10. Конституційно-правові норми, їх види, структура, зміст і специфіка.

Конституційно-правова норма (від лат. norma - правило, взірець) - це встановлене або санкціоноване державою одиничне, формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, що регулює або охороняє суспільні відносини.

Ознаки конституційно-правових норм:

1) мають найвищу юридичну силу щодо норм інших галузей права;

2) закріплюють і регулюють найважливіші суспільні відносини;

3) є правилами поведінки - передбачають певний варіант поведінки;

4) є нормами прямої дії - звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (ч. З ст. 8) гарантується;

5) визначають порядок створення правових норм, який є обов'язковим для інших галузей права;

6) формальна визначеність - правова норма утворюється на підставі узагальнення конкретних випадків, матеріалізується у вигляді статей, що дає можливість регулювати загальносуспільні відносини;

7) загальнообов'язковість - має значення не для окремих осіб, а для всіх тих, хто став суб'єктом конституційно-правових відносин, реалізація конституційно-правових норм гарантується і забезпечується державою;

8) переважно є імперативними - орієнтують на сувору субординацію в системі державного управління та влади;

9) зміст норм визначається об'єктивною природою конституційних відносин, що становлять предмет правового регулювання;

10) не вичерпують свою обов'язковість певною кількістю застосувань;

11) безперервно діють у часі;

12) мають високий рівень стабільності порівняно з нормами інших галузей права;

13) приймаються, змінюються і скасовуються за спеціальною законодавчо встановленою процедурою;

14) універсальність - поширюють владно-регулюючий вплив на всі сфери суспільного життя: політичну, економічну, соціальну, культурну та інші.

У науці конституційного права вчені по-різному визначають ознаки конституційно-правової норми. Так, відомий правник В.Ф. Погорілко запропонував класифікувати ознаки норм конституційного права на загальновидові і спеціальновидові.

Загальновидовими ознаками конституційно-правових норм є: загальнообов'язковий характер; регулятивність; формально-визначений характер; загальний характер - поширюються на всіх суб'єктів правовідносин; виняткові гарантії захисту з боку держави.

Спеціальновидовими ознаками конституційно-правових норм є: публічний характер; пріоритетне значення норм, тому що вони регулюють найважливіші публічні відносини; політичний характер; імперативність; інтегративність - норми є визначальними для всіх інших галузей права; багатоманітність моделей (норми-принципи, норми-дефініції); прямий характер дії; мають найвищу юридичну силу; система загальних І спеціальних юридичних гарантій; особливий характер структури та юридичних властивостей складових елементів. Конституційно-правові норми вирізняються з усієї системи юридичних норм не лише певною єдністю видових ознак, але й своєю специфікою. Специфіка конституційно-правових норм полягає в тому, що вони мають особливу (некласичну) внутрішню структуру.

Структура норми права - це об'єктивно зумовлений потребами правового регулювання її внутрішній поділ на складові - диспозицію, гіпотезу, санкцію, які перебувають у певних взаємозв'язках між собою. Конституційно-правові норми не завжди у своєму складі є класичними (тричленними), тобто мають гіпотезу, диспозицію і санкцію.