4. Самозахист цивільних прав.

Як вже було відзначено формами захисту цивільних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб є: 1) юрисдикціина та 2) не юрисдикціина.

Згідно з ч.1 ст. 19 ЦК особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Легальне визначення самозахисту дано в абз.2 ч.1 ст. 19 ЦК.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Отже, під самозахистом розуміють дії фізичних і юридичних осіб, спрямовані на захист цивільних прав і охоронюваних законом інтересів, які вчиняються ними самостійно без звернення за допомогою до державних та інших уповноважених органів.

Об'єктом самозахисту є суб'єктивні цивільні права та охоронювані законом інтереси як власні, так і іншої особи.

Самозахист може бути реалізований як в речових (абсолютних), так і в зобов'язальних (відносинах економічного обігу) відносинах (відносних).

Виділяють такі ознаки самозахисту:

1. відповідь на протиправну дію;

2. можливість захищати не тільки свої права та інтереси, але й права та інтереси інших осіб;

3. не повинні бути заборонені законом та суперечити моральним засадам суспільства;

4. мають відповідати змістові права, що порушене, характерові дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

В ст. 19 ЦК встановлене загальне правило, що способи самозахисту можуть обиратися самою особою або встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

В ЦК немає переліку засобів, які визнаються самозахистом. До способів самозахисту можна віднести:

• притримання речі (ст. 594 ЦК, п.51 Статуту залізниць України, затв. постановою КМУ № 457 від 06.04.1998р.);

• виконання зобов'язання за рахунок боржника (ст. 621 ЦК);

• заходи оперативного впливу (наприклад, ст. 538 ЦК);

• дії особи у стані необхідної оборони (ст. 36 КК) чи крайній необхідності (ст. 39 КК).

Тема 11. Цивільно-правова відповідальність.

1. Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності.

2. Види цивільно-правової відповідальності.

3. Умови цивільно-правової відповідальності.

4. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.

1. Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст. 14 ЦК виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивiльного законодавства.

Цивільно-правова відповідальність – це інститут Загальної частини цивільного права. Це обумовило включення загальних положень цивільно-правової відповідальності в книгу 1 нового ЦК України, а саме – ст.ст. 22, 23 ЦК.

Цивільно-правова відповідальність як галузевий вид юридичної відповідальності має ретроспективний характер, оскільки виникає як наслідок цивільного правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність – це застосування до правопорушника у випадку здійснення ним протиправних дій або бездіяльності передбачених договором чи законом заходів державного примусу у вигляді додаткових цивільно-правових обов’язків майнового характеру (санкцій).

Ознаки цивільно-правової відповідальності:

Оскільки цивільно-правова відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, то їй притаманні й загальні ознаки юридичної відповідальності.

Перша група ознак цивільно-правової відповідальності – це загальні ознаки юридичної відповідальності.

1. державний примус;

2. суспільний осуд;

3. негативні наслідки для правопорушника.

Друга група ознак цивільно-правової відповідальності – специфічні ознаки. Специфічними ознаками цивільної відповідальності є:

4.1. майновий характер;

5.2. додаткове обтяжування;

6.3. відповідальність юридично рівних суб’єктів один перед одним;

7.4. компенсаційний (еквівалентний) характер.

Функції цивільно-правової відповідальності:

1) компесаторно-відновлювальна функція;

2) превентивна функція;

3) штрафна функція;

4) виховна (стимулююча) функція.

2. Види цивільно-правової відповідальності.

1 класифікація. Залежно від підстав виникнення цивільних прав та обов’язків розрізняють:

1) договірну;

2) недоговірну відповідальність.

Договірна відповідальність — це відповідальність за порушення існуючого між сторонами відносного зобов’язання, що становить додатковий до основного, вже існуючого, юридичний обов’язок.

Недоговірна відповідальність – це відповідальність за порушення цивільних прав та обов’язків, що виникають не з договору, а з інших підстав (юридичних фактів).

2 класифікація. У залежності від розміру цивільно-правова відповідальність поділяється на: