6.4 Розрахунки режимів закачування газу в пласт

Методика розрахунку базується на тих самих допущеннях, ІІ|п І методика розрахунку відбору газу із пласта.

ілппого тиску,

ібрати тип і кількість ГПА'і розрахувати режим їх роботи.

Визначаємо об"ем закачаного активного газу через темп закачу­вання і час закачування С ЗйК

(6.44)

Об"єм активного газу виразимо через параметри продуктивного

пласта

(6.45)

Із формули (6.45) знаходимо б і іцуче . значення приведеного пласто­вого тиску Рол

(6.46)

або з врахуванням формули (6.44)

(6.47)

Формула ($.47.) - це залежність пластового приведеного тиску від часу закачування газу .

Формула Дюпюї для дебіту газової нагнітальної свердловини може бути записана у вигляді

(6.48)

із формули (6.48) знаходимо вибійний тиск при роботі на ПСІ /с

свердлови

(6.49)

Якщо врахувати таке співвідношення

(6.50)

То одержимо

(6.51)

Рівняння (6.1^1) представляє собою залежність вибійного тиоку ■"її моличини пластового тиску. Але згідно формули ('6.47) плас тиск є функцією часу закачування газу. Тому формула (6.51)

М|»иін'тмвляє собою залежність вибійного тиску від часу закччу- ■інінн газу в пласт.

Дня обчислення гирлового тиску використовуємо формулу Лімітнії ді-п нагнітальної свердловини

(6.52)

Формули (6.52) - це залежність гирлового, тиску від вибійногоМіну „ кожний момент ч,чсу, закачування ,і_ . Ллє згідно формули пи<5ійний тиок р свою чергу це функція ча^у зячяч.уван- I! Сину. Тому її кікцепому рахунку рівнпіоія (6.52), представляє собою залежність гирлового тиску'від часу закачування газу ЯҐ ■ Далі виконуємо розрахунок трубопровідних комунікацій підзем­ного сховища газу, визначаємо тиск газу на вході і виході комп­ресорного цеху для кожного моменту закачування газу. Вибираємо тип ГПА, знаходимо їх число, проводимо розрахунок режимів ро­боти КЦ.

7. Шляхи підвищення продуктивності підземних сховищ газу

Продуктивність ПСГ -та кількість газу, яка подається спо- «иішчу в одиницю часу. Продуктивність ПСГ залежить від числа ' іицідлорин і дебіту кожної з них. При заданому числі свердловин "індуктивність підземного сховища газу визначається дебітом "ішрдловин. . .|,

Однією із найбільш важливих практичних задач є задача збіль иинімн продуктивності ПСГ, розв'язок якої безпосередньо зв"яза- ннН із збільшенням дебіту газових експлуатаційних свердловин Основними причинами, що обмелють відбір газу із пласта, и тик І геологічні причини: руйнування привибійної зони; утирання язиків і конусів обводнення.

Щоб не допустити інтенсивного руйнування привибійної зони цим кожної свердловини дослідним шляхом встановлююсь максимально ці пустищу депресію

(7.1)

Умова нормальної роботи свердловини: ріиіи'їмя депресія повинна бути менша або рівна допустимій

(7.2)

Щоб не допустити обводнення газоносної частини пласта рІіНдпим шляхом для кожної свердловини встановлюють максимиль-

Ці Й'ШУСТИМИЙ дебіт, при япому гарантується відсутність,,прориву

у свердловину пластових вод. Крім геологічних причин дебіт свердловими обмежують технічні умови (неякісна цементування ко­лом, негермотичність обсадної колони, можливість розриву ко­лон при збільшенні тиску або при вібрації обладнання), г також технологічні умови (гідратні і водяні пробки на 'вибот і в стов­бурі свердловини, корозія насосно-компресорних труб).

Зручітю математичною моделлю для виявлення факторів, що впливають на дебіт свердловини, є формула Дюпюї

(7.3)

Аналіз ц-ієї формули дозволяє виявити характер впливу кожного фактора на дебіт свердловини.

1. Вплив проникності пласта на дебіт

Із формули (7.3) нидно, що збільшення коефіцієнта проник­ності пласта ^ приводить до росту дебіту.

Збільшити коефіцієнт проникності всього пласта неможливо.

Але можна підвищити проникність привибійної зони. Якраз в при- вибійній зоні мають місце основні втрати тиску, тому збільшен­ня проникності привибійної зони суттєво впливає на дебіт сверд­ловини.

Дамо корртку характеристику практичних способів збіль­шення проникності привибійної зони.

1. Гідравлічний розрив пласта

Суть методу полягає в утворенні і. розширенні в пласті тріщин при створенні високих тисків у вибої рідиною, щп зака­чується р-свердловину. В більшості випадків тиск рояри.-у в £0

і.о - £ рази перевищує гідростатичний тиск. В утворені тріщини нагнітають крупнозернистий пісок, який не дає тріщинам закри­тись при пониженні тиску.

Рідиною розриву можуть бути вуглеводневі рідини (гас, конденсат), пластова вода, слабий розчин соляної кислоти.

Для заповнення тріщин використовують кварцові піски з розмірчми зерен 0,4 - 1,2 мм.

2. Кислотна обробка свердловини

Реагентом найчастіше є водний розчин соляної кислоти з добавкою інгібітора (для зменшення впливу кислоти на обладнан- ті). Інгібітором служить формалін.. Додають йрго 5-6 кг на І т І0-І2^-ного розчину соляної кислоти.

Кислота реагує з породою, розчинює частину породи, розши­рив порові канали і тим самим підвищує проникність привибійг

Соляна кислота ефективно діє на карбонатні пласти.

Пллвікпва (фтористоводнева) кислоти використовується для "Лробки вибою продуктивних пластіз із теригенних порід (квар­цові пісковини, алевроліти).

Іілавікова кислота використовується в суміші з соляною.

Тику суміш називають глинокиелотою.

При наявності слабопроникних доломітів проводиться термо- КИР.ЛОТНИЙ метод обробки вибгю свердловини.

3. Направлена обробка привибійної зони

Найбільш ефективним методом направлиної обробки є гідро- иіскоструминна перфорація, (^.йнувлипл перешкод лдійонюг 'ься ті рахунок використання абразивного і г і діомині точного ефект ' в

|іі ішнно-пі'скопих струмим, що витікають з полик о») апидн стя і я

насадок піскоструминного перфоратора.

Обробка здійснюється спеціальним пристроєм-гідроперфо- ратором.

Основними матеріалами є робоча рідина і пісок.

Робоча рідина може бути така:

2-6% розчнн соляної кислоти; пластова вода;

вода з поверхнево-активними речовинами.

4. Інтенсифікація відбору газу з допомогою

вибухових речовин

Найбільш ефективний спосіб збільшення притоку газу по всій товщині пласта.

Використовуються рідкі і тверді вибухові речовини. При цьому способі розширення і утворення^ нових тріщин відбувається під дією газів. Процес проходить швидко, аі швидкістю поширен­ня вибухової хвилі.

2. Вплив величини вибійного тиску

При зменшенні вибійного тиску дебіт свердловини зростає. Якщо відбирати із свердловини більшу кількість газу, то змен­шиться гирловий тиск і автоматично' -зменшиться вибійний тиск. Але зменшувати вибійний тиск можна тільки в певних межах, поки фактична депресія

(7.4)

7.3 Вплив інших факторів

Із формули (7.3) слідує, ща зменшення радіусу контура жив- МННЛ і збільшення радіусу свердловини викликає збільшення де­нну свердловини. Однак вплив цйх факторів на дебіт послаблений,Леї иони у формулі (7.3) знаходяться під'знаком логарифма.

Якщо під радіусом контура живлення розуміти поло-

мину відпалі між сусідніми свердловинами, то зменшити його^;

МИШІЮ шляхом буріння додаткових свердловин.

В зв"явку з тим, що при збільшенні радіуса свердловини

(«•шино зростають затрати на її буріння, збільшували розміри

іт|ідловини з метою росту дебіту недоцільно.

Формула (7.3) показує, що чим більша товщина пласта, тим

*ніі|ий дебіт свердловини. Однак змінити фактичну товщину пласта

ниміїяливо. Але можня, використовуючи нахилена і горизонтальна

ин1у|і«)вання свердловини, збільшити площу поверхні, через яку

і>м притікає до вибою і тим самим підвищити дебіт свердловини.