Лекція 1. Теоретичні основи дисципліни «безпека життєдіяльності». План
1.Предмет і основині завдання дисципліни.
2.Аксіома про потенційній характер небезпеки.
3.Класифікація небезпек.
4.Ризик. Поняття допустимого ризику. Методи визначення ризику.
Предмет і основні завдання дисципліни.
Безпека життєдіяльності (БЖД) — це наука, що вивчає теоретичні основи забезпечення збереження життя і здоров'я людини при його взаємодії з навколишнім середовищем. При цьому під навколишнім середовищем вважається весь комплекс процесів і явищ, що відбуваються поза людиною в побутовій, виробничій та інших сферах її діяльності або існування.
Об'єктами вивчення безпеки життєдіяльності є людина і фактори навколишнього середовища, що впливають на неї.
Предметом вивчення безпеки життєдіяльності є фізичні, хімічні і психологічні основи впливу на людину шкідливих і небезпечних факторів, а також методи захисту від них.
Метою безпеки життєдіяльності є виявлення системи основних закономірностей і принципів безпечної взаємодії людини з навколишнім середовищем.
Ця мета досягається розв'язанням чотирьох взаємозалежних задач (Рис. 1):
Прогнозування небезпек, оцінка ризику. Розв'язання цієї задачі дозволить людині заздалегідь виявляти можливі небезпеки, оцінювати імовірність їхнього впливу і розробляти варіанти захисту від них.
Ідентифікація небезпек, тобто розпізнавання шкідливих і небезпечних факторів, причин і умов, що впливають на безпеку людини, а також визначення їх кількісних і якісних характеристик, просторового і тимчасового положення.
Захист від небезпек. Розв'язання цієї задачі полягає у виявленні принципів, розробці методів і способів захисту організму людини від небезпек.
Ліквідація негативних наслідків з метою відновлення безпечних умов життєдіяльності людини. Рішення цієї задачі припускає вивчення і розробку методів і засобів нейтралізації шкідливих впливів і реабілітації організму людини і навколишнього середовища.
Для розв'язання цих чотирьох задач безпека життєдіяльності використовує досягнення і методи дослідження багатьох наук, що і є науковими основами безпеки життєдіяльності. Розглянемо найбільш важливі з них (Рис. 1).
Прогнозування небезпек, оцінка ступеня ризику, імовірності впливу на людину здійснюється на основі методів теорії імовірності, математичної статистики. При цьому використовуються дані про властивості речовин і матеріалів, закономірності їхньої взаємодії в природі. Ці дані одержують за допомогою фізики, хімії, екології і т. ін.
Ідентифікація небезпек і захист від них полягає у вивченні шкідливих і небезпечних факторів, що впливають на людину, а також вивченні принципів захисту від їх впливу. При цьому шкідливі і небезпечні фактори можуть бути як зовнішні (з боку навколишнього середовища), так і внутрішні (організм людини).
Об’єкт дослідження „БЖД”: людина, навколишнє середовище (природне та техногенне), соціальне середовище.
До основних завдань дисципліни „БЖД” відносять:
Визначення чинників, причин і параметрів, що сприяють виникненню надзвичайних ситуацій, тобто ідентифікація (розпізнавання) небезпеки. Визначають її вид, імовірність виникнення, місце виникнення, масштаби та можливі збитки
Профілактика визначеної небезпеки, в основу якої покладено пошук можливих причин виникнення небезпеки, порівняння затрат на запобігання появи небезпеки зі шкодою, яку вона може спричинити.
Визначення та запровадження принципів і способів захисту людей в умовах виникнення НС.
Рівень безпеки людини зумовлюють такі чинники:
Стан навколишнього середовища (довкілля, побут, транспорт, виробництво, соціальні відносини)
Державні системи підтримки безпеки людини (охорона здоров я, пожежна охорона, цивільна охорона, органи правопорядку, охорона праці)
Індивідуальна захищеність особи (психофізіологічний стан, знання та вміння, індивідуальні засоби захисту).