Лекція 5. Хімічні і біологічні небезпеки План

1. Характеристика і класифікація хімічних речовин. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), що використовуються на харчових підприємствах.

2. Дія на людину важких металів, отрутохімікатів та СДОР.

3. Характеристика хімічно небезпечних об’єктів на території України.

4. Біологічні небезпеки.

1. Характеристика і класифікація хімічних речовин. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), що використовуються на харчових підприємствах.

Нині відомо понад 9 млн. Речовин, з яких 60 тис. Широко застосовуються, з них 5500 – у вигляді харчових домішок, 4000 – ліки, 1500 – препарати побутової хімії. На міжнародному ринку щорічно з’являється від 500 до 1000 нових хімічних сполук і сумішей. Можливість забруднення хімічними сполуками навколишнього середовища все більш зростає.

Шкідливою речовиною називають речовину, яка у процесі контактування з організмом людини у разі порушення вимог безпеки може спричинити виробничі травми, професійні захворювання або відхилення стану здоров’я.

Всі хімічні сполуки можуть класифікуватися за такими ознаками:

• практичне використання

• характер впливу

• дія на людину

• гранично допустима концентрація (ГДК).

Хімічні сполуки поділяються:

• залежно від практичного використання – на промислові отрути, лікарські засоби, побутові хімікати, отрутохімікати, біологічні (рослинні, тваринні) отрути, бойові отруйні речовини;

• за характером впливу на людину – на канцерогенні, мутагенні, подразнювальні, загально токсичні, задушливі, наркотичні;

• за дією на людину – на загальної (всмоктування отрути в кров) та місцевої (запалення, подразнення, опіки то що) дії.

Для виключення незворотних біологічних ефектів та професійних захворювань введено поняття «гранично допустима концентрація» – така концентрація хімічних речовин в повітрі, яка при повсякденній роботі (крім вихідних) протягом 8 годин або більшій тривалості робочого дня , але не більше 41 год. на тиждень протягом всього робочого стажу не може викликати відхилень у стані здоров’я у процесі роботи або у віддалені терміни життя сьогоднішнього і наступного поколінь.

Шкідливі хімічні речовини за ГДК поділяються на:

- надзвичайно небезпечні (ГДК менше 0,1 мг/м³ )

- високо небезпечні (ГДК 0,1-1,0 мг/м³)

- помірно небезпечні ( ГДК 1,0-10мг/м³)

- мало небезпечні ( ГДК більше 10 мг/м³ )

У медичній практиці використовується класифікація хімічних речовин за способом їх надходження в організм: через травневий тракт, через неушкоджену шкіру, ін’єкційні отруєння.

Практика показує, що 80% шкідливих речовин надходить в організм людини з їжею, 4,7 – з водою, 0,3% - з повітрям. Однак більшість випадків професійних захворювань і отруєнь (80-90%) пов’язані з надходженням токсичних речовин головним чином через дихальні органи.

Підприємства харчової і переробної промисловості (м’ясокомбінати, молокозаводи, пивзаводи) використовують такі СДОР, як аміак, хлор, мінеральні кислоти. Для безперебійної роботи підприємств їх необхідний запас зберігається у спеціальних місткостях, можливість руйнування яких з викидом СДОР не виключена у будь-який час. Ліквідація наслідків аварії передбачає негайне оповіщення виробничого персоналу, відповідних рятувальних служб і населення. Із зони виводяться сторонні особи, зона оточується, усуваються джерела відкритого вогню, починається дегазаційні роботи, СДОР перекачується у цілу місткість.

Речовини і предмети штучного походження, що шкодять природному середовищу і людини, називають ксенобіотиками, тобто чужими життю (від грецького ”ксенос” – чужий і „біо” – життя). Становище, що складається на сьогодні у зв’язку з накопиченням ксенобіотиків у природі, визначають як екологічну кризу. До ксенобіотиків відносять - діоксин (основними джерелами потрапляння діоксину в навколишнє середовище є підприємства, що використовують у технологічному процесі хлор), хладони (фреони, фторхлорметани).

2. Дія на людину важких металів, отрутохімікатів та СДОР.

Шкідливий вплив хімічних речовин залежить від кількості речовини, що потрапила в організм, її фізичних властивостей, тривалості надходження та хімізму взаємодії речовин. Розрізняють легкий, середній, тяжкий рівень отруєння. Знешкодження отрут можливе різними шляхами:

- зміною хімічної структури отрути, що в кінцевому результаті приводить до утворення менш отруйних і активних речовин в організмі людини;

- відкладенням шкідливих речовин в тих чи інших органах, що є тимчасовим шляхом зменшення кількості отрути в організмі;

- виведення отрут з організму людини, що відбувається через органи дихання, травлення, нирки, шкірні покриви, залози тощо.

Серед хімічних речовин, що забруднюють навколишнє середовище, значну групу утворюють важкі метали. Небезпека важких металів зумовлена їх стійкістю, розчинністю у воді, сорбцією ґрунтом, рослинами, що призводить до накопичення важких металів в середовищі мешкання людей.

В організмі людини теж містяться важкі метали – складові організму, їх вміст становить менше 0,01% від маси тіла. Основні з них – хром, марганець, цинк, кобальт, мідь, залізо, молібден, селен, нікель, кадмій, кобальт, олово, сурма, ванадій, свинець та ін.

Отрутохімікати, створені людиною для захисту сільськогосподарських рослин від шкідників, хвороб, бур’янів, а також для знищення паразитів називають пестицидами. За токсичністю пестициди поділяють на хімічно стійкі сполуки з невисокою токсичністю та хімічно нестійкі з високою токсичністю. За результатом дії пестициди поділяють на такі хімічні речовини:

• гербіциди, використовуються для знищення шкідливих рослин:

• інсектициди, призначені для боротьби з комахами:

• фунгіциди, створені для боротьби з грибками,цвіллю.

СДОР – це такі хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації, можуть шкідливо впливати на людей, сільськогосподарських тварин, культурні рослини, спричиняючи у них ураження, в тому числі й смертельні.

Велика кількість СДОР – швидкодіюча. Ознаки отруєння виникають у перший момент контакту з речовинами або через невеликий відрізок після контакту. СДОР можуть одночасно уразити велику кількість людей.

Всі СДОР умовно поділяються на речовини:

• задушливої дії (хлор)_;

• загально отруйної дії (вуглекислий газ);

• нейротропні отрути (сірководень, тетраетил свинець);

• задушливої та нейротропної дії (аміак, гідразин);

• метаболічні отрути(оксид етилену);

• провокатори порушень обміну речовин в організмі (діоксан).

До засобів захисту від СДОР належать: ізолювальні, фільтрувальні та цивільні протигази, респіратори.

3. Характеристика хімічно небезпечних об’єктів на території України.

Всього в Україні функціонує близько 1810 об’єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 283 тис. тон отруйних та шкідливих речовин. Близько 1 тис. Підприємств переробляють та зберігають вибухонебезпечні речовини.

За ступенем хімічної небезпеки кількість цих об’єктів розподілена залежно від кількості людей, які мешкають у зоні можливого хімічного зараження:

1 ступінь понад 75 тис. чол. -76 об’єктів;

2 ступінь 40-75 тис. чол. – 60 об’єктів;

3 ступінь до 40 тис. чол. 1134 об’єктів;

4 ступінь зона хімічного зараження не виходить за межі об’єкта – 540 об’єктів.

За кількістю хімічно небезпечних об’єктів 1 2 ступенів «лідирує» Одеська область (28), друге місце належить Донецькій (18), третє – Дніпропетровській та Черкаській областям. У м. Київ діє 13 ХНО.

На багатьох українських підприємствах хімічної промисловості, чорної і кольорової металургії та енергетики витрати на очищення повітря від шкідливих речовин становлять 20-30% від вартості основних виробничих фондів.