1) Повну,

2) Обмежену,

3) Кратну (збільшену).

Повна відповідальність полягає у відшкодуванні (компенсації) шкоди, завданої правопорушенням у еквівалентному (рівному) розмірі.

В окремих випадках законодавець передбачає винятки із загального принципу повної відповідальності, а саме — допускає обмежену відповідальність.

Обмежена відповідальність передбачає встановлення меж розміру збитків, які підлягають відшкодуванню. В таких випадках, розмір завданої правопорушенням шкоди, перевищує розмір відшкодування. Обмеження розміру відповідальності може бути обумовлено певним видом діяльності особи (ч.2 ст. 924 ЦК, ст. 113 Статуту залізниць України), поведінкою кредитора (ст. 616 ЦК) або потерпілої особи (ч.2 ст. 1193 ЦК), майновим станом фізичної особи, яка заподіяла шкоду (ч.4 ст. 1193 ЦК) тощо.

Сутність кратної відповідальності полягає у обов’язку сплати збитків у більшому розмірі, ніж розмір завданої майнової шкоди. Обчислення розміру стягнення здійснюється шляхом визначення завданих збитків та їх кратним помноженням. Згідно зі статтями 230, 231 ЦК у разі вчинення правочину під впливом обману або насильства винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду. Кратний розмір відповідальності може встановлюватися і домовленістю сторін.

3 класифікація. При множинності суб’єктного складу у разі порушення зобов’язання має місце:

1) часткова або

2) Солідарна відповідальність.

При цьому вид відповідальності залежить від її розподілу між співборжниками.

За загальним правилом відповідальность співборжників перед кредитором є частковою (ст. 540 ЦК), тобто окрема відповідальність кожного з них у певній частині, визначеної договором або законом. При цьому припускається, що розмір відповідальності кожного є рівним, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Солідарна відповідальність виникає лише у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

Солідарна відповідальність ґрунтується на принципі «один за всіх», що означає її нероздільність між солідарними боржниками (ст. 543 ЦК).

Особливі види цивільно-правової відповідальності.

У разі виникнення відповідальності у третіх осіб, які не є учасниками зобов’язання, має місце субсидіарна відповідальність.

Субсидіарна відповідальність має додатковий по відношенню до відповідальності правопорушника, характер.

Окремий різновид цивільно-правової відповідальності – відповідальність у порядку регресу (статті 544, 1191 ЦК), яка має місце при виконанні солідарного обов’язку одним із співборжників. За таких умов він набуває право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому власна сплачена частка боргу такої особи не враховується.

Форма цивільно-правової відповідальності — це засіб вираження додаткових майнових обтяжень, що покладаються на правопорушника.

Цивільне законодавство встановлює різні форми відповідальності. До них, зокрема, належать:

1. відшкодування збитків (ст. 22 ЦК);

2. компенсація моральної шкоди (ст. 23 ЦК);

3. сплата неустойки (ст. 624 ЦК);

4. втрата завдатку (ст. 571 ЦК;

5. інші.

Усі форми цивільної відповідальності поділяються на загальні і спеціальні. Відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки воно є найбільш поширеним, суттєвим та разом з тим універсальним способом захисту порушених прав. На відміну від спеціальних форм цивільно–правової відповідальності – сплати неустойки та втрати завдатку, які застосовуються лише в спеціально передбачених договором або законом випадках для відповідного виду цивільних правопорушень, стягнення збитків застосовується в усіх, за незначними виключеннями випадках порушення особою наявного суб’єктивного цивільного обов’язку та незалежно від спеціального застереження в договорі чи в законі. Загальною формою відповідальності у цивільному праві є також компенсація моральної шкоди.