна політика підтримки та розвитку підприємництва в Україні лише започатковується, але умовно мож­на виділити декілька етапів її формування.

Початковий (підготовчий) етап (1987—1990 рр.)

Формування попередніх правових, організаційних та економіч­них засад було започатковано прийняттям 1987 р. Закону СРСР "Об индивидуальной трудовой деятельности граждан в СССР" та в 1988 р. Закону СРСР "Про кооперацію", що сприяло частковій лега­лізації індивідуального бізнесу (підприємництва), відкрило багатьом ще більший доступ до створення власної справи, сприяло масовому вступу громадян до щойно створених кооперативів, які привернули увагу демократичною формою організації, поклали початок розвит­ку малого та середнього бізнесу.

Перший етап формування політики підтримки підприємництва в Україні (1991—1995 рр.)

Реальне формування державної політики підтримки підприємниц­тва в Україні починається з 1991 р., а саме з прийняття 7 лютого 1991 р. третьою сесією Верховної Ради України дванадцятого скли­кання Закону України "Про підприємництво" та утворення Держав­ного комітету України по сприянню малим підприємствам і підприєм­ництву (травень 1991 р.). Логічним кроком подальшого формуван-

ня державної політики стосовно підтримки підприємництва було схвалення у березні 1993 р. Кабінетом Міністрів України Програми державної підтримки підприємництва в Україні, а також визначення в Доповіді Президента України Верховній Раді України 11 жовтня 1994 р. "Про основні засоби економічної та соціальної політики" першочергових завдань державної політики, спрямованої на всебічний

розвиток підприємництва, малого і середнього бізнесу.

Другий етап державної політики підтримки підприємництва в Україні розпочався 1996 р.

Початком нового етапу є схвалення Кабінетом Міністрів Украї­ни Концепції державної політики розвитку малого підприємниц­тва (квітень 1996 р.), конституційне закріплення свободи підприєм­ництва (28 червня 1996 р.) та утворення Державного комітету Украї­ни з питань розвитку підприємництва (липень 1997 р.), який у грудні

1999 р. було перейменовано на Державний комітет України з пи­тань регуляторної політики та підприємництва.

Саме зараз має відбутися перехід підприємництва від стартового початку до етапу розвитку, коли основного значення набувають ефек­тивність роботи суб'єктів підприємництва, активізація їх виробни­чої та інноваційної діяльності. Все це супроводжуватиметься роз­ширенням сфери впливу ринкової інфраструктури, активним ви­користанням суб'єктами підприємництва фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, науково-технічних розробок і

технологій тощо. Підсумки теми

1. Державне регулювання підприємництва — це вплив держави

на діяльність підприємницьких структур з метою сприяння та за­безпечення нормальних умов їх функціонування.

2. Без втручання держави, без державного регулювання підприєм- ництво не в змозі виконувати свої соціально-економічні функції.

3. Механізм державного регулювання підприємництва — це

система заходів, розроблених державою з урахуванням вимог ринку

та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.

4. Державне регулювання підприємництва має свої функції, інструменти та відповідні органи.

5. За засобами впливу механізми регулювання підприємництва можуть бути прямими і непрямими.

6. Державна політика підтримки підприємництва — це су­купність (комплекс) пріоритетних народногосподарських рішень

(заходів), що визначають основні напрями і форми правового, еконо­мічного та організаційного сприяння розвитку підприємництва з

урахуванням інтересів держави та суб'єктів господарювання. 154

7. Складовими державної політики підтримки та розвитку підприємництва є: цілі, основні принципи, напрями, заходи та інстру­менти її здійснення.

Терміни і поняття для словника

Державна політика підтримки підприємництва Основні напрями державної політики підтримки підприємництва Державне регулювання

Основні принципи державної політики підтримки підприємництва Державне регулювання підприємництва Основні цілі державної політики підтримки підприємництва

Економічна політика держави

Прямі засоби (методи) державного регулювання підприємництва

Інструменти державного регулювання підприємництва

Функції державного регулювання підприємництва

Механізм державного регулювання підприємництва

Цілі економічної політики держави

Непрямі засоби (методи) державного регулювання

підприємництва

Запитання для самоконтролю

1. Що таке державне регулювання?

2. У чому полягає сутність державного регулювання підприєм- ництва?

3. Які основні цілі економічної політики держави?

4. У чому сутність та яка структура механізму державного

регулювання підприємництва?

5. Які основні функції державного регулювання підприєм- ництва?

6. Які основні інструменти (методи) державного регулюван­ня підприємництва?

7. Які використовуються прямі та непрямі засоби регулюван­ня підприємництва?

8. У чому полягає сутність державної політики підтримки підприємництва?

9. Які основні цілі державної політики підтримки підприєм­ництва?

10. Які основні напрями та принципи державної політики під­тримки підприємництва?

11. Які можна виділити етапи формування державної політи­ки підтримки підприємництва?

Практичні завдання

1. Обґрунтуйте об'єктивну необхідність державного регулю- вання підприємництва. Поясність, чому без втручання держави, без державного регулювання підприємництво не в змозі виконува- ти свої соціально-економічні функції.

2. За якою схемою здійснюються механізми державного регулю­вання підприємництва в Україні?

3. Визначте найбільш важливі адміністративні та економічні методи державного регулювання підприємництва. Які методи, на вашу думку, гальмуютьрозвиток підприємництва?Поясніть чому і які існують шляхи подолання цього.

4. Які органи виконавчої влади здійснюють державне регулю­вання підприємництва на місцях? Які їх структура та функції?

5. Обґрунтуйте, яким засобам державного регулювання слід на­давати перевагу: прямим або непрямим? Поясніть чому.

6. На конкретних прикладах розкрийте, як саме здійснюється державна підтримка підприємництва у вашому регіоні (області, районі, місті). Обґрунтуйте недостатність та обмеженість та­кої підтримки держави.

Теми рефератів

1. Об'єктивні засади державного регулювання підприємництва.

2. Складові механізму державного регулювання підприємництва.

3. Основні форми та методи державного регулювання підприєм- ництва.

4. Підтримка підприємництва — справа держави.

5. Основні напрями державної підтримки підприємництва в

Україні.

6. Проблеми та перспективи державної підтримки підприєм- ництва в Україні.

Тести

1. Чи в змозі підприємництво виконувати свої соціально-еко- номічні функції без державного регулювання?

1. Так.

2. Ні.

3. Частково.

2. Державне регулювання підприємництва — це:

1. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.

2. Визначення суб'єктів підприємницької діяльності.

2.3. Регламентація поведінки суб'єктів підприємницької діяльності 156

3. Як і економічні методи та регулятори регламентують підпргР ємницьку діяльність?

1. Закони України.

2. Податки.

3. Ціни.

4. Укази Президента України.

5. Постанови Кабінету Міністрів України.

6. Банківські проценти.

4. Які існують засоби державного регулювання підприємництва?

1. Прямі.

2. Економічні.

3. Адміністративні.

4. Непрямі.

5. Правові.

5. Державна політика підтримки підприємництва — це:

1. Адміністративні заходи щодо розвитку економіки.

2. Сутність пріоритетних рішень, що визначають напрями спри­яння розвитку підприємництва.

3. Сукупність методів втручання держави у господарську ді­яльність.