4.Біологічні небезпеки.

Біологічними є небезпеки, що походять від об’єктів живого світу. Внаслідок дії на живий організм хвороботворних мікроорганізмів, токсинів, інших біологічно активних речовин, а також енергії біологічних перетворень, що при цьому виникає, відбувається біологічне ураження. Носієм біологічних небезпек є середовище перебування (повітря, вода, грунт), рослинний і тваринний світи, люди, штучне середовище, створене людиною, та інші об’єкти. Найнебезпечніші для людей і тварин є мікроорганізми – збудники інфекційних захворювань. Особливо сприятливими умовами для виникнення і поширення інфекційних захворювань є стихійні лиха, війни, неврожаї, переміщення великих мас людей (біженців, військових), руйнування систем водопостачання і каналізації, коли зменшуються можливості проведення оздоровчої, профілактичної і протиепідемічної роботи.

Інфекційні хвороби відрізняються від інших захворювань тим, що вони спричинюються живими збудниками, передаються від зараженого організму здоровому і можуть породжувати епідемії.

Бактеріальними захворюваннями є чума, туберкульоз, холера, проказа, дизентерія, менінгіт, сальмонельоз та ін.

Контрольні питання:

Що таке гранично допустима концентрація?

Що таке ксенобіотики?

Що таке пестициди?

Які речовини називаються СДОР?

Які об’єкти відносять до ХНО?

ЛЕКЦІЯ 6.

ЕКОЛОГІЧНІ НЕБЕЗПЕКИ

План

1. Забруднення навколишнього середовища.

2. Джерела забруднення атмосфери гідросфери та ґрунтів.

3. Вплив виробничої та побутової діяльності людини на довкілля.

1. Забруднення навколишнього середовища.

Якщо не змінити бездушно-споживацьке ставлення до природи, то через 30-40 років людина зникне з планети як вид навіть без ядерної війни. За прогнозами Світового банку, у 21 ст. міста будуть поділятися на дві категорії: такі, які мають можливість захистити своїх мешканців від забруднення навколишнього середовища і які не мають такої можливості. Забруднення руйнує окремі екологічні системи, у тому числі впливає і на глобальні фізико-хімічні параметри середовища, погіршення здоров’я людини. Підраховано, що через несприятливу екологічну ситуацію населення України скорочується швидше, ніж у країнах, де вживаються навіть мінімальні заходи щодо покращення екології.

2. Джерела забруднення атмосфери гідросфери та ґрунтів

Атмосфера завжди має певну кількість домішок, що надходять з природних і техногенних джерел. До числа домішок, що виділяються природними джерелами, відносять пил, туман, дим, гази від лісових і степових пожеж, продукти рослинного, тваринного і мікробіологічного походження.

Природні джерела забруднення бувають постійними, наприклад випадання космічного пилу, або короткочасними і стихійними, наприклад лісові й степові пожежі, виверження вулканів.

Рівень забруднення атмосфери природними джерелами є фоновим і мало змінюється з плином часу.

Значний розвиток ряду галузей промисловості, автотранспорту, теплоенергетики спричинив різке збільшення забрудненості атмосфери. 50% всіх викидів в атмосферу від стаціонарних джерел (оксид вуглецю СО, діоксид сірки, оксиди азоту, вуглеводні і пил) припадає на енергетику та металургію.

3. Вплив виробничої та побутової діяльності людини на довкілля.

Смог – це забруднення атмосфери у вигляді аерозольної плівки або туману, утворюваних внаслідок інтенсивного надходження в атмосферу пилу, диму, вихлопних та промислових газів, інших продуктів життєдіяльності людини.

Кислотні опади – наслідок промислового забруднення повітря. Джерелами кислотних опадів є гази, що містять сірку та азот. Вони активно руйнують металоконструкції, будівлі споруди. Проте найнебезпечніше їх попадання у ґрунт, водоймища, що спричиняє зміни рН води. Від значення рН води залежить розчинність алюмінію і важких металів, а отже накопичення їх у рослинах і як результат – зміни структури ґрунту, його родючості.

Парниковий ефект. Визначено механізм, що спричиняє глобальне потепління: газові відходи та пил утворюють екран, що пропускає сонячне

тепло лише до Землі. Основна частка сонячної радіації передається на поверхню Землі в оптичному діапазоні випромінювання, а відбита від земної поверхні – в інфрачервоному. Частка відбитої променевої енергії, що поглинається атмосферою, залежить від кількості багатоатомних газів та пилу. Що більша концентрація газів та пилу в атмосфері , то менша доля відбитої радіації іде в космічний простір, то більше теплоти затримується в атмосфері. Джерелами техногенних „парникових” газів є відходи енергетики, промисловості та автотранспорту, хімічних виробництв, ТЕЦ, гниття сміттєвих звалищ тощо.

Руйнування озонового шару атмосфери. Озон має здатність добре поглинати ультрафіолетове випромінювання Сонця. Кількість озону в атмосфері відносно невелика. Особливістю озону є нестійкість. Найсуттєвіше впливає на руйнування озону реакція зі сполуками водню, азоту, хлору, оксиду азоту, а також сполук хлору, що утворюється внаслідок викиду в атмосферу фторхлорметанів. Розрахунки показують, що зменшення вмісту озону на1% призведе до збільшення ультрафіолетової радіації на поверхні Землі на 1,4-2,5%.

Існує думка, що утворення озонової діри це закономірний природний процес. Зокрема фреони містяться в кризі льодовиків. Однак остаточні висновки за цією теорією не зроблено.

Україна за рік «забезпечує» атмосферу руйнуючими озон речовинами у кількості 1400 тон. Основні сектори промисловості, в яких застосовують фреон: виробництво холодильного устаткування, вогнегасників, хімічних розчинників, медична та оборонна галузі.

Температурна інверсія над містами. Якщо температурна інверсія відбувається над містом або промисловим районом, то шкідливі викиди теплових електростанцій, промислових підприємств та автомобільного транспорту затримуються під шаром повітря цього регіону і створюють небезпечні для населення забруднення приземного шару атмосфери.

Нестача кисню над містами. У багатьох промислових районах наземна рослинність виділяє в процесі фотосинтезу менше кисню, ніж його споживають живі істоти. Нестача кисню в повітряному середовищі міст спричиняє поширення серед населення легеневих захворювань та патологій серцево-судинної системи.

Зміни прозорості атмосфери. Прозорість атмосфери залежить від відсоткового вмісту в ній пилу, диму, туману. Погіршення прозорості атмосфери створює перешкоди для руху авіації, судноплавства тощо і часто є причиною транспортних аварій. Пил – один з найпоширеніших забрудників атмосфери. За походженням він поділяється на космічний, морський, вулканічний, золів та промисловий. Найбезпечніший з них золів. Його вміст у повітрі має істотну тенденцію до зростання значними темпами.

Виснаження водних ресурсів зумовлене:

Негативним впливом діяльності людини на біосферу (зміління водоймищ, - -- зникнення малих річок, висихання озер, знищення лісів, розорювання степів, непродумана меліорація тощо);

- різким зростанням потреби у воді;

- масовим забрудненням водних джерел,

Різке зростання потреб у воді викликає:

- зміна технологій значної кількості виробництв у зв’язку з розвитком «великої хімії»;

- збільшення використання води на побутові потреби, нераціональний розподілом і обліком води;

- невиправдане витрачанням води у сільському господарстві.

Джерелом природного забруднення води є паводки, розмивання берегів, забруднені атмосферні опади, речовини, що вимиваються з ґрунту.

Техногенне забруднення води пов’язане з надходженням до водоймищ різних твердих, рідких, колоїдних речовин та продуктів, що утворюються і викидаються в гідросферу в процесі побутової, сільськогосподарської, промислової та інших видів діяльності.

Забруднення морів. Усі наявні в природі забруднювачі, у тому числі й техногенні, опиняються врешті-решт у світовому океані. Це – відходи усіх видів промислової діяльності, отруйні та небезпечні речовини. Основний вплив вони справляють на біологічне середовище моря, знищуючи живі організми токсичними продуктами.

Зміни якості ґрунтів. Ґрунт і підстилаючі його гірські породи ,як один із факторів навколишнього середовища, суттєво впливають на санітарні умови життя людини. Ґрунту належить провідна роль у кругообігу речовин у природі, знезаражуванні твердих і рідких викидів. Він істотно впливає на клімат, хімічний склад рослинних продуктів. Внаслідок господарської (виробничої і побутової) діяльності людини до ґрунту потрапляє різна кількість екзогенних хімічних речовин: пестицидів, мінеральних добрив, поверхнево активних речовин, стічних вод, викидів промислових підприємств, транспорту.

Серед найнебезпечніших забруднювачів ґрунту – важкі метали ( ртуть, свинець, цинк та ін.) з великою атомною масою. Їх розсіювання у природному середовищі (зокрема у ґрунті), у разі якщо концентрація перевищує гранично допусти, загрожує отруєнням або загибеллю живих організмів і рослин. Нині крім природних ендемічних ґрунтових регіонів, з’явилися штучні біогеохімічні райони, які належать до різних класів небезпеки. До основних заходів із санітарної охорони ґрунтів можна віднести:

• технологічні заходи, спрямовані на створення безвідходних та маловідходних технологічних схем виробництва, що знижують до мінімуму утворення відходів;

• санітарно-технічні заходи збирання, видалення, знешкодження та утилізації відходів, які забруднюють ґрунт;

• наукове обґрунтування та дотримання площ санітарно-захисних зон між очисними спорудами та житловими будинками, місцями водозабору,;

• вибір схем руху автотранспорту;

вибір земельних ділянок під очисні споруди.

Контрольні питання:

Що таке смог?

Що таке парниковий ефект?

Які фактори є джерелами природного забруднення води?

Які основні причини руйнування озонового шару?

Назвіть основні заходи із санітарної охорони ґрунтів.